Рішення № 64006177, 12.01.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" січня 2017 р. Справа № 906/1179/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 05.09.16р. № Zh 2007-CЛ-5725-0916

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 11.01.17р. № 51/01-12

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (м.Житомир)

до Управління освіти і науки виконавчого комітету Бердичівської міської ради (м.Бердичів Житомирської області)

про стягнення 56023,79 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 56023,79 грн., з яких 38703,60 грн. пені, 14529,86 грн. інфляційних нарахувань та 2790,33 грн. 3% річних за неналежне виконання умов договору № 2015/ТП-БО-300020 від 10.08.15р. на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у відзиві від 11.01.17р. № 55/01-12 на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись, зокрема, на те, що сума позову 56023,79 грн. є безпідставним взяттям бюджетного зобов'язання в розумінні ст.48 Бюджетного кодексу України та, що позивач не звертався до відповідача стосовно стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за прострочення оплати за поставлений природний газ в розрахунковому бюджетному періоді, а саме: до 31.12.16р. Також зазначили, що згідно рішення господарського суду від 12.05.16р. у справі № 906/365/16 борг у розмірі 359752,47 грн. сплачено відповідачем в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.15р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (постачальник/позивач), Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (далі - ПАТ "Житомиргаз", за договором - газорозподільне/газотранспортне підприємство) та Управлінням освіти і науки виконавчого комітету Бердичівської міської ради (споживач/відповідач) укладено договір № 2015/ТП-БО-300020 на постачання природного газу за регульованим тарифом, згідно якого передбачено, що постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (пп.1.1 договору)(а.с.11-16).

Відповідно до пп.4.6 договору сторони погодили, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води). У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно пп.5.3.3 пп.5.3 договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Відповідно до пп.10.1 договору, договір набирає чинності з 1 липня 2015 року та укладається на строк по 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 3 договору щодо договірних обсягів постачання природного газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.

Усі зміни та доповнення до договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін (пп.10.2 договору).

Відповідно до умов зазначених у пп.10.2 сторонами було переоформлено додаток 3 до даного договору щодо договірних обсягів постачання природного газу на 2016 рік, згідно якого сторонами фактично продовжено строк дії договору на 2016 рік (а.с.17).

Згідно даних позивача, на виконання умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-300020 від 10.08.15р. позивачем було здійснено постачання природного газу відповідачу протягом січня - лютого 2016 року, в результаті чого сторонами підписано відповідні акти приймання-передачі (а.с.18,19).

Згідно рішення господарського суду Житомирської області від 12.05.16р. у справі №906/365/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" до Управління освіти і науки виконавчого комітету Бердичівської міської ради про стягнення 359752,47 грн. встановлено факт неналежного виконання Управлінням освіти і науки виконавчого комітету Бердичівської міської ради умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-300020 від 10.08.15р. в частині оплати отриманого природного газу у 2016 році та стягнуто з останнього - 359752,47 грн. заборгованості за поставлений природний газ, а також 5396,29 грн. судового збору (а.с.20-23). Вказане рішення господарського суду набрало законної сили.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-300020 від 10.08.15р., позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача штрафних санкцій у розмірі 56023,79 грн., з яких 38703,60 грн. пені, 14529,86 грн. інфляційних нарахувань, нарахованих за період березень - квітень 2016 року та 2790,33 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.02.16р. по 29.05.16р. (а.с.5,6).

Обґрунтовуючи свій позов в частині стягнення з відповідача пені, позивач послався, зокрема, на умови пп.6.2.2 договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-300020 від 10.08.15р. та вимоги ст.549-551 ЦК України, а в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань послався на ст.625 ЦК України.

Заперечуючи проти відзиву відповідача, представник позивача вказав, що у позивача наявні всі законні підстави нараховувати на підставі вищевказаних умов договору та вимог Закону штрафні санкції на суму заборгованості, яка є простроченою та яка встановлена і підтверджена судовим рішенням від 12.05.16р. у справі №906/365/16.

Відповідач, заперечуючи проти позову, крім іншого, зазначив, що сума позову 56023,79 грн. є безпідставним взяттям бюджетного зобов'язання в розумінні ст.48 Бюджетного кодексу України та, що позивач не звертався до відповідача стосовно стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за прострочення оплати за поставлений природний газ в розрахунковому бюджетному періоді, а саме: до 31.12.16р.

Також зазначив, що згідно рішення господарського суду від 12.05.16р. у справі №906/365/16 борг у розмірі 359752,47 грн. сплачено відповідачем в повному обсязі.

Крім того, вказав про те, що внаслідок правової прогалини в нормотворчих документах Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Регулятора (НКРЕКП) стосовно правового врегулювання забезпечення дії Закону України "Про ринок природного газу" № 329-VIII від 09.04.15р. на перехідний період - з 01.01.16р. до завершення конкурентних процедур, розпочатих замовником торгів, виникла проблема з погашенням заборгованості перед таким постачальником, що продовжив здійснювати поставку газу з 01.01.16р. без належно укладених між сторонами правових відносин.

Також відповідач зазначив, що між Управлінням освіти і науки та ТОВ "Житомиргаз збут" було укладено додаткову угоду до договору №2015/ТП-БО-300020 від 10.08.15р. на строк достатній для проведення процедури закупівлі, що не перевищує 20 відсотків від вартості такого договору на час проведення конкурентних процедур та, відповідно, оплачено за поставлений товар суму 135642,72 грн.

Тому, на думку відповідача, для безперебійного забезпечення природним газом в межах наданих юрисдикційних повноважень з метою законодавчого врегулювання прогалини, що виникла у зв'язку із відсутністю перехідного періоду для проведення закупівель газу та відкритому конкурентному відборі постачальника газу, він керувався чинним законодавством України.

Господарський суд, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, рішення господарського суду Житомирської області від 12.05.16р. у справі № 906/365/16, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі в частині встановлення обставин щодо неналежного виконання Управлінням освіти і науки виконавчого комітету Бердичівської міської ради умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-300020 від 10.08.15р. щодо оплати отриманого природного газу у 2016 році, а також в частині встановлення обставин щодо пролонгації зазначеного договору.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно пп.6.2.2 договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-300020 від 10.08.15р., у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору з споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розміри пені, інфляційних нарахувань та 3% річних становлять, відповідно, 38703,60 грн., 14529,86 грн. та 2790,33 грн. 3% річних (а.с.5,6).

Розрахунки вірні, відповідають чинному законодавству та укладеному договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач проти позову заперечив, доказів сплати нарахованих позивачем сум штрафних санкцій не подав.

Заперечення відповідача з приводу відсутності його вини у несплаті в повному обсязі коштів за спожитий газ, господарський суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно пп.1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. № 14, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідно до пп.7.1 даної постанови передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що відсутність бюджетних коштів, не проведення відповідних тендерних процедур тощо не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення грошових зобов'язань.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 38703,60 грн. пені, 14529,86 грн. інфляційних нарахувань, 2790,33 грн. 3% річних за неналежне виконання умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-300020 від 10.08.15р.

Сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління освіти і науки виконавчого комітету Бердичівської міської ради, 13300, м.Бердичів Житомирської області, площа Центральна 1, ідентифікаційний код 02143206:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут", 10002, м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського 35, ідентифікаційний код 39577504 - 38703,60 грн. пені, 14529,86 грн. інфляційних нарахувань, 2790,33 грн. 3% річних за неналежне виконання умов договору № 2015/ТП-БО-300020 від 10.08.15р. на постачання природного газу за регульованим тарифом та 1378,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.01.17

Суддя Гансецький В.П.

Друк.: 1 прим. у справу.