Рішення № 63992468, 03.01.2017, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/925/16-ц р.

2/622/503/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2016 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді Шабас О.С.

при секретарі: Бойко І.О., Дудій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Харківської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа служба у справах дітей Золочівської районної державної адміністрації Харківської області про зміну місці проживання дитини, надання дозволу на виготовлення проїзного документу та вивезення дитини за кордон, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування Золочівської районної державної адміністрації Харківської області про відібрання дитини,

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Золочівського районного суду Харківської області з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень просила змінити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлене рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 23 липня 2015 року по справі №622/594/15-ц, визначивши місце проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_1, за адресою її постійного проживання: АДРЕСА_1; надати ОСОБА_1 дозвіл, без згоди батька, ОСОБА_2 на виготовлення окремого проїзного документа малолітньому ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, для тимчасового виїзду за межі України до Республіки Чилі; Надати ОСОБА_1 тимчасовий дозвіл на вивезення її сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька, ОСОБА_2, до Республіки Чилі з дати ухвалення судом рішення до 01 червня 2017 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з 12 вересня 2009 року вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 Від даного шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_6 року народився син ОСОБА_4. В даний час шлюб між ними розірвано, та вони не можуть дійти згоди щодо визначення місця проживання сина. В даний час син проживає разом з нею у її батьків, вона має намір перевезти його з собою до Чилі у м. Сантьяго, де буде проживати разом із своїм новим чоловіком. У Сантьяго створені усі умови для життя та розвитку ОСОБА_3. В квартирі в нього є окрема кімната з іграшками, у дворі будинку є дитячий майданчик, басейн, спортивний зал, місце для відпочинку. В районі розташування їхнього будинку наявні дитячі заклади освіти. Крім того, ОСОБА_3 матиме змогу відвідувати Міжнародну українську школу, для того щоб не втрачати зв'язок із Батьківщіною. Крім того, попереднє рішення суду про визначення місця проживання дитини з батьком було узгоджене сторонами, так як позивач на той час вперше виїхала до свого майбутнього чоловіка у чужу країну та побоювалась брати з собою дитину, бажала спершу облаштуватися потім забрати сина. Проте в даний час відповідач відмовляється від попередніх домовленостей, не бажаючи давати тимчасовий дозвіл на вивезення дитини до Чилі. Хоча весь час, поки позивач перебувала у Сантьяго, вони вели переговори про долю дитини, і вона ніколи не лишалася байдужою до долі сина. Позивач також зауважила, що регулярно відвідує Україну та буде привозити разом із собою сина, що дасть змогу батьку спілкуватися з ним, не кажучи вже про те, що відповідач не позбавлений можливості самостійно відвідувати його у Сантьяго за бажанням.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник позовні вимоги підтримали з наведених мотивів, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував. Звернувся до суду із зустрічним позовом про відібрання дитини, що був прийнятий до розгляду разом із первинною позовною заявою. В обґрунтування своїх вимог та заперечень вказав, що позивач ОСОБА_1 близько року назад покинула дитину, поїхавши влітку 2015 року влаштовувати своє сімейне життя до Чилі, де майже одразу по приїзду одружилася із чоловіком, з яким спілкувалася через інтернет, ще будучи одруженою із відповідачем у Золочеві. Позивач майже рік не поверталася за дитиною. За цей час дитина, переживши травму від розлуки із матір'ю, потрохи адаптувалася. ОСОБА_4 звик жити без неї, відвідував садочок та уся родина намагалася надати йому любов та турботу, щоб він не почував себе обділеним та покинутим. Проте цього літа позивач приїхала та фактично викрала дитину, не дає спілкуватися, шантажуючи, що не дасть сина, поки відповідач не підпише дозвіл на вивезення дитини за кордон. Зауважив, що доля позивача у Чилі може і не скластися, або з нею може щось трапитися, інших родичів в ОСОБА_3 там нема, тому це небезпечно, на думку відповідача. Крім того, не зрозуміло які соціальні гарантії будуть створені у Чилі для ОСОБА_3, та як в нього складуться відносини із новим чоловіком позивача. Також відповідач повідомив, що з того часу, як позивач викрала дитину, він її не бачив, оскільки не їздив до її батьків, так як вважає, що його там ніхто не чекає, ніхто йому там не буде радий, а вся зустріч буде лише великим скандалом.

Відповідач та його представник у судове засідання з'явилися, проти задоволення первісного позову заперечували, просили задовольнити зустрічну позовну заяву з наведених мотивів.

Представник органу опіки та піклування в судове засідання з'явився, повідомив, що орган опіки, тричі провівши засідання, не зміг дійти згоди щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із батьком або з матір'ю. Думки членів органу опіки розділилися порівну, тому орган опіки та піклування у даному питанні покладається на розсуд суду та просить прийняти рішення в інтересах дитини.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що підтверджується копією відповідно свідоцтва про народження дитини, виданого 21 вересня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Золочівського районного управління юстиції Харківської області.

27 березня 2015 року рішенням Золочівського районного суду Харківської області розірвано шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

23 липня 2015 року рішенням Золочівського районного суду Харківської області визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, із батьком ОСОБА_2.

Довідкою Золочівської гімназії №1 Золочівської районної державної адміністрації від 07 вересня 2016 року №01-25/139 засвідчено, що ОСОБА_3 дійсно буде зарахований до 1 класу вказаної гімназії. Довідкою цієї ж гімназії від 28.09.2016 року засвідчено, що ОСОБА_3 зарахований до 1 класу та отримав підручники, заняття не відвідує за сімейними обставинами.

З довідки ПАТ «Українська залізниця» виробничий підрозділ «Локомотивне депо Харків-сортувальний» Регіональної філії «Південна залізниця» про доходи №1331 від 06 вересня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 працює на вказаному підприємстві на посаді машиніста тепловоза та отримує заробітну плату, за 6 місяців отримав загальний дохід у сумі 46478,25 гривень.

Довідками Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області від 13 вересня 2016 року вих.№1103, №1104 та б/н, копією форми 1 підтверджується, що ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2, проте останні двоє проживають за адресою: АДРЕСА_4, ОСОБА_7 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3.

Посвідченням військового комісаріату №672999 від 28 квітня 2015 року засвідчено, що ОСОБА_2 має відстрочку від призову за мобілізацією та у воєнний час до Збройних сил України.

07 жовтня 2016 року начальник служби у справах дітей ОСОБА_8, спеціаліст служби ОСОБА_9 склали акт обстеження житлово-побутових умов сім'ї ОСОБА_2 Комісією виявлено, що родина складається з двох чоловік: ОСОБА_2 та його сина ОСОБА_3, проте зауважено, що дитина на даний час проживає з матір'ю. Також зазначено, що ОСОБА_2 працює, отримуючи дохід 6000 грн.

У висновку ДОП Золочівського ВП Дергачівського відділу ГУНП в Харківській області О.С. Лавріненко О.С., що затверджений начальником відділу від 10 серпня 2016 року зазначено, що до Золочівського ВП звернувся ОСОБА_2 з заявою, що його колишня дружина ОСОБА_1, що не позбавлена батьківських прав, забрала їхнього спільного сина, відвезла його до своїх батьків. ОСОБА_1 від пояснень відмовилася.

З довідки Харківського національного університету ім.. В.Н. Каразіна від 06 жовтня 2016 року №1305 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно є студенткою 6 курсу філологічного факультету вказаного університету.

Відповідно до договору добровільного страхування медичних витрат подорожуючих №77914 з 25 листопада 2016 року по 24 листопада 2017 року життя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 застраховані для подорожей по усьому світу, сума страхового відшкодування 50000 євро.

Позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог щодо умов проживання, створених нею та її теперішнім чоловіком для її дитини у м. Сантьяго, надано фотоілюстрації, на яких, як вона зазначає, зображені місце розташування квартири за адресою: АДРЕСА_1, територія району із навчальними закладами, дитячими майданчиками, парковими зонами. На ілюстраціях також зображено внутрішнє облаштування квартири із наявною дитячою кімнатою, двома іншими спальнями та гостьовою кімнатою холом, прибудинкова територія із спортивним залом, басейном, дитячим майданчиком, місцем для відпочинку (а.с.74-116).

З витягу з реєстру права власності м. Сантьяго, що засвідчений електронним підписом ОСОБА_12 як хранителя нерухомого майно та заступника з торгівельних питань у м. Сантьяго - Чилі від 12 вересня 2016 року, у перекладі на українську мову, що виконаний бюро перекладів «Тріс», вбачається, що пан ОСОБА_24 є власником квартири АДРЕСА_5

З довідки про відсутність судимостей цивільної і реєстраційної служби Загального архіву Чилі від 22 листопада 2016 року, що засвідчена електронним підписом, у перекладі на українську мову, що виконаний бюро перекладів «Тріс», вбачається, що пан ОСОБА_24 не має судимості та не притягувався за вчинення актів внутрішньо- сімейного насильства (а.с.132-135).

З соціологічного звіту про придатність, що виконаний спеціалістом з соціальної роботи і сімейного медіатора ОСОБА_15 від 23 листопада 2016 року, у перекладі на українську мову, що виконаний бюро перекладів «Тріс», вбачається, що соціальним працівником здійснено збирання даних за місцем проживання пана ОСОБА_24, який самостійно звернувся задля отримання відповідного висновку, так як в його дружини ОСОБА_1 є 6 річний син, проте його батько не дозволяє йому приїздити до Чилі. Соціальний помічник інформує Золочівский суд України про те, що вказана особа уклав шлюб із ОСОБА_1 16 жовтня 2015 року, має достатнього рівня заробітну плату, має житло у власності, де створені належні для дитини умови. Загалом спеціаліст, провівши обстеження, дійшов висновку, що ОСОБА_24 може рекомендувати забезпечити стабільність дитині, надаючи пріоритет найкращому розвитку і піклуючись про її освіту, житло чудово придатно для проживання, крім того, пропонує прийти до домовленості для підтримки візитів з батьком кожні два роки для того, щоб не втратити контакт з ним (а.с.136-140).

З довідки Ком.Общ.Тоталь Гомас ТОВ у м. Сантьяго від 16 листопада 2016 року та від 30 травня 2016 року у перекладі на українську мову, що виконаний бюро перекладів «Тріс», вбачається, що ОСОБА_1 працює в цій компанії помічником секретаря в розрахунковій області, графік роботи з понеділка по п'ятницю, з 08:30 години до 13:30 години з 01 лютого 2016 року. Станом на момент видачі довідки ОСОБА_1 перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, проте її робоче місце зберігається за нею до того часу, поки цього вимагатимуть сімейні обставини, заробітна платня становить 400000 доларів (а.с.141-143, 175).

З психологічного звіту ОСОБА_25 у м. Сантьяго від 19 листопада 2016 року, у перекладі на українську мову, що виконаний бюро перекладів «Тріс», вбачається, що ОСОБА_24 є чоловіком емоційно стабільним, спокійним, але потайним і передбачливим, в нього не спостерігаються проблеми особистості або розлади важливих емоцій. Звіт надано при добровільному зверненні для використання у власних цілях (а.с.144-150).

Позивачем надано роздруківки смс-листування із відповідачем ОСОБА_2 за допомогою мобільного телефону у програмі-месенжер «Viber» за період з 13 липня 2015 року по 25 червня 2016 року. Відповідачем ОСОБА_2 визнано, що вказані роздруківки є відображенням частини їхнього листування. Відповідно до наданої роздруківки вбачається, що листування відбувалося кілька разів на місяць чи на тиждень, сторони обговорювали питання виховання сина, узгоджували час для дзвінків один одному, висловлювали образи чи невдоволення, позивач наполягала на отриманні дозволу на вивезення дитини за кордон (а.с.151-162).

З довідок про доходи, виданих Тестінг Інхеньєрія Де Проєктос ЛТДА за травень, квітень, березень 2016 року, у перекладі на українську мову, що виконаний бюро перекладів «Тріс», вбачається, що ОСОБА_24 працює інженером у даній фірмі та отримує заробітну платню на рівні приблизно 2499,119 евро на місяць (а.с.163-168).

З листа служби у справах дітей Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 12 жовтня 2016 року вих. №556 вбачається, що начальником служби у справах дітей проведено бесіду із дитиною - ОСОБА_17 з метою з'ясування його відношення до питання визначення його місця проживання. Так, представник служби зазначає, що під час спілкування з боку дитини спостерігалася тривога з приводу віддалення дитини від матері, з'ясувалося, що він більше за все бажає бути з нею, нікуди її не відпускати. При спостереженні за дитиною було видно, що він постійно тримав маму за руку, цілував її, турбувався за неї, виявляючи особисту прихильність. Матері надано рекомендацію для звернення до дитячого психолога з метою з'ясування питання готовності дитини до школи (а.с. 171-173).

З наданої суду характеристики Чилійсько-Української інтеграційної Палати від 04 травня 2016 року, у перекладі Чилійського перекладача ОСОБА_18, вбачається, що ОСОБА_1 є активним членом громади в Республіці Чилі, проявляє себе як розумна, чесна та порядна людина, добрий товариш, завжди проходить на допомогу тому хто її потребує. Не має шкідливих звичок, не була помічена у жодному конфлікті. Із чоловіком ОСОБА_19 ОСОБА_24 палата знайома, так як він проходив там навчання російської мови. ОСОБА_19 має сина та постійно про нього турбується, так як перебуває з ним у розлуці, активно цікавиться програмами освіти для дітей у Чилі, в тому числі навчанням у Міжнародній Українській школі, де навчаються діти емігрантів (а.с.174).

За результатами оцінки психологічного стану дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що виконаний психологом Центру Логопедії та психології 01 вересня 2016 року, психологом виявлено, що емоційний фон дитини з матір'ю позитивний, з високим рівнем довіри та емоційного прийняття. На думку хлопчика, його родина включає в себе його самого, маму, його тітку. Мама для хлопчика асоціюється з любов'ю, захистом та допомогою. Фігуру батька сприймає як негативну, таку, що викликає необхідність протистояння та боротьби. В акцентуації дитини недопущення розлучення із мамою (а.с.176).

З листа зобов'язання-запрошення від 22 січня 2016 року, складеного у м. Сантьяго Чилі, у перекладі на українську мову Чиліського перекладача ОСОБА_18 вбачається, що ОСОБА_24, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, одружений із ОСОБА_1 запрошує її сина ОСОБА_3 до Чилі для проживання разом із матір'ю. Запрошення має невизначений термін. Запрошувач бере на себе зобов'язання разом їх з матір'ю хлопчика оплучувати усі витрати, пов'язані із перебування дитини, зокрема проживання, навчання, харчування, медичне обслуговування протягом усього періоду перебування до досягнення повноліття дитини. У разі смерті матері, бере на себе зобов'язання із повернення дитини батькові на узгоджених між ними умовах. ОСОБА_24 також засвідчив, що дитина не буде працювати, за винятком випадків, коли це відповідає встановленим нормам, та що він має усі економічні показники для виконання взятих на себе зобов'язань.

Суду надані дитячі поробки та малюнки, зроблені ОСОБА_17 за період проживання з батьком з 2015 по 2016 рік, зошити за програмою підготовки до школи. Зошити містять сліди заповнень, виконання завдань.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 пояснили суду, що особисто знали родину ОСОБА_17.

Свідок ОСОБА_20 повідомила, що вона доводиться тіткою малолітньому ОСОБА_17. Завжди їх родина була обурена тим, як ОСОБА_1 виконувала обов'язки матері, у неї весь час не було часу на дитину, вона займалася власними справами, проводила час вільно. Після розлучення вона майже одразу поїхала до Чилі, покинувши сина на призволяще. ОСОБА_23 родина намагалася створити найкомфортніші умови, щоб він не почував себе покинутим, відчував тепло і турботу. ОСОБА_2 працював іноді у нічну зміну по неділях, тому свідок раз на тиждень забирала ОСОБА_3 до себе, вони вчили віршики, робила завдання, готували його до школи. В даний час, коли позивач забрала ОСОБА_23, уся родина страждає. Також свідок зауважила, що коли сторони ще були одружені, вони родинами припинили спілкування через те, що свідок застала позивача на колінах в її чоловіка.

Свідок ОСОБА_22 повідомила, що вона є сусідкою родини ОСОБА_2. На її очах виріс відповідач та вона з самого початку знає, як складалося його подружнє життя із позивачем. Остання ніколи не була доброю матір'ю, ніколи її не бачили із коляскою на прогулянці або за вивішуванням випрасуваної білизни дитини. Коли дитина та позивач були вдома, було відчутно, що дитиною ніхто не займається, так він грався в машинки весь час, через що свідок з чоловіком не могли заснути.

Свідок ОСОБА_21 повідомила суд, що вона є вихователькою у дитячому садочку, що відвідував ОСОБА_3. Коли родина ще не розпалася, було видно, що обоє з батьків піклуються про дитину, батько та мати бути присутні в його житті. Дитинку майже кожного дня приводила матуся, хлопчик був вмитий, чисто вдягнутий, завжди з радістю йшов до обох батьків. Після того, як родина розпалася та позивач поїхала, свідок стала отримувати регулярні повідомлення від позивача на мобільний телефон. В цих повідомленнях позивач цікавилася долею сина, його успіхами, станом здоров'я, іноді просила сфотографувати хлопчика та надіслати фото. Після самого від'їзду позивача ці повідомлення були приблизно раз на 1-2 тижні, може й на місяць, проте через 1-2 місяці після від'їзду почастішали до кількох разів на тиждень. Після того, як мати поїхала, по ОСОБА_23 було відчутно, що для нього це стрес, він був розгублений, вередував, потребуючи більшої уваги, проте згодом ця ситуація виправилася та він повернувся до своєї нормальної поведінки.

При вирішенні спору суд виходив з того, що спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, СК України, ЦК України, Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, Європейської Конвенції про захист основних прав і свобод, Конвенції про права дитини, що ратифікована Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року N 789-XII та Декларації прав дитини ООН, проголошену резолюцією від 20.11.1959 року, так як принципи останньої використані державами учасницями при проголошені згаданої Конвенції про права дитини. Також судом прийнято до уваги висновки Верховного суду України висловлені у постанові від 14 грудня 2016 року у справі №6-2445цс16 та роз'яснення викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статті 32, 51 Конституції України передбачають, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Конвенції, проголошено, що кожен має право на повагу до свого... сімейного життя... Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Статті 11, 12, 14 Закону України «Про охорону дитинства» визначають, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Стаття 160 СК України визначає, право батьків на визначення місця проживання дитини. Так, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Стаття 161 СК України встановлює гарантії судового захисту права на визначення місця проживання дитини. Так, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Стаття 171 СК України встановлює можливість врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя. Так, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Крім того, відповідно до принципів 4,7 Декларації прав дитини, дитині мають належати права на здоровий ріст та розвиток, належне харчування, житло, розваги, медичне обслуговування, отримання освіти. Найкраще забезпечення інтересів дитини щодо її освіти та навчання має бути керівним принципом для батьків при вирішені питання місця проживання дитини.

Стаття 3 Конвенції прав Дитини обумовлює, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 12 Конвенції прав Дитини, передбачає, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Згідно положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріального засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

У підп. 1 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Статті 10, 59, 60 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пункт 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11, зазначено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відтак судом встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2. В даний час дитина проживає з матір'ю. Позивач ОСОБА_1 після розірвання шлюбу, влітку 2015 року переїхала на постійне місце проживання до м. Сантьяго Чилі, де постійно перебувала до літа 2016 року, коли у суді було ініційовано процес визначення місця проживання дитини. В даний час, аналізуючи надані суду докази, суд доходить висновку, що позивач весь цей час не втрачала зв'язку з дитиною, турбуючись про її життя, розвиток та майбутнє. Так, зокрема, долею дитини вона цікавилася через свого колишнього чоловіка, постійно надсилаючи йому повідомлення з проханням побачити сина, передати йому вітання, подарунки, надати дозвіл на вивезення до Чилі. Крім того, на підтвердження факту небайдужості до долі своєї дитини та занепокоєність її долею також свідчать пояснення свідка ОСОБА_21, через яку щотижня позивач, перебуваючи за кордоном, отримувала звістки про сина. Також на підтвердження того факту, що позивач готувалася до приїзду сина, свідчить обізнаність українсько-чилійської громади про ситуацію ОСОБА_1, яка в тому числі через громаду шукала можливості для навчання дитини в Міжнародній Українській школі, де навчаються діти емігрантів.

Судом встановлено, що попереднє рішення суду про визначення місця проживання дитини із батьком стало результатом домовленості між батьками малолітнього ОСОБА_3 про тимчасовість даного порядку, на доказ чого свідчить особисте листування між сторонами за період перебування позивача у Чилі з літа 2015 року по літо 2016 року.

Водночас судом встановлено, що на час перебування дитини з батьком, для нього були створені належні умови проживання, розвитку та навчання, родина піклувалася про ОСОБА_23, забезпечуючи його всім необхідним, готуючи до школи та дорослого життя.

Судом під час розгляду справи було запропоновано сторонам допитати дитину з метою з'ясування його позиції щодо того, з ким ОСОБА_3 бажає проживати, враховуючи, що дитина вже досягла 6 річного віку та може висловити свою думку. Від призначення психологічного експертного дослідження сторони відмовилися, крім того обидва з батьків категорично заперечували проти допиту дитини в суді, кожен зі своїх причин.

Відтак суд відповідно, виходячи з положень статті 12 Конвенції прав Дитини, обмежується даними, що були отримані психологом та представником служби опіки та піклування у особистому спілкуванні з дитиною. Так, зокрема, дитина кожного разу висловлювала бажання бути з матір'ю, висловлювала занепокоєння у разі її віддалення. Судом також враховано докази пережитого дитиною стресу від розлучення з матір'ю влітку 2015 року, що визнано сторонами, підтверджено свідком ОСОБА_21

Відтак, враховуючи, в тому числі акцентуацію дитини на бажанні бути з матір'ю, з метою уникнення повторного стресу від розлучення з нею, суд приходить до висновку про необхідність визначення місця її проживання із ОСОБА_1

Позивач наданими суду доказами довела, що в Чилі за місцем її постійного проживання для дитини будуть створені належні умови для розвитку, здоров'я дитини є застрахованим, робочий графік позивача дозволить приділяти увагу дитині, а заробітна платня її та її чоловіка надасть можливість найняти няню або влаштувати дитину до дитячого садочку на час роботи позивача. Судом оцінено також ставлення та активну поведінку теперішнього чоловіка ОСОБА_1 до ситуації з дитиною. Так, зокрема ОСОБА_24 добровільно пройшов обстеження у психолога, запросив до обстеження умов його життя соціального працівника, надав довідки на підтвердження свого фінансового стану та забезпеченості житлом, що у випадку розлучення буде розподілено із позивачем. Надані документи свідчать про емоційну стабільність ОСОБА_24, відсутність в нього судимостей або притягнень за домашнє насилля, забезпеченість житлом та роботою для створення умов для проживання його родини - дружини та її 6 річного сина.

Також судом враховано, що позивач за фахом є вчителем, та зможе забезпечити до початку наступного навчального року в Чилі отримання ОСОБА_23 достатніх знань нової мови.

Приймаючи рішення про надання дозволу на виїзд дитини за кордон та визначення її місця проживання з матір'ю у м. Сантьяго, суд виходить з принципу найкращого забезпечення інтересів дитини, в першу чергу керуючись положеннями ст. 3 Конвенції прав Дитини, вважає, що в даній справі не встановлено виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір'ю. Водночас виїзд малолітнього ОСОБА_3 за кордон сприятиме розширенню його світогляду, добре позначиться на духовному та інтелектуальному розвитку як особистості.

ОСОБА_1 в судовому засіданні доведено, що у місті її постійного проживання у м. Сантьяго, для дитини створені належні умови для проживання, мультинаціонального розвитку та становлення, в тому числі через навчання у Аргентинських національних навчальних закладах та одночасно навчання за спеціальною спрощеною програмою у Міжнародній Українській Школі. Вказаний навчальний заклад забезпечує умови для здобуття початкової, базової та повної загальної середньої освіти України згідно з державними стандартами загальної середньої освіти громадянами України, які тимчасово або постійно проживають за кордоном. Навчання у Міжнародній Українській школі може забезпечити збереження для малолітнього ОСОБА_3 нерозривного зв'язку із Батьківщиною, через вивчення в тому числі її історії, звичаїв. Крім того, можливість навчання за стандартами освіти прийнятними в України, зберігає для ОСОБА_3 можливість в будь-який момент безперешкодно в подальшому здобувати освіту в Україні. Враховуючи превалювання інтересів дитини, суд доходить висновку, що надання дозволу на виїзд дитини за кордон, що за таких обставин не порушить прав відповідача ОСОБА_2 і не позбавить останнього можливості брати участь у вихованні неповнолітнього сина у обраний відповідачем спосіб, в тому числі і після повернення ОСОБА_3 до України після 01 червня 2017 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, не знаходячи підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Одночасно суд звертає увагу, що у випадку зміни життєвих обставин сторін, та/або настання негативних явищ, передбачених ч. 2 ст. 161 СК України, сторони не позбавлені можливості з урахуванням цих нових обставин ініціювати, в тому числі у судовому порядку, питання про зміну місця проживання дитини.

Керуючись вказаними нормами матеріального закону та ст.ст. 10,11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2.Змінити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлене рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 23 липня 2015 року по справі №622/594/15-ц, визначивши місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю - ОСОБА_1, за адресою її постійного проживання: АДРЕСА_6

3.Надати ОСОБА_1 дозвіл, без згоди батька ОСОБА_2 на виготовлення окремого проїзного документу малолітньому ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, для тимчасового виїзду за межі України до Республіки Чилі;

4.Надати ОСОБА_1 тимчасовий дозвіл на вивезення її сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька ОСОБА_2 до Республіки Чилі з 27 грудня 2016 року з обов'язковим поверненням в Україну до 01 червня 2017 року;

5.В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. С.Шабас