Постанова № 63977076, 05.01.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/17703/16-а

Провадження № 2-а/127/32/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 січня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі Поливаній Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - Назаренка Р.В.,

представників відповідача Управління Пенсійного

фонду України у м. Вінниці - Павич О.С., Прокопенко Л.В.,

Школьної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити певні дії.

Викладені в позовній заяві вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та їй було нараховано 290 грн. пенсії за віком, у розмірі не отримувала 1202,00 грн. призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На думку позивача, пенсійний фонд безпідставно з 01.11.2012 року по 01.06.2016 року відраховував у Держказначейство за неспожиті нею комунальні послуги, в результаті чого вона була позбавлена гарантійних виплат, як споживач, в розмірі прожиткового мінімуму. Пенсійний фонд спричинив позивачу з врахуванням не виплати її депозитів, казначейських зобов'язань та створив борг станом на 31.12.2015 року в сумі 1 633 659,50 грн., який збільшується щоденно на робочі місця.

Також позивач зазначає, що з липня 2003 року по сьогоднішній день вона працює фізичною особою-підприємцем, однак її підприємницька діяльність є не прибутковою.

ОСОБА_1 вважає, що під час здійснення розрахунку її заробітної плати для нарахування пенсії було вчинено ряд порушень та помилок при вирахуванні коефіцієнту та без урахування індексації. Так, зокрема, під час зайняття посади заступника директора Приватного малого підприємства Агротехцентр «Кіровець», їй було проставлено нульовий коефіцієнт. Таким чином, Пенсійним фондом України було допущене грубе порушення законодавства під час нарахування позивачу пенсійного забезпечення, а також вчинення перешкод для отримання нею прибутку належних їй коштів.

Враховуючи вищевикладене, а також для захисту свого права на гідне пенсійне забезпечення ОСОБА_1 змушена була звернутися в суд з даним позовом та просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок її пенсії та виплатити недоотриману пенсію у період з 2007 року по 2016 рік включно та за весь період пошуку роботи в центрі зайнятості, як фахівець, виплатити щомісячно не менше прожиткового мінімуму на споживання.

Ухвалою суду від 21 вересня 2016 року клопотання представника відповідача було задовольнити частково та залучено до участі в справі в якості другого відповідача Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці.

До початку розгляду справи по суті позивачем було подано до суду клопотання (а.с. 39) про збільшення позовних вимог, згідно якого вона просить виплатити Пенсійним фондом міста Вінниці, окрім державного боргу, за неналежне юридичне виконання, в порушення її прав, утриманих 8819,61 грн., що незаконно її обтяжило і обмежило її працю, надати споживачам її якісні соціальні послуги, без комунальних послуг, виплатити компенсації СПД; зобов'язати державного реєстратора видати свідоцтво право власності за її адресою: АДРЕСА_1, що мав ПФ комісією позитивно вирішити це питання, що обтяжує і обмежує її права та незаконно збільшує на її ім'я щоденно державний борг, взаємопов'язані питання захисту її власності; ВМЕМ включити електропостачання на її соціальний об'єкт як побутового споживача.

Разом з тим, під час закінчення розгляду справи позивач знову було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої вона просить стягнути позачергово з Пенсійного фонду і державного Вінницької області на її о/р. пенсійний державну заборгованість, це компенсації і гарантії в сумі 2 204 430, 86 грн.; стянути і зобов'язати Пенсійний фонд м. Вінниці на її о/р. донарахувати недоотриману пенсію з індексацією заробітної плати, не нижче рівня з травня 2016 року, виплат 10740 грн., помісячно з продовженням…; зобов?язати ВМЕМ подати електропостачання на її соціальний об'єкт та реєстратора, видати їй витяг права власності, щоб вона не мерзла.

В судовому засіданні позивач позов разом з уточненнями підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Назаренко Р.В. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що вони є неналежним відповідачем по справі, оскільки Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці нараховує та виплачує пенсію позивачу. Також зазначив, що всі вимоги ОСОБА_1 є безпідставними. Просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Представники відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці - Павич О.С., Прокопенко Л.В. та Школьна О.М. позов не визнали, надали письмові заперечення та пояснили, що позивач з 16 липня 2007 року отримує пенсію по віку, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Для розрахунку пенсії було враховано заробітню плату позивача за період з 01.04.1975р. по 31.03.1980р. та з 01.02.2002р. по 31.01.2003р., оскільки дані періоди є найбільш вигідними для позивача. Індивідуальний коефіцієнт заробітку з урахуванням оптимізації становить 1,12235. Періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності не були зараховані при обчисленні пенії, оскільки остання не оплачувала щомісячно внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску. Також, представник зазначила, що позивачу нараховано доплату за понаднормовий стаж в розмірі 28,41 грн. Разом з тим, на виконання до Управління ПФУ в м. Вінниці надійшли постанови про відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості на користь ДП «Теплокомуненерго» та ПАТ «Вінницяобленнерго», в зв'язку з чим здійснюються відрахування з пенсійних виплат позивача. Представник відповідача також зазначила, що решта вимог пред'явлена позивачем до неналежного відповідача. Оскільки управління діє правомірно та в межах читнного законодавства, представники просили відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її адміністративного позову.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - Назаренка Р.В., представників відповідача Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці - Павич О.С., Прокопенко Л.В., Школьної О.М., дослідивши матеріали справи, матеріали пенсійної справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії ААБ № 157024, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком (а.с. 145).

З свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 № 389762 вбачається, що ОСОБА_1 працює фізичною особою-підприємцем з 18 березня 2008 року (а.с. 8).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці, а наразі - в Управлінні Пенсійного фонду україни у м. Вінниці, та з 16.07.2007 року отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж складає 26 років 1 місяць 2 дні. При обрахунку пенсії було враховано заробітню плату позивача за період з 01.04.1975р. по 31.03.1980р. та з 01.02.2002р. по 31.01.2003р. (а.с. 9).

Також з матеріалів справи вбачається, що для розрахунку пенсії, згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», було враховано заробітню плату за період з 01.04.1975 року по 31.03.1980 року та з 01.02.2002 року по 31.01.2003 року, тобто всього 72 місяці. Індивідуальний коефіцієнт заробітку з урахуванням оптимізації становить 1,12235.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців (абзац 3 ч. 1 ст. 40 вищевказаного Закону).

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно ч. 2 ст. 40 вищевказаного Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що фактична заробітна плата, яку отримувала позивач, порівнюється із середньою заробітною платою працівників, зайнятих в галузях економіки України, внаслідок чого виводиться індивідуальний коефіцієнт заробітної плати.

Таким чином, заробітня плата для обчислення пенсії розраховується шляхом множення індивідуального коефіцієнту заробітної плати на середню заробітну плату працівників, зайнятих в галузях економіки України за три роки, що передують року завернення за призначенням пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:

Кз = Зв : Зс, де:

Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою:

Зв = З + Зд, де:

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою:

Д - сума доплати, здійснена відповідно до частиною третьої статті 24 цього Закону;

Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).

Позивачем було надано наступні довідки про заробітну плату: 170 від 12.10.2007 року за період роботи з вересня 1971 року по грудень 1978 року № 116 від 20.07.2007 року за період роботи з січня 1979 року по листопад 1980 року, № 104 від 16.10.2008 року за період роботи з липня 1986 року по жовтень 1988 року, № 616 від 09.10.2008 року за період роботи з серпня 1989 року по серпень 1992 року (а.с. 108, 109, 114, 115).

Представником відповідача Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці - Павич О.С. в судовому засіданні було зазначено, що жодних інших даних про заробіток для призначення пенсії ОСОБА_1 надано не було.

Отже, з огляду на вищевикладене, спеціалістави Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці було обраховано два варіанти зарахування заробітку для обчислення пенсії та обрано з них один, найбільш вигідний варіант врахування заробітку саме за період з 01.04.1975 року по 31.03.1980 року та з 01.02.2002 року по 01.12.2002 року (а.с. 116-119, 120-123).

Заробітна плата за інші періоди роботи до 2000 року, тобто за період з 01.10.1986 року по 01.08.1992 року, взагалі не врахована при обчисленні пенсії позивачу, оскільки відповідно до наведених вище норм враховується лише заробітня плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року.

Суд критично ставиться до постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.1992 року № 395, на яку посилається позивач, оскільки Міністерству праці та соціальної політики необхідно було провести з 4 листопада 1997 року перерахунки пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням заробітку з 1 січня 1992 року. При призначенні пенсії позивачу не була врахована заробітна плата з 1 січня 1992 року. Крім того, правове регулювання вказаної постанови поширюється на пенсії, що призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а пенсія ОСОБА_1 призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначив чіткий порядок та умови призначення пенсії за віком та обрахунку заробітної плати для призначення пенсії.

Відносно зарахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 період здійснення нею підприємницької діяльності, то необхідно врахувати норми статтей 40 та 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких при обчисленні заробітної плати (доходу), якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за яким розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, отриманий ними дохід за відповідний місяць визначається за формулою:

З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

П - сума фактично сплаченого відповідного податку у розрахунку на відповідний місяць, у гривнях;

Ч - відсоток відрахувань до Пенсійного фонду від суми фактично сплаченого відповідного податку, чинний в межах відповідного періоду;

Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

Під час визначення доходу фізичної особи - підприємця для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується розмір податку, що сплачує така фізична особа, без збільшення розміру податку, передбаченого законодавством, за членів його сім'ї, які беруть участь у здійсненні цією фізичною особою підприємницької діяльності, та за осіб, які перебувають з нею у трудових відносинах.

Під час визначення доходу члена сім'ї фізичної особи - підприємця для обчислення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується сума податку, внесена за одного члена сім'ї, на яку відповідно до законодавства збільшується відповідний податок зазначеної фізичної особи - підприємця.

Відповідно до частини 4 ст. 40Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які сплачують страхові внески у фіксованому розмірі, у тому числі членів їхніх сімей, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, а також для осіб, зазначених в абзаці першому частини дев'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", отриманий ними дохід за відповідний місяць визначається за формулою:

З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (страхові внески) за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Ф - сума фактично сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (страхового внеску) у фіксованому розмірі за відповідний місяць;

Т - розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (страхового внеску до солідарної системи), встановлений для відповідної категорії осіб у відповідному місяці, а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - у місяці, в якому укладено договір про добровільну участь.

Статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5, 6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

З огляду на вищевикладене, обов'язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період щомісячно внесків га загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

За даними відділу ВЕР та ПІАС, у реєстрі застрахованих осіб ДРЗДСС, інформація про сплату страхових внесків по позивачу ОСОБА_1 присутня лише за 2003 рік. У системі ВЕБ-СОК та СПОВ-ЄСВ за період 2003-2016р.р. відсутня інформація про здачу звітів до органів Пенсійного фонду України позивачем ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця (а.с.125).

Слід зазначити, що з 01.05.2012 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2011 року № 327 «Про підвищення соціального захисту населення», проведено осучаснення заробітку, з якого проводиться розрахунок пенсії: 1,12235*1197,91 (2007р.) = 1344,47 грн.

З матеріалів справи вбачається, що страховий стаж позивача становить 26 років 1 місяць 2 дні (всього 313 місяців), коефіцієнт стажу, обчислений відповідно до ст.. 25 Закону, з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу - 1,35, становить 0,35213.

Основний розмір пенсії за віком - 473,43 грн.

Доплата до прожиткового мінімуму (1074,00) - 600,57 грн.

До основного розміру пенсії, на вимогу ст.. 28 та у відповідності до вимог ч. 3 ст. 42 Закону, нараховано доплату за понаднормовий стаж, обчислену від основного розміру пенсії за віком за 6 років (26-20=6):

473,43*6%=28,41 грн.

Доплата з 01.05.2012 року, постанова № 327 від 23.04.2012р. - 100 грн.

Відносно вірахувань з пенсійної виплати позивача, то слід заначити, що відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці знаходяться: судовий наказ Ленінського районного суду м. Вінниці № 2-н-2436/11 (а.с. 128), виконавчий лист Ленінського районного суду м. Вінниці № 2-5981/09 (а.с. 129), судовий наказ Ленінського районного суду м. Вінниці № 2-н-228/11 (а.с. 130), виконавчий лист Ленінського районного суду м. Вінниці № 2-2009/09 (а.с. 131) та наказ про виконання рішення Господарського суду Вінницької області № 7/58/2011/5003 (а.с. 132), щодо стягнення заборгованості на користь ДП «Теплокомуненерго» та ПАТ «Вінницяобленерго». В зв'язку з вищевказаними документами управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці здійснювала відрахування з пенсійної виплати ОСОБА_1

Щодо вимог ОСОБА_1 про виплату Пенсійним фондом міста Вінниці, окрім державного боргу, утриманих 8819,61 грн.; надати споживачам якісні соціальні послуги, без комунальних послуг, виплатити компенсації СПД; зобов'язання державного реєстратора видати свідоцтво право власності за її адресою: АДРЕСА_1, а також ВМЕМ включити електропостачання на її соціальний об'єкт, як побутового споживача, суд виходив з наступного.

Слід зазначити, що основним завданням управління є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення. До компетенції управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці не належить забезпечення громадян, в тому числі і їх пільгових категорій, опаленням та електропостачанням, щодо видачі свідоцтва про право власності на будинок, інші об'єкти нерухомості та внесення їх до відповідних державних реєстрів, також виплата допомоги по безробіттю. Таким чином, вимоги ОСОБА_1, щодо зазначених вище питань пред'явлені не до належного відповідача.

Дане твердження також узгоджується з п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України, а саме місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спору з інших питань, що не відносяться до наведеного вище переліку, не підсудні місцевим загальним судам як адміністративним.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч. 1 ст. 71 КАС України).

Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачами доведено правомірність свого рішення, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. 40, 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 6, 9, 18, 69, 70-72, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Віницької області протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя: