Ухвала суду № 64004617, 11.01.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

11 січня 2017 року 804/285/17

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановський Р.А., перевіривши матеріали подання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Щедро" про підтверрдження адміністративного арешту майна (вх.№1047/17 від 11.01.2017р. о 16:36 год.),-

ВСТАНОВИВ:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Щедро", в якому просить підтвердити обгрунтованість повного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Щедро".

Разом із тим Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби клопоче про відстрочення сплати судового збору, мотивуючи це тим, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби належить до системи державних органів, відповідно, є розпорядником бюджетних коштів до ст. 87 Бюджетного кодексу України її фінансування здійснюється за рахунок державного бюджету.

Тому, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби об'єктивно позбавлений можливості сплатити судовий збір за звернення до суду з відповідним поданням, у зв`язку з обмеженим бюджетним фінансуванням.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до вимог ст.107 та ч.3 ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суддя після одержання подання з'ясовує, зокрема, чи відповідає подання вимогам, встановленим статтями 106, 183-3 цього Кодексу, чи подано воно у строк, установлений законом, чи немає інших підстав для повернення подання, залишення його без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

При вирішенні питання про відкриття провадження в адміністративній справі за поданням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби суддею встановлено, що подання не відповідає вимогам, передбаченим статтями 106, 183-3 КАС України.

Статтею 183-3 КАС України встановлено перелік особливих вимог, що визначені до подання контролюючого органу, та особливий перелік процесуальних дій суду, які можуть вчинятися в процесі розгляду такого подання.

Разом з тим, в частині, що не врегульована статтею 183-3 КАС України, вимоги до подання визначаються загальними нормами, зокрема, статтею 106 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 106 КАС України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (надалі Закон № 3674-VI).

В силу положень статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №3674-VI2 судовий збір не справляється за подання:

1) заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

2) заяви про скасування судового наказу;

3) заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення;

4) заяви про поворот виконання судового рішення;

5) заяви про винесення додаткового судового рішення;

6) заяви про розірвання шлюбу з особою, визнаною в установленому законом порядку безвісно відсутньою;

7) заяви про встановлення факту каліцтва, якщо це необхідно для призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням;

8) заяви про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

11) заяви про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

12) заяви про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

13) позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду;

14) заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у разі, якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють Міністерство юстиції України, суб'єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги та/або органи опіки та піклування або служби у справах дітей;

15) клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду відповідно до міжнародного договору України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України та яким не передбачено плату під час звернення до суду, подання апеляційної та касаційної скарг у таких справах;

16) заяви про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій.

Відповідно до частини першої статті 4 цього ж Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року. № 1801-VІІІ встановлено прожитковий мінімум на одну особу у розмірі з 1 січня 2017 року - 1 600,00 грн.

Частиною першою статті 5 Закону № 3674-VI передбачено категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а саме:

1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;

2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;

3) позивачі - у справах про стягнення аліментів;

4) позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";

5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;

6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;

8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;

10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

11) виборці - у справах про уточнення списку виборців;

12) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків;

13) учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав;

14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";

15) фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.

151) органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;

16) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

17) засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору;

18) Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України;

19) органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення;

20) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

З огляду на наведені правові норми, чинне законодавство не передбачає пільг щодо звільнення від сплати судового збору суб`єктів владних повноважень органів державної фіскальної служби при зверненні до суду з поданням в порядку статті 183-3 КАС України, а також відсутнє таке подання у переліку, наведеному у частині другій статті 3 Закону №3674-VI2, яка передбачає вичерпний перелік випадків, коли судовий збір не справляється за подання окремих заяв, позовних заяв, клопотань. Також, законодавцем не визначено, що обмежене бюджетне фінансування є підставою для звільнення суб`єкта владних повноважень від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати. Тому клопотання про відстрочення Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Пунктом 6 частини першої стаття 3 КАС України визначено, що адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Згідно зі статтею 183-3 КАС України подання - це звернення органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; стягнення коштів за податковим боргом; зобов'язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим; надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до частини сьомої статті 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Враховуючи те, що за своєю правовою природою подання, як і адміністративний позов є зверненням до суду, тому в даному випадку заявнику за звернення до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом необхідно сплатити судовий збір у розмірі встановленому законом як за подання позовної заяви з вимогою немайнового характеру, тобто 1 600 грн.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби не надано суду доказів сплати судового збору при зверненні заявника із поданням про підтверрдження адміністративного арешту майна. При цьому, підстав для звільнення заявника від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати не вбачається.

Згідно з частиною першою статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до частини четвертої статті 183-3 КАС України у разі недотримання вимог частини третьої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.

Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів.

Оскільки подання не відповідає вимогам, встановленим статтями 106, 183-3 КАС України, його слід залишити без руху, надавши заявнику строк, достатній для усунення недоліків.

Заявнику слід усунути зазначені вище недоліки подання шляхом сплати судового збору у розмірі, встановленому законом, з поданням суду доказів такої сплати.

Керуючись статтями 108, 183-3 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

У клопотанні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Подання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без руху.

Встановити заявнику строк до 16:00 год. 12 січня 2017 р. для усунення недоліків подання, шляхом надання до суду документу про сплату судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, за порядком та у розмірах передбачених Законом України "Про судовий збір" в сумі 1 600, 00 грн.

Копію даної ухвали направити особі, що звернулася із поданням.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський