Постанова № 63976933, 04.01.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2017 року Справа № 803/1761/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 червня 2016 року № 0002481300,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1, позивач) звернулася з адміністративним позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Володимир-Волинська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2016 року № 0002481300.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість висновків контролюючого органу, зроблених в акті планової перевірки від 21.04.2016 року № 104/13-2587500102 щодо неправомірного включення до складу інших витрат у 2013-2015 роках витрат з орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності та витрат по сплаті ліцензії, оскільки відповідно до вимог пункту 177.4.4. статті 177 Податкового кодексу України позивачем до складу інших витрат, пов'язаних з господарською діяльністю у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за відповідні звітні періоди внесена загальна сума 237544,00 грн. по оренді торгівельних площ в споживчого товариства Володимир-Волинський ринок. Ця сума відображена і в Книзі обліку доходів та витрат ОСОБА_1 помісячно в день проведення проплати в банку. Реальність здійснення господарської операції підтверджується первинними документами. Під час проведення перевірки контролюючому органу позивачем було пред'явлено Книгу обліку доходів і витрат, в якій відображено суми інших витрат, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу та включені до декларацій про майновий стан і доходи за 2013-2015 роки. В Книзі обліку доходів і витрат у графі «Інші витрати, пов'язані з отриманням доходу» жодним чином не відображено сум по оплаті ліцензій, оплаті оренди землі та оплаті послуг з охорони приміщень. Вважає, що висновки, викладені в акті перевірки є помилковими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

04.01.2017 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, а саме: просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 10 553,78 грн., в тому числі: 8 443,02 грн. - податкове зобов'язання та 2 110,76 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2016 року № 0002481300.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 19.12.2016 року (а. с. 161-162) представник відповідача адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено, що в періоді, який перевірявся з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року ОСОБА_1 у 2013 році Книгу обліку доходів і витрат вела з порушеннями, а саме: не виводила залишки товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) на початок та кінець звітного податкового періоду. Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, відображених у додатку 5 до декларацій за 2013-2014 роки та додатку Ф до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, встановлено завищення витрат на суму 56 284,00 грн. Як зазначено в акті перевірки ОСОБА_1 до складу інших витрат зайво та безпідставно включено витрати орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності згідно договорів оренди на загальну суму 13 284,00 грн. та витрати по сплаті ліцензії на загальну суму 43000,00 грн., чим порушено вимоги пункту 177.4, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму чистого оподатковуваного доходу в розмірі 56 284,00 грн., в тому числі: у 2013 році - 18428,00 грн., у 2014 році - 18 428,00 грн., у 2015 році - 19428,00 грн., і відповідно, заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 8443,02 грн., в тому числі: у 2013 році - 2764,20 грн., 2014 році - 2764,22 грн., 2015 році - 2914,60 грн.

За результатами розгляду скарги на оскаржуване податкове повідомлення-рішення було проведено позапланову виїзну перевірку (акт перевірки від 10.08.2016 року № 394/13/НОМЕР_2), якою підтверджено заниження позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу за період з 01.01.2013-31.12.2015 року на загальну суму 56284,00 грн. внаслідок включення до складу інших витрат орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності на загальну суму 13284,00 грн. та витрат по сплаті ліцензії на загальну суму 43000,00 грн., чим порушено вимоги пункту 177.4, пункту 177.2 статті 177 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 8443,02 грн.

Посилається на те, що перелік витрат, визначений статтею 177 ПК України не містить сплачені платником податки збори, (крім сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Орендна плата, в розмінні підпункту 14.1.136 пункту 14.1. статті 14 ПК України, є обов'язковим платежем, який справляється фізичною особою-підприємцем орендарем за користування земельною ділянкою державної і комунальної власності, відтак ця сума не включається до валових витрат підприємницької діяльності. Також віднесення витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманим доходом, таких як плату за ліцензію, пунктом 177.4 статті 177 ПК України не передбачено.

Враховуючи наведене просить в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, з підстав, викладених в письмовому запереченні, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що Володимир-Волинською ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року та дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, про що складено акт від 21.04.2016 року № 104/13-2587500102 (а.с. 10-24).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 177.4, 177.2 статті 177 ПК України, що призвело до заниження суми оподатковуваного доходу в сумі 56284,00 грн., в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 8443,02 грн., в тому числі: за 2013 рік - 2764,20 грн., за 2014 рік - 2764,22 грн. та за 2015 рік - 2914,60 грн.

Позивач не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, 23.05.2016 року подала відповідачу заперечення на акт перевірки. Однак, за наслідками розгляду заперечення відповідачем висновки, викладені в акті перевірки від 21.04.2016 року № 104/13-2587500102 залишено без змін, а заперечення без задоволення (а.с. 28-34).

02.06.2016 року Володимир-Волинською ОДПІ на підставі акту перевірки від 21.04.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002481300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 10 063,78 грн., в тому числі: 8 443,02 грн. - податкове зобов'язання та 2 620,76 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач оскаржила в адміністративному порядку вказане податкове повідомлення-рішення та за результатами розгляду, рішеннями ГУ ДФС у Волинській області від 10.08.2016 року № 440/ФОП/03-20-10-03-60 та ДФС України від 10.10.2016 року № 10640/Г/99-99-11-02-01-14 первинна та повторна скарги були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням Головного управління ДФС у Волинській області від 01.08.2016 року строк розгляду первинної скарги продовжено та призначено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, про що складено акт від 10.08.2016 року № 394/13-2587500102. В ході проведення позапланової виїзної перевірки позивача підтверджено висновки, викладені в акті планової перевірки (акт від 21.04.2016 року № 104/13-2587500102).

Контролюючий орган зробив висновок про заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 8443,02 грн. внаслідок включення до складу інших витрат орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності на загальну суму 13284,00 грн. та витрат по сплаті ліцензії на загальну суму 43000,00 грн.

На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

Особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від здійснення господарської діяльності, що перебуває на звичайній системі оподаткування, встановлено статтею 177 ПК України.

Згідно з пунктами 177.1., 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України (в редакції, яка діяла протягом 2013-2014 років) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII (який набрав чинності з 01.01.2015 року), внесено зміни до статті 177 ПК України, яким пункт 177.4 викладено в такій редакції: до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі ж вимоги до первинних документів встановлені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.

Володимир-Волинською ОДПІ під час проведення перевірки встановлено, що позивачем за 2013-2015 роки включено до складу інших витрат, витрати з орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності на загальну суму 13284,00 грн. та витрати по сплаті ліцензії на загальну суму 43000,00 грн., чим порушено вимоги пунктів 177.4, 177.2 статті 177 ПК України.

Однак, з такими висновками суд не погоджується, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 займається роздрібною торгівлею продуктами харчування, алкогольних, слабоалкогольних та тютюнових виробів, і відповідно протягом 2013-2015 років несла витрати, пов'язані із здійсненням господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 орендує торгівельні приміщення у СТ «Володимир-Волинський ринок».

Відповідно до декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності за 2013 рік до складу інших витрат включено витрати по оренді торгівельних приміщень в сумі 73000,00 грн. (а.с. 178-182). Відповідно до декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності за 2014 рік до складу інших витрат включено витрати по оренді торгівельних приміщень в сумі 80996,00 грн. (а.с. 183-187). Відповідно до декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності за 2015 рік до складу інших витрат включено витрати по оренді торгівельних приміщень в сумі 83548,00 грн. (а.с. 188-191). Загальна сума витрат становить 237544,00 грн.

Загальна сума витрат, вказаних у податковій звітності співпадає з загальними річними показниками Книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 за зазначені періоди.

Плата за оренду торгівельних приміщень за 2013-2015 роки згідно виставлених рахунків за оплату орендованих приміщень була здійснена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 65-112, 121-130).

Так, відповідно до актів звірки взаєморозрахунків, проведених між ФОП ОСОБА_1 та СТ «Володимир-Волинський ринок» за 2013-2015 роки загальна сума витрат по оренді торгівельних приміщень у СТ «Володимир-Волинський ринок» склала 239481,43 грн. (а.с. 116-120).

Ця сума і була включена до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2013-2015 роки (а.с. 178-192) та відображена в Книзі обліку доходів і витрат (а.с. 131-153).

Відтак, ОСОБА_1 відповідно до положень статті 177 ПК України до складу інших витрат було включено витрати на оплату оренди торгівельних приміщень.

Тому, з врахуванням вищевикладеного позивачем правомірно включено ці суми до складу витрат, так як вони пов'язанні з її господарською діяльністю.

На думку суду, всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Відтак, на підставі первинних документів, позивачем відповідно до вимог статті 177 ПК України правомірно були сформовані витрати відповідних звітних періодів.

Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що позивачем було віднесено до складу інших витрат орендну плату за користування земельними ділянками комунальної власності та плату за ліцензії, оскільки позивачем в ході проведення перевірки та в ході судового розгляду справи було подано копії первинних документів, які підтверджують, що до інших витрат було віднесено лише витрати за оплату оренди торгівельних приміщень.

Будь-яких доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 в 2013-2015 роках було віднесено до складу інших витрат орендну плату за користування земельними ділянками комунальної власності та плату за ліцензії, відповідачем суду не надано.

Тобто, в розумінні статті 177 ПК України, враховуючи зміни, які набрали чинності з 01.01.2015 року, позивачем до складу інших витрат було включено витрати по оренді торгівельних приміщень, що є витратами, які пов'язані з веденням господарської діяльності, та до яких відносяться витрати на оплату оренди.

В Книзі обліку доходів і витрат позивача в графі «Інші витрати, пов'язані з отриманням доходу» зазначено лише витрати по оренді торгівельних приміщень. Жодним чином не відображено витрат по оренді земельних ділянок та оплаті ліцензій.

Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Отже, у судовому засіданні встановлено, що позивачем правомірно включено суми, за оплату оренди торгівельних приміщень до складу інших витрат у загальному розмірі 239481,43 грн. за 2013-2015 роки, а тому Володимир-Волинська ОДПІ помилково дійшла висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 8443,02 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності податкового повідомлення-рішення від 02.06.2016 року № 0002481300, яким збільшено суму грошових зобов'язань за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 10 553,78 грн., в тому числі: 8 443,02 грн. - податкове зобов'язання та 2 110,76 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Володимир-Волинської ОДПІ на користь позивача слід присудити судовий збір в розмірі 551,20 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 896 від 20.11.2016 року (а. с. 2), та який згідно із випискою був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись статтями 158, 160 частина 3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 02 червня 2016 року № 0002481300, яким збільшено суму грошових зобов'язань за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 10 553,78 грн. (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні сімдесят вісім копійок), в тому числі: 8 443,02 грн. (вісім тисяч чотириста сорок три гривні дві копійки) - податкове зобов'язання та 2 110,76 грн. (дві тисячі сто десять гривень сімдесят шість копійок) - штрафні (фінансові) санкції.

Присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області сплачений судовий збір в розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 10 січня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк