Постанова № 64005301, 11.01.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7462/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі ДПІ), в якому позивач просила скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.06.2015 року №25894-17 на суму 25000,00 гривень та зобов'язати відповідача облікувати сплачені кошти як помилково сплачені, скласти висновок про повернення відповідних сум коштів.

Позивач зазначила, що є власником автомобілю марки LAND ROVER моделі RANGE ROVER, 2012 року випуску, об'ємом двигуна 4367 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1. 15.10.2015 року нею було здійснено оплату транспортного податку за 2015 рік у розмірі 25000грн. згідно з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням.

Позивач вважає, що неправомірно було нараховане грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік.

Транспортний податок введений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28.12.2014 року (далі Закон України № 71-VІІІ), внесено зміни до Податкового кодексу України, якій набрали чинності з 01.01.2015 року.

Будь-які нормативні акти в сфері оподаткування та зміни до них мають ґрунтуватись на принципах , які визначені ст.4 ПКУ, зокрема принципі стабільності ( п.п. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4) відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, та принципу презумпції правомірності рішень платника податку ( п.п.4.1.4. п.4.1. ст. 4), згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків.

Згідно ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 та ст.265 ПКУ транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Рішенням Одеської міської ради «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» від 21.01.2015 року № 6257-VІ відповідно до норм ПКУ встановлено на території міста Одеси з 01.01.2015 року податок на майно в частині транспортного податку згідно з Положенням.

Враховуючи закріплений в Податковому кодексі України принцип стабільності податкового законодавства, межі повноважень міських рад, рішення Одеської міської ради, яким установлений новий місцевий податок, може бути застосоване не раніше 2016 року. Таким чином, транспортний податок за 2015 рік не повинен нараховуватись.

Зазначена позиція підтверджується практикою Вищого адміністративного суду (справа К/800/8077/16). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.01.2011 року у справі "Щокін проти України" та від 07.10.2011 року у справі "Серков проти України" висловлена позиція про необхідність застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

Також позивач зазначила, що оскільки нею грошові кошти були сплачені помилково, вона з метою повернення даних коштів 24.11.2016 року звернулась до ДПІ з заявою про повернення помилково сплачених грошових зобовязань, однак у поверненні коштів їй було відмовлено листом від 01.12.2016 року з посиланням на те, що згідно з інтегрованою карткою платника зі сплати транспортного податку ОСОБА_1 станом на 01.01.2016 року не обліковуються помилково та/або надміру сплачені суми податку.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача - суб'єкта владних повноважень в судове засідання не з'явився, був повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутністю до суду не надав.

Відповідно до ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить автомобіль марки LAND ROVER моделі RANGE ROVER, 2012 року випуску, об'ємом двигуна 4367 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.9). Дата реєстрації 07.06.2012 року.

ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №25894-17 від 22.08.2015 року, яким визначило позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000,00грн. (а.с.10).

Позивач сплатила визначене контролюючим органом грошове зобов'язання 15.10.2015 року.

Вважвючи помилковим сплату грошового зобов'язання позивач 24.11.2016 року звернулась до ДПІ про повернення помілково сплачених грошових коштів (а.с.12) та отримала відповідь про неможливість повернення помилково сплачених коштів, оскільки згідно з інтегрованою карткою платника зі сплати транспортного податку ОСОБА_1 станом на 01.01.2016 року не обліковуються помилково та/або надміру сплачені суми податку та запропонуванням провести звірку стану розрахунків зі сплати транспортного податку з фізичних осіб.

Суд вважає, що податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №25894-17 від 22.08.2015 року не ґрунтується на вимогах законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Позивач не заперечував, що автомобіль, якій належить йому на праві власності, підпадає під визначення об'єкту оподаткування, але вважає, що транспортний податок, якій введений в ПКУ Законом України № 71-VІІІ, та Рішенням Одеської міської ради «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» від 21.01.2015 року повинен нараховуватися власникам відповідних транспортних засобів з 2016 року.

Суд вважає вказану позицію позивача обґрунтованою, виходячи з наступного.

Статтею ст.8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПКУ до місцевих податків належить податок на майно.

Пунктом 12.3 ст.12 ПКУ встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів приймають сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно з п.п.12.3.1-12.3.3 п.12.3 ст.12 ПКУ встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст.7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПКУ рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішенням Одеської міської ради від 21 січня 2015 року №5257-VI "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку" вказаний податок встановлено та визначено ставку податку з розрахунку на календарний рік 25000,00 гривень за кожний легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Згідно ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

З урахуванням оприлюднення рішення Одеської міської ради №5257-VI про встановлення та розмір транспортного податку 21.01.2015 року, нараховуватися він може платникам цього податку лише в 2016 бюджетному році.

Крім того, статтею 2 ПКУ також визначено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Закон України № 71-VІІІ, яким внесені зміни до Податкового кодексу та, зокрема, введений новий місцевий податок - транспортний, набрав чинності відповідно до п.1 розділу ІІ Прикінцеві положення з 01.01.2015 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також встановлений Податковим кодексом України принципі стабільності податкового законодавства ( п.п. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4), відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У той же час суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання відповідача облікувати сплачені кошти як помилково сплачені, скласти висновок про повернення відповідних сум коштів, виходячи з наступного.

Сума грошового зобов'язання сплачена позивачем не має сатасу помилково сплаченої суми, оскільки відповідно до п.п.267.6.1, 267.6.2 п.267.6 ст.267 ПКУ обчислення суми транспортного податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Таким чином, сплата позивачем сума грошового зобов'язання здійснена відповідно до отриманого податкового повідомлення-рішення контролюючого органу.

Вказані дані були включені до інтегрованої картки платника (далі - ІКП), якою є форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами відповідно до п.2 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Мінфіну України від 07.04.2016 року №422 (далі Порядок №422).

Відповідно до розділу 9 Порядку №422 в ІКП відображається також інформація щодо початку/продовження та результатів адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення. Вказана інформація вноситься до підсистеми, що забезпечує облік платежів, працівником структурного підрозділу органу ДФС, яким податкове повідомлення-рішення було сформовано, на підставі документів, зазначених у розділу VІІ цього Порядку (заяви - оскарження податкового повідомлення-рішення, ухвали суду про відкриття провадження, рішення про результати розгляду скарги (заяви), рішення суду, прийнятого по суті), протягом 3-ох днів з дати отримання такого документа. Також відображаються результати адміністративного або судового оскарження.

Таким чином, лише після набрання законної сили рішення суду щодо оскарження платником полдатків поадткового повідомлення-рішення будут занесені відповідні данні в ІКП та сплачені ним кошті можуть набути статус надмірно або помилково сплачених грошових зобов'язань.

Згідно з ч. 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Суд вважає, що на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 551,20грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 128,159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 22.06.2015 року №25894-17 на суму 25000,00 гривень за платежем транспортний податок з фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 551,21грн.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у порядку ст.160,167,185-187 КАС України.

Суддя Катаєва Е.В.