Ухвала суду № 63991342, 11.01.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аляб'єв І.Г.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2017 р. справа №805/3267/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Геращенка І.В.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.

за участі позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі № 805/3267/16-а за позовом ОСОБА_2 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Комерційнний Банк "Приватбанк" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Відділ), у якому просив визнати неправомірною бездіяльність Відділу щодо невжиття заходів з примусового виконання рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 серпня 2014 року у справі № 233/3610/14-ц та зобов'язати Відділ виконати рішення суду від 05 серпня 2014 року.

Обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що в період з 01 жовтня 2015 року по день звернення із цим позовом до суду Відділом не вжито відповідних заходів щодо примусового виконання рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 серпня 2014 року у справі № 233/3610/14-ц, що є порушенням його законних прав та інтересів. Просив задовольнити позовні вимоги.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі № 805/3267/16-а адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Відділу щодо невжиття заходів з примусового виконання рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 серпня 2014 року у справі № 233/3610/14-ц.

Зобов'язано Відділ вжити заходи, передбачені главами 3, 4, 5 Закону України "Про виконавче провадження" щодо виконання рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 серпня 2014 року у справі № 233/3610/14-ц.

В обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції зазначив, що державний виконавець зобов'язаний виконати рішення суду згідно закону, тому вимога позову про зобов'язання виконати рішення суду не забезпечить належного захисту прав позивача.

Водночас, суд вважав за можливе вийти за межі позовних вимог, зобов'язав Відділ вжити заходів, передбачених главами 3, 4, 5 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон N 606-XIV) щодо виконання рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 серпня 2014 року у справі № 233/3610/14-ц, оскільки у справі йдеться саме про бездіяльність відповідача щодо не вчинення таких дій.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких зазначено, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просили скасувати рішення суду першої інстанції. При цьому відповідач наполягав на ухваленні нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а третя особа стверджувала про необхідність закриття провадження у справі.

Відділ в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в рамках зведеного виконавчого провадження, відкритого відносно боржника Публічного акціонерного товариства "КБ "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), провадяться всі необхідні дії для повного виконання судових рішень згідно вимог чинного законодавства, але з урахуванням вимог ст. 2 Закону N 606-XIV.

Виконавчі документи до зведеного виконавчого провадження щодо боржника ПАТ КБ «ПриватБанк» приєднуються щомісяця.

Також, не зважаючи на те, що ОСОБА_2 відомо про виконавчі дії у зведеному виконавчому провадженні, у своєму адміністративному позові він конкретно не зазначив, які дії або бездіяльність державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні ВП№11355726 він оскаржує.

Таким чином, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, при цьому суд при розгляді справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

ПАТ КБ «ПриватБанк», в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції невірно дійшов висновку про те, що до даних правовідносин може бути застосовано ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме про те, що «належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства». Таким чином, ухвалою суду від 21 вересня 2016 року про відкриття провадження в порушення норм чинного законодавства визначено підсудність даної справи цьому суду та безпідставно не повернуто позовну заяву позивачеві відповідно до вимог ст. 109 КАС України та приймати судове рішення.

В судовому засіданні позивач та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Інші особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

05 серпня 2014 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області у справі № 233/3610/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "КБ "ПриватБанк" ухвалено рішення, яким стягнуто з останнього суму незаконно утриманої комісії за договором від 04 лютого 2014 року у розмірі 1 224,00 доларів США.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 04 лютого 2015 року, а 27 лютого 2015 року позивачу видано виконавчий лист № 233/3610/14-ц.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач звернувся до ВДВС Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Донецької області із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вищевказаного рішення Костянтинівського міськрайонного суду.

02 липня 2015 року виконавче провадження було відкрито, а 11 вересня 2015 року, постановою ВДВС Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Донецької області виконавчий лист направлено для виконання за місцем знаходження юридичної особи - боржника (ПАТ "КБ "ПриватБанк") до Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Як встановлено судом, 01 жовтня 2015 року постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області "Про відкриття виконавчого провадження" відкрито виконавче провадження (ВП № 48835577) та боржнику запропоновано самостійно виконати вимоги виконавчого документу до 08 жовтня 2015 року.

19 жовтня 2015 року державним виконавцем Відділу винесена постанова, якою виконавче провадження № 48835577 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 11355726.

22 лютого 2016 року постановою Відділу виконавче провадження зупинено на підставі заяви ПАТ "КБ "Приватбанк", у зв'язку з наявністю у боржника обставин, що ускладнюють виконання рішення суду. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що Відділом до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області направлена заява про відстрочку виконання рішення суду по справі № 233/3610/14-ц.

04 квітня 2016 року державним виконавцем Відділу винесено постанову про поновлення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду від 14 березня 2016 року у задоволенні заяви Відділу про відстрочення виконання рішення суду по справі № 233/3610/14-ц відмовлено.

Зазначені вище обставини підтверджуються відомостями про виконавче провадження № 48835577, які містяться у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень (далі - ЄДРВП).

Також судом встановлено, що у ЄДРВП відсутні відомості про будь-які дії державного виконавця, спрямовані на виконання рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 серпня 2014 року у справі № 233/3610/14-ц.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені спірні правовідносини належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

До юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону N 606-XIV, крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Зокрема, розділом VII Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, тому такі спори не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

До цивільної юрисдикції належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень, ухвалених загальними судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року.

Згідно зі статтею 49 Закону N 606-XIV рішення судів різних юрисдикцій (адміністративної, господарської, цивільної, кримінальної) можуть бути зведені в одне виконавче провадження за постановою державного виконавця.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до абз.4 п.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010 року № 3, юрисдикцію судів щодо вирішення справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення в межах конкретного виконавчого провадження, яке об'єднано (приєднано) у зведене виконавче провадження, або зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції, необхідно визначати з урахуванням положень частини четвертої статті 82 Закону № 606-XIV.

Частиною четвертою статті 82 Закону № 606-XIV встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як вбачається з позовної заяви, оскаржувані дії вчинені відповідачем у ході виконання рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у цивільній справі, на підставі якого останнім видано виконавчий лист, яке, в свою чергу, приєднано до зведеного виконавчого провадження №11355726. Саме в межах конкретного виконавчого провадження з приводу виконання рішення суду в цивільній справі позивач оскаржує бездіяльність посадової особи відповідача.

Таким чином, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби залежить від статусу суб'єкта оскарження у виконавчому провадженні та від виду судочинства, в якому розглянуто спір та видано виконавчий документ.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач є стороною виконавчого провадження (кредитором) за виконавчим листом, виданим судом за наслідком розгляду цивільно-правового спору, даний спір не відноситься до адміністративної юрисдикції, а підлягає розгляду судом загальної юрисдикції, який виніс рішення по справі та видав виконавчий лист.

Такий висновок також відповідає абз.2 п.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010 року № 3, згідно якого суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначене, що привело до невірного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду, відповідно до ст. 203 КАС України, вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача, повністю задовольнити апеляційну скаргу третьої особи, скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 11 січня 2017 року.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.4 ч.1 ст. 198, ст.203, п.4 ч.1 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк" - задовольнити повністю.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі № 805/3267/16-а - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "ПриватБанк" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Роз'яснити ОСОБА_2 його право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

І.В.Геращенко