Рішення № 64005879, 10.01.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.01.2017 Справа № 904/11412/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", м. Дніпропетровськ

до Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації, м. Верхньодніпровськ, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у сумі 15 314,64 грн. за договором надання послуг

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. № 1023 від 12.12.2016р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" звернулось до господарського суду з позовом до Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації, в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість у розмірі 15 314,64 грн. за договором від 19.01.2015р. № 28/101 про надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані пільги.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані пільги від 19.01.2015р. № 28/101, в частині оплати витрат, пов'язаних з наданням пільговій категорії населення пільг, пов'язаних з послугами зв'язку.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Надав пояснення до позову, в яких зазначив, що у 2014р. ПАТ "УКРТЕЛЕКОМ" надавав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення та проводив розрахунки за надані послуги з розпорядником коштів місцевого бюджету УСЗН Верхньодніпровської РДА. Відповідач своєчасно не оплачував надані послуги за 2014р. і тому, станом на 01.01.2015р., утворилась заборгованість у сумі 35 296,66 грн. У відповідності до Постанови № 256 борг у розмірі 35 296,66 грн., був зарахований в 2015 році, як оплата за 2014 рік.

Відповідач у судове засідання не з'явився, направив до суду відзив на позов в якому визнав суму боргу у розмірі 15 225,72 грн. та просить припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що справа повинна розглядатись адміністративним судом, що обґрунтовує наступним.

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області, посилаючись на Господарський процесуальний кодекс України, який передбачає вирішення спорів, що виникають при укладенні господарських договорів, за правилами господарського судочинства, в той час, як відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі адміністративного договору за низкою ознак.

За змістом п. 14 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний договір - дво - або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із вказаних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди (управління/розпорядження державними коштами). Такою стороною, в зазначених вище договірних відносинах, виступає управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, дає визначення суб'єкта владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади. орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації є структурним підрозділом Верхньодніпровської районної державної адміністрації та за своєю організаційно-правовою формою органом державної влади, за видом діяльності - державне управління загального характеру.

Пунктом 1 частини 1 ст. 3 КАС України визначено, що така справа адміністративної юрисдикції. Справа адміністративної юрисдикції - передана на вирішення адміністративного суду публічно-правового спору, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів.

Відповідач зазначає, що таким чином, спірні договірні відносини із суб'єктом владних повноважень, вирішуються за правилами адміністративного судочинства, передбачені ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, який, в даному випадку, є спеціальною нормою. А саме, ч. 2 ст. 18 КАС України передбачає, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, а виходячи зі змісту частини 2 ст. 4 КАС України, спори, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, мають публічно-правовий характер.

Крім того, відповідач, у відзиві на позов, просить розглянути справу без його участі.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

В судовому засіданні 10.01.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ" (далі - Постачальник, Позивач) та Управлінням соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації (далі - Платник, Відповідач) 19.01.2015 року укладено Договір про надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані пільги №28/101 (далі - Договір).

Предметом цього договору є відносини Сторін щодо фінансування пільг, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору Постачальник здійснює надання телекомунікаційних (в т.ч. абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів) громадянам, які мають відповідні пільги, а платник здійснює фінансування пільг, відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2015р.", а платник проводить розрахунки за надані пільги в межах своїх кошторисних призначень.

Сума цього договору відповідає кошторисним призначенням на 2015рік і обумовлюється у додатковій угоді №1 до цього договору, яка є його невід'ємною частиною (п. 1.3. Договору).

Згідно п. 2.1.1. Договору постачальник зобов'язується надавати населенню обумовлені законодавством України пільги на оплату комунікаційних послуг (в т.ч. абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів) відповідно до затверджених тарифів і в обсязі передбаченим платником у кошторисі доходів і видатків на фінансування цих пільг.

Постачальник зобов'язаний щомісяця надавати у відділ персоніфікованого обліку пільговиків платника: до 10 числа місяця, що настає за звітним, надавати на електронних носіях розрахунки щодо якості послуг, наданих громадянам пільгових категорій у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга" встановленою п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003р. № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб. які мають право на пільги" (зі змінами) (далі - єдиний реєстр); 20 числа місяця, що настає за звітним, надавати відомості про фактично надані послуги на паперових носіях; до 06 числа місяця, другого за звітним, складати акти звіряння сум заборгованості по наданим послугам зв'язку за станом на 1 число місяця, що передує звітному (п. 2.1.2. Договору).

Згідно з пп. 2.2.2, 2.2.3 Договору Платник зобов'язаний проводити розрахунки за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення, яка внесена до єдиного реєстру. Здійснювати перерахування коштів, передбачених на проведення розрахунків за надані пільги, згідно кошторису доходів та видатків в межах запланованих призначень на реквізити постачальника.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що даний договір вступає в дію з моменту підписання та чинний до 31.12.2015р., а в частині розрахунків за надані пільги до їх повного виконання зобов'язань за цим договором. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на діючих умовах, якщо за 1 місяць до закінчення його дії, жодна з сторін письмово не повідомила про намір розірвати договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони домовилися, що умови цього договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його підписання. а саме з 01.01.2015р. (п. 6.2. Договору).

Сторонами підписано Додаткові угоди № 1 від 19.01.2015р. та № 2 від 12.02.2015р. до договору № 28/101 від 19.01.2015р. про надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані послуги.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №2 від 12.02.2015р. загальна сума на фінансування пільг на 2015рік складає 147 950,00 грн.

На виконання умов договору та вимог чинного законодавства України, позивач, як оператор телекомунікаційних послуг зв'язку, у період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. надав послуги зв'язку (користування телефоном та встановлення телефонів) населенню пільгових категорій.

На виконання п.п. 2.1.2. п. 2.1. договору позивач щомісяця надавав відповідачу звіти (розрахунки) витрат на відшкодування збитків, пов'язаних з наданням пільг (а.с. 50, 51, 52-59, 84-102), надання послуг також підтверджується актами звіряння, які підписані сторонами без заперечень (а.с.103-116).

Відповідач за надані послуги розрахувався частково, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 118-124).

Так, станом на 01.01.2016р. залишилась не сплаченою заборгованість за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії громадян у сумі 15 314,64 грн., що і стало причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року, споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з підпунктом б пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 (далі-постанова №256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Зокрема, пунктом 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг є Управління праці і соціального захисту населення виконкому Криворізької міської ради, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку № 256, відшкодування витрат понесених Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється Відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до частини 1 пункту 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (частина 2 пункт 8 Порядку № 256).

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статті 174 ГК України.

Наведені норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частин 1, 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

В Законі України від 22.10.1993 року № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу, Законі України від 23.03.2000 року № 1584-ІІІ Про жертви нацистських переслідувань, Законі України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, я, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Законі України від 24.03.2008 року № 203/98-ВР Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус та Законі України від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ Про охорону дитинства передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 р. та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446, від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 року у справі № 15/5027/715/2011.

Згідно частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією Відповідач суду не надав.

Заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позов щодо непідвідомчості справи господарським судам України судом не приймаються, оскільки статтею 2 Господарського кодексу України встановлено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно п. 3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (435-15), Господарським кодексом України (436-15), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським суд;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Враховуючи викладене, у сторін виникли господарські відносини.

Щодо різниці в сумі заявленої до стягнення та у сумі, що визнається відповідачем у відзиві на позов, позивач пояснив, що згідно з п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3. Договору Платник зобов'язується передбачити в своєму кошторисі в необхідних обсягах кошти, які будуть спрямовані на компенсацію витрат за телекомунікаційні послуги, надані Постачальником пільговій категорії населення. Платник зобов'язаний проводити розрахунки за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення, яка внесена до єдиного реєстру. Здійснювати перерахування коштів, передбачених на проведення розрахунків за надані пільги, згідно кошторису доходів та видатків в межах запланованих призначень на реквізити постачальника.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 15 314,64 грн. обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхньодніпровськ, площа Щербицького, 5 код ЄДРПОУ 03192261) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ, м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" (49600, м. Дніпро, вул. Херсонська, буд. 26, код ЄДРПОУ 03192261) заборгованість у розмірі 15 314,64 грн. (п'ятнадцять тисяч триста чотирнадцять грн. 64 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.), про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 12.01.2017р.

Суддя ОСОБА_2