Ухвала суду № 63987921, 11.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/4262/16-к 11.01.2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючої Погорєлової Г.М.

суддів: Куценко О.В., Рудяка А.В.

за участі секретаря Алексишинця М.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження № 12016150040002750 за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача - Навчального закладу об'єднання громадян «Миколаївська автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів» - ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2016 року.

Обвинувачений ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Кошари Роздільнянського району Одеської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 Миколаївської області, раніше не судимий.

Обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України

.

Учасники судового провадження:

прокурор Телечкан Д.В.

обвинувачений ОСОБА_2

захисник ОСОБА_3

потерпіла ОСОБА_4

представник потерпілої ОСОБА_5

представник цивільного

відповідача ОСОБА_6

Короткий зміст вимог апеляційної скарги представника цивільного відповідача.

Порушує питання про зміну вироку в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування заподіяної злочином

провадження № 11-кп/784/88/17 головуючий у 1 інстанції Захарченко Д.В.

категорія ст.286 ч.1 КК України. доповідач в апеляційній інстанції

Погорєлова Г.М.

моральної шкоди та зменшення розміру відшкодування з 20000 грн. до 5000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду 1 інстанції.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.11.2016 р. ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 3400 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Постановлено стягнути:

- з навчального закладу об'єднання громадян «Миколаївська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів» на користь потерпілої ОСОБА_4 у відшкодування майнової шкоди - 3223 грн. 71 коп., у відшкодування моральної шкоди - 20000 грн.

- з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради - 5974 грн. 45 коп. (витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4.)

- з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави в особі ГУ ДКСУ в Миколаївській області процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертиз, в сумі 2818 грн.

Вирішено питання щодо речового доказу.

Узагальнені доводи апелянта.

Погоджується з тим, що ОСОБА_2, перебуваючи в трудових відносинах з Миколаївською автомобільною школою, за встановлених обставин справи, порушив правила безпеки дорожнього руху, навчаючи практичному водінню учня ОСОБА_8 та керуючи автомобілем, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_4 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Водночас вважає, що судом не враховані обставини, які зумовили настання дорожньо-транспортної пригоди.

З цього приводу вказує, що хоча ОСОБА_2 є відповідальним за джерело підвищеної небезпеки та вважається таким, що здійснював керування транспортним засобом, проте, не можна в повній мірі стверджувати, що саме його діями потерпілій заподіяна моральна шкода, оскільки необережність насамперед вчинила учень ОСОБА_8 через відсутність у неї належного досвіду.

Наводить, що навчання проводилося біля АЗС «ОККО», де майже ніколи не буває пішоходів. Поява потерпілої у цьому місці, яке не призначено для переходу, було несподіваним як для учня ОСОБА_8., так і для ОСОБА_2

Зазначає, що обвинувачений прийняв посильну участь у відшкодуванні потерпілій майнової шкоди, не мав умислу на заподіяння їй тілесних ушкоджень, також приймав участь в наданні їй першої допомоги, щиро розкаявся у вчиненому.

Посилається на роз'яснення, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. щодо зазначення в позовній заяві міркувань, з яких виходив цивільний позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Вказує на необхідність врахування й інших обставин, які мають значення для вирішення цього питання.

Вважає розмір відшкодування завданої потерпілій моральної шкоди - 20000 грн. занадто великим. Стверджує, що в позовній заяві розмір цього відшкодування не обґрунтовано і не зазначено міркувань для його визначення. Також стверджує, що під час судового розгляду ані потерпілою, ані її представником не надано жодного обґрунтування розміру грошової компенсації моральної шкоди. Відсутнє його обґрунтовування і в оскаржуваному вироку.

Встановлені судом 1 інстанції обставини.

25.05.2016 р., приблизно о 10 год. 45 хв., водій ОСОБА_2, як майстер виробничого навчання водінню «Миколаївської обласної автомобільної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів», проводячи навчання практичному водінню учня ОСОБА_8, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснював рух заднім ходом навпроти АЗС "ОККО" по вул. Космонавтів, 93 «а» в м. Миколаєві.

В порушення вимог п.п. 2.3 "б", 10.9, 12.3 Правил дорожнього руху України, він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміні, створив небезпеку пішоходу ОСОБА_4, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, що призвело до наїзду на ОСОБА_4

У зв'язку з цим їй були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалості розладу здоров'я у виді відкритого осколкового перелому лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням, забою лівого гомілковостопного суглобу.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника цивільного відповідача ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_2, який вирішення питання залишив на розсуд суду, захисника ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення потерпілої ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, думку прокурора Телечкана Д.В. про залишення вироку в оскаржуваній частині без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Представником цивільного відповідача ОСОБА_1 відповідно до вимог п.9 ч. 1 ст. 393 КПК України вирок оскаржено в частині, що стосується вирішення цивільного позову. При цьому, ним оскаржено вирішення цивільного позову лише в частині розміру відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілій ОСОБА_4

Враховуючи положення ст. 404 ч.1 КПК України, вирок переглядається в цій частині, в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов в порядку, встановленому цим Кодексом (частині 1 цієї статті). Права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду (частина 2 цієї статті).

Матеріали кримінального провадження свідчать, що цивільний позов потерпілою ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди в сумі 11238 грн. 71 коп. та моральної шкоди в розмірі 20000 грн. пред'явлений до навчального закладу об'єднання громадян «Миколаївська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів», який є володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля НОМЕР_1 та з яким у трудових відносинах перебуває обвинувачений ОСОБА_2, подано до суду 16.09.2016 р., з дотриманням вимог ст. 128 ч.1 КПК України - до початку судового розгляду (а.с. 26-28).

Цього ж дня копія позовної заяви надіслана цивільному відповідачеві та здійсненого його виклик в судове засідання на 30.09.2016 р. (а.с. 38). Матеріали провадження містять відомості про отримання ним 19.09. 2016 р. поштового відправлення суду. Однак, у зазначене судове засідання представник цивільного відповідача не з'явився. Судом повторно здійснено виклик представника цивільного відповідача в судове засідання 20.10.2016 р. (а.с.136). І в дане судове засідання представник цивільного відповідача не з'явився.

Разом з тим, ним направлено до суду пояснення від 29.09.2016 р. на позовну заяву потерпілої (а.с. 137-138) та заява про розгляд справи без його участі з урахуванням наданих пояснень (а.с. 140). Таким чином, правом приймати участь у судовому розгляді цивільний відповідач розпорядився на власний розсуд.

Зі змісту зазначених пояснень вбачається, що цивільний відповідач в особі директора установи ОСОБА_9 посилався на необхідність врахування у відшкодування завданої потерпілій майнової шкоди добровільного відшкодування їй шкоди самим ОСОБА_2 в сумі 8000 грн., а щодо моральної шкоди - врахування роз'яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. Будь-які інші міркування щодо розміру відшкодування завданої моральної шкоди в поясненнях відсутні. При цьому, в поясненнях цивільним відповідачем висловлена згода на відшкодування потерпілій як майнової, так і моральної шкоди власником транспортного засобу - джерела підвищеної небезпеки - саме навчальним закладом об'єднання громадян «Миколаївська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів».

Відповідно до положень ст. 23 ч. 3 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Є безпідставними твердження апелянта про відсутність обґрунтування розміру грошового відшкодування завданої потерпілій моральної шкоди.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_4 вбачається, що в цій частині вона посилалася на характер душевних та фізичних страждань внаслідок заподіяної шкоди здоров'ю, тривалість лікування, порушення звичайного способу життя.

В судовому засіданні 30.09.2016 р. потерпіла підтримала позовні вимоги. Також зазначила, що перенесла 3 операції. Їй було застосовано фіксування відкритого перелому спицями Ілізарова. І дотепер вона погано володіє травмованою рукою, відчуває біль, у зв'язку з чим порушено її звичайний спосіб життя.

Рішення суду щодо розміру відшкодування моральної шкоди потерпілої - 20000 грн., судом у вироку умотивовано належним чином. При цьому, суд обґрунтовано послався на врахування глибини та тяжкості фізичних та душевних страждань, пов'язаних із заподіянням їй тілесних ушкоджень у похилому віці, необхідністю проходити тривале лікування з неодноразовим оперативним втручанням, змінами, у зв'язку з цим, звичайного способу життя.

Судом 1 інстанції досліджені й докази, які підтверджують розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Зокрема, з висновку експерта вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка є особою похилого віку, заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров'я у виді відкритого осколкового перелому лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням, забою лівого гомілковостопного суглобу. З посиланням на медичну картку стаціонарного хворого, експертом зазначено про проведення ОСОБА_4 25.05.2016 р. оперативного втручання з фіксацією вказаного перелому спицями Ілізарова (а.с. 69-70). З виписного епікризу також вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 13.06.2016 р. виписана на амбулаторне лікування з наступним рентген контролем для вирішення питання про подальше лікування (а.с.29).

З урахуванням викладеного, судом 1 інстанції додержані вимоги ст. 23 ЦК України, а також роз'яснення, які містяться в п.п. 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. (з наступними змінами). Розмір визначеного судом 1 інстанції відшкодування моральної шкоди - 20000 грн. відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Відсутні підстави для зміни вироку в цій частині та зменшення зазначеного відшкодування до 5000 грн., як про це просить апелянт.

Є неприйнятними доводи апелянта про необхідність врахування наведених ним інших обставин, які, на його думку, зумовили настання дорожньо-транспортної пригоди.

Так, питання про необережність учня ОСОБА_8, оскільки саме ОСОБА_2 вважається особою, що здійснювала керування транспортним засобом і вироком суду встановлена його вина в порушенні правил безпеки дорожнього руху.

З урахуванням положень ст. ст. 1167, 1172, 1187 ЦК України є обґрунтованим рішення про стягнення зазначеної моральної шкоди з юридичної особи - з навчального закладу об'єднання громадян «Миколаївська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів», який є власником транспортного засобу - джерела підвищеної небезпеки та працівник якого ОСОБА_2 завдав шкоду під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Місце проведення навчання - біля АЗС «ОККО», розташованої безпосередньо в населеному пункті, ніяк не виключає появу пішоходів. Тому не йдеться про будь-який ступень вини потерпілої у настанні дорожньо-транспортної пригоди, до того ж під час руху транспортного засобу заднім ходом.

Відповідно до положень ст. 23 ч. 4 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Враховуючи викладене, обставини, які пов'язані з добровільним відшкодуванням обвинуваченим частини заподіяної майнової шкоди, а також його поведінка на місці злочину відносно потерпілої, визнання ним вини, не є такими, що впливають на розмір відшкодування моральної шкоди.

З огляду на наведене відсутні підстави для зміни вироку в оскаржуваній частині та для задоволення поданої апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 424, 425, 426, 532 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2016 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення.

Головуюча:

Судді: