Ухвала суду № 63988872, 10.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/4294/15-ц 10.01.2017 10.01.2017 10.01.2017

Провадження №22-ц/784/135/17

Головуючий у першій інстанції-Щербина С.В.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Категорія 59

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Бондаренко Т.З., Лівінського І.В.,

із секретарем - Шагаєм О.А.,

за участю представника заявника -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника стягувача - ОСОБА_3,

представника ДП «АМПУ» - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Міністерства інфраструктури України,

державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

(далі - ДП «АМПУ»)

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2016

року у справі за заявою

Міністерства інфраструктури України

про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

та скаргою

Міністерства інфраструктури України

на рішення державного виконавця

у цивільній справі за позовом

ОСОБА_5

до Міністерства інфраструктури України, ДП «АМПУ» та Миколаївської філії ДП «АМПУ»

про захист трудових прав

У С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2015 року, скасованим ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 грудня 2015 року та згодом залишеним в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року, частково задоволено позов ОСОБА_5 про захист трудових прав, в тому числі, позивача поновлено на посаді начальника Миколаївської філії ДП «АМПУ» (далі - МФ ДП «АМПУ») з 18 серпня 2015 року.

18 липня 2016 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист.

26 вересня 2016 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі- ВПВР ДДВС МУЮ) відкрито виконавче провадження.

У жовтні 2016 року Міністерство інфраструктури України (далі-Мінінфпаструктури) звернулося з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та скаргою на рішення державного виконавця.

Заявник зазначав, що за рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 19 жовтня 2015 року, яке в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі було допущене до негайного виконання, 20 жовтня 2015 року було видано виконавчий лист та 9 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження. 24 листопада 2015 року Мінінфраструктури судове рішення виконало, у зв'язку з чим виконавче провадження закрито 16 грудня 2015 року.

Посилаючись на те, що за кожним судовим рішенням, що набрало законної сили, видається лише один виконавчий лист, а завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, заявник просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 487/4294/15-ц, виданий 18 липня 2016 року Заводським районним судом м. Миколаєва, та скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МУЮ від 26 вересня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52359049.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2016 року заява та скарга об'єднані в одне провадження.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та скарги на рішення державного виконавця.

В апеляційних скаргах представники Мінінфрастуктури та ДП «АМПУ» просили ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву та скаргу Мінінфраструктури. Апелянти не погодились з застосуванням судом норм процесуального і виконавчого законодавства та посилались на ті ж обставини, що стали підставою для звернення до суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2015 року позов ОСОБА_5 в частині вимог до Мінінфраструктури про захист трудових прав задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ від 3 лютого 2015 року № 10-О про притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності та поновлено його на роботі на посаді начальника МФ ДП «АМПУ» з 18 серпня 2015 року. Рішення в частині поновлення на роботі підлягало негайному виконанню (а.с.119-123 том 3).

20 жовтня 2015 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист № 487/4294/15-ц (а.с.81 том 5).

9 листопада 2015 року головним державним виконавцем ВПВР ДДВС МУЮ відкрито виконавче провадження № 49275363 (а.с. 8-9 том 5).

24 листопада 2015 року наказом Міністерства інфраструктури № 213-О скасовано наказ № 10-0 від 3 лютого 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та поновлено ОСОБА_5 на роботі на посаді начальника МФ ДП «АМПУ» (а.с. 10-11 том 5).

16 грудня 2015 року постановою державного виконавця виконавче провадження за виконавчим листом № 487/4294/15-ц, виданим 20 жовтня 2015 року, закінчено (а.с.13-15 том 5).

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 25 грудня 2015 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2015 року в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі скасовано та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с. 306-310 том 3).

На підставі рішення апеляційної інстанції наказом Мінінфраструктури № 2-0 від 16 січня 2016 року скасовано наказ від 24 листопада 2015 року №213-0 в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі (а.с.117, том 5).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 25 грудня 2015 року скасовано в частині відмови в поновленні ОСОБА_5 на роботі та залишено в силі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2015 року в цій частині (а.с. 89-93 том 4).

18 липня 2016 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист № 487/4294/15-ц щодо скасування наказу про дисциплінарну відповідальність та поновлення на роботі (а.с.97-98 том 5).

26 вересня 2016 року старшим державним виконавцем ВПВР ДДВС МУЮ відкрито виконавче провадження № 52359049 (а.с. 6-7 том 5).

Звертаючись до суду з заявою про визнання виконавчого листа, виданого 18 липня 2016 року, таким, що не підлягає виконанню, Мінінфраструктури посилалось на те, що рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2015 року в частині поновлення позивача на роботі вже було виконане відповідачем 24 листопада 2015 року, виконавче провадження закрито у зв'язку з виконанням, а тому видача виконавчого листа 18 липня 2016 року суперечить правилам статті 368 ЦПК.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи заявника, колегія суддів виходить з наступного.

Законна сила судового рішення полягає у його незмінності, виключності, преюдиційності, загальнообов'язковості та виконуваності.

Обов'язковість та виконуваність судового рішення закріплені Конституцією України (статті 13,55,124,129) та є одними з основних засад цивільного судочинства.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (справа №1-26/2012, справа №1-12/2012, та інш.)

Європейський суд з прав людини також неодноразово вказував, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення має розцінюватися як складова частина судового розгляду (справи «Шмалько проти України», «Бакай та інші проти України»).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (рішення Конституційного Суду України від 23 червня 2013 року №5-рп/2013 року, справа 1-7/2013).

Судом встановлено, що рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 19 жовтня 2015 року, яке набуло законної сили на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року, станом на час розгляду справи не виконане, наказ № 2-0 від 16 січня 2016 року не скасовано, ОСОБА_5 на посаді начальника МФ ДП «АМПУ» на цей час фактично не поновлено.

Ці обставини не заперечуються і представниками Мінфнфраструктури та ДП «АМПУ».

Отже, виконавчий лист від 18 липня 2016 року щодо поновлення ОСОБА_5 на роботі не може вважатись таким, що виданий помилково та на підставі вже виконаного судового рішення.

До того ж, частиною 2 статті 368 ЦПК передбачена видача одного виконавчого листа за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Оскільки рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 жовтня 2015 року набрало законної сили лише 15 червня 2016 року, то і видача виконавчого листа 18 липня 2016 року формально не є порушенням правил частини 2 статті 368 ЦПК.

Крім того, підставою для видачі виконавчого листа 20 жовтня 2015 року слугувало лише рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2015 року (в частині негайного виконання), а виконавчий лист 18 липня 2016 року було видано на підставі не тільки рішення місцевого суду, але й ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року, за якою це рішення набуло законної сили.

Таким чином, колегія суддів погоджується з основним висновком суду першої інстанції про те, що видача виконавчого листа про поновлення ОСОБА_5 на роботі 18 липня 2016 року сприяє дійсному виконанню судового рішення та не суперечить вимогам процесуального законодавства.

Колегія суддів досліджувала і інші теоретично можливі шляхи вирішення питання про реальне виконання рішення суду щодо поновлення позивача на роботі (можливість відновлення виконавчого провадження №49275363, застосування механізму повороту виконання тощо).

Так, виконавче провадження № 49275363, відкрите 9 листопада 2015 року, закінчене 16 грудня 2015 року у зв'язку з його виконанням у відповідності до статті 49 Закону «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на той час), а за правилами статті 50 цього ж закону завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених законом. Таких підстав, що виникли з обставин по цій справі, закон не містить.

Умови застосування механізму повороту виконання чітко передбачені частиною 1 статті 380 ЦПК, а саме при скасуванні рішення з закриттям провадження у справі, залишенням позову без розгляду, або задоволення позову в меншому розмірі. За змістом частини 2 статті 381 ЦПК суб'єктом звернення з завою про поворот виконання є відповідач.

До того ж за правовою позицією ВССУ, висловленою в ухвалі від 19 листопада 2014 року (справа № 6-29750), поворот виконання є способом захисту майнових прав сторони, який не може бути застосований у справах, де предметом спору є немайнові права (узагальнення ВССУ від 25 вересня 2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах»).

Такого механізму як поворот повороту виконання процесуальне законодавство не передбачає.

Отже, поновлення прав позивача у вищезазначені способи неможливе.

Колегія суддів не може прийняти до уваги і доводи представників апелянтів про те, що рішення вже було виконане, а поновлення позивача на роботі після касаційного розгляду справи може бути вирішено лише шляхом звернення ОСОБА_5 з новим позовом про оскарження наказу № 2-0 від 16 січня 2016 року.

Скасування наказу про поновлення ОСОБА_5 на роботі здійснено відповідачем за судовим рішенням в межах цієї ж справи та під час її розгляду. Спір виник з питань виконання рішення. Нові правовідносини між сторонами не виникли. Тому спір щодо виконання судового рішення не має ознак спору про право, який розглядається на підставі окремого позову.

Оскільки на час набуття судовим рішенням законної сили права позивача не поновленні, воно не може вважатись дійсно виконаним лише за формальних ознак виконання.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що видача виконавчого листа 18 липня 2016 року на підставі рішення Заводського районного суду від 19 жовтня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року, є найбільш прийнятним та дієвим способом реального поновлення ОСОБА_5 на роботі.

Такий підхід до застосування норм процесуального законодавства відповідає вищезазначеним конституційним принципам, основним засадам цивільного судочинства, практиці Європейського суду з прав людини, та сприяє дійсній реалізації права на судовий захист.

Протилежне формальне тлумачення та застосування норм процесуального права може привести до позбавлення особи права на виконання рішення про поновлення його прав, що, як зазначено вище, загрожує сутності права на справедливий судовий розгляд та порушує принцип верховенства права.

Оскільки судом не встановлено підстав, передбачених частиною 2 статті 369 ЦПК, для визнання виконавчого листа, виданого 18 липня 2016 року, таким, що не підлягає виконанню, то недоведеним є і порушення прав Мінінфраструктури постановою державного виконавця від 26 вересня 2016 року про відкриття виконавчого провадження за цим листом.

Доводи апеляційних скарг Мінінфраструктури та ДП «АМПУ» стосуються питань застосування норм процесуального права та виконавчого законодавства, оцінка яких наведена вище.

Порушень судом першої інстанції норм процесуального законодавства щодо змісту судового рішення, які б призвели до невірного вирішення спору, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 312,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» відхилити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: Т.З.Бондаренко

І.В.Лівінський