Ухвала суду № 64004658, 10.01.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

10 січня 2017 року Справа № 805/186/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Волгіна Н.П. розглянувши у матеріали адміністративного позову Малого приватного підприємства «Авів» в особі ОСОБА_2 до Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Мале приватне підприємство «Авів», звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області, в якій просить суд визнать незаконним та скасувати рішення від 26 квітня 2000 року «Про вилучення земельної ділянки Малого приватного підприємства «Авів».

Як вбачається з адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, рішенням Добропільської районної ради народних депутатів Донецької області від 25 вересня 1991 року за межами населеного пункту с. Аннівки Добропільського району Донецької області на підставі рішення Ганнівської сільської ради народних депутатів Добропільського району Донецької області від 13 вересня 1991 року позивачу виділена земельна ділянка загальною площею 81,8 га для виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції. У 1992 році Добропільською районною радою видано позивачу державний акт на право користування землею серії НОМЕР_1, відповідно до якого за позивачем закріплено в безстрокове та безоплатне користування 81,8 га гектарів землі в межах відповідно плану землекористування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області від 26 квітня 2000 року згідно з рішенням Донецького обласного арбітражного суду від 26 серпня 1999 року № 8/139 «Про скасування державної реєстрації МПП «Авів» та розпорядження голови Добропільської райдержадміністрації від 24 квітня 2000 року № ІІІ «Про скасування державної реєстрації МПП «Авів» в позивача вилучено земельну ділянку площею 81,8 га.

Дізнавшись 3 листопада 2016 року (як зазначено у позові) про вказане рішення відповідача позивач, не погоджуючись із ним з підстав того, що рішення Арбітражного суду Донецького обласного від 26 серпня 1999 року № 8/139 «Про скасування державної реєстрації МПП «Авів» скасовано постановою Арбітражного суду Донецької області від 4 липня 2000 року № 8/130А, звернувся до відповідача із заявою про скасування його рішення від 26 квітня 2000 року.

У відповідь на звернення позивачем отримано Рішення Сесії сільської ради від 25 листопада 2016 року № VІІ 16-1 про відмову у визнанні рішення від 24 червня 2000 року про вилучення земельної ділянки у зв'язку із відсутністю у сільській раді повноважень щодо визнання незаконними своїх попередніх рішень.

Також позивачем отримано лист відповідача від 2 грудня 2016 року № 441 аналогічного змісту.

Не погоджуючись із рішенням відповідача від 26 квітня 2000 року позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

При вирішенні питання - чи немає підстав для повернення позовної заяви, суддя зазначає таке.

Статтею 18 КАС України визначається предметна підсудність адміністративних справ.

Пунктом 1 ч. 2 вказаної статті Кодексу передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР система місцевого самоврядування включає, серед іншого, сільські ради.

Із позовної заяви вбачається, що відповідачем у даній справі є Ганнівська сільська рада.

Враховуючи, що відповідачем у справі є орган місцевого самоврядування, беручи до уваги приписи п. 1. ч. 1 ст. 18 КАС України, суддя дійшов висновку, що дана справа за правилами предметної підсудності за правилами предметної підсудності не підсудна окружного адміністративному суду.

При вирішенні питання - чи підсудна Донецькому окружному адміністративному дана позовна заява суддя зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як вбачається з адміністративного позову предметом спору є питання правомірності/неправомірності вилучення в позивача земельної ділянки, тобто, правомірності/неправомірності позбавляння позивача його права законного користування нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII (що діяв на момент прийняття відповідачем спірного рішення) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим

органам місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 27 цього Кодексу право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється, зокрема, у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Статтею 9 цього Кодексу закріплено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, вилучення (викуп) земель.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на зазначені вище положення закону, в зв'язку з прийняттям органом місцевого самоврядування (суб'єкту владних повноважень) ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення органу місцевого самоврядування (суб'єкту владних повноважень) у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи припинилось право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є захист речового права особи (зокрема й права користування на землю), що припинилось в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування).

Проаналізувавши наведене вище суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо законності/незаконності рішень (дій, бездіяльності) органів місцевого самоврядування, наслідком яких є вирішення питання щодо матеріального права особи - не може бути розглянуто за правилами адміністративного судочинства, так як у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень (орган місцевого самоврядування) діє як власник зазначених матеріальних благ, вирішуючи при цьому питання щодо цивільних прав певної особи.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у його постановах від 28 квітня 2015 року (21-173а15), від 26 січня 2016 року (2а-777/12/0970), від 26 січня 2016 року (2а-0699/11/2670), 9 лютого 2016 року (816/3735/14), від 1 березня 2016 року (2а/2470/2635/12), від 29 листопада 2016 року (823/1945/13-а), від 1 березня 2016 року (21-3174а15) та інших постановах.

Частиною 2 ст. 161 КАС України визначено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, лише з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Беручи до уваги наведене вище суддя дійшов висновку про подану позивачем позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за даним адміністративним позовом.

Згідно до ч. 6 ст. 109 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, розгляд даного спору має здійснюватись за правилами господарського судочинства.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 107, 109, 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В АЛ И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою Малого приватного підприємства «Авів» в особі ОСОБА_2 до Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення.

Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадження або без виклику особу яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.