Постанова № 64004977, 12.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року 810/4716/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1»

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області

про визнання дій протиправними та скасування рішень, -

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (далі - позивач або ТОВ «Технополіс-1») до Інспекції з питань захисту пав споживачів у Запорізькій області (далі - відповідач або Інспекція), в якому позивач просить суд: визнати дії посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ «Техополіс-1» та складання акту перевірки №000555; скасувати по станову про накладення штрафних санкцій №000149 від 28.04.2014.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що посадові особи відповідача через штучно створені підстави здійснили комплексну перевірку магазину позивача, що є порушенням прав та законних інтересів ТОВ «Технополіс-1», порушенням ст. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Також позивач зазначає, що маркування національним знаком відповідності наносить виробник або його уповноважений представник - резидент. Якщо виробник не є резидентом, і відсутній його уповноважений представник - резидент, маркування національним знаком відповідності наносить постачальник - резидент, який відповідає за введення в обіг апаратури чи обладнання. Так, товари що зазначені в акті перевірки відповідають технічним регламентам, про що свідчать сертифікати відповідності та декларації про відповідність продукції вимогам технічних регламентів, що надавалися посадовим особам відповідача під час перевірки.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що при проведенні перевірки Держспоживінспекцією в Запорізькій області діяла з чітким дотриманням положень частин 4, 5 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». На думку відповідача доведеним є факт наявності у Скоренка С.В. повноважень на підписання листа від 26.11.2013 №405/01-01, а відтак і є наявними підстави для проведення перевірки. Більш того відповідач зазначає, що ТОВ «Технополіс-1» допустив посадових осіб Інспекції до перевірки, таким чином позивач не використав наданого йому права захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб відповідача до перевірки. Відповідач зазначає, що саме на етапі допуску до перевірки позивач міг поставити питання про необґрунтованість, на його думку, контролю щодо нього. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року прийнято адміністративну справу №810/4716/14 до провадження суддею Горобцовою Я.В.

В судове засідання, призначене на 12 жовтня 2016 року представник позивача не прибув, через службу діловодства суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання, призначене на 12 жовтня 2016 року представник відповідача не прибув, хоча про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» 18.04.2003 зареєстроване як юридична особа за адресою: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 4, ідентифікаційний код 32498133.

На підставі наказу №317 від 04.12.2013, направлення від 04.12.2013 №000932, звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м.Києва, Згоди Держспоживінспекції від 03.12.2013 №03/7-11534-2013 посадовими особами Держспоживінспекції у Запорізькій області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» за місцезнаходженням продукції: м.Запоріжжі, Жовтневий район, пр. Леніна, буд. 226.

За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №000555 від 04.12.2014 на підставі якого прийнята постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 28.04.2014 №000149.

Відповідно до висновків перевірки в торгівельному залі в реалізації з наявністю цінників знаходився товар без необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації в обсязі, передбаченому законодавством в будь-якій наочній формі, що забезпечує можливість його свідомого і компетентного вибору, який не має відповідного маркування та надійшов до продажу без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують його якість та безпеку, що відображено у додатку №7 до акта перевірки №000555 від 04.12.2013.

Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу положень статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на час проведення перевірки), споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

За приписами ч.2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Відповідно до п.2 Глави 4 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 №104 (далі - Правила №104), маркування електропобутових товарів передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, назву товару, номінальну напругу (В), номінальну потужність (Вт), номінальний струм (А), ступінь захисту від ураження електрострумом, позначення щодо захищеності від вологи, знак заземлення, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, дату випуску. На електронагрівальних приладах маркувальні дані розміщуються безпосередньо на корпусах або металевих пластинках, які прикріплюються до приладів. Проводи і шнури повинні мати додаткове маркування: марку проводу (шнура), кількість жил, номінальний переріз (мм 2), довжину (м) для бухт, кількість і довжину шнура в пачці, масу брутто (кг). Індивідуальна упаковка електропобутових товарів має містити маркувальні дані: найменування підприємства-виробника, його адресу, товарний знак, назву товару, номінальну напругу (В), рід струму, номінальну потужність (Вт), попереджувальні знаки, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар.

Згідно з п.2 глави 5 Правил №104 маркуванню підлягають телерадіотовари і тара, яка використовується для їх зберігання. Маркування передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, назву, клас і модель виробу, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, дату випуску. Індивідуальна упаковка повинна містити такі маркувальні дані: найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, назву товару, колір корпусу виробу, попереджувальні знаки, дату випуску, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар.

Положеннями Розділу 1 п. 16 Правил №104 встановлено, що здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити:

назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари;

дані про основні властивості товару;

відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремих товарів, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару;

дату виготовлення;

відомості про умови зберігання;

гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

правила та умови ефективного і безпечного використання товару;

строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

У пункті 4.7.1 ДСТУ 4519:2006 «Споживче маркування товарів легкої промисловості»зазначається, що споживче маркування щодо товару/виробу наноситься на товарний ярлик і/або стрічку і/або стрічку із зображенням товарного знаку, і/або контрольну стрічку, або пам'ятку щодо умов догляду, або стрічку із символами догляду та піктограму, або штамп.

Відповідно до п. 3.10.1 ДСТУ 4519:2006 товарний ярлик -супровідний документ до виробу, що інформує споживача про якісні або інші характеристики товару та реквізити підприємства виробника, виконує функції реклами і сприяє його реалізації

Згідно пп. 4.6.8 ДСТУ 4519:2006, дату виготовлення (місяць і рік) проставляє виробник товару/виробу.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами встановлюють вимоги як до змісту (необхідної, достовірної і своєчасної інформації) так і до форми (доступна та наочна) маркування непродовольчих товарів, яке стосовно такого товару як одяг (у відповідності до 4.7.1 ДСТУ 4519:2006 «споживче маркування товарів легкої промисловості») наноситься не на сам товар, а на товарний ярлик (ярлики), що додаються до такого товару безпосередньо.

З матеріалів перевірки вбачається, що підставою для виникнення даних спірних правовідносин було те, що працівниками Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві виявлено, що інформація про місце знаходження, адреса виробника товару та дата виготовлення на ярликах відсутня, проте суд вивчивши наявні в матеріалах справи докази критично відноситься до такого твердження відповідача, з огляду на наступне.

З матеріалів справи, а саме з фотознімку товарних ярликів з відповідними артикулами, по яким виявленні порушення вбачається, що така інформація наявна в повній мірі т.1 а.с. 133-198).

Також суд звертає увагу на наявність у позивача інформаційно-консультаційної служби створеної відповідно до наказу №17/18 від 02.09.2009.

Таким чином, враховуючи викладене та звертаючи увагу на наявність на товарі, який реалізовувався на момент перевірки Позивачем прикріпленого виробником товарного ярлика, на який виробником шляхом наклеювання нанесено необхідну інформацію, в тому числі і місцезнаходження (адресу) виробника та дату виготовлення товару, свідчить про повну відповідність такого товару Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, в матеріалах справи наявні сертифікати відповідності та декларації про відповідність продукції вимогам технічних регламентів на кожну номенклатуру відповідного товару, вказаного в Акті перевірки (т.1 а.с. 199-217, т.2 а.с. 1-52).

Форми сертифікату відповідності затверджена ДСТУ 3498-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис». Так, обов'язковим реквізитом сертифікату відповідності є найменування та адреса виробника і доведення до споживача інформації про найменування та місце знаходження виробника у доступній наочній формі шляхом надання споживачеві копії сертифікату відповідності на товар, який продається.

Стосовно посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на порушення порядку проведення перевірки в частині підстав проведення останньої суд не приймає до уваги доводи позивача з огляду на таке.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2014 року у справі №826/6626/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс - 1» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Сумській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Хмельницькій області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про скасування рішень задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 апеляційну скаргу Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів в Донецькій, Запорізькій, Черкаській, Чернігівській, Сумській, Миколаївській, Київській, Луганській, Житомирській, Харківській, Хмельницькій областях на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Сумській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Хмельницькій області, Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про визнання протиправними та скасування згоди, направлень, наказів, визнання протиправними дій - задоволен, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2014 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 грудня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Технополіс-1» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року.

Постановою Верховного Суду України по справі №21-65а-15 від 28.04.2015 у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» відмовлено. У вказаній постанові зазначено, що об'єднання споживачів, яким є Спілка, з метою захисту законних прав та інтересів споживачів має право звертатися до Держспоживінспекції, а остання, в свою чергу, зобов'язана відреагувати на таке звернення в межах наданих їй повноважень. Таким чином, на підставі аналізу наведених вище норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при розгляді цієї справи дійшла висновку про те, що на підставі звернення об'єднання споживачів Держспоживінспекція та її територіальні органи в межах наданих їм повноважень у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти суб'єкти господарювання сфери торгівлі і послуг. За таких обставин касаційний суд дійшов правильного висновку, що при наданні згоди територіальним органам на проведення позапланової перевірки позивача на підставі звернення Спілки Держспоживінспекція діяла відповідно до вимог статті 6 Закону № 877-V та підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2735-VI.

Відповідно до правил ч. 1 ст . 72 КАС України обставини, встановлені судовис рішенням в адміністративній, цивільній або кримінальній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іших справ, у яких беруть участь ті сам особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 91, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний возов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техополіс-1» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області №000149 від 28.04.2014 про накладення штрафних санкцій на ТОВ «Технополіс-1».

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова