Постанова № 64004649, 11.01.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 р. Справа № 805/4438/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпраці у Донецькій області до Комунального підприємства “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), суд -

В С Т А Н О В И В:

17 листопада 2016 року Головне управління Держпраці у Донецькій області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що проводив на установі відповідача перевірку щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці і промислової безпеки та виявив порушення законодавства, що створюють загрозу життю людей тощо. Так як відповідачем виявлені порушення в добровільному порядку усунені не були, позивач просив застосувати до Комунального підприємства “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” заходи реагування у сфері державного нагляду шляхом повного зупинення ведення робіт з використання наступного обладнання: в/п крана реєстр. №97362, підйомників реєстр. № М0078/Вп, М0076/Вп, М0077/Вп, М0075/Вп у зв’язку з загрозою життю людей та з метою недопущення спричинення шкоди життю людей.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового ровадження.

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував, про що свідчить його підпис.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 статті 38 Закону України “Про охорону праці”, державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють, зокрема центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Позивач – Головне управління Держпраці у Донецькій області діє на підставі Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 07.05.2015 № 16.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

За приписом пункту 4 вказаного Положення, управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарського діяльності”, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про охорону праці”, державна політика в галузі охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

При цьому, згідно з п. 1.4 Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11.08.2011 року № 826, загроза життю та здоров’ю працівників – виникнення умов, за яких подальше продовження виконання робіт або експлуатація об’єкта, машин і механізмів несе ризик спричинення внаслідок цих умов фізичної шкоди працівникові, в тому числі такої, яка може призвести до смертельних наслідків.

Приписами п. 2.26 Положення № 826 передбачено, що право заборони виконання робіт, виробництва виникає у разі виявлення під час перевірки: порушень вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю працівників; порушень вимог Кодексу України про надра; відсутності дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; непроведення у встановленому порядку та в терміни технічного огляду, випробування або експертного обстеження машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки; виникнення нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком, групового нещасного випадку.

У разі виявлення факту перевищення допустимих норм технологічного навантаження виробничого об'єкта (окремого виробництва, машин і механізмів) або якщо дійсний рівень технологічного навантаження створює загрозу життю працівників, уникнути чого можливо за рахунок його зниження, роботи такого об'єкта (виробництво, експлуатація машин і механізмів) можуть бути обмежені до допустимого безпечного рівня.

Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб’єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб’єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб’єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Судом встановлено, що позивач є територіальним органом Державної служби України з питань праці, який входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Тобто, позивач є саме тим органом до компетенції якого входить нагляд (контроль) у сфері охорони праці.

З он-лайн сервісу отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що Комунальне підприємство “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” зареєстроване у якості юридичної особи у встановленому порядку 30.06.1993 року, включене до ЄДРПОУ за № 05393725.

Відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 24.10.2016 року № 1196 “Про проведення позапланової перевірки на Комунальному підприємстві “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління”, направлення на перевірку № 5.6/813 від 24.10.2016 року, посадовими особами позивача було проведено перевірку щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки та виявлено 18 порушень нормативно-правових актів з охорони праці, з яких 11 створюють загрозу життю людей, що відображено в акті від 31.10.2016 року № 5.6-10/044 .

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України “Про охорону праці”, роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі – акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про охорони праці”, працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст. 39 Закону України “Про охорону праці", посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право, зокрема: безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції; одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення; видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки; забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

Також суд зазначає, що пунктом 2.40 Положення N 826 встановлено, що поновлення роботи (виробництва) здійснюється на підставі подання суб'єктом господарювання офіційного письмового повідомлення про повне усунення зазначених у розпорядженні порушень, які стали причиною заборони (обмеження), а також результатів перевірки усунення цих порушень. Така перевірка проводиться у термін не пізніше трьох діб після отримання повідомлення про усунення порушень. Рішення про поновлення роботи (виробництва) приймається посадовою особою, яка видала припис (розпорядження), за можливості в день закінчення перевірки за умови усунення порушень, що призвели до їх заборони чи обмеження. У разі неможливості прийняття такого рішення у зазначений термін допускається його прийняття на наступний день після закінчення перевірки (за винятком вихідних та святкових днів). У разі відсутності посадової особи, яка видала припис (розпорядження), у зв'язку з відпусткою, хворобою, відрядженням тощо рішення про поновлення роботи (виробництва) приймається посадовою особою, яка її заміщує або виконує обов'язки, або керівником (заступником керівника) відповідного територіального органу Держгірпромнагляду України. Якщо виконання робіт (виробництва) було заборонено внаслідок настання нещасного смертельного випадку і перевіркою не виявлено порушень, що дають підставу для заборони подальшого виконання робіт (виробництва), їх поновлення здійснюється тільки на підставі акта перевірки. Поновлення робіт (виробництва), які (яке) було припинено внаслідок групового нещасного випадку, здійснюється центральним апаратом Держгірпромнагляду України або його територіальним органом. Аналізуючи викладене суд зазначає, що дії, які стосуються підтвердження усунення відповідачем виявлених під час перевірки недоліків повинні бути здійснені саме установою позивача.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-6 КАС України (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), в разі якщо під час судового розгляду буде встановлено, що обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, обґрунтованість яких потребує підтвердження судом, перестали існувати або усунуті, суд ухвалює постанову про відсутність підстав для вжиття відповідним суб’єктом владних повноважень заходів реагування.

Керуючись вказаною нормою, суд зазначає що сторонами не було надано до суду документів, які підтверджують усунення у повному обсязі виявлених недоліків Комунального підприємства “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” тобто виявлені під час проведення перевірки порушення не усунені.

Таким чином, оскільки порушення, встановлені позивачем під час перевірки Комунального підприємства “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” не усунені, може існувати загроза життю та здоров’ю людей та з метою недопущення спричинення шкоди життю чи здоров’ю людей, суд вважає за доцільне застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Комунального підприємства “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” шляхом повного зупинення ведення робіт з використання наступного обладнання: в/п крана реєстр. №97362, підйомників реєстр. № М0078/Вп, М0076/Вп, М0077/Вп, М0075/Вп у зв’язку з загрозою життю людей та з метою недопущення спричинення шкоди життю людей.

На підставі вищевикладеного суд приходить висновку, що позовні вимоги Головного управління Держпраці у Донецькій області підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу відповідача, що останній не позбавлений права на звернення до суду із заявою про скасування заходів реагування, застосованих судом за результатом розгляду даної справи, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами. Така заява подається до адміністративного суду, який прийняв постанову про застосування відповідних заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) в порядку, встановленому ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Головного управління Держпраці у Донецькій області до Комунального підприємства “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) – задовольнити.

Застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду – шляхом повного зупинення ведення робіт з використанням наступного обладнання: в/п крана реєстр. №97362, підйомників реєстр. № М0078/Вп, М0076/Вп, М0077/Вп, М0075/Вп суб’єкта господарювання Комунального підприємства “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” у зв’язку з загрозою життю людей та з метою недопущення спричинення шкоди життю людей.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.