Ухвала суду № 63993783, 10.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 січня 2017 року м. Київ К/800/32127/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що є громадянкою Соціалістичної Республіки В'єтнам, в 1996 році прибула до України з метою навчання, до 1997 року навчалась у ПТУ №33, з 1998 року продовжувала навчання у Харківському аграрному університеті до 2000 року та залишилась проживати в Україні. За її заявою від 24.05.2002р. керівництвом ВГП та ІС УМВС України в Харківській області було прийнято рішення щодо її документування посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 31.05.2002р., зазначене рішення було прийняте відповідно до абз.4 п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію». Згідно даних тимчасової посвідки, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому, їй було продовжено безстроково термін дії посвідки на постійне проживання в Україні для іноземних громадян та видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14.05.2004р. Звернувшись до ГУ ДМС України в Харківській області щодо обміну посвідки на постійне проживання, листом від 11.04.2016р. №04/1-7062 6118 «Щодо обміну посвідки на постійне проживання гр.Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1» була повідомлена про скасування наказом ДМС України від 08.02.2016р. за №21 її посвідки на постійне проживання в Україні, виданої на підставі Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001р. Вважаючи незаконним наказ ДМС України за №21 від 08.02.2016р., просила його скасувати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року, скасовано наказ Державної міграційної служби України №21 від 08.02.2016р. в частині, що стосується громадянки Республіки В'єтнам ОСОБА_1, 31.10.1965 р.н (пункт 11).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Державна міграційна служба України подала касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2016 року касаційна скарга, з врахуванням приписів статтей 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, залишалася без руху в зв'язку з неподанням документа про сплату судового збору із наданням строку для усунення зазначеного недоліку.

У встановлений строк відповідач виконав вимоги ухвали суду.

Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

За змістом абзацу 6 статті 1 Закону України «Про імміграцію» посвідка на постійне проживання - це документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Відповідно до п. 4 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію», вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Судом першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, встановлено, що при виданні 31.05.2002р. року ОСОБА_1 посвідки, суб'єкт владних повноважень проводив перевірку поданих нею при зверненні із заявою про документування посвідкою на постійне проживання в Україні документів, і не виявив за результатами такої перевірки підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну та, відповідно, надав посвідку на постійне місце проживання в Україні.

Згідно з п. 3 ст. 5 та п. 2 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію», Кабінет Міністрів України у двомісячний термін з дня набрання чинності цим Законом був зобов'язаний прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону.

07 серпня 2001 року з метою забезпечення виконання Закону України «Про імміграцію», Президентом України видано Указ №596, яким покладено на Міністерство внутрішніх справ України виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та зобов'язано Кабінет Міністрів України затвердити у двомісячний строк зразок посвідки на постійне проживання в Україні, правила та порядок її оформлення і видачі, а також порядок видачі посвідки на постійне проживання в Україні особам, зазначеним у пункті 4 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію».

Порядок формування квоти імміграції, Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002р. №1983, а тому, з огляду на зазначене, оскільки до моменту прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 26.12.2002р. №1983 був відсутній порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну, шестимісячний строк, встановлений абзацом 4 пункту 4 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію», фактично почав спливати з 26.12.2002р.

Таким чином, посилання відповідача, як на підставу для скасування рішення відділу ГП та ІС УМВС України в Харківській області від 24.05.2002 року про документування посвідкою на постійне проживання громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, визнання недійсними та такими, що підлягають вилученню видані на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 31.05.2002 року та серії НОМЕР_1 від 14.05.2004 року, на те, що позивач звернулася із заявою про видачу їй посвідки на постійне проживання в Україні за межами шести місяців з дня набрання чинності Законом України «Про імміграцію», тому не мала права на отримання посвідки на постійне проживання в Україні, не узгоджуються з наведеними вимогами законодавства.

Крім того, відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до частина 1 статті 13 Закону України «Про імміграцію», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Оскільки протягом всього часу проживання на території України позивач не порушувала чинного законодавства України, в тому числі про правовий статус іноземців, злочинів не скоювала (що не спростовано відповідачем), то наказ Державної міграційної служби №21 від 08.02.2016 року в частині пункту 11, що винесений на підставі висновку ГУ ДМС у Харківській області від 23.12.2015 року стосовно ОСОБА_1, яким скасовано рішення відділу ГП та ІС УМВС України в Харківській області від 24.05.2002 року про документування посвідкою на постійне проживання громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 та визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню, видані на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 31.05.2002 року та серії НОМЕР_1 від 14.05.2004 року, суперечить приписам зазначених вище норм законодавства й підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, а тому, з врахуванням наведених приписів пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник