Постанова № 63985945, 11.01.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7983/16-а

Провадження №2-а/461/96/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2017 р. Галицький районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Государського А.В.

при секретарі Скаб В.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача Грабівського М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови та закриття провадження у справі,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до ЛМ ДФС України про скасування постанови та закриття провадження у справі, мотивуючи позовні вимоги тим, що 20 травня 2016 року ним на митну територію України для забезпечення здійснення комерційної діяльності юридичної особи нерезидента «Rioks Ltd», ввезено автомобіль марки «Ford Focus», власником якого є вказана вище юридична особа. Стверджує, що 30 травня 2016 року здійснив планову службову поїздку за межі України, проте, через несправність транспортного засобу, не зміг перетнути митний кордон України. Про обставини та неможливість вивезти автомобіль за межі митної території України він повідомив митний орган. Однак відповідачем було надіслано відповідь про те, що дане повідомлення не може вважатися належним, оскільки у ньому не вказано місце знаходження транспортного засобу та відсутні документи, які підтверджують наявність і тривалість дії обставин непереборної сили. Вважає, що належним чином повідомив митницю про обставини непереборної сили, оскільки на момент їх настання, йому не було відомо про місцезнаходження автомобіля, а документи, що надають підтвердження таких дій, можливо отримати лише після завершення ремонтних робіт, про що він пояснив працівнику митниці під час складання протоколу про порушення митних правил. Крім того, стверджує, що фактично єдиною підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності є відсутність реєстраційних документів, що підтверджують підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3, однак під час складання протоколу та винесення постанови, таку інформацію у нього не запитували. У зв'язку із цим, просить суд визнати нечинною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил від 9 листопада 2016 року №3057/20908/16 та зобов'язати ЛМ ДФС закрити справу про порушення митних правил, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надавши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС начальника управління боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_4 від 09.11.2016 року в справі про порушення митних правил №3057/20908/16 (а.с.20) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу розміром п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8 500 грн. Вказана постанова була винесена на підставі протоколу про порушення митних правил від 16.07.2016року (а.с.16-18).

Справи про порушення митних правил, передбачені ст.470 МК України, розглядаються митними органами, що передбачено ч.1 ст.522 МК України.

Оскаржуваною постановою встановлено, зокрема, що 16.07.2016 року о 08 год. 20 хв. ОСОБА_1 слідував у приватну поїздку з України до Республіки Польща через м/п «Краковець» Львівської митниці ДФС автомобілем марки «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1. VIN НОМЕР_2 смугою руху «зелений коридор». В результаті аналізу, відповідно до інформації, що міститься в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» та єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Держмитслужби України було встановлено, що ОСОБА_1 20.05.2016 року о 22:13 год. через митний пост «Доманове» Волинської митниці ДФС ввіз на митну територію України автомобіль марки «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1. VIN НОМЕР_2 у митному режимі «транзит» з метою особистого користування. Згідно даних автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» та єдиної автоматизованої інформаційної системи станом на 16.07.2016 року транспортний засіб марки «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1. VIN НОМЕР_2 з митної території України ОСОБА_1 не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства не поміщений.

Так, об'єктивною стороною порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України є, зокрема, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб.

Частиною 1 ст.381 МК України встановлено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Главою 55 Розділу ХІІ МК України передбачено, що переміщення громадянином-резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжується обов'язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу, виконанням інших митних формальностей, передбачених МК України (письмового зобов'язання про зворотне вивезення, застосування заходів гарантування тощо).

У відповідності до ст. 95 МК України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п'ять діб. Згідно із нормами ч. 2 ст. 95 МК України до строків зазначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України. Проте, в супереч ст. 192 МК України та розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року № 657, гр. ОСОБА_1 до найближчого митного органу до завершення визначеного митницею строку транзиту про обставини подій, у зв'язку з якими порушено ці строки, та місцезнаходження товарів і транспортних засобів у випадку порушення строку транзиту внаслідок поломки транспортного засобу та його ремонту не звернувся, чим унеможливив здійснення перевірки митним органом факту перебування транспортного засобу на ремонті.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 не доставив транспортний засіб до Львівської митниці ДФС, а саме: перевищив встановлений митним кодексом України строк доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем до органу призначення, терміном більше ніж на десять діб.

В позовній заяві позивач як на підставу не вивезення у встановлений законодавством строк транспортного засобу посилається на той факт, що автомобіль перебував на ремонті в ТОВ "Ексіст Автомотів".

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Проте, згідно із нормами ч. 2 ст. 95 МК України до строків зазначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України. Разом з тим, нормою ч. 1 ст. 192 МК України передбачено, що у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місце знаходження товарів і транспортного засобу.

Позивач ОСОБА_1 повідомив відповідача про ремонт автомобіля, однак таке повідомлення не містило інформації про місцезнаходження трансопртного засобу, а також не надано документів, що підтверджують наявність і тривалість дії обставин непереборної сили, а відтак, воно не може вважатися повідомленням митниції у встановленому законом порядку.

Слід зазначити, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016р. № К/800/52845/15 суд зазначив, що законодавством чітко визначені умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.

Згідно із ч. 1 ст. 460 МК України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, у відповідності до норм чинного законодавства, підстав для її скасування немає, а отже у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Крім того, позовна вимога щодо зобов'язання ЛМ ДФС закрити справу про порушення митних правил не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 та 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ . До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Статтею 284 КУпАП передбачено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи.

З урахуванням наведеного, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення вирішується органом, що виносить таку постанову, а не при оскарженні постанови в адміністративному порядку, відтак така позовна вимога задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 7-12, 86, 160, 161, 162, 167 КАС України, ст.ст. 4, 95, 110, 381, 470, 522, Главою 55 Розділу ХІІ МК України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови та закриття провадження у справі, відмовити.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10-ти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Головуючий А.В. Государський