Постанова № 63987993, 11.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 487/4787/16-п 11.01.2017 11.01.2017 11.01.2017

Номер провадження: 33/784/19/17

.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/784/19/17 Головуючий у місцевому суді: Андрощук В.В.

Категорія: ч. 2 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Гулий В.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Апеляційний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Гулого В.П.,

за участю:

секретаря Клімової Л.В.

за участю:

особи, притягнутої до

адміністративної відповідальності ОСОБА_3,

адвоката Коринфського Ю.В.

11 січня 2017 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 на постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 грудня 2016 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернівці, працюючого приватним підприємцем, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2

- притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130, ст. 124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 20400 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

в с т а н о в и в:

Постановою судді місцевого суду встановлено, що 19 вересня 2016 року в м. Миколаєві по вул. Г. Карпенка, 46 ОСОБА_3 керував транспортним засобом «Ford Courier», д/н НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук). На місці зупинки в присутності двох свідків за допомогою приладу «Драгер», ОСОБА_3 пройшов медичний огляд для встановлення стану сп'яніння, який показав, що останній знаходився в стані алкогольного сп'яніння (показник 1,46 %).

Крім того, 19 вересня 2016 року в м. Миколаєві по вул. Г. Карпенка, 46 ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Ford Courier», д/н НОМЕР_1, був неуважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не впорався з керуванням та допустив наїзд на бордюр. В наслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

В апеляційній скарзі особа, притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_5 просить скасувати постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 грудня 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130, ст. 124 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Вважає постанову суду не обґрунтованою і такою, що підлягає апеляційному оскарженню у зв'язку з неповнотою проведення судового розгляду, а також, що при винесенні оскаржуваної постанови суддя порушив його право на справедливий судовий захист та принципи верховенства права, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, недостатньо вмотивовано аргументував своє рішення, ухвалив його на припущеннях, а також, допустив неправильність при застосуванні норм права.

Вказує, що в постанові суд зазначив, що його вина у вчинені правопорушення доведена зібраними по справі доказами. Однак, докази, що містяться у матеріалах справи, свідчать про відсутність його вини.

Зазначає, що в порушення ст. 251 КУпАП суддя взагалі не врахував його пояснення, які він давав під час судового розгляду, де він детально описав події тієї ночі, а також показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, підтвердили той факт, що у зазначених протоколах про адміністративні правопорушення даті, часі та місці він взагалі не керував транспортним засобом, не були враховані судом як доказ його невинуватості у скоєнні адміністративних правопорушень, оскільки вони є його «…близькими знайомими».

Вважає зазначене тлумачення у оскаржуваній постанові суду хибним, оскільки, на його думку, воно повністю спростовують ті обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії АП1 № 127565 від 19 вересня 2016 року та протоколі про адміністративне правопорушення серії АП1 № 127564 від 19 вересня 2016 року, поясненнях свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, на які суд першої інстанції опирається, як на доказ його вини.

Вказує, що суд не зазначив мотивів, за яких дійшов такого висновку.

Зазначає, що свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, на пояснення яких суд посилається як на доказ його вини у вчиненні адміністративних правопорушень, є посадовими особами, які склали у відношенні нього вищезазначені протоколи про адміністративні правопорушення, а отже, на його думку, вони є заінтересованими особами у прийнятті судом рішення у відношенні нього за складеними ними протоколами.

Стверджує, що оскаржувана постанова суперечить фактичним обставинам справи, зібраним поясненням свідків, його поясненням, а ґрунтується лише на протоколах про адміністративні правопорушення та поясненнях співробітників поліції, які їх склали.

Вказує, що захід адміністративного стягнення також обраний із порушенням вимог закону, а саме порушення положень ст. 33 КУпАП України, яка передбачає при обранні виду адміністративного стягнення врахування особи порушника, його майнового стану, пом'якшуючих обставин тощо. На його переконання, суд не вказав жодного доводу, на підставі якого обирає адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки, а також такого суттєвого для його матеріального становища штрафу - 20 400 грн.

Звертає увагу на те, що у матеріалах справи та в тексті постанови не видно, щоб усі ці аспекти досліджувалися та враховувалися. При цьому зазначає, що у матеріалах справи не міститься документів, які б підтверджували його місце роботи, професію, характеристику особи, сімейний стан, тощо. Тому, на його думку, і у цій частині постанова є такою, що не відповідає матеріалам справи та відповідно є не обґрунтованою та формальною.

Стверджує, що суд значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду та порушив вимоги п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року за №14.

Заслухавши пояснення особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3, його захисника - адвоката Коринфського Ю.В. на підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважаю, що скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення, серія АП1 № 127564, від 19 вересня 2016 року, який, враховуючи положення ст. 251 КУпАП, є доказом, 19 вересня 2016 року у м. Миколаєві вул. Генерала Карпенка в районі будинку, 46 водій ОСОБА_3 керував т/з «Ford Courier» з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, невнятна мова. Водій на місці зупинки пройшов тест на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу газоаналізатор «Драгер» в присутності двох свідків. Покази приладу склали 1.46 промілле. З показами приладу водій згоден. Дане правопорушення вчинено водієм вдруге протягом року - рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 5 квітня 2016 року, тобто порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Як слідує з пояснень свідка ОСОБА_11 (а.с. 7), 19 вересня 2016 року близько 02 год. 00 хв. у м. Миколаєві по вул. Генерала Карпенка, 46 він був запрошений працівниками поліції у якості свідка стосовно того, що водій ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який керував т/з «Ford Courier», днз НОМЕР_1, та у його присутності і присутності ще одного свідка пройшов медогляд за допомогою алкотестера «Драгер». Показники показали 1,46 промілле, з показниками гр. ОСОБА_3 погодився. Громадянину ОСОБА_3 роз'яснено його права, згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП у його присутності. Щодо водія складали матеріали за ст. 124 та ст. 130 КУпАП. Від підписів у протоколах гр. ОСОБА_3 відмовився.

Аналогічні покази надав і свідок ОСОБА_12 (а.с. 8).

В ході апеляційного розгляду ОСОБА_3 підтвердив наявність двох свідків в ході оформлення співробітниками поліції відповідних документів.

Виходячи із даних тесту № 6810 технічного приладу алкотестер «Драгер» (а.п. 1), в м. Миколаєві, заводський р-н, вул. Генерала Карпенка, 46, 19 вересня 2016 року о 2 годині 16 хвилин інспектором Бабенко А.С. було проведено відповідне дослідження за результатами якого виявлено у ОСОБА_3 1,46 промілле.

Вказані результати, а також проведення такого дослідження у присутності двох свідків ОСОБА_3 також підтвердив.

Згідно ксерокопії постанови Корабельного районного суду м. Миколаєва від 5 квітня 2016 року (а.с. 6), ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказані докази свідчать, що водій ОСОБА_3 повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто місцевий суд дійшов до вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

За такого є безпідставними доводи апелянта про відсутність доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та не врахування місцевим судом його пояснень.

Суддею місцевого суду належним чином умотивовано рішення щодо наявності в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а тому є також безпідставними твердження апелянта і в цій частині.

Посилання ОСОБА_3 на те, що показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не були враховані судом як доказ його невинуватості у скоєнні адміністративних правопорушень, оскільки вони є його «…близькими знайомими», є такими, що не заслуговує на увагу, оскільки місцевий суд дійшов вірного висновку щодо упередженості показань вказаних свідків та критичності оцінки їх свідчень.

Так, згідно показань свідка ОСОБА_6, він перебуває в дружніх стосунках з ОСОБА_3

Факт дружніх стосунків з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердив під час апеляційного розгляду і сам ОСОБА_3

Доводи апелянта щодо показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які на переконання апелянта не є доказом його вини, оскільки є посадовими особами які склали протокол, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки, основними доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є: дані протоколу про адміністративне правопорушення, серія АП1 № 127564, від 19 вересня 2016 року, пояснення самого ОСОБА_3 (особи, яка притягується до адміністративної відповідальності), пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, показання технічного приладу, а саме, газоаналізатору «Драгер».

Щодо твердження ОСОБА_3 відносно того, що суд обрав йому адміністративне стягнення із порушенням вимог закону, воно не є слушним, так як судом накладено стягнення на ОСОБА_3 відповідно до санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП, яка є абсолютно визначеною, оскільки санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП чітко та однозначно визначено вид і розмір стягнень. Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, з урахуванням внесених змін Законом України від 14 липня 2015 року № 596 - VIII, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Порушень права на справедливий судовий захист, принципу верховенства права, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Не встановлено апеляційним судом і порушень положень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року за №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»

За такого, твердження апелянта і в цій частині є необґрунтованими.

Також місцевим судом визнано доведеним вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Так, згідно постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 грудня 2016 року, судом визнано винним ОСОБА_3 у тому, що 19 вересня 2016 року в м. Миколаєві по вул. Генерала Карпенко, 46 ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом Ford Courier, р/н НОМЕР_1 був неуважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не впорався з керуванням та допустив наїзд на бордюр. В наслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Диспозицією ст. 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Як слідує з постанови суду, ОСОБА_3 внаслідок порушення правил дорожнього руху пошкодив власний автомобіль. Пошкодження інших транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна місцевим судом не визнано доведеним.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи з вищенаведеного, беручи до уваги те, що ОСОБА_3 пошкодив лише власний транспортний засіб та, виходячи з висновків місцевого суду, не допустив пошкоджень іншого майна, яке зазначено у диспозиції ст.124 КУпАП, вважаю, що в його діях відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку із чим, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, постанова місцевого суду в цій частині зміні, а провадження за ст 124 КУпАП відносно ОСОБА_3 - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Як слідує з постанови місцевого суду стягнення на ОСОБА_3 накладено в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП є абсолютно визначеною, тобто чітко та однозначно визначено вид і розмір стягнень.

Враховуючи наведене, накладене на ОСОБА_3 адміністративне стягнення пом'якшенню не підлягає

Керуючись п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 грудня 2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130, ст. 124 КУпАП змінити.

Виключити з постанови рішення щодо визнання ОСОБА_3 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вважати ОСОБА_3 підданим адміністративному стягненню за ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в сумі 20400 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя