Постанова № 64004663, 10.01.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2017 р. Справа №805/4824/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 17 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючий суддя: Куденков К.О.;

секретар судового засідання: Притула С.С.;

за участю:

представника позивача: Щербачук Я.І.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Веско» до Дружківського міського відділу державної виконавчої служби про скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Веско» (надалі - позивач, ПуАТ «Веско») звернулося до суду із адміністративним позовом до Дружківського міського відділу державної виконавчої служби (надалі - відповідач, Дружківський ВДВС) про, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог: - скасування постанови ВП №52635914 від 13.10.2016р. про стягнення виконавчого збору; - скасування постанови ВП №52909902 від 16.11.2016р. про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно стягнуто виконавчий збір та відкрито виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору, оскільки 13.10.2016р. позивач у добровільному порядку виконав судове рішення про стягнення коштів, а до 13.10.2016р. він не міг виконати судове рішення у зв'язку з тим, що у судовому рішенні не було вказано реквізитів для зарахування стягнутої суми. Зазначає, що з боку відповідача до позивача не вчинялось жодних заходів примусового виконання рішення, які є підставою для стягнення виконавчого збору.

Позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження №52635914 від 13.10.2016р. та постанова про закінчення виконавчого провадження №52635914 від 14.11.2016р. були винесені з порушенням встановлених строків. Також позивач зазначає, що спірна постанова ВП №52635914 від 13.10.2016р. про стягнення виконавчого збору була винесена разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, а не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження, як це передбаченого чинним законодавством. Зазначає, що не отримував постанову про закінчення виконавчого провадження, а про винесення постанови про стягнення виконавчого збору не був обізнаний до 28.11.2016р.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.11.2016р. №52909902 також винесена з порушенням строків.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримала та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, якими просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Відповідач зазначив, що виконавчий документ надійшов 12.10.2016р., а 13.10.2016р. відкрито виконавче провадження №52635914. 31.10.2016р. боржник надав оригінал платіжного доручення №8101 від 13.10.2016р. про сплату боргу за виконавчим документом, але сума боргу складається з основного боргу за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. 14.11.2016р. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідач звертає увагу, що у такому випадку виконавчий збір не стягується тільки, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Також відповідач зазначає, що після закінчення виконавчого провадження державний виконавець відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився та надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені суду обставини, дійшов наступних висновків.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2016р. залишено без змін рішення Господарського суду Донецької області від 20.04.2016р. у справі №905/129/16 щодо стягнення з ПуАТ «Веско» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» 152040,00 гривень штрафу та 2280,60 грн. судового збору.

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» звернулось до відповідача з заявою від 04.10.2016р. №НЮв-4/1263 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду Донецької області від 23.09.2016р. у справі №905/129/16.

З копії поштового конверту випливає, що вказана заява була надіслана стягувачем 04.10.2016р., про що свідчить відповідний штамп УКРПОШТИ.

13 жовтня 2016 року заступником начальника Дружківського ВДВС Корнєєвим А.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №52635914 за наказом Господарського суду Донецької області від 23.09.2016р. у справі №905/129/16 щодо стягнення з ПуАТ «Веско» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 154 320,60 грн. Також в цій постанові визначено, що стягненню з боржника підлягає виконавчий збір у розмірі 15 432,06 грн.

Вказана постанова отримана позивачем 19.10.2016р., про що свідчить копія відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 8420601796013).

13 жовтня 2016 року у виконавчому провадженні №52635914 заступником начальника Дружківського ВДВС Корнєєвим А.О. винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, за якою з ПуАТ «Веско» підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 15432,06 грн.

31 жовтня 2016р. ПуАТ «Веско» звернулось до Дружківського ВДВС з листом від 31.10.2016р., в якому зазначило, що вважає незаконною вимогу про стягнення виконавчого збору, оскільки сума заборгованості у розмірі 154320,60 грн. була сплачена позивачем самостійно 13.10.2016р., тобто до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. В цьому листі позивач просив закінчити виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення Господарського суду Донецької області на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

14 листопада 2016 року заступником начальника Дружківського ВДВС Корнєєвим А.О. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №52635914. В цій постанові зазначено, що рішення суду виконано в повному обсязі згідно платіжного доручення №8101 від 13.10.2016р., виконавчий збір та витрати виділені в окреме провадження. До цього листа позивач додав платіжне доручення про сплату судового збору.

На вказаний лист відповідач надав відповідь №593/04-23/3/16370 від 14.11.2016р., якою повідомив, що для повного погашення боргу ПуАТ «Веско» потрібно сплатити виконавчий збір у сумі 15432,60 грн. та витрати на проведення виконавчих дій у сумі 75,00 грн.

Вказана постанова прийнята на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

До суду надана копія відповідного платіжного доручення №8101 від 13.10.2016р. про сплату ПуАТ «Веско» на користь Придніпровської філії Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 154 320,60 грн. відповідно до рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/129/16

16 листопада 2016р. заступником начальника Дружківського ВДВС Корнєєвим А.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №52909840 з примусового виконання постанови Дружківського ВДВС від 13.10.2016р. ВП №52635914 про стягнення з ПуАТ «Веско» виконавчого збору у розмірі 15 432,06 грн.

Вказана постанова отримана позивачем 02.12.2016р., про що свідчить копія відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 8420700762384).

Позивач звернувся з позовною заявою до суду 07.12.2016р., про свідчить відповідна печатка Донецького окружного адміністративного суду вх.4916/16.

Частиною другою ст.74 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Частинами 1 та 2 ст.4-5 та ч.1 ст.115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею першою Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом першим ч.1 ст.26 вказаного Закону «Початок примусового виконання рішення» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Таким чином, примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, вже під час відкриття виконавчого провадження визначається виконавчий збір.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Суд звертає увагу на те, що Закон України «Про виконавче провадження» пов'язує обов'язок сплатити виконавчий збір не за здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, а лише за сам факт примусового виконання рішення, яке розпочинається з відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.9 ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Як було встановлено судом, виконавче провадження №52635914 щодо виконання наказу Господарського суду Донецької області від 23.09.2016р. у справі №905/129/16 було закінчено на підставі вказаного припису, про що просив сам позивач.

Частиною 3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, відповідно до ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що позивачем сплачено заборгованість за наказом господарського суду 13.10.2016р., а не до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, державний виконавець був зобов'язаний прийняти спірну постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому, у державного виконавця не було підстав для застосування приписів ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження».

З наведеного випливає, що судове рішення є обов'язковим до виконання незалежно від факту звернення виконавчого документа до примусового виконання. Не виконання судового рішення у добровільному порядку змушує сторону, на користь якої прийнято судове рішення, звернутися у встановленому законом порядку до примусового виконання рішення, що створює для іншої сторони несприятливі наслідки, у тому числі у вигляді обов'язку сплати виконавчого збору.

Своєчасне добровільне виконання судового рішення не створює для особи несприятливих наслідків примусового виконання рішення, але позивач з 26.07.2016р. до 13.10.2016р. не виконував судове рішення. Фактично, ПуАТ «Веско» зазнало несприятливі наслідки через тривале невиконання судового рішення.

Суд критично ставиться до пояснень позивача щодо неможливості виконати судове рішення через відсутність банківських реквізитів у судових рішеннях та сплату заборгованості тільки після отримання в телефонному режимі відповідних реквізитів. Позивачем не надано жодних доказів звернення до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» або безпосередньо до регіональної філії «Придніпровська залізниця» щодо отримання банківських реквізитів для перерахування заборгованості за судовим рішенням.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність стягнення з ПуАТ «Веско» виконавчого збору.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Таким чином, враховуючі положення ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець правомірно прийняв спірну постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору.

Також суд зазначає, що твердження позивача про порушення строків прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження №52635914 від 13.10.2016р. не підтвердилися, оскільки в цій постанові державний виконавець, фактично, зазначив дату подання заяви про примусове виконання до установи зв'язку.

Відповідно до абзацу третього ч.5 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Прийняття саме 16.11.2016р. постанови про відкриття виконавчого провадження від №52909902 не спростовує правомірності прийняття цієї постанови. Також прийняття 14.11.2016р. постанови про закінчення виконавчого провадження №52635914 не впливає на правомірність спірних в цій справі рішень.

Щодо посилання позивача на те, що постанова ВП №52635914 від 13.10.2016р. про стягнення виконавчого збору була винесена разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, а не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження, суд зазначає, що ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження). Проте, наведені приписи не містять заборони приймати постанову про стягнення виконавчого збору негайно після погашення заборгованості.

Крім того, у ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Тобто, Закон України «Про виконавче провадження» передбачає можливість стягнення виконавчого збору до закінчення виконавчого провадження.

Щодо посилання позивача на те, що він не отримував постанову про закінчення виконавчого провадження, а про винесення постанови про стягнення виконавчого збору не був обізнаний до 28.11.2016р. суд зазначає, що вказані обставини не впливають на правомірність прийняття спірних в цій справі рішень.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що за наведеними позивачем підставами адміністративного позову у задоволені позовних слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Веско» до Дружківського міського відділу державної виконавчої служби про скасування рішень - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 10 січня 2017 року, повний текст постанови буде виготовлений протягом п'яти днів з дня завершення судового розгляду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 січня 2017 року.

Суддя Куденков К.О.