Ухвала суду № 63992142, 11.01.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року справа №805/3472/16-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 805/3472/16-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.09.2016 року № 0010561200, № 0010551200,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 29.09.2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, мотивуючи свої вимоги тим, що в серпні 2016 року відповідачем проведено камеральну перевірку, якою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, які визначені п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

Просив суд: скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.09.2016 року № 0010561200 та від 15.09.2016 року № 0010551200, складені Мар'їнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області на підставі акту від 25.08.2016 року № 1028/12-0/191744 «Про результати камеральної перевірки податкової звітності з орендної плати за землю з юридичних осіб ПАТ «КрВЗ» 00191744 за 2015-2016 роки».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 805/3472/16-а адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0010551200 від 15 вересня 2016 року.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0010561200 від 15 вересня 2016 року.

Вирішено питання щодо відшкодування судових витрат.

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на норми Податкового кодексу України, Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та зазначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що згідно до п. 5 ст. 11 Закону № 1669 остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, буде затверджено Кабінетом Міністрів України у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції. Саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками податку своїх обов'язків.

Крім того, апелянт зазначив, що пільги щодо плати за землю та умови їх надання платникам податків передбачаються нормами Податкового кодексу України, який не передбачає звільнення від сплати штрафних санкцій за таких умов.

Представником позивача на адресу суду надіслано письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

У серпні 2016 року відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності з орендної плати за землю з юридичних осіб Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» за 2015, 2016 роки, за результатами якої було складено акт від 25.08.2016 року за № 1028/12-0/191744 (а.с. 47-49).

У висновках до акту перевірки вказано, що дані перевірки свідчать про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з податку або збору (обов'язкового платежу), відповідальність платника передбачена п. 120.1 ст. 120 глави ІІ Податкового кодексу України. Крім того, зазначено, що дані перевірки свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (розрахунках), уточнюючих деклараціях (розрахунках), та відповідальність платника, передбачена п. 123.1 ст. 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України, та про несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання, відповідальність платника передбачена п. 126.1 ст. 126 розділу ІІ Податкового кодексу України (а.с. 47-49).

06.09.2016 року Публічним акціонерним товариством «Красногорівський вогнетривкий завод» подано заперечення на акт від 25.08.2016 року за № 1028/12-0/191744 (а.с. 11-12).

13.09.2016 року Мар'їнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області прийнято рішення про результати розгляду заперечення, яким висновок, викладений в акті від 25.08.2016 року за № 1028/12-0/191744, залишено без змін (а.с. 13).

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.09.2016 року:

№ 0010561200, яким нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 10 % у сумі 4770,34 грн. за затримку на 30, 30, 30, 29, 29, 29, 28, 28, 27, 24, 15, 2, 28, 28, 28 календарних днів сплати грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 47703,4 грн. (а.с. 15);

№ 0010551200, яким нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 20 % у сумі 1652,03 грн. за затримку на 45, 32, 31 календарних днів сплати грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 8260,15 грн. (зворотній бік а.с. 15) .

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позову правомірним з огляду на наступне.

Спірним у справі є правомірність дій податкового органу щодо нарахування позивачу штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі -ПК України), Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами п. 288.1 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Отже, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014року.

На виконання Закону №1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Красногорівка (Мар'їнський район) Донецької області.

05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено, м. Красногорівка (Мар'їнський район) Донецької області.

Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.

Статтею 6 Закону № 1669 визначено звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Отже, положення статті 6 Закону № 1669 передбачають звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, що дозволяє платникам податку, на яких розповсюджуються норми цього закону, звітувати до податкового органу із зазначенням підстави звільнення від сплати або уточнити (зменшити) податкові зобов'язання за час АТО.

Позивач зареєстрований за адресою: 85630, Донецька область, Мар'їнський район, м. Красногорівка, вул. Ахтирського, 4, яке згідно з розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р належить до затвердженого переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Системний аналіз нормативно-правових актів в редакції, що регулювали спірні правовідносини на час їх виникнення, дають колегії суддів підстави вважати, що платники земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, які перебувають на обліку у фіскальних органах, і знаходилися на території визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а отже застосування в даному випадку до позивача штрафних санкцій - є неправомірним.

На переконання колегії суддів, звільнення суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону (в силу закону) є підставою для заборони щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, за невиконання обов'язків платника податків, а тому унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів зазначає, що термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.

Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Що стосується посилання податкового органу на те, що пільги щодо плати за землю та умови їх надання платникам податків передбачаються нормами Податкового кодексу України, який не передбачає звільнення від сплати штрафних санкцій за таких умов.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що позивача звільнено від сплати земельного податку на підставі Закону № 1669, який є спеціальним законом для спірних правовідносин, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового Кодексу України.

Крім того, у позивача наявний сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 13 липня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с. 28-29).

За таких підстав колегія судів приходить до висновку щодо безпідставності дії відповідача про застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу та прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 805/3472/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко