Рішення № 63989842, 15.11.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 15.11.2016 Справа № 554/4879/16-ц

Провадження 2/554/2380/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2016 м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Тімошенко Н.В, при секретарі - Бойко А.В.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представників третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справ за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, територіальної громади в особі Полтавської міської ради; треті особи: Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб, Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста про встановлення факту родинних відносин, визнання членом сім»ї наймача, визнання права користування жилим приміщенням,

та позовною заявою Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: територіальна громада м. Полтави в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавської міської ради про виселення з жилого приміщення, -

встановив:

16.06.2016 року позивач звернулася до суду позовом про визнання його членом сім»ї ОСОБА_6 та визнання за ним права користування кватирою № 14 по вул. Героїв АТО, 118/2 в м. Полтаві.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що у зв»язку з подіями в Луганській області, втратив житло та переїхав до м. Полтави проживати разом з братом ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1, яка належить до державного житлового фонду та перебуває на балансі КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради, наймачем якої був його брат.

З вересня 2014 вони постійно проживали разом однією сім»єю, вели спільне господарство. Позивач зазначає, що піклувався та доглядав за братом, приймав участь в утриманні квартири та сплати комунальних платежів, оскільки ОСОБА_6 за станом здоров»я не мав можливості робити цього самостійно, а інших близьких родичів у нього не було.

Після смерті брата 11.01.2016 року, позивач продовжує проживати за вказаною адресою, сплачувати комунальні платежі, а тому вважає, що є членом сім»ї ОСОБА_6 і зв»язку з цим має право на отримання статусу наймача і в подальшому продовжувати користуватися спірною квартирою.

05.08.2016 року до суду надійшла позовна заява Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: територіальна громада м. Полтави в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавської міської ради про виселення з жилого приміщення за адресою АДРЕСА_2.

Вимоги обґрунтовані тим, що у спірній квартирі був прописаний ОСОБА_6 на підставі договору найму жилого приміщення, а тому у зв»язку зі смертю останнього дія договору припинилася. Таким чином ОСОБА_1 самостійно займає спірну квартиру, а тому підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник заявлені вимоги підтримали та просила задовольнити, у вимогах КП «ЖЕО №2» прохали відмовити.

Представник відповідачів ВК Полтавської міської ради та Полтавської міської ради позов ОСОБА_1 не визнала, прохала задовольнити вимоги КП «ЖЕО №2».

Представник КП «ЖЕО № 2» та представник Управління майном комунальної власності міста прохали відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнити вимоги КП «ЖЕО №2».

Заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши та оцінивши подані сторонами належні та допустимі докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 належить до державного житлового фонду та перебуває на балансі КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради.

20.12.1984 року виконавчим комітетом Октябрської ради народних депутатів м. Полтави видано ордер №1725 гр. ОСОБА_6 на право зайняття 2-кімнатної квартири №14 загальною жилою площею 29,37 м.кв. в будинку № 118/2 корп.1 вул. Героїв АТО (Красіна), м.Полтава.

Відповідно до довідки № НОМЕР_1 від 22.12.2014 року про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 та мешканець м. Луганська, перемістився в АДРЕСА_4, корп.1 (а.с. 4).

Факт родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_6 підтверджується свідоцтвами про їх народження (а.с. 5).

З вересня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вели спільне господарство, позивач піклувався та доглядав за братом, приймав участь в утриманні спірної квартири та сплати комунальних платежів, оскільки ОСОБА_6 за станом здоров»я не мав можливості робити цього самостійно, а інших родичів у нього у м. Полтаві, не було.

Даний факт підтвердили, допитані у судовому засіданні, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

11.01.2016 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.6), після смерті якого позивач продовжує проживати за вказаною адресою.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що сьогоднішні події, які відбуваються на Донбасі, змусили його опинитися в Полтаві у рідного брата. У будинку, в якому проживала його сімя.

У результаті прямого влучення міни, зруйноване його житло. На час влучення міни ніхто з господарів там не перебував, тому обійшлося без постраждалих.

Залишатися без даху над головою, відповідного одягу, коштів, сімя розїхалась до своїх родичів та знайомих.

За словами Позивача, небезпечно було залишатися на місті, коли поруч представники угрупування «ДНР/ЛНР», яке в Україні визнане терористичним.

З пояснень Позивача, він з моменту приїзду до рідного брата, зареєструвався, як це передбачено законодавством України, отримав статус переселенця та став проживати з братом однією сімєю.

Після смерті брата Позивач залишився проживати в спірної квартирі, так як іншого житла не має.

Позивач вважає вимоги щодо виселення незаконним, що суперечить Конституції України та міжнародної конвенції з прав людини.

За твердженнями Позивача у нього немає ні можливості за станом здоровя ні грошів для відновлення свого зруйнованого будинку.

Тому він залишається проживати в квартирі рідного брата, у звязку з тим, що йому немає можливості повернуться до власного помешкання.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім»ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов»язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.

Ч. 2 ст. 64 ЖК України встановлено, що до членів сім»ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім»ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа має право на єдність родини, сприяння органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та субєктами приватного права у пошуку та воззєднанні членів сімей, які втратили звязок внаслідок внутрішнього переміщення, безпечні умови життя і здоровя, достовірну інформацію про наявність загрози для життя та здоровя на території її покинутого місця проживання, а також місця її тимчасового поселення, стану інфраструктури, довкілля, забезпечення її прав і свобод, створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання, забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та субєктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; для багатодітних сімей, інвалідів, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено.

Відповідно ст. 11 вище зазначеного закону одним із повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб згідно ч. 9. Органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень:

інформують місцеві державні адміністрації про можливі місця і умови для тимчасового проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб, про стан інфраструктури, довкілля у таких місцях;

надають у тимчасове безоплатне користування внутрішньо переміщеним особам з комунальної власності житлові приміщення, придатні для проживання (за умови оплати особою відповідно до законодавства вартості комунальних послуг).

З огляду викладеного, суд задовольняє вимоги ОСОБА_1 щодо визнання його членом сім»ї ОСОБА_6 та визнає за ним права користування кватирою № 14 по вул. Героїв АТО, 118/2 в м. Полтаві.

Підстави для виселення ОСОБА_1 із жилого приміщення за адресою АДРЕСА_2 відсутні, а тому позов Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 64 ЖК України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» ст. ст. 2-11, 58-61, 88, 159, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 членом сім»ї ОСОБА_6.

Визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою №14 по вул. Героїв АТО, 118/2 в м. Полтава.

У задоволенні позовної заяви підприємства Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через районний суд шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.В.Тімошенко