Ухвала суду № 63991225, 10.01.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/8541/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бичков І. Г.Номер провадження 22-ц/788/80/17 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 39

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі: головуючого- Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Семеній Л. І.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Сумської міської ради на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Сумської міської ради, треті особи : ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Ковпаківського районного суду м. Суми з даним позовом, в якому просили визнати за ними право власності, по 1/4 частини за кожною, на земельну ділянку, розташовану за адресою : АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Свої вимоги обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати - ОСОБА_9, після її смерті відкрилась спадщина, в тому числі і на вказану земельну ділянку. Проте у зв'язку з відсутністю державного акту на земельну ділянку позивачі позбавлені можливості оформити свої права на дане спадкове майно.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.

В апеляційній скарзі Сумська міська рада, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати, ухваливши нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

При цьому вважає, що міська рада не є належним відповідачем, так як спірна земельна ділянка була передана у власність чоловікові спадкодавці ОСОБА_9, а спадкоємцями окрім позивачів є ще й треті особи, які і мають бути відповідачами в даній справі. Зазначає, що відсутні правові підстави для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку, оскільки у видачі свідоцтва про прийняття спадщини нотаріус не відмовляв, а лише надано роз'яснення. Вказує також на те, що на час відкриття спадщини ОСОБА_9 спірна земельна ділянка їй на праві власності не належала.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення позивачки та її представника проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_9 за життя державного акту на право власності на земельну ділянку не отримувала, а тому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позбавлені можливості оформити свої спадкові права на спірну земельну ділянку в позасудовому порядку.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого суду, так як вони є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам і вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_9

Відповідно до заповіту від 16 липня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Лермонтовою Н.М., ОСОБА_9 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати за законом чи за заповітом на день смерті і на що за законом матиме право, вона заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах кожній.

Позивачі на час відкриття спадщини постійно проживали разом з ОСОБА_9, а тому згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, є такими, що прийняли спадщину.

02 червня 2010 року приватним нотаріусом Лермонтовою Н.М., за заявами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_9 на 1/2 частини спадкового майна кожній, що складається з 1/2 частини житлового будинку, житловою площею 88,1 кв.м., з відповідною частиною господарських та побутових будівель, за адресою: АДРЕСА_1, розташованого на приватизованій земельній ділянці ( державний акт на яку померла за життя не отримала ), що належить померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 серпня 2008 року за р. №2-689 ( а.с. 12-17 ).

Листом приватного нотаріуса Лермонтоваї Н.М. від 06 вересня 2016 року повідомлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що видача свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки, набутих до 05 вересня 2009 року, проводиться на підставі державного акту. Оскільки у спадкоємців відсутній документ, що посвідчує право власності спадкодавця на вищевказану земельну ділянку, позивачам роз'яснено, що вирішити питання щодо оформлення своїх спадкових прав на вказане майно вони мають право в судовому порядку.

Окрім того, 22 грудня 2016 року цим же нотаріусом винесено і постанову про відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків ( спадщини ) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця ), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, враховуючи те, що позивачі з об'єктивних підстав - відсутність держаного акту у спадкодавця на спірну земельну ділянку, позбавлені можливості оформити свої спадкові права на неї, тому є правові підстави для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у померлої ОСОБА_9 на час відкриття спадщини права власності на вказану земельну ділянку спростовується зібраними по справі доказами.

Зокрема, рішенням Сумської міської ради народних депутатів « Про передачу у приватну власність земельних ділянок » від 10 квітня 1996 року, ОСОБА_11 передано у приватну власність земельну, площею 0,03 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель ( а.с. 20 ).

Згідно рішення Сумської міської ради від 30 грудня 2015 року №203-МР « Про затвердження технічних документацій із землеустрою » та додатку нього, уточнена площа земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, що була передана ОСОБА_11 за вказаним рішенням становить 0,0654 га, ( а.с.21-22 ).

З державних актів право власності на земельну ділянку виданих на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_11 є власником 4/8 частини земельної ділянки АДРЕСА_1 ( а.с. 23-26 ).

У відповідності до ст.ст. 22-23 ЗК України ( в редакції, яка діяла станом на 10 квітня 1996 року ), право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Пунктами 1, 3 та 6 Декрету Кабінету Міністрів України « Про приватизацію земельних ділянок » від 26 грудня 1992 року встановлено, що сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Зупинено дію частини другої статті 17 і статті 23 Земельного кодексу України щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 цього Декрету.

Тобто, з викладеного слідує, що ОСОБА_11 набув право власності на 4/8 ( 1/2 ) частини земельної ділянки АДРЕСА_1, площею 0,0654 за кадастровим номером НОМЕР_1, однак за життя державного акту не отримав.

22 серпня 2008 року державним нотаріусом Другої Сумської держаної нотаріальної контори Скоробагатько Н.Б. ОСОБА_9 видано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, розташованого на приватизованій земельній ділянці ( державний акт на яку померлий за життя не отримував ).

ОСОБА_9 успадкувала після смерті свого чоловіка - ОСОБА_11 в тому числі і 1/2 частину спірної земельної ділянки, яка входить до складу спадкового майна, що залишилось після її смерті. Додаткового встановлення судом факту належності померлій ОСОБА_9 даного майно не потребує.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Згідно положень ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради ( ч. 5 ст. 16 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні » ).

З роз'яснень, наданих у п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України « Про судову практику у справах про спадкування » від 30 травня 2008 року №7 слідує, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Враховуючи те, що окрім позивачів відсутні інші спадкоємців після смерті ОСОБА_9, дана обставина підтверджується зокрема матеріалами спадкової справи, тому Сумська міська рада, як предстаник територіальної громади, є належним відповідачем у даній справі.

З огляду на наведене вище, колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Сумської міської ради відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -