Постанова № 63976812, 18.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2016 р. справа № 804/15325/15 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в :

30 жовтня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 247 від 23.10.2015 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АТБ-Торгстрой» (код за ЄДРПОУ 32010549).

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що 23.10.2015 року Дніпропетровською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено наказ № 247 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АТБ-Торгстрой». Згідно вказаного наказу, контролюючим органом визначено проведення перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01.09.2012 року по 31.12.2013 року. Враховуючи, що визначені в наказі періоди вже охоплювалися раніше проведеними перевірками, позивач вважає наказ № 247 від 23.10.2015 р. про проведення перевірки протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні 18.03.2016 року представник позивача за довіреністю Тубольцева О.В. повідомила суд про відсутність додаткових доказів та пояснень по справі, окрім тих, що викладені у позовній заяві, а також зазначила про відсутність потреби у виклику свідків чи проведенні судових експертиз.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с. 100, 102), в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався. Водночас, 28.01.2016 року надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що у зв'язку з отриманням інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства, йому було направлено запит від 10.09.2015 року. На вказаний запит підприємством не було спростовано інформацію щодо виявлених порушень, що в подальшому стало підставою для винесення наказу № 247 від 23.10.2015 р. За наведених обставин, відповідач вважає, що оскаржуваний наказ прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи, що в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у розгляді справи, та за відсутності потреби у виклику свідків та проведенні судових експертиз, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой» зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

10.09.2015 року Дніпропетровською ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на адресу позивача направлено лист № 3605/10/04-17-15-02-32 з проханням надати уточнені податкові декларації по орендній платі за землю державної і комунальної власності за звітні періоди 2012 та 2013 роки.

Листом № 13/197 від 09.10.2015 року підприємство повідомило контролюючий орган про безпідставність вимог, викладених у листі від 10.09.2015 р. № 3605/10/04-17-15-02-32.

23.10.2015 року Дніпропетровською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено наказ № 247 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой» (код ЄДРПОУ 32010549) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01.09.2012 року по 31.12.2013 року».

Зазначений наказ прийнято на підставі пп.78.1.1, 78.14 п.78 ст. 78, ст.79 п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України щодо проведення документальної позапланової перевірки та у зв'язку з невідповідністю задекларованих сум орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності вимогам пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, та ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на лист ОДПІ № 3605/10/04-17-15-02-32 від 10.09.2015 року.

Позивач, не погодившись з вказаним наказом, звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, він визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За приписами п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Підстави проведення документальних позапланових перевірок закріплені статтею 78 ПК України.

Зокрема, згідно пп. 78.1.1. ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

За приписами п. 78.4. ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, з системного аналізу викладених вище законодавчих норм вбачається, що посадові особи контролюючого вправі приступити до проведення документальної позапланової перевірки за наявності підстав для її проведення, зокрема, у разі направлення письмового запиту платнику податку та відсутність з його боку належного реагування на такий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, та лише за умови вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення перевірки.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем виконані законодавчі вимоги як щодо надіслання позивачу письмового запиту, так і щодо вручення оскаржуваного наказу та повідомлення про початок перевірки.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечується, що за результатами проведеної на підставі оскаржуваного наказу перевірки, відповідачем складено акт № 153/22-05/32010549 від 04.11.2015 р. На підставі вищевказаного акта, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0009892203 від 19.11.2015 р. про збільшення позивачу грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 27 896,17 грн.

Як зазначено представником позивача, вказане рішення оскаржено в адміністративному порядку.

Зважаючи на викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що станом на момент розгляду справи порушене право позивача внаслідок прийняття оскаржуваного наказу про проведення перевірки відсутнє, оскільки перевірку, призначену вказаним наказом, вже проведено, а за її наслідками складено відповідний акт про результати такої перевірки, та винесено податкове повідомлення-рішення.

Отже, дії по призначенню та проведенню перевірки, що знайшли своє відображення у відповідному наказі, який вичерпав свою дію, станом на час розгляду даної справи жодним чином не порушують законних прав та інтересів позивача.

Оскільки наказ про призначення перевірки отримано позивачем 27.10.2015 року, а сама перевірка тривала до 28.10.2015 року, позивач не був позбавлений права взяти участь у її проведенні, надати відповідні пояснення та необхідну документацію, якщо б бажав це зробити.

При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України в аналогічних справах, згідно якої, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податковим органом перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки правових порушень, допущених податковим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки. В даному випадку, податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому як наказ про призначення перевірки, так і дії податкового органу з проведення такої перевірки вичерпали свою правову дію і не є такими, що порушують права позивача.

Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Підсумовуючи вищевикладене, слід відзначити, що в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 р. № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 р. № 9-рп/2008 у справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, право позивача не може бути відновлено шляхом визнання протиправним акту індивідуальної дії - наказу № 247 від 23.10.2015 року, а тому, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Чорна