Постанова № 63976926, 06.10.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 р. Справа № 804/3546/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить:

скасувати вимогу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2016 року №Ф-0001601701 в сумі 33516,36 грн.;

скасувати рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 16.03.2016 року №0002131701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 3351,64 грн.;

скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 16.03.2016 року №0002141701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою, на загальну суму 21732,57 грн.;

скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 16.03.2016 року №0002151701 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 1811,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт №354/04-07-17-01-2197710501 від 26.02.2016 року. На підставі акту податковим органом прийнятно рішення №0002131701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 3351,64 грн., податкові повідомлення-рішення від 16.03.2016 року №0002141701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою, на загальну суму 21732,57 грн. та від 16.03.2016 року №0002151701 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 1811,05 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2016 року №Ф-0001601701 в сумі 33516,36 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав суду заперечення, в яких зазначив, що позивач до складу документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу від здійснення діяльності за 2015 рік, безпідставно включив витрати на придбання дизпалива у кількості 7246 літрів на загальну суму 96589,18 грн., по неоплаченим операціям з надання послуг по перевезенню, до складу загального оподаткованого доходу в сумі 127025 грн. Тому, податковим органом, за вказаними фактами встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 14488,38 грн. за 2015 рік.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Представник відповідача позов в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована в Нікопольському міськрайонному управлінні юстиції Дніпропетровської області 25.03.2003 року та перебуває на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 27.03.2003 року.

Так, Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р..

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2015 рік на загальну суму 14488,38 грн.;

- п.163.1 ст.163, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору за 2015 рік в сумі 1448,84 грн.;

- абз.1, п.2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.10 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування а 2015 рік на загальну суму 33516,36 грн.

За результатами перевірки складено акт №354/04-07-17-01-2197710501 від 26.02.2016 року, на підставі якого податковим органом прийнятно рішення №0002131701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 3351,64 грн., податкові повідомлення-рішення від 16.03.2016 року №0002141701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою, на загальну суму 21732,57 грн. та від 16.03.2016 року №0002151701 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 1811,05 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2016 року №Ф-0001601701 в сумі 33516,36 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надавав послуги вантажних перевезень за період з 16.11.2015 по 31.12.2015 року ТОВ «Сільверстоун інвестмент», ТОВ «Дружківська Харчосмакова фабрика», ТОВ «Вектор 2011», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Арт-Пром» всього на суму 152430 грн., яка включена до дебіторської заборгованості.

Так, позивачем до складу валових витрат в періоді з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року було віднесено витрати на придбання дизельного пального у кількості 7246 літрів на суму 96589,18 грн., на підставі накладних, отриманих від постачальника, без врахування фактичного отримання доходу від покупців за надані послуги перевезення.

У зв'язку з цим, контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем було занижено суму чистого оподаткованого доходу на загальну суму 96589,18 грн. та, як наслідок, занижено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 14488,38 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п.177.1, 177.2 ст.177 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Таким чином, обов'язковими умовами врахування витрат на придбання товарів при визначенні оподатковуваного доходу платника є документальна підтвердженість витрат та спрямованість таких операцій на одержання доходу (економічної вигоди).

Судом встановлено, що на суму придбання товару (палива), розрахунки з постачальниками на кінець звітного періоду не здійснені, тобто доходу від надання послуг перевезення не отримано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 16.03.2016 року №0002141701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою, на загальну суму 21732,57 грн., є законним.

Крім того, як було зазначено вище, встановлене податковим органом завищення витрат і відповідно заниження чистого доходу вплинуло на правильність визначення бази для нарахування єдиного соціального внеску, в результаті чого позивачу також нараховано штрафні санкції.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" до Податкового кодексу України, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, а саме:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що позивачем занижено суму оподатковуваного чистого доходу, суд приходить до висновку щодо правомірності винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2016 року №Ф-0001601701 в сумі 33516,36 грн., рішення від 16.03.2016 року №0002131701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 3351,64 грн., податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 16.03.2016 року №0002151701 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 1811,05 грн.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова