Ухвала суду № 63991903, 11.01.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року справа №805/3092/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі № 805/3092/16-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2016 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги відповідача про сплату недоїмки від 17 серпня 2016 року № Ф-1152-17 на суму 147,84 грн. (а.с. 3-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі № 805/3092/16-а позовні задоволені. Визнано протиправною та скасовано вимогу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 17 серпня 2016 року № Ф-1152-17 в розмірі 147,84 грн. (а.с. 29-30).

Не погодившись із судовим рішенням, Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права - ст. 9 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач - ОСОБА_2 набуде права на отримання пенсії за віком з 28 січня 2017 року (у віці 60 років) згідно вимог ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому він, як фізична особа-підприємець повинен сплатити заборгованість з єдиного внеску.

На підставі вищевикладеного, апелянт просив суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі (а.с. 37).

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать поштові повідомлення ( а.с.64-65).

11 січня 2017 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження без участі представника інспекції.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою 23 вересня 1992 року Виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради Донецької області, адреса реєстрації: 85106, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Бєлогорська, буд. 29 (а.с. 11), перебуває на обліку у Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції як платник єдиного податку, який знаходиться на спрощеній системі оподаткування , що підтверджується свідоцтвом платника єдиного внеску серії Б № 597807(а.с. 12).

17 серпня 2016 року Костянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1152-17, відповідно до якою станом на 31 липня 2016 року за позивачем обліковується заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у розмірі 147,84 грн. (а.с. 13).

Правомірність прийняття контролюючим органом вищевказаної вимоги є спірним питанням даної справи.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17 серпня 2016 року № Ф-1152-17, сформована відповідачем, підлягає скасуванню, оскільки до неї включена недоїмка зі сплати єдиного внеску за 2016 рік, тобто за період впродовж якого позивача звільнено від сплати єдиного внеску на підставі ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609-VI, який набув чинності з 06 серпня 2011 року, ст. 4 Закону № 2464 доповнена ч. 4 наступного змісту: "Особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з 06 серпня 2011 року фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільнені від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Відтак, зазначеною нормою визначені дві умови звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску :обрання спрощеної системи оподаткування та наявність статусу пенсіонера за віком або інваліда який отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058) пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом, а також зазначає, що умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 цього Закону.

Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком з 12 березня 2012 року , про що зазначено в його пенсійному посвідченні(а.с. 6, 10).

Враховуючи те, що позивач є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, в розумінні ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 з 01 січня 2012 року (дата переходу на спрощену систему оподаткування) він належить до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску, а тому не зобов'язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, а також надавати звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

При цьому, позивач може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, однак докази укладання останнім договору про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні суду не надані.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на спростування того, що позивача є пенсіонером та отримує пенсійні виплати з інших підстав.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання податкового органу на те, що позивач набуде права на отримання пенсії за віком з 28 січня 2017 року (у віці 60 років), згідно вимог ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки матеріалами справи доведено, що він, станом на момент виникнення спірних правовідносин є пенсіонером за віком.

При цьому, законодавець, звільняючи пенсіонерів/фізичних осіб-підприємців від сплати єдиного внеску не ставить умовою набуття такою особою саме пенсійного віку згідно вимог ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а визначає тільки дві умови цього звільнення фізичної: наявність статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17 серпня 2016 року № Ф-1152-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, сформована відповідачем, підлягає скасуванню, оскільки до неї включена недоїмка зі сплати єдиного внеску за період впродовж якого позивач був звільнений від сплати єдиного внеску на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі № 805/3092/16-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова