Постанова № 64005709, 27.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 грудня 2016 року 12 год. 50 хв. № 826/16299/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві до Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Міністерство фінансів України, державне підприємство «Агротех», державне підприємство «Агромаш», Український державний концерн по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгротехсервіс», державна акціонерна компанія «Украгроресурси», відкрите акціонерне товариство «Лізингова компанія «Украгромашінвест», Державне агентство резерву України, департамент агропромислового розвитку Івано-Франківської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Донецької обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Житомирської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Закарпатської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Одеської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Рівненської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Хмельницької обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Чернівецької обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації, про стягнення заборгованості.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року частково задоволено позов державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - позивач, ДПІ у Шевченківському районі) до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - відповідач, Мінагрополітики), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - третя особа-1) та Міністерство фінансів України (далі - третя особа-2, Мінфін), про стягнення заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року постанову суду першої інстанції від 31 березня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року та ухвалу суду апеляційної інстанції від 10 червня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні колегією суддів. При цьому, під час підготовки справи до нового розгляду судом, згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну позивача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - позивач, ДПІ у Шевченківському районі).

У подальшому, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 КАС України, до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, допущено державне підприємство «Агротех» (далі - третя особа-3), державне підприємство «Агромаш» (далі - третя особа-4), Український державний концерн по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгротехсервіс» (далі - третя особа-5), державна акціонерна компанія «Украгроресурси» (далі - третя особа-6), відкрите акціонерне товариство «Лізингова компанія «Украгромашінвест» (далі - третя особа-7), Державне агентство резерву України (далі - третя особа-8), департамент агропромислового розвитку Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-9), департамент агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації (далі - третя особа-10), департамент агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-11), департамент агропромислового розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-12), департамент агропромислового розвитку Донецької обласної державної адміністрації (далі - третя особа-13), департамент агропромислового розвитку Житомирської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-14), департамент агропромислового розвитку Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-15), департамент агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації (далі - третя особа-16), департамент агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-17), департамент агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-18), департамент агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-19), департамент агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-20), департамент агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-21), департамент агропромислового розвитку Одеської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-22), департамент агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-23), департамент агропромислового розвитку Рівненської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-24), департамент агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-25), департамент агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-26), департамент агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-27), департамент агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-28), департамент агропромислового розвитку Хмельницької обласної державної адміністрації (далі - третя особа-29), департамент агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-30), департамент агропромислового розвитку Чернівецької обласної державної адміністрації (далі - третя особа-31), департамент агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-32).

У ході нового судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та разом з представником третьої особи-2 просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази, а представник відповідача не визнав позов та разом із представниками третіх осіб 5, 8, 17, 22 просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Представники третіх осіб 1, 3, 4, 6, 7, 9-16, 18-21, 23-32 у відповідні судові засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Водночас, до суду через канцелярію від представників третіх осіб 2, 9, 10, 12-14, 16-18, 20, 23-25, 27, 28, 31, 32 надійшли відповідні письмові пояснення разом із заявами про розгляд справи за їх відсутності, письмові пояснення та/або заяви про розгляд справи за відсутності представників від третіх осіб 1, 3, 4, 6, 7, 11, 15, 19, 21, 26, 29, 30 до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У подальшому, відповідною ухвалою суду закрито провадження у справі №826/16299/14 у частині позовних вимог ДПІ у Шевченківському районі про стягнення з Мінагрополітики 1717301,13 грн. заборгованості за договором №6-09-506/95 від 09 березня 1995 року.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення простроченого боргу з Мінагрополітики у розмірі 50218491,01 грн. шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках, а саме:

- основний борг за бюджетною позичкою, наданою у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно договору №6-09-506/95 від 09 березня 1995 року у сумі 499589,97 грн.;

- пеню, нараховану на заборгованість по основному боргу за несвоєчасне повернення позички, наданої у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно договору №6-09-506/95 від 09 березня 1995 року у сумі 1650871,63 грн.;

- відсотки, нараховані за користування позичкою, наданою у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно договору №6-09-506/95 від 09 березня 1995 року у сумі 2729323,85 грн.;

- пеню, нараховану на заборгованість по відсотках за несвоєчасне повернення позички, наданої у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно договору №6-09-506/95 від 09 березня 1995 року у сумі 2564021,31 грн.;

- основний борг за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №220 від 26 лютого 1998 року у сумі 2047820,13 грн.;

- основний борг за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1953 від 10 грудня 1998 року у сумі 5826864,12 грн.;

- основний борг за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 05 липня 1999 року у сумі 16900000 грн.;

- основний борг за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1668 від 13 вересня 1999 року у сумі 18000000 грн.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2016 року при новому розгляді справи вказано про необхідність дослідити наступне. Встановити, чи було укладання саме відповідачем договору, яким би було передбачено його обов'язок з відшкодування заборгованості з повернення бюджетної позички/фінансової допомоги, а також не досліджено доказів існування будь-якої іншої підстави, яка відповідно до закону свідчила б про наявність такого обов'язку у відповідача. При цьому не з’ясованими залишились обставини яким суб’єктам господарювання і в якому розмірі перерахована бюджетна позичка/фінансова допомога. Не з’ясованими залишились обставини щодо неможливості повернення такої заборгованості саме тими суб’єктами, яким безпосередньо надані вказані бюджетні позички/фінансові допомоги, у встановленому законодавством та договорами порядку. Які дії вчинялися на погашення заборгованості. Належним чином не досліджено зміст, умови та операції за укладеними договорами фінансових позик, копії яких наявні в матеріалах справи. Суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не спростували доводи відповідача про те, що він не є боржником в розумінні Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України та Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості. Зокрема те, що внаслідок такого стягнення реального погашення заборгованості не відбудеться, оскільки держава зобов’язана буде профінансувати виділення коштів Міністерству аграрної політики та продовольства України для погашення такої. При цьому, заборгованість не буде стягнута з тих суб’єктів господарювання які безпосередньо її отримали, використовують у власній господарській діяльності та мають обов’язок повернути.

09 березня 1995 року між Мінфіном та Державним комітетом України по харчовій промисловості, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1995 року №148 «Про фінансування витрат Державного комітету по харчовій промисловості, пов'язаних з виробництвом хлібопекарських дріжджів», укладено договір №6-09-506/95 (далі - договір) про надання Мінфіном в 1995 році бюджетної позички Державному комітетові України по харчовій промисловості для оплати меляси, що використовується для виробництва хлібопекарських дріжджів, згідно умов якого надається бюджетна позичка в сумі 350 млрд.крб. з оплатою 30% річних за її користування строком до 01 вересня 1995 року (п. 2.1 договору).

Згідно п. 5.2 договору, у випадку невиконання зобов'язань за договором (неповернення позички) застосовуються штрафні санкції у вигляді пені 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

27 вересня 1995 року у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 95 року №758 «Про забезпечення виробництва солі Фармакопейної чистоти і «Екстра» укладено додатковий договір до договору, згідно якого передбачено повернення позички у такому порядку: до 01 вересня 1995 року - 235 млрд.крб., 01 листопада - 65 млрд.крб., 25 грудня - 50 млрд.крб.

09 листопада 1995 року внесено зміни до додаткового договору від 27 вересня 1995 року, а саме, передбачено повернення позички у такому порядку: до 01 вересня 1995 року - 235 млрд.крб., 01 листопада - 17 млрд.крб., 25 грудня - 98 млрд.крб.

22 лютого 1996 року у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 1996 року №188 «Про термін погашення бюджетної позички, наданої для забезпечення виробництва солі Фармакопейної чистоти і «Екстра» внесено зміни до додаткового договору від 27 вересня 1995 року, а саме, передбачено повернення позички у такому порядку: до 01 вересня 1995 року - 235 млрд.крб., 01 листопада - 17 млрд.крб., 01 вересня 1996 року - 98 млрд.крб.

28 серпня 1996 року на виконання абз. 2 п. 3 Указу Президента України «Про заходи щодо стабілізації фінансового стану підприємств» від 05 квітня 1996 року №243/96 укладено додатковий договір №22-04/17 про внесення змін до договорів від 22 лютого 1996 року та 27 вересня 1995 року, згідно якого передбачено повернення позички у такому порядку: до 01 вересня 1995 року - 235 млрд.крб., 01 листопада - 17 млрд.крб., 01 грудня 1996 року - 98 млрд.крб.; відстрочено до 01 грудня 1996 року сплату відсотків, нарахованих від простроченої заборгованості за користування бюджетною позичкою станом на 01 квітня 1996 року, та не нараховувати відсотки за користування зазначеними коштами на період з 01 квітня до 01 грудня 1996 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 26 лютого 1998 року «Про фінансове забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт в 1998 році» виділено, в тому числі, Міністерству агропромислового комплексу, на фінансування заходів для підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт у 1998 році цільовим призначенням безпосередньо сільськогосподарським товаровиробникам та агротехсервісним підприємствам на закупівлю запасних частин і ремонтних матеріалів та оплату послуг ремонтних підприємств 100 млн. грн., в тому числі 50 млн. грн. за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України та 50 млн. грн. за рахунок асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України на 1998 рік для поповнення державного матеріального резерву Державному комітетові по матеріальних резервах, на умовах повернення зазначених коштів до 21 грудня 1998 року, за розподілом згідно з додатком.

Постановою Кабінету Міністрів України №1953 від 10 грудня 1998 року «Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році» виділено у січні 1999 року, в тому числі, Міністерству агропромислового комплексу, для підготовки сільськогосподарської техніки до весняно-польових робіт у 1999 році цільовим призначенням сільськогосподарським товаровиробникам та агросервісним підприємствам на закупівлю запасних частин і ремонтних матеріалів та оплату послуг ремонтних підприємств кошти в сумі 50 млн. грн. за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України на умовах повернення їх до 01 жовтня 1999 року згідно з додатком 1.

Постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 05 липня 1999 року «Про забезпечення потреб сільськогосподарських товаровиробників у пальному для проведення збиральних та осінньо-польових робіт у 1999 році» абз. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 червня 1999 року №1000 «Про додаткові заходи щодо забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними ресурсами в 1999 році» викладено у такій редакції: «у липні - вересні 1999 року Міністерству агропромислового комплексу для Державної акціонерної компанії «Укрресурси» на фінансування 10 відсотків вартості дизельного пального, закупленого в Республіці Азербайджан, і витрат на його перевезення, а також нафти і газового конденсату (видобутих з українських родовищ), що поставляються згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998 року №1953 «Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році» 50 млн. грн. за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України за умови їх повернення до 01 грудня 1999 року».

Постановою Кабінету Міністрів України №1668 від 13 вересня 1999 року «Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пально-мастильними матеріалами» дозволено Міністерству агропромислового комплексу із коштів, передбачених згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998 року №1953 «Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році» на закупівлю запасних частин і ремонтних матеріалів та оплату послуг ремонтних підприємств, використати 20 млн. грн. на закупівлю нафти, видобутої з українських родовищ.

11 вересня 2014 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року №174 «Питання обліку заборгованості, в тому числі, простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості» Головним управлінням Державної казначейської служби України внесено до ДПІ у Шевченківському районі:

- подання №1216 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за бюджетною позичкою, наданою у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно договору у сумі 499589,97 грн.;

- подання №1217 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за бюджетною позичкою, наданою у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно договору у сумі 1650871,63 грн.;

- подання №1218 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за бюджетною позичкою, наданою у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно договору у сумі 2729323,85 грн.;

- подання №1219 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за бюджетною позичкою, наданою у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно договору у сумі 2564021,31 грн.;

- подання №1250 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №220 від 26 лютого 1998 року) у сумі 2047820,13 грн.;

- подання №1251 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1953 від 10 грудня 1998 року) у сумі 5826864,12 грн.;

- подання №1252 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 05 липня 1999 року) у сумі 16900000 грн.;

- подання №1253 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1668 від 13 вересня 1999 року) у сумі 18000000 грн.

Судом встановлено, що питання щодо стягнення заборгованості з Державного департаменту продовольства, відповідача про стягнення 1717301,13 грн. заборгованості за договором вже було предметом судового розгляду.

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2008 року зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що договір та додаткові договори №6-09-506/95-1 від 27 вересня 1995 року, №10-3/2-96 від 22 лютого 1996року, №22-04/17 від 28 серпня 1996 року не містять таких умов, які передбачали б можливість стягнення з відповідача заборгованості по позичці, яка надавалася Державному комітетові України по харчовій промисловості, як самостійній юридичній особі.

Отже, судовим рішенням, що набрало законної сили, вирішено питання щодо неможливості стягнення як з Державного департаменту продовольства, так і з Мінагрополітики заборгованості за договором.

Щодо іншої частини заборгованості за договором, заявленої до стягнення у даній справі (подання №1216, №1217, №1218, №1219 від 11 вересня 2014 року), то згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2008 року, які враховуються судом згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, стягнення заборгованості за вказаним договором неможливе взагалі, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в частині заборгованості за договором (крім 1717301,13 грн.) суд відмовляє.

Щодо заборгованості за поданням №1250, для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №220 від 26 лютого 1998 року) у сумі 2047820,13 грн.; поданням №1251 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1953 від 10 грудня 1998 року) у сумі 5826864,12 грн.; поданням №1252 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 05 липня 1999 року) у сумі 16900000 грн.; поданням №1253 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1668 від 13 вересня 1999 року) у сумі 18000 00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 9 ст. 17 Податкового кодексу України, прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 11 року №174 «Питання обліку заборгованості, в тому числі, простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості» затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок).

Відповідно до п.п. 6, 10 Порядку, облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані.

З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Як вбачається з матеріалів справи, факт виділення фінансової допомоги підтверджується:

- за постановою Кабінету Міністрів України №220 від 26 лютого 1998 року «Про фінансове забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт в 1998 році» - особовою справою міністерства, згідно якої отримано 4200000 грн. та станом на 01 листопада 2014 року повернуто 2152179,87 грн. (заборгованість 2047820,13 грн.); роздруківки виписок по казначейському рахунку щодо часткового погашення заборгованості, копія акту звірки рахунків станом на 01 січня 2002 року, згідно якого заборгованість становила 2360768,13 грн.;

- за постановою Кабінету Міністрів України №1953 від 10 грудня 1998 року «Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році» - особовою справою міністерства, згідно якої отримано 6000000 грн. та станом на 01 листопада 2014 року погашено 773135,88 грн. (заборгованість 5826684,12 грн.), роздруківки виписок по казначейському рахунку щодо часткового погашення заборгованості, копія акту звірки рахунків станом на 01 січня 2002 року, згідно якого заборгованість становила 6072037,03 грн.;

- за постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 05 липня 1999 року «Про забезпечення потреб сільськогосподарських товаровиробників у пальному для проведення збиральних та осінньо-польових робіт у 1999 році» - особовою справою міністерства, згідно якої отримано 50000000 грн. та станом на 01 січня 2013 року погашено 33100000 грн. (заборгованість 16900000 грн.), роздруківки виписок по казначейському рахунку щодо часткового погашення заборгованості;

- за постановою Кабінету Міністрів України №1668 від 13 вересня 1999 року «Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пально-мастильними матеріалами» - особовою справою міністерства, згідно якої отримано 18000000 грн. та станом на 01 листопада 2014 року погашено 0 грн. (заборгованість 18000000 грн.).

Відповідачем не надано жодних доказів або пояснень щодо невідповідності сум заборгованості, що обліковуються у Державній казначейській службі України, дійсним розмірам заборгованості суб’єктів господарювання, тому суд не вбачає підстав не погоджуватися з сумою заборгованості, заявленою позивачем.

Згідно вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України передбачене цільове призначення коштів сільськогосподарським товаровиробникам та агросервісним підприємствам, тоді як Міністерство фінансів фінансувало зазначені витрати за рахунок названих джерел фінансування через орган державного казначейства на підставі укладених з ними угод.

Разом з тим, згідно з п.п. 10, 15 Порядку, боржник - суб'єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов'язань за такою угодою, і згідно п. 10 Порядку примусове стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості передбачено саме з боржника.

Прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Боржниками в розумінні Порядку є саме суб'єкти господарювання, які є кінцевими набувачами бюджетної позички.

На підтвердження наявності заборгованості за суб’єктами господарювання суду пред’явлено третіми особами листи головних управлінь Державної казначейської служби України у областях та додатки до них про заборгованість сільгосппідприємств за фінансовою допомогою, наданої на поворотній основі з резервного фонду Кабінету Міністрів України відповідно до вищенаведених постанов уряду.

За таких обставин суд не може погодитися з висновком позивача щодо стягнення заборгованості саме з відповідача виходячи також з наступного.

Відповідно до п.п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, питання про встановлення фактичного розміру заборгованості за кожним суб’єктом господарювання, суд не може вирішити в межах даної справи, оскільки позов розглядається тільки в межах спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем у даній справі, як це і передбачено ст. 11 КАС України.

Згідно із ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві до Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Міністерство фінансів України, державне підприємство «Агротех», державне підприємство «Агромаш», Український державний концерн по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгротехсервіс», державна акціонерна компанія «Украгроресурси», відкрите акціонерне товариство «Лізингова компанія «Украгромашінвест», Державне агентство резерву України, департамент агропромислового розвитку Івано-Франківської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Донецької обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Житомирської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Закарпатської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Одеської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Рівненської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Хмельницької обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Чернівецької обласної державної адміністрації, департамент агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації, про стягнення заборгованості є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Копії постанови направити сторонам та третім особам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда