Ухвала суду № 63990856, 27.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/1342/16

Номер справи місцевого суду: 522/3394/16-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Копіца О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Копіци О.В.,

суддів Джулая О.Б., Толкаченка О.О.

секретаря судового засідання Головченко Ю.Л.,

за участю прокурора Бондаренко Д.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_5 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 10.08.2016 року по кримінальному провадженню №12015160000000780 відносно:

ОСОБА_2, який народився 22.04.1995 року в м. Одесі, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одруженого, працюючого директором ТОВ «ГЕРОДОТ» проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 кім. 129, раніше не судимого,

-обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України,

встановив:

Вироком суду 1-ї інстанції ОСОБА_2 визнаний невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України та виправданий в зв'язку з відсутністю складу інкримінованого кримінального правопорушення.

В мотивувальній частині вироку суду 1-ої інстанції викладено формулювання обвинувачення, яке предявлено ОСОБА_2 і визнане судом не доведеним, а саме: у невстановлений у ході досудового слідства час ОСОБА_2, діючи умисно з корисливих мотивів, розробив злочинний план щодо реєстрації юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності офшорної компанії з обмеженою відповідальністю ОТЕРСЕЛІЯ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД на території України.

З цією метою, 17.06.2015 року проведено державну реєстрацію ТОВ «ГЕРОДОТ» (ЄДРПОУ 39843161), засновником та директором якого став безпосередньо ОСОБА_2, який вніс до уставного фонду 1000 грн.

Надалі, діючи умисно, по заздалегідь розробленому злочинному плану, спрямованому на здійснення, у порушення вимог діючого законодавства, викуп комунального майна компанією з обмеженою відповідальністю ОТЕРСЕЛІЯ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД, що зареєстрована у офшорній зоні, 13.07.2015 року ОСОБА_2 виступаючи директором ТОВ «ГЕРОДОТ» подав до органу приватизації Управління обласної ради з майнових відносин копії установчих документів, які необхідні для участі в аукціоні на викуп обєкта нерухомості розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 85. В подальшому, 15.07.2015 року, діючи навмисно, дотримуючись заздалегідь розробленому плану у звязку з необхідністю оплати реєстраційного внеску для участі в аукціоні ОСОБА_2 здійснив продаж ТОВ «ГЕРОДОТ», компанії з обмеженою відповідальністю ОТЕРСЕЛІЯ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД адреса засновника: 1, Мапп стріт, місто Беліз, БЕЛІЗ, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 143-р від 23.02.2011 року включено до офшорної зони.

Відповідно до розробленого плану, 23.07.2015 року на рахунок ТОВ «ГЕРОДОТ» надійшли кошти у сумі 1499000 грн. у вигляді фінансової допомоги від засновника (компанія з обмеженою відповідальністю «ОТЕРСЕЛІЯ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД»), які у сумі 1492445,76 грн. в подальшому ОСОБА_2 перерахував на рахунок Управління обласної раді з майнових питань з призначенням платежу «внесення 10% від початкової вартості по обєкту Французький бул., 85».

31 липня 2015 року у приміщенні Одеської обласної ради здійснено аукціон щодо продажу обєктів: загальною площею 1 283,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, переможцем якого стало ТОВ «ГЕРОДОТ», єдиним засновником якої була компанія з обмеженої відповідальністю «ОТЕРСЕЛІЯ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД».

Усвідомлюючи те, що відповідно до ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного майна» покупцями вказаного обєкту нерухомості не можуть бути: особи, які зареєстровані в офшорній зоні (перелік яких визначає КМУ) та особи, які прямо чи опосередковано контролюються особами, що зареєстровані у офшорній зоні, а відповідно до розпорядження КМУ № 143-р від 23.02.2011 р. Беліз (Центральна Африка) включено до переліку офшорної зони, ОСОБА_2, 06.08.2015 року, з метою прикриття незаконної діяльності знову змінив склад засновників ТОВ «ГЕРОДОТ», виключивши з засновників компанію з обмеженою відповідальністю ОТЕРСЕЛІЯ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД, місто Беліз та виступивши єдиним засновником ТОВ «ГЕРОДОТ».

Далі, 11.08.2015 року між ТОВ «ГЕРОДОТ» та Управлінням обласної ради з майнових відносин укладено договір купівлі-продажу обєкту по Французькому бульвару, 85 в м. Одесі на суму 22 500 000 грн. з ПДВ.

В подальшому, 13.08.2015 року, з метою прикриття незаконного надходження грошових коштів від офшорної компанії ОСОБА_2 здійснив поповнення власного рахунку за рахунок продажу іноземної валюти на загальну суму 21 340 678, 30 грн., які у сумі 21 007 554, 24 грн., одразу же перерахував на рахунок Управління обласної ради з майнових питань з призначенням платежу «за обєкт приватизації Французький бульвар, 85 згідно договору купівлі-продажу від 11.08.2015 р.».

Завершуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2, після підписання акту приймання-здавання вказаного обєкту нерухомості та внесення відповідних змін до реєстраційної служби повторно, 21.08.2015 року вийшов зі складу засновників ТОВ «ГЕРОДОТ», єдиним засновником якого стала компанія з обмеженою відповідальністю «ОТЕРСЕЛІЯ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД», місто Беліз, тим самим ОСОБА_2 реалізував свій злочинний план, направлений на створення фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності офшорної компанії під час участі у аукціоні обєктів комунальної власності.

Вказані дії ОСОБА_2 фактично призвели до незаконного заволодіння майном, належним Одеській обласній раді підприємством, яке у повному обсязі контролюється і є власністю офшорного підприємства, що прямо заборонено чинним законодавством.

Згідно обвинувального акту, органами досудового розслідування, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, за ч.1 ст.205 КК України, за кваліфікуючими ознаками: створення субєкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Суд 1-ої інстанції визнав ОСОБА_2 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та виправдав в зв'язку з відсутністю складу інкримінованого кримінального правопорушення, мотивувавши своє рішення тим, що досліджені у судовому засіданні докази, надані стороною обвинувачення, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду провадження, є недопустимими з наступних підстав:

- в період з 07.11.2015 р. по 23.12.2015 р. старший слідчий СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 не являвся особою, уповноваженою кримінально-процесуальним законом на ведення досудового розслідування, у звязку з чим процесуальні документи, складені слідчим у вищевказаний період прийняті в порушення норм КПК України, а саме доручення на проведення слідчої дії № 4/203 від 23.11.2015р. (т.2, а.с.49-51), постанову про оголошення розшуку підозрюваного від 07.11.2015р. (т.2, а.с.71); постанову про зупинення досудового розслідування від 07.11.2015 р. (а.с. 72 ); постанову про відновлення досудового розслідування від 07.11.2015 р. (т.2, а.с. 73); постанову про зупинення досудового розслідування від 07.11.2015р. (т.2, а.с. 76-78), суд 1-ої інстанції визнав такими, що прийняті особою, яка не мала повноважень згідно чинного кримінально-процесуального закону на проведення досудового слідства та вони не можуть бути враховані при постановленні вироку;

- виділенні в окреме провадження документи, які містяться в матеріалах кримінального провадження (т.2. а.п. 10-38), та надані стороною обвинувачення в якості доказів винуватості ОСОБА_2, отримані до початку внесення відомостей до ЄРДР по кримінальному провадженню № 12015160000000780;

- надані стороною обвинувачення копії, не завірені належним чином, декларації ОСОБА_7 (т.2, а.с. 92-102), детальної інформації про юридичну особу ТОВ «УКРРЕКЛАМА» (т.2, а.с. 131-133), роздруківки з соціальної мережі Інтернет щодо гр. ОСОБА_7 (т.2, а.с. 134-149) не доводять обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 в межах предявленого йому обвинувачення, в звязку з чим не можуть бути визнані судом в якості належних доказів винуватості ОСОБА_2;

- доручення від 29.12.2015 р. слідчого щодо встановлення місця зберігання рукописних записів ОСОБА_2 (т.2 а.с. 154); повідомлення УЗЕ НП в Одеській області від 15.01.2015 р. про надання запитів (т.2. а.с. 155); постанова слідчого про відбір зразків почерку від 12.01.2016 р. (т.2 а.с.81); протокол відбору зразків підпису та почерку від 12.01.2016 р. (т.2, а.с.82); клопотання про продовження строку досудового розслідування від 15.01.2016 р. (т.2, а.с. 83-85); постанова прокурора від 20.01.2016 р. про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців (т.2 а.с. 83-85) письмовими доказами винуватості ОСОБА_2 не являються;

- висновок сторони обвинувачення, що єдиним засновником ТОВ «ГЕРОДОТ» станом на день проведення аукціону була офшорна компанія не відповідає матеріалам провадження;

- факт заснування юридичної особи - суб'єкта підприємництва сам по собі не утворює складу злочину, якщо не доведено, що підприємство створене для прикриття такої діяльності, яка самим підприємством або іншими особами здійснюється усупереч вимогам чинного законодавства. В судовому засіданні прокурором не спростовано доводи обвинуваченого та сторони захисту про правомірність дій ОСОБА_2 у заснуванні ТОВ «ГЕРОДОТ»;

- незаконність джерела походження грошей, які внесені ТОВ «ГЕРОДОТ» за придбане майно, належними та допустимими доказами в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведена, обвинуваченому не інкримінується;

- суд 1-ої інстанції прийшов до висновку, що між ОСОБА_2 як директором ТОВ «ГЕРОДОТ» та Управлінням Одеської обласної ради з майнових відносин, склались спірні цивільно-правові відносини з приводу купівлі-продажу обєкта нерухомості, які вирішені у встановленому законодавством порядку, що вбачається з судових рішень, які набрали законної сили;

- відсутність однієї з складових частин злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, а саме, суб'єктивної сторони - прямого умислу та спеціальної мети - прикриття незаконної діяльності, на думку суд 1-ої інстанції, свідчить про відсутність в діянні ОСОБА_2 складу інкримінованого злочину.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї, прокурор зазначив, що вказаний вирок підлягає скасуванню, у звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням судом норм КПК України, обґрунтовуючи свої доводи наступним:

- висновок суду про те, що письмові докази винуватості ОСОБА_2 не підтверджують його вини у вчиненні злочину виходячи з того, що підслідність кримінальних правопорушень визначається ст. 216 КПК України, та до 23.12.2015 року кримінальний процесуальний закон не передбачав кримінальних проваджень, які підслідні слідчим підрозділам Національної поліції, є помилковим, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 216 КПК України, яка діяла до 23.12.2015 року, визначено орган досудового розслідування - слідчі органів внутрішніх справ. Згідно положення про МВС, яке затверджене постановою КМУ від 28 жовтня 2015 р. № 878, МВС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ. МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію України», Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через МВС України згідно із законом.

Таким чином, прокурор вважає, що Національна поліція України входить у склад МВС, а тому у період проведення досудового розслідування була органом досудового розслідування, тому висновок суду про недопустимість доказів, зібраних у вказаний період, є хибним;

- висновок суду щодо недопустимості доказів винуватості ОСОБА_2, отриманих до початку внесення відомостей до ЄРДР по кримінальному провадженню № 12015160000000780 є хибним, оскільки вказані докази зібрані в рамках первинного кримінального провадження №12015160000000635 від 28.08.2015 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, а потім виділені в окреме провадження по нововиявленому факту вчинення інкримінованого ОСОБА_2 злочину;

- судом 1-ої інстанції, в порушення вимог КПК України, в судове засідання, на якому заслуховувалось останнє слово обвинуваченого та проголошений вирок, прокурор не викликався та присутній не був.

Враховуючи викладене, прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого та захисників, які заперечували проти її задоволення, апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобовязаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

В звязку із заявленим під час апеляційного розгляду клопотанням прокурора, апеляційний суд повторно дослідив письмові докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження та приходить до наступного.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд 1-ої інстанції зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону дотримався та врахував їх при постановленні вироку.

Разом з тим, апеляційний суд вважає обгрунованими доводи прокурора про те, що висновок суду 1-ої інстанції щодо недопустимості доказів винуватості ОСОБА_2, отриманих до початку внесення відомостей до ЄРДР по іншому кримінальному провадженню є хибним з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку встановленому цим кодексом.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частина 1 ст. 214 КПК України передбачає, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається.

Кримінальне провадження №12015160000000635 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України внесено до ЄРДР 28.08.2015 року та відповідно до постанови прокурора Бондаренко Д.Г. від 15.10.2015 р. частина матеріалів з нього були виділені в окреме провадження.

Натомість ст. 217 КПК України не передбачає необхідності легалізації отриманих доказів в ході досудового розслідування первинного кримінального провадження. Зазначений порядок визначений ст. 257 КПК України лише для використання результатів негласних слідчих розшукових дій.

Отже, оскільки вказані докази зібрані в рамках первинного кримінального провадження №12015160000000635 від 28.08.2015 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а потім прокурором виділені в окреме провадження по нововиявленому факту, то, на думку апеляційного суду, вони є допустимими доказами по кримінальному провадженню №12015160000000780.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що виділені матеріали, на які посилався суд 1-ої інстанції, жодним чином не доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Зазначені документи свідчать про заснування юридичної особи ТОВ «ГЕРОДОТ» та обставини придбання зазначеним підприємством обєкта нерухомості, а саме про те, що 11.08.2015 р. між директором ТОВ «ГЕРОДОТ» ОСОБА_2 та Управлінням Одеської обласної ради з майнових відносин нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу обєкту, а саме будівлі під номером 85, розташованої на Французькому бульварі в м. Одесі за 22 500 000 грн. з ПДВ, які отримані продавцем в повному обсязі.

Наведене свідчить про те, що ТОВ «ГЕРОДОТ» фактично існувало, здійснювало реальні господарські операції, які мали відповідне документальне оформлення.

Окрім того, відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 30.11.2015 р., яке ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 р. залишено без змін, досліджених в суді 1-ої інстанції, в задоволенні позову Управління Одеської обласної ради з майнових відносин про визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним, відмовлено.

Також апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що висновок суду 1-ої інстанції щодо недопустимості доказів винуватості ОСОБА_2, отриманих в період з 07.11.2015 р. по 23.12.2015 р. є помилковими з наступних підстав.

Закон України від 02 липня 2015 року № 580-У1ІІ «Про Національну поліцію» (Закон № 580) набрав чинності 07 листопада 2015 року.

При цьому Закон України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» (Закон № 901), яким внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України (КПК), набрав чинності 28 грудня 2015 року.

У п.5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 міститься положення щодо визнання таким, що втратив чинність, Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (Закон № 565). При цьому законодавець не передбачив жодних застережень стосовно допустимості дії окремих положень цього Закону в період до приведення КПК України у відповідність із Законом № 580.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що системний аналіз Закону № 580 та Закону № 565 свідчить, що органи внутрішніх справ (до набрання чинності Законом № 580), так і органи Національної поліції, належать до органіввиконавчої влади, головною функцією яких є служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Враховуючи викладене, з огляду на загальні засади правонаступництва, однорідну специфіку та характер процесуальної діяльності органів державної виконавчої влади, до яких належать органи внутрішніх справ (до набрання чинності Законом № 580), так і органи Національної поліції, апеляційний суд вважає, що в період з 07 листопада 2015 року до 27 грудня 2015 року органи Національної поліції мали право реалізовувати свої повноваження в законодавчо визначених межах, тому посилання суду 1-ої інстанціїв мотивувальній частині вироку про недопустимість доказів, а саме процесуальних документів отриманих органом досудового розслідування у зазначений період часу, підлягають виключенню із вирку.

Натомість, апеляційний суд вважає, що процесуальні документи, отримані органом досудового розслідування за період з 07.11.2015 року по 23.12.2015 року жодним чином не доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи прокурора про те, що судом 1-ої інстанції, в судове засідання, на якому заслуховувалось останнє слово обвинуваченого та проголошений вирок, прокурор не викликався та присутній не був, оскільки в матеріалах справи міститься журнал судового засідання від 02.08.2016 р., згідно з яким судовий розгляд провадження був відкладений на 10.08.2016 р. з причини не явки прокурора і обвинуваченого, та на вказану дату викликані учасники судового провадження. (т.1 а.п. 46)

Окрім того, 13.07.2016 р. прокурор Бондаренко Г.Б. виступив з промовою у судових дебатах по зазначеному кримінальному провадженню, тому його не явка в судове засідання, на якому заслуховувалось останнє слово обвинуваченого та був проголошений вирок, на думку колегії суддів, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке є підставою для скасування або зміни рішення суду 1-ої інстанції.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення належними та допустимими доказами винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України не довела за стандартом доведення поза розумним сумнівом, що необхідно для визнання особи винною томусуд 1-ої інстації прийняв законне, обгрунтоване та мотивоване рішення про визнання його невинуватимв зв'язку з відсутністю складу інкримінованого кримінального правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити вирок або ухвалу без змін.

Разом з тим, п. 4 ч.1 ст. 408 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

Таким чином, в процесі апеляційного розгляду, колегія суддів ретельно дослідила усі без винятку доводи прокурора, і надала їм відповідну правову оцінку та приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду 1-ої інстанції зміні.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407-409, 411, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 10.08.2016 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду 1-ої інстанції про недопустимість доказів, а саме процесуальних документів отриманих органом досудового розслідування за період з 07.11.2015 року по 23.12.2015 року та наданих суду 1-ої інстанції стороною обвинувачення.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала вступає в силу з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання ним законної сили.

Судді Апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10