Ухвала суду № 63983830, 11.01.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/1421/16-ц

Провадження № 22-ц/779/225/2017

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Вінтоняк М. Б.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.

секретаря Капущак С.В.

за участю: відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, - за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Надвірнянського районного суду від 06 грудня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

В серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулась в суд з зазначеним позовом, обґрунтувавши тим, що згідно договору купівлі-продажу №2315 від 03.07.2007 року придбала квартиру АДРЕСА_1. У вказаній квартирі також зареєстрований відповідач, з яким позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Надвірнянського районного суду від 25.08.2016 року. На протязі двох років відповідач не проживає за вказаною адресою, з огляду на що просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування спірним жилим приміщенням.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 06.12.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи, що воно ухвалене з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу. Посилається на те, що близько двох років не бачила і не спілкувалась з відповідачем, жодних перешкод в користуванні житлом не чинила, оскільки останній в спірному помешканні не з'являвся. Заява подана в правоохоронні органи відповідачем вже під час розгляду справи з метою ввести суд в оману про факт здійснення йому перешкод в користуванні житлом. Судом не взято до уваги акти обстеження, складені депутатами Надвірнянської міської ради та не надано їм належної правової оцінки. Суд не застосував положення Житлового кодексу, який вказує на те, що коли особа не проживає в квартирі більше півроку без поважних причин, вона втрачає право на користування жилим приміщенням. За наведених доводів просила оскаржуване рішення скасувати.

Апелянт в судове засідання не прибула, хоча належним чином повідомлена про час і місце розгляду апеляційної скарги, тому апеляційну скаргу слід розглянути у відсутності апелянта, оскільки нею не повідомлено суд про причини неявки в судове засідання.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача та його представника, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства рішення відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як співвласник спірного житла, незважаючи на те, що не проживає там понад один рік не втрачає права на користування житлом .

Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.07.1993 року, який розірвано рішенням Надвірнянського районного суду від 25.08.2016 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 03.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Гуменюком Р.В. і зареєстровано в реєстрі за №231, ОСОБА_4 придбала чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 76 кв.м, житловою площею 50,6 кв.м. в будинку АДРЕСА_1.(а.с. 42).

В даній квартирі зареєстрований ОСОБА_2 , який зі слів позивача, та акту обстеження матеріально побутових умов від 02.12.2016 року, складеними депутатом Надвірнянської міської ради, на протязі двох років там не проживає (а.с. 61).

Відповідач в жовтні 2016 року звертався з заявою в правоохоронні органи через здійснення йому перешкод в користуванні спірним житлом,зокрема через зміну вхідних замків (а.с. 70-71).

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї та інших осіб.

Згідно ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Статтею 156 ЖК передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належні, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Частиною другою ст. 64 ЖК передбачено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності (частина перша статті 66 СК України).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_2, який перебував у шлюбі з ОСОБА_4 під час придбання останньою квартири, та який зареєстрований за місцем проживання в даній квартирі, набув право користування цим житлом.

Посилання позивача відносно того, що квартира придбавалась особисто для неї і відповідач не претендував на вказану нерухомість є необґрунтованими, оскільки згідно чинного законодавства України майно придбане у шлюбі є спільною сумісною власністю подружжя, а протилежного позивач не довела в визначеному законом порядку. Як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень та встановлено судом під час розгляду апеляційної скарги, в Надвірнянському районному суді слухається справа про розподіл майна подружжя, предметом якого в тому числі є і спірна квартира, а тому задоволення позову про визнання відповідача таким, що втратив право користування цим житлом є передчасним.

Твердження апелянта відносно того, що відповідачу не чинились перешкод в користуванні квартирою, спростовуються показами відповідача та зверненням до правоохоронних органів.

Таким чином, викладені у скарзі доводи про залишення судом без уваги обставин незаконності вказаного рішення суду правильність висновків суду не спростовують, фактично зводяться до повторного їх обґрунтування і одностороннього тлумачення регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст., 303,307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 06 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

Р.Й. Матківський

В.Д. Фединяк