Постанова № 64005540, 16.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16 грудня 2016 року 15 год. 10 хв. № 826/27179/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Корчинської Лілії Володимирівни та управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Корчинської Лілії Володимирівни (далі - відповідач-1) про зобов'язання відповідача-1:

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира) за ОСОБА_3;

- внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності 1/4 частини квартири за ОСОБА_3;

- здійснити державну реєстрацію права власності 1/4 квартири за позивачем.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем-1 неправомірно відмовлено у вчиненні запису про скасування державної реєстрації на підставі рішення суду, оскільки витяг з Державного реєстру прав отримується заявником за власним бажанням та не потребує обов'язковості, заявник має право звернутися як до державного реєстратора, так й до нотаріуса, як державного реєстратора, за власним вибором, а рішення суду має бути виконано без зауважень з боку державного реєстратора щодо обов'язковості зазначення в ньому про скасування запису про право власності.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/27179/15 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Поряд з цим, у відповідному судовому засіданні представником позивача подано письмову заяву про уточнення та збільшення позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача-1 та управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 03 грудня 2015 року №26714457 про відмову у скасуванні (далі - оскаржуване рішення);

- зобов'язання відповідача-2 скасувати запис про державну реєстрацію права власності 1/4 частини квартири за ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3);

- зобов'язання відповідача-2 внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності 1/4 частини квартири за ОСОБА_3;

- зобов'язання відповідача-2 здійснити державну реєстрацію права власності 1/4 частини квартири за ОСОБА_1

Вказану заяву про уточнення та збільшення позовних вимог у справі судом, відповідно до ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідачів 1 та 2 не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2015 року відповідачем-1 прийнято оскаржуване рішення, яким відмовлено позивачу у внесенні запису про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень за №144945780000 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При прийняті оскаржуваного рішення відповідач-1 встановив невідповідність документів вимогам або не дають змоги встановити таку відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Крім того, відповідач-1 послався на наступне.

Відповідно до п. 13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

Оскільки заявлене право на спірне майно вже зареєстровано за іншими особами та відкрито розділ, на підставі прийнятого рішення державного реєстратора №5430761 від 30 серпня 2013 року, скасування запису про право власності робиться державним реєстратором на підставі рішення суду та поданої заяви про скасування. В рішенні Дніпровського районного суду міста Києва №755/2696/15-ц від 14 липня 2015 року не прийняте рішення про скасування запису про право власності (п. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до п. 2.1 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 №3502/5 (далі - Порядок №3502/5), для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Тобто, вказані юридичні обставини позбавили державного реєстратора можливості вчинити дії, спрямовані на проведення скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що відповідачем-1 при прийнятті оскаржуваного рішення не коректно викладені норми права, на підставі яких прийнято таке рішення, тобто без назви нормативно-правового акту, а тому суд надає оцінку рішенню, виходячи з письмових пояснень державного реєстратора щодо використання ним норм права.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 №1952-IV (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 №3425-ХІІ, на нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.

Згідно зі ст. 10 Закону №1952-IV, державним реєстратором є нотаріус.

Відповідно до ст. 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, нотаріус при вчиненні реєстраційних дій щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виступає суб'єктом владних повноважень в розумінні ст. 3 КАС України.

Згідно із ст. 18 Закону №1952-IV, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Відповідно до Порядку №3502/5, цей Порядок визначає процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Порядку №3502/5, для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

У разі ліквідації державної нотаріальної контори, зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса заява подається до органу державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна.

Заява подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо.

Орган державної реєстрації прав або нотаріус приймає заяви у день їх надходження в порядку черговості і реєструє у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу реєстрації.

Орган державної реєстрації прав або нотаріус видає заявникові картку прийому заяви.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку, що заява про скасування запису про державну реєстрацію права власності має подаватися до державного реєстратора, який вчинив запис про реєстрацію права власності, тобто в даному випадку - до приватного нотаріуса.

Оцінку відповіді приватного нотаріуса щодо вчинення державної реєстрації тільки під час вчинення нотаріальної дії суд не може надавати в межах розгляду даної справи, оскільки приватний нотаріус відмовляючи у внесенні запису про скасування запису про право власності діяв як державний реєстратор, а отже є суб'єктом владних повноважень в розумінні ст. 3 КАС України та не є відповідачем у даній справі.

Оскільки доказів зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса суду та відповідачу подано не було, суд приходить до висновку про правомірність посилання відповідача на п. 2.1 Порядку №3502/5 при прийнятті оскаржуваного рішення.

Разом з тим, позивачу було відомо раніше про зазначену вимогу закону, оскільки нею отримано рішення про відмову у скасуванні №25047669 від 05 жовтня 2015 року.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого оспорюваного права, оскільки порушено вимогу щодо суб'єктивного складу правовідносин, що є першою умовою при наданні оцінки спірному рішенню відповідача. Виходячи з наведеного суд не надає оцінку іншим доводам позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення, оскільки вони не впливають на головну умову - ознаку суб'єкта владних повноважень, яким має бути вчинена дія щодо внесення скасування державної реєстрації прав.

Разом з тим, суд зазначає, що рішення судів України є обов'язковими до виконання згідно прямої дії норми Конституції України (ст. 129-1), а тому оцінка судових рішень не належить до компетенції суб'єктів владних повноважень.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд вважає, що дії відповідачів вчинено в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Корчинської Лілії Володимирівни та управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин