Ухвала суду № 63985248, 10.01.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

10 січня 2017 року Справа № 915/1380/16

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Берко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, директор,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія-Агро про забезпечення позову у справі № 915/1380/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія-Агро,

54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 30-а (ідентифікаційний код 40086550),

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Атон Агро,

55210, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Київська, 135 (ідентифікаційний код 38012096),

про стягнення грошових коштів у сумі 659 163,02 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мрія-Агро звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Атон Агро про стягнення грошових коштів у сумі 659 163,02 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 10.01.2017 року.

20.12.2016 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти на розрахункових рахунках відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 10.01.2017 року заяву про забезпечення позову підтримав.

В обґрунтування заяви зазначив наступне.

Позивачу стало відомо, що відповідач здійснює розпродаж майна, яке належить йому на праві власності, а саме подано оголошення про вказаний продаж до газети Позвоните № 98 (1932) від 14.12.2016 року. Вжиття заходів до забезпечення позову необхідне у звязку з значним розміром заборгованості та ймовірним зменшенням наявних у відповідача грошових коштів, що унеможливить виконання судового рішення.

Представник відповідача проти забезпечення позову заперечив.

Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, заслухавши думку представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до абз. 3 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до абз. 2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд критично ставиться до наданого позивачем доказу у вигляді копії сторінки з газети Позвоните, на якій розміщено оголошення про продаж майна відповідача, оскільки невідомо, хто саме розмістив це оголошення, крім того, не зазначено яке майно продається.

Також позивачем не конкретизовано, на яке саме майно та грошові кошти в якій сумі та на яких розрахункових рахунках відповідача слід накласти арешт, що унеможливлює встановлення судом співвідносності виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а також наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову статтею 106 ГПК передбачено можливість оскарження ухвал про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. Відтак ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія-Агро (ідентифікаційний код 40086550) про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяВ.О. Корицька