Рішення № 63986137, 06.12.2016, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5460/16-ц

Номер провадження 2/404/2978/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючого судді - Галагана О.В.

при секретарі - Бокатенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Сервіском» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сервіском» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 26984,10 грн. завданої перевитратою пального шкоди.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 01.06.2013 року по 12.04.2016 року перебував з ПП «Сервіском» в трудових відносинах працюючи на посаді водія-експедитора.

Відповідачу для виконання службових обовязків, позивачем було ввірено транспортний засіб «МАЗ - 630305» державний номер НОМЕР_1.

12.04.2016, в звязку зі звільненням ОСОБА_1 з роботи, комісією в складі чотирьох осіб здійснювалось приймання автомобіля НОМЕР_2 від водія.

При прийманні автомобіля було виявлено нестачу дизельного пального в кількості 1887 літрів.

Комісією було складено акт перевірки причин недостачі пального. Відповідно до зазначено акту пошкоджень паливної системи автомобіля не виявлено. В процесі експлуатації автомобіля паливна система ремонту не потребувала, що свідчить про її нормальну штатну роботу і неможливість виникнення перевитрати пального з причини несправності.

Відповідно до наказу №32 від 01.06.2014 року до водія ОСОБА_1 було доведено норми витрати палива, що підтверджується його підписом в листі ознайомлення з зазначеним наказом. При перевірці 12.04.2016 року було виявлено пального в кількості -149 літрів. Перевитрата пального склала 1887 л.

Відповідно до видаткової накладної №РН 0000312 від 01.04.2016 року вартість одного літра дизельного пального складає 14,3 грн., отже розмір завданої шкоди позивач оцінює у 26984,10 грн.

На сьогоднішній день зберігає чинність постанова Ради Мінінстрів СРСР № 759, у пункті 14, якої зазначено, що за перерозхід палива понад затверджених норм по вині працівників автомобільного транспорту з них утримується 100 % вартості перевитра палива.

Представник позивача надав заяву про розглдя справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, відповідно до ст. 74 ЦПК України , про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та заперечень щодо позову не надходило, а тому суд прийняв рішення про заочний розгляд відповідно до ст.ст. 224 , 225 ЦПК України , оскільки представник позивача проти такого порядку не заперечував.

Суд, дослідив, проаналізував та оцінив всі зібрані по справі докази у їх сукупності виходячи з їх допустимості, та прийшов до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №8-к від 01.06.2016 року ОСОБА_1 прийнято 03.06.2013 року на роботу на посаду водія транспортних засобів 3 класу до дільниці автотранспортної та експедирування, з окладом згідно штатного розпису, з випробувальним терміном 1 місяць. Також ОСОБА_1 цим же наказом прийнято з 03.06.2013 року на посаду експедитора по перевезенню вантажів до дільниці автотранспортної та експедирування за сумісництвом на 0,3 ставки, з повною матеріальною відповідальністю, з окладом згідно штатного розпису з випробувальним терміном 1 місяць (а.с.5).

Наказом від 03.06.2013 року №10 закріплено автомобіль НОМЕР_3 за водієм транспортних засобів підприємства ОСОБА_1В.(а.с.6).

Згідно з актом приймання-передачі від 19.09.2014 року ОСОБА_1 прийняв автомобіль НОМЕР_3 (а.с.7).

Відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 29.05.2013 року ОСОБА_1 приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення зберігання довірених йому підприємством матеріальних цінностей та зобовязується бережливо ставитись до переданих йому для збереження матеріальних цінностей підприємства, вживати заходів до запобігання збитків, своєчасно повідомляти адміністрацію підприємства про всі обставини, які погрожують забезпеченню зберігання довірених йому цінностей, вести облік, складати і надавати у встановленому порядку звіти про рух та залишки довірених йому підприємством матеріальних цінностей (а.с.8).

Наказом директора ПП «Сервіском» від 01.06.2016 року №32 затверджено норми витрат паливно-мастильних матеріалів з 01.06.2014 року (а.с. 9).

Відповідно до листа ознайомлення ОСОБА_1 ознайомився з даним наказом 30.06.2014 року (а.с. 11).

Наказом директора ПП «Сервіском» від 12.04.2016 року №89-к ОСОБА_1 звільнено з підприємства за власним бажанням (а.с. 27).

Відповідно до акту прийому-передачі автотранспортного засобу від 12.04.2016 року ОСОБА_1В, здав автомобіль НОМЕР_3 в баці якого знаходилось 116 л у задовільному технічному стані (а.с.28).

Актом від 12.04.2016 року складеного комісією в складі головного інженера ОСОБА_2, начальника колони №2 ОСОБА_3, старшого диспетчера ОСОБА_4, диспетчера зі збору навігаційної інформації ОСОБА_5 виявлено недостачу 1887 літрів дизельного палива. При цьому ушкоджень паливної системи , які б могли призвести до втрати пального, не виявлено (а.с.29).

Актом від 12.04.2016 року затвердженим директором ПП «Сервіском» вирішено стягнуто з заробітної плати ОСОБА_1 26984,10 грн. за нестачу 1887 л пального (а.с.30).

Відповідно до видаткової накладної №ОН-0000312 від 01.04.2016 року 1 літр дизельного палива ДП-Л-Євро4-Во коштує 14,30 грн. (а.с. 31).

Таким чином відповідачем у порушення вищевказаних норм, закріплених у вищезазначених наказах були допущенні перевитрати пального на автомобільному транспорті, що призвело до збитків підприємства.

Жодних документів, які б обґрунтували таку витрату палива відповідачем надано не було.

Відповідно до ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків. При покладанні матеріальної відповідальності права та законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку,, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству винними протиправними діями працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. На працівника не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо - господарського риску, а також за неодержані підприємством прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

Відповідно до п. 6 ст. 134 КЗпП України , працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» , матеріальна відповідальність в повному розмірі на підставі п. 6 ст. 134 КЗпП України покладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами. За чинним законодавством така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну перевитратою пального на автомобільному транспорті.

Так, відповідно до підпункту «в» п. 14 Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР «Про підвищення ефективності використання автотранспортних засобів у народному господарстві, посилення боротьби з приписками при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та забезпечення цілості паливно-мастильних матеріалів» від 05 серпня 1983 року № 759, яка є чинною, за перевитрату палива понад затверджених норм з вини працівників автомобільного транспорту з них утримується 100 відсотків вартості перевитраченого автомобільного палива.

Згідно з п. 6.7 Інструкції з обліку надходження і витрачання пально-мастильних матеріалів і єдиних талонів на відпуск нафтопродуктів на підприємствах, в організаціях, колгоспах і радгоспах, затвердженої Державним комітетом СРСР по забезпеченню нафтопродуктами 03 лютого 1984 року № 01/21-8-72, яка є чинною, на підставі прийнятого керівником підприємства рішення вартість перевитраченого палива понад затверджені норм, підлягає стягненню з водіїв транспортних засобів.

Перелік посад і робіт з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей (далі - Перелік), затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.77 р. N 447/24, і діє на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".

Відповідно до зазначеної вище статті договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися за наявності одночасно двох умов: 1) наявність посади, яку працівник займає, або роботи, яку він виконує, у Переліку; 2) виконання обов'язків згідно з посадою, виконання роботи згідно професії мають бути безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей. Тому наявність посади або роботи в Переліку не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов'язки.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 14 від 29.12.1992 р. роз'яснив наступне: у разі встановлення судом, що відповідач не належить до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП укладається договір про повну матеріальну відповідальність, на такого працівника може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність (крім винятків, передбачених у ст. 134 КЗпП). При цьому ВССУ у справах даної категорії неодноразово наголошував, що якщо посада уПерелікупосадвідсутня, але працівник виконувавроботи аналогічні таким посадам роботи є правові підстави укладення договору про повну матеріальну відповідальність в розумінні статті 135-1 КЗпП.

Згідно до ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 10 , 11 ЦПК України сторони та інші особи, які приймають участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б стверджували, що він не допускав перевитрати пального на автомобільному транспорті.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач заподіяв позивачу шкоду в зв'язку з перевитратою пального на автомобільному транспорті на загальну суму 26984,10 грн., тому їх необхідно стягнути у судовому порядку на користь позивача.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Згідно наданої квитанції, позивач поніс судові витрати в сумі 1378,00грн. (а.с.1), які підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3 ,10 ,11 ,60 ,88 , 169 , 208 ,209 ,212-215 ,218 , 223-228 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Сервіском» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Сервіском» ( код ЄДРПОУ 32265591) 26984 (двадцять шість тисяч девятсот вісімдесят чотири) гривні 10 коп. завданих збитків, а також витрати по сплаті судового зборув сумі1378 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Кіровського О. В. Галаган

районного суду

м.Кіровограда