Вирок № 63973989, 06.01.2017, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 599/157/15-к

Провадження № 1/603/1/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2017 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого - судді Галіяна І. М.

при секретарі судового засідання Сандалюка О.В.

за участю:

прокурора - Старух Віри Ігорівни;

захисника підсудного адвоката - Благодира Сергія Миколайовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Монастириська Тернопільської області, кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, одруженого, на утриманні малолітня дитина, безробітного, освіти вищої, раніше не судимого, -

у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,

в с т а н о в и в :

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачуються (за зміненим обвинуваченням від 11 червня 2014 року /т. 4 а.с. 80-85/ в тому, що обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого групи кримінальної міліції у справах дітей Бережанського РВ УМВСУ в Тернопільській області, здійснюючи функції представника влади, виконуючи свої службові обов'язки, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, діючи з прямим умислом, всупереч вимогам Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року, відповідно до яких основним завданням міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення, порушуючи дану ним присягу працівника органу внутрішніх справ України, завжди дотримуватися Конституції України та чинного законодавства України, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів та наказів, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, усвідомлюючи характер своїх суспільно-небезпечних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив злочин, одержання хабара за наступних обставинах.

Так, 10 травня 2010 року близько 19 години в Бережанський РВ УМВСУ в Тернопільській області, за адресою м. Бережани, вул. С. Бандери, 8 працівниками міліції доставлено студента Бережанського агротехнічного інституту Куліковського Назара Ростиславовича, з підстав вчинення ним правопорушення пов'язаного з розпиттям алкогольних напоїв у заборонених місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді та незаконного придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту в невеликих розмірах. В цей час в приміщенні Бережанського РВ УМВСУ в Тернопільській області знаходився ОСОБА_2, який відібрав пояснення у ОСОБА_4 з приводу вживання алкогольних напоїв, придбання, зберігання без мети збуту у невеликих розмірах наркотичних речовин та з метою незаконного збагачення висунув останньому вимогу про передачу йому особисто в якості хабара грошових коштів, розмір яких він повідомить згодом, за не складання стосовно нього протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення та не повідомлення про скоєння ним правопорушення по місцю навчання останнього в інститут.

Приблизно, через два тижні ОСОБА_2 при зустрічі з ОСОБА_4 у кафе Бережанського агротехнічного інституту, що в м. Бережани по вул. Академічна, 20, повідомив його про передачу йому в якості хабара грошових коштів в розмірі 200 доларів США, що еквівалентно 1600 грн., за не складання відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення та не повідомлення про це по місцю навчання останнього. ОСОБА_4, усвідомлюючи негативні для нього наслідки в разі повідомлення про вчинення ним адміністративного правопорушення по місцю навчання у Бережанський агротехнічний інститут, погодився на умови ОСОБА_2, однак, через відсутність в нього грошових коштів, попросив зачекати деякий час.

Надалі, ОСОБА_2 упродовж червня-липня 2010 року неодноразово телефонував ОСОБА_4 на мобільний телефон з вимогою дати йому хабар, при цьому погрожував, якщо не отримає вказаний розмір грошових коштів, повідомить про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення в інститут і останнього відрахують з числа студентів.

Після чергового телефонного дзвінка ОСОБА_4 погодився дати грошові кошти, та 3 серпня 2010 року близько 13 години на автостанції м.Бережани, що по вул.Стрийська,109, передав ОСОБА_2 частину хабара в розмірі 200 грн.

30 серпня 2010 року ОСОБА_2 знову зателефонував ОСОБА_5 з вимогою дати йому решта хабара.

В подальшому, 01 вересня 2010 року близько 11 години ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_2 біля адміністративного будинку Бережанського РВ УМВСУ, розташованого в м. Бережани по вулиці С.Бандери, 8, де передав останньому другу частину хабара в розмірі 100 гривень. При тому ОСОБА_2 почав погрожувати, що повідомить в навчальний заклад про вчинені ОСОБА_4 правопорушення, якщо він не передасть у найближчий час йому всю суму хабара.

ОСОБА_5 розцінюючи дії ОСОБА_2 як злочин і, усвідомлюючи негативні для нього наслідки в разі повідомлення про вчинення ним адміністративного правопорушення по місцю навчання в Бережанський агротехнічний інститут, 02 вересня 2010 року звернувся з письмовою заявою про вимагання в нього хабара старшим оперуповноваженим кримінальної міліції у справах дітей Бережанського РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_2, у відділ внутрішньої безпеки в Тернопільській області служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, працівником якого у встановленому законом порядку складено протокол вручення решти грошей, що мали передаватися ОСОБА_2, як хабар.

Цього ж дня 02 вересня 2010 року близько 12 години 30 хвилин ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_6 біля входу в приміщення адміністративного будинку Бережанського райвідділу міліції, розташованого в м. Бережани по вулиці вул. С.Бандери, 8, та на вимогу останнього передав йому решту хабара в розмірі 1300 грн., за не складання стосовно нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та не повідомлення про це у навчальний заклад, поклавши грошові кошти в автомобіль ВАЗ 2109, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, на який вказав ОСОБА_2

Всього ОСОБА_2 в період з 10 травня 2010 року по 02 вересня 2010 року вимагав та одержав від ОСОБА_4 хабар в розмірі 1600 гривень, за не складання стосовно останнього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та не повідомлення про це по місцю навчання останнього в Бережанський агротехнічний інститут, що в послідуючому він і зробив.

Таким чином, на думку обвинувачення, ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 7 квітня 2011 року), тобто одержання службовою особою хабара.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, не визнав та зазначив, що у 2010р. обіймав посаду старшого оперуповноваженого групи кримінальної міліції у справах дітей Бережанського РВ УМВСУ в Тернопільській області, тому не був службовою особою, яка займає відповідальне становище. З ОСОБА_4 був знайомий з вересня 2009 року. Познайомився в гуртожитку агротехнічного інституту у зв'язку з виконанням службових обов'язків. Також добре знав його рідного брата, з яким навчався в Івано-Франківську в інституті внутрішніх справ. Протягом вересня 2009 - квітня 2010 року неодноразово спілкувався з ОСОБА_4. Вважає, що ОСОБА_4 обмовив його. Точної причини таких дій ОСОБА_4 він не знає. Висловлював припущення, що таких причин може бути декілька, а саме: особиста неприязнь у зв'язку з виконанням ОСОБА_2 службових обов'язків; співпраця з співробітниками внутрішньої безпеки; бажання виправдатися перед рідними за надмірну трату коштів і виселення з гуртожитку тощо. Твердив, що не міг зустрічатися з ОСОБА_4 10 травня, через 2 тижні після 10 травня, 3 червня, 01 вересня та 02 вересня 2010 року, вимагати від нього 200 доларів, та отримувати грошові кошти в сумі 200 грн., 100 грн. та 1300 грн., оскільки в зазначені періоди часу перебував у інших місцях, тобто має алабі. Зокрема вказував, що 10.05.2010 року він не міг зустрічатися з ОСОБА_4 в Бережанському РВ УМВС, відбирати у нього пояснення та вимагати хабар, оскільки в цей час, з 07 по 10 травня 2010 року, разом з ОСОБА_7 перебував на курорті «Буковель» с. Паляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області. З Бережан до Івано-Франківська 07.05.2010р. їх відвозив на автомобілі знайомий ОСОБА_8. З Івано-Франківська до с. Паляниця везла на автомобілі знайома ОСОБА_9. Він був офіційно зареєстрований та проживав в готелі «Фоміч». Виїхали з с. Паляниця після 20 години 10.05.2010р., а в м.Бережани повернулися після 24 години. У Бережанському РВ УМВС 10.05.2010р. міг знаходитися його брат ОСОБА_10, з яким він був досить схожий. Через два тижні після 10.05.2010 року, він не міг зустрічатися з ОСОБА_4 в приміщенні кафе Бережанського агротехнічного інституту, що в м. Бережани, по вулиці Академічній, 20, та вимагати у нього хабар, оскільки в цей час перебував на сесії в Національній академії внутрішніх справ України в м. Києві. В академії пропускний режим. Керівництво курсу кожен день проводило перевірку особового складу. Про відвідування занять ставилися відмітки в журналі. Прогулів не мав, був присутній на всіх заняттях, що підтверджується наданими з академії документами. З м. Києва в м. Бережани під час сесії не виїжджав. Проживав в м. Києві у знайомого ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_1. Цей адрес зазначено у рапорті на відпустку, який писав в травні 2010р. 03.08.2010р. близько 13 години, він не міг зустрічатися з ОСОБА_4 на автостанції м. Бережани, що по вул. Стрийська, 109, та отримати від нього грошові кошти в сумі 200 гривень, оскільки в цей день, в період з 11 години 30 хвилин по 14 годину, разом з ОСОБА_12 перебував в Бережанській виховній колонії, де проводив екскурсію для неповнолітніх мешканців м. Бережани. На екскурсії перебували неповнолітні ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та інші. Також в цей час не міг розмовляти з ОСОБА_4 по телефону, оскільки на територію виправної колонії вхід з засобами зв'язку заборонений. 01.09.2010 року, близько 11 год., він не міг зустрічатися з ОСОБА_4 біля приміщення адміністративного будинку Бережанського райвідділу міліції, розташованого в м. Бережани, по вулиці С. Бандери, 8, та отримати від нього грошові кошти в сумі 100 гривень, оскільки в цей день, в період з 9 по 12 годину, разом з ОСОБА_12, знаходився в Бережанській ЗОШ №1, де забезпечував охорону громадського порядку під час свята першого дзвоника та проводив зустріч з учнями старших класів. 02.09.2010 року, близько 12 години 30 хвилин він не міг зустрічатися з ОСОБА_4 біля входу в приміщення адміністративного будинку Бережанського райвідділу міліції, розташованого в м. Бережани по вулиці С.Бандери, 8, та отримати від нього грошові кошти в розмірі 1300 грн., оскільки в період з 10 години 02.09.2010 року по 06.09.2010р. перебував в Бережанській районній лікарні та за місцем проживання на лікуванні. В лікарню звертався офіційно, що підтверджується довідкою, яка була надана на вимогу органу досудового розслідування. Стверджував, що ніколи, в тому числі й упродовж червня-липня 2010 року та 30 серпня 2010 року, не телефонував ОСОБА_4 на НОМЕР_7, оскільки не знав цього номеру телефону, не мав у своєму володінні та розпорядженні телефон з НОМЕР_6, не знає кому належав зазначений номер. Вказував, що не був знайомим зі свідком ОСОБА_16, ніколи не телефонував йому по телефону НОМЕР_5 та ніколи з ним взагалі не розмовляв. В травні 2010р. не був знайомий зі свідком ОСОБА_17, вперше його побачив після порушення кримінальної справи. Цьому свідку співробітники внутрішньої безпеки перед допитом показували фотографії співробітників Бережанського РВ, в тому числі і його, тому ОСОБА_17 піддався навіюванню та став стверджувати, що саме він був 10.05.2010р. в Бережанському РВ УМВС. Ніколи не мав у своєму володінні та розпорядженні автомобіль ВАЗ 2109, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. Цей автомобіль належав його батьку і знаходився в серпні-вересні 2010р. біля Бережанського РВ УМВС, оскільки був в несправному стані. Права на управління чи розпорядження автомобілем батька не мав, про що свідчать завірені нотаріально копії технічного паспорта на автомобіль, які знаходяться в матеріалах справи, і які були досліджені в судовому засіданні. Технічний паспорт на автомобіль знаходився постійно у власника автомобіля. Вказував, що він відсутній на всіх трьох записах з відеокамер спостереження Бережанського райвідділу міліції, який оглядали під час судового розгляду. Також зазначав, що 02.08.2010р. екскурсія у дитячій виправній колонії закінчилася приблизно о 14 годині. Після екскурсії він разом з ОСОБА_12 на таксі поїхали на обід в кафе «Дубки», яке розташоване на виїзді з м.Бережани у напрямку населеного пункту Рогатин. Автостанція м. Бережани розташована на виїзді в напрямку м. Тернопіль, тобто в іншому кінці м. Бережани. Тому він не міг в цей день, по дорозі на обід, зустрічатися з ОСОБА_4 на автостанції. Твердив, що неповнолтнім на їх телефони він практично ніколи не дзвонив тому, що міг викликати неповнолітніх виключно через їх батьків. Міг це робити у виключних випадках, якщо неповнолітній був з неблагополучної сім'ї. ОСОБА_4 по телефону ніколи не дзвонив. Також вказував, що працівники внутрішньої безпеки через деякий час, після 02.09.2010р. телефонували йому та говорили, що брат ОСОБА_3 затриманий за отримання хабара, пропонували взяти вину брата на себе, та написати явку з повинною, на що він не погодився.

В судових дебатах та останньому слові підсудний ОСОБА_2 просив визнати його невинуватим та постановити виправдувальний вирок.

У судовому засіданні, на підтвердження провини підсудного ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, прокурор посилалася на докази, досліджені безпосередньо судом під час судового розгляду, а саме: показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_17, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, протоколи слідчих дій, речові докази, відеозапис, висновки експерта та інші документи.

Суд, заслухавши в судовому засіданні показання підсудного, свідків обвинувачення, свідків захисту, а також, дослідивши матеріали кримінальної справи, надавши оцінку доказам за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінальної справи, керуючись законом, а також, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, зазначає таке.

Згідно ст. 2 КПК України (1960р.) завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Згідно ст. 16-1 КПК України (1960р.) розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну і ту ж особу. Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор. Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник. Прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Функція розгляду справи покладається на суд.

Відповідно до ст. 22 КПК України (1960р.) прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого. Забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.

Статтею 65 КПК України (1960р.) передбачено, що доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Згідно ст. 67 КПК України (1960р.) суд, прокурор, слідчий і особа яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 113 КПК України (1960р.) досудове слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку, встановленому цим Кодексом.

Допустимість доказів визначається положеннями кримінального процесуального закону та виділяє основну ознаку допустимих доказів - отримання доказу в порядку, встановленому КПК.

Законодавець для проведення слідчих дій та їх оформлення встановив чіткі правила, дотримання яких є обов'язковим.

У зв'язку із цим, суд зобов'язаний перевірити докази сторони обвинувачення на предмет їх належності, допустимості та достатності з ціллю надання їм правової придатність для використання у кримінальному провадженні як аргументів у доказуванні.

Судом вжито усіх необхідних та достатніх дій направлених на ретельне дослідження обставини, що стосуються справи, надана можливість сторонам захисту та обвинувачення надати наявні у них докази та заявити клопотання про приєднання, або витребування судом нових доказів, виклик і допит свідків.

За клопотанням і згодою прокурора та сторони захисту, враховуючи положення ст. 306 КПК України (1960р.), якими встановлено, що суд з власної ініціативи або за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду може оголосити показання свідка, дані під час дізнання, досудового слідства або на суді, у випадку неявки в судове засідання свідка, явка якого з тих або інших причин неможлива, в судовому засіданні були оголошені показання тих свідків, які з поважних причин не змогли з'явитися в судове засідання або місце фактичного проживання яких з'ясувати не виявилося можливим.

На протязі судового розгляду прокурором не надано жодних додаткових доказів, прокурор не звертався з клопотаннями про витребування нових доказів, проведення додаткових слідчих дій та виклику для допиту нових свідків.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_4, який дав показання, що в травні 2010 року він приїхав на навчання в м. Бережани. Точно пам'ятає, що це була неділя. Разом з ОСОБА_17 перебував на території дитячого садочку «Сонечко» в м. Бережани. До них підійшли два працівники міліції, які виявили пристрій для куріння наркотичних засобів. Працівники міліції доставили їх на службовому автомобілі ВАЗ в лікарню, де освідчували та встановили у нього легку ступінь алкогольного сп'яніння. Хто проводив цю перевірку чоловік чи жінка він не пам'ятає. Потім їх на автомобілі повезли в Бережанський райвідділ міліції. Розташування кабінетів та чергової частини у Бережанському РВ УМВС він не пам'ятає. Чи реєстрували їх в книзі доставлених не знає. В Бережанському райвідділі міліції ОСОБА_2 відібрав у нього пояснення. Він попросив ОСОБА_2 не повідомляти в інститут про те, що вживав алкоголь. ОСОБА_2 погодився та сказав, що зв'яжеться з ним по телефону. З ОСОБА_2 був знайомий з вересня 2009р. Зустрічалися у зв'язку з викликами ОСОБА_2 в гуртожиток інституту, де він проживав. Приблизно через два тижні ОСОБА_2 подзвонив і вони зустрілися в кафе Бережанського інституту. ОСОБА_2 написав на салфетці «200 доларів». Це означало, що йому потрібно дати хабар в сумі 200 доларів США. Потім ОСОБА_2 неодноразово дзвонив йому та вимагав віддати гроші. Домовилися про зустріч. Перший раз передав ОСОБА_2 100 чи 200 грн., точно яка була сума не пам'ятає. Коли він передавав хабар в сумі 100 чи 200 грн. не пам'ятає. В день коли передавав хабар подзвонив ОСОБА_2 Потім ОСОБА_2 видзвонився йому та вони зустрілися. Після цього ОСОБА_2 дзвонив і вимагав віддати решту грошей. В кінці серпня знову передав ОСОБА_2 100 чи 200 грн., точно суму не пам'ятає. Ці гроші передав ОСОБА_2 перед початком навчального року. Точної дати не пам'ятає. В день передачі грошей подзвонив ОСОБА_2 Потім ОСОБА_2 передзвонив йому і вони зустрілися на автостанції в м. Бережани. Там передав ОСОБА_2 хабар в сумі 100 чи 200 грн. ОСОБА_2 продовжував вимагати, щоб він передав решту грошей. Про вимагання грошей працівником міліції стало відомо його вітчиму ОСОБА_18 Зранку 02.09.2010р. йому зателефонував вітчим ОСОБА_18 та повідомив, що їде до нього з працівниками міліції. Працівники міліції приїхали до нього на квартиру, де він проживав у той час. Скільки було працівників міліції не пам'ятає. Працівники міліції сказали написати заяву. Вітчим дав 1300 грн., які він передав працівникам міліції. Потім поїхали на закинуту автозаправку де працівники міліції помітили гроші та дали йому для вручення ОСОБА_2 Отримав гроші і поїхав передавати працівнику міліції. Потім він подзвонив ОСОБА_2 Приблизно через пів години ОСОБА_2 передзвонив йому і вони зустрілися в дворі Бережанського відділу міліції. ОСОБА_2 на мобільному телефоні написав повідомлення, щоб гроші положив в «бардачок» дев'ятки червоного кольору. Поклав гроші в автомобіль червоного кольору, номера автомобіля не пам'ятає. Після цього він пішов через ворота з території Бережанського відділу міліції, а працівники міліції зробили свою роботу.

На запитання ОСОБА_4 відповів, що дати коли його доставляли в Бережанський РВ УМВС не пам'ятає. Це була весна 2010р. Точно пам'ятає, що це була неділя. Який алкогольний напій вживав не пам'ятає. Хто проводив освідування на алкогольне сп'яніння не пам'ятає. Де біля Бережанського РВ висаджували з автомобіля не пам'ятає. Хто був в той час біля Бережанського РВ УМВС не пам'ятає. В якому приміщенні відбирали пояснення пояснити не зміг. Де було розташоване приміщення чергової частини та чи записували в книгу доставлених не пригадує. ОСОБА_10 знав тому, що бачив його в приміщенні райвідділу міліції. Також після передачі 1300 грн. йому надали інформацію, що в Бережанському РВ працює брат ОСОБА_2. Хто надав цю інформацію не пам'ятає. Бачив на території Бережанського РВ ОСОБА_3 і думав що це ОСОБА_3. Коли саме це відбувалося не пригадує. Для впізнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не пред'являли. Проводили пред'явлення для впізнання інших працівників. Також показували фотографії в тому числі осіб, які доставляли його в Бережанський РВ УМВС. По фотографіях впізнав тих працівників які доставляли його в міліцію в травні 2010р. Номера свого телефону та номера телефону ОСОБА_2 не пам'ятає. Вважає, що ОСОБА_2 міг дзвонити не з свого телефону. Коли він дзвонив, то впізнавав його по голосу. Гроші передавав всього три рази, однак в які дні не пам'ятає. Під час вручення ОСОБА_2 грошових коштів записував розмову на плеєр «Soni», який йому дав вітчим ОСОБА_18 спеціально для фіксування факту вручення хабара. Всі три розмови записував на плеєр. В січні 2011р. видав слідчому диктофон, який купив у Львові на ринку радіотоварів. Чому видав диктофон слідчому пояснити не зміг. Переписував записані розмови на домашньому комп'ютері, однак як це робив не пам'ятає. З касетного диктофону на флешку «Soni» розмови не переписував взагалі.

За клопотанням захисника, у зв'язку з наявністю істотних суперечностей в показаннях, які ОСОБА_4 давав під час досудового слідства та в судовому засіданні, були оголошені його пояснення та показання, які він давав під час досудового слідства.

У оголошеному поясненні, яке ОСОБА_4 надав 02.09.2010р. прокурору Бурику О.М., він стверджував, що його доставили в лікарню та в Бережанський РВ УМВС в 15-20 числах травня 2010р. В лікарні його освідував лікар - старший чоловік. В цей день пив пиво. В Бережанському РВ УМВС у нього відбирав пояснення працівник міліції. Як він дізнався в подальшому прізвище цього працівника ОСОБА_10. Працівник міліції сказав, що він вживав коноплі. В кінці травня ОСОБА_10 подзвонив йому і вони зустрілися в кафе, де підсудний став вимагати 200 доларів США. В серпні поїхав з батьком в Тернопіль де зустрівся з мужчинами, які порадили записати розмови з працівником міліції. Всі розмови з ОСОБА_2 записував на диктофон мобільного телефону. 02.09.2010р. працівники міліції приїхали до нього додому і там написав заяву про злочин. Гроші для вручення ОСОБА_2 в сумі 1300 грн. дали працівники міліції. Запитав звідки гроші і вони сказали, що їх передав батько.

/т.2 а.с. 53-56/

Після оголошення пояснення ОСОБА_4 змінив показання, які давав раніше та на поставлені питання відповів, що всі розмови записував на телефон.

В оголошених поясненнях від 02.09.2010р., які ОСОБА_4 давав співробітникам ВВБ, він стверджував, що ОСОБА_2 вимагав хабар за неповідомлення про вживання наркотичних засобів. Усі записи розмов з ОСОБА_2 проводив на диктофон «Soni» подарований батьком, який він додав до пояснення.

/т.1 а.с. 59, 60-62/

В оголошеному протоколі допиту від 05.01.2011р., вказано, що слідчим надано ОСОБА_4 для ознайомлення висновок криміналістичної експертизи №4132/4133/4134, в якому у п.1 (1-3) зазначено, що файли звукозапису з наданого пристрою «Soni» не є оригіналами. Після цього ОСОБА_4 дав показання, що в вересні 2010р. надав співробітникам внутрішньої безпеки УМВСУ копії записів розмов з ОСОБА_2, а запис розмов він проводив на диктофон «Panasonic», який купив у м. Львові на ринку радіотоварів.

/т.2 а.с. 5-7/

Після оголошення зазначених пояснень та показань ОСОБА_4 в черговий раз змінив показання і став стверджувати, що він не може згадати на диктофон чи телефон він записував розмови з ОСОБА_2 Він не зміг пояснити причини постійної зміни своїх пояснень та показань стосовно технічних засобів, на які він проводив запис розмов.

Також ОСОБА_4 на поставлені запитання відповів, що він не пам'ятає точних дат коли його доставляли в Бережанський РВ УМВС та коли він зустрічався і передавав гроші ОСОБА_2 Не зміг пояснити чому у заяві, поясненнях та в протоколі допиту не вказано, що він раніше був знайомив з ОСОБА_2 Зазначив, що працівники внутрішньої безпеки разом із ОСОБА_18 приїхали в м. Бережани на вул. С. Стрільців, де він мешкав. Раніше цих співробітників внутрішньої безпеки бачив в м. Тернополі, коли разом з ОСОБА_18 їздив на зустріч з ними до «Гранд базару». Пізніше одного з них бачив в судовому засіданні в м. Бережани, коли той давав показання у цій справі. Він не пам'ятає, де саме передав співробітникам міліції грошові кошти. Чи складали співробітники внутрішньої безпеки протокол огляду і вручення грошових коштів не пам'ятає. Він не виготовляв ксерокопії грошей. Вітчим йому ксерокопії грошей також не давав і він не бачив та не знає де і хто робив ксерокопії грошей, які йому вручили співробітники міліції після огляду. На закинутій заправці ксероксу не було. Записуючий пристрій «Soni», апарат магнітного запису «Panаsоnіk» з мікрокасетою «OLYMPUS» з суду не отримував і де вони знаходяться йому не відомо. 02.09.2010р. дзвонив ОСОБА_2 зранку. Через пів години він передзвонив і тоді зустрілися. Що робив у період з 9 години до 12 години не пам'ятає. Вказав, що працівники міліції сказали почекати, тому чекав у їхньому автомобілі. Де були гроші в цей час, у нього чи працівників внутрішньої безпеки, не пам'ятає. Зустріч з ОСОБА_2 у цей день була приблизно на протязі 30 хвилин. ОСОБА_2 написав на телефоні «СМС», щоб гроші поклав в автомобіль. Після того як поклав гроші в автомобіль ОСОБА_2 пішов у вхідні двері паспортного столу, а він пішов до машини працівників внутрішньої безпеки. Працівникам внутрішньої безпеки нічого про те де поклав гроші і куди пішов ОСОБА_2, не говорив. Почекав біля машини працівників внутрішньої безпеки, а потім пішов додому. Коли писав пояснення та видавав плеєр «Soni» не пам'ятає. Стверджував, що ОСОБА_10 бачив не у той день коли вилучали гроші, а в інший. Коли точно не пам'ятає. ОСОБА_33 дуже подібний на ОСОБА_2, тому міг їх поплутати. Повнолітнім він став у липні 2010р., тому коли давав хабарі уже був у віці 18 років. Чому не написав заяву про вимагання хабара під час зустрічі з працівниками внутрішньої безпеки в липні 2010р. пояснити не зміг.

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що 6 років тому від родичів дізнався проте, що його пасинок хотів позичити 200 доларів США, у зв'язку з тим, що працівник Бережанської міліції вимагав у нього хабар. Влітку 2010 року в розмові із пасинком - ОСОБА_4, останній розповів йому про деталі цих обставин. Зокрема повідомив, що співробітники міліції доставляли його в Бережанський РВ УМВС за вживання алкоголю. Після чого працівник міліції ОСОБА_10 став вимагати у нього хабар 200 доларів США. Посади цього міліціонера ОСОБА_4 не називав. Він подзвонив знайомим і вони порадили звернутися в правоохоронні органи. Разом з ОСОБА_4 поїхали в Тернопіль і зустрілися з працівниками внутрішньої безпеки. Зустрічалися в робочому кабінеті працівників міліції. Співробітники внутрішньої безпеки порадили дати гроші ОСОБА_4, щоб він передав їх ОСОБА_10. Він дав ОСОБА_4 з власних збережень 1600 гривень. Якими купюрами точно не пам'ятає по 100 чи 200 грн. Гроші передав ОСОБА_4 в Тернополі. Ці гроші йому повернули в Бережанському суді. Перед передачею ОСОБА_4 1600 гривень давав йому якісь дрібні гроші по 100 чи 200 грн., щоб той передав працівнику міліції як хабар. В які конкретно дні і місяці це було не пам'ятає. Диктофон, який давав ОСОБА_4 купив для себе. Які саме звукозаписуючі пристрої давав ОСОБА_4 не пам'ятає. Йому ці пристрої не повертали та де вони знаходяться не знає. З працівниками внутрішньої безпеки та ОСОБА_4 в Бережани ніколи не їздив. З підсудним ОСОБА_2 до початку судових засідань знайомий не був, ніколи з ним не зустрічався і як той брав гроші не бачив. Гроші в сумі 1600 грн. йому повернули в Бережанському суді.

Після того як прокурор нагадала ОСОБА_18, що під час досудового слідства він давав інші показання, став стверджувати, що ті події погано пам'ятає, тому може помилятися.

Свідок ОСОБА_19 показав, що в кінці літа 2010р., точної дати не пам'ятає, до нього зателефонував батько ОСОБА_4 та повідомив, що працівник міліції вимагає хабар. Документували отримання хабара на території Бережанського РВ УМВС. Розпорядження виїхати в м. Бережани дав начальник ОСОБА_34 або заступник ОСОБА_35 Гроші виявили в автомобілі ВАЗ в «бардачку». ОСОБА_36 коли передав гроші сказав, що положив їх в «бардачок» автомобіля. Разом з ним документування проводили ОСОБА_19 та ОСОБА_20, інших не пам'ятає. Він не пам'ятає від кого, від ОСОБА_18 чи ОСОБА_4, відбирали заяву про вчинений злочин і хто саме це робив.

Після оголошення заяви ОСОБА_4 від 02.09.2016р. /т.1 а.с. 21/, ОСОБА_19 пояснив, що заяву приймав він особисто. Чому немає на заяві його підпису не знає. Де саме приймав заяву не пам'ятає. Після отримання заяви передав її працівнику для реєстрації, кому точно не памятає. Як реєстрували заяву не бачив. Особисто заяву не реєстрував. Знав, що без реєстрації заяву перевіряти не можна було. Однак цю заяву не реєстрували бо не хотіли, що б про неї знали інші працівники міліції. Про обставини складання протоколу огляду і вручення грошей ОСОБА_4 пам'ятає погано.

Після ознайомлення з протоколом огляду, фіксації і вручення грошових коштів ОСОБА_4 /т.1. а.с. 23-28/ ОСОБА_19 пояснив, що складав цей протокол він особисто о 8 год. 30 хв. Вважав, що заява в цей час була уже зареєстрована. В протоколі цифри грошової купюри виправляв він особисто. Не вказав застереження щодо виправлень в протоколі тому, що поспішав. Зазначив, що на час проведення заходів оперативно-розшукова справа не заводилася. Він має юридичну освіту, та вважає, що протокол огляду фіксації і вручення грошових коштів складав відповідно до КПК України. Вважає, що працівники міліції мали право складати протоколи слідчих дій до порушення кримінальної справи. Право на це було передбачене відповідними наказами та інструкціями, які на даний час відмінені. Назвати ці нормативні акти не зміг. Відбирав заяву та складав протокол на закинутій заправці на окраїні м. Бережани. Там електрики та ксерокса не було. Де і хто робив ксерокопії грошових купюр, які додані до протоколу не пригадує. Після вручення мічених грошових коштів ОСОБА_4 чекали коли подзвонить ОСОБА_2 Де був ОСОБА_4 в період з 9 до 12 години не пригадує. Після дзвінка ОСОБА_2 заявник ОСОБА_4 пішов до Бережанського РВ УМВС сам, а він з іншими співробітниками ВВБ поїхали на автомобілі. Він і інші співробітники ВВБ в цей час знаходилися біля райвідділу, де точно не пам'ятає. ОСОБА_2 в той день не бачив. ОСОБА_4 після передачі грошей сказав, що ОСОБА_2 пішов з території райвідділу, а гроші він поклав у машину. Після цього він разом з іншими співробітниками ВВБ зайшли в кабінет начальника паспортного столу ОСОБА_10. Пішли туди шукати ОСОБА_2, тому що думали що той ховається у брата в кабінеті. Також в кабінеті могли бути документи і речі, які свідчили про вчинення злочину. Що проводив обшук ОСОБА_10 не пам'ятає. Вважає, що він провів огляд ОСОБА_10. Виявлені у ОСОБА_10 грошові кошти не оглядав та не освітлював в спеціальних променях тому, що ці гроші не мали значення у справі. Де діли виявлені у ОСОБА_10 гроші повинно бути вказано в протоколі.

Після ознайомлення з протоколом огляду від 02.09.2010р. /т.1 а.с. 29-31/ пояснив, що не вказав у протоколі про виявлення у ОСОБА_10 грошей тому, що ці кошти не підпадали під ознаки тих, які вручалися ОСОБА_4 Ці кошти не оглядали, тому що шукали кошти, які ОСОБА_4 передавав ОСОБА_2 не 02.09.2010р., а раніше. ОСОБА_2 особисто в цей день не бачив. ОСОБА_4 звукозаписуючі пристрої не давав. ОСОБА_4 сказав, що записував розмови з ОСОБА_2 пізніше, коли точно не пригадує. Хто вилучав флешку з записами розмов у ОСОБА_4 не пригадує. Де зберігалася ця флешка не пригадує. Вважає, що ніхто в записи не втручався. Зразки порошку та фломастера надавав у м. Зборів в робочому кабінеті слідчого. Де отримав та зберігав хімічні спецзасоби для маркування та оброблення грошових купюр не пам'ятає. Він припустив, що міг купити спецзасоби в магазині у вільному доступі. Зазначив, що облік спеціальних хімічних речовин, які використовуються для спеціальних операцій, по місцю його роботи не ведеться. Не пам'ятає чому в протоколі огляду від 02.09.2010р. не зазначено про всіх присутніх під час проведення слідчої дії, про застосування відеозапису та про те, що виявлені в автомобілі грошові кошти освітлювалися спеціальною лампою. Чи опечатували вилучені грошові кошти не пам'ятає. Чи були встановлені і опитані особи, які доставляли ОСОБА_4 10.05.2010р. в Бережанський РВ УМВС точно не пам'ятає, однак вважає, що повинні були бути встановлені. Чому немає пояснень цих осіб не пригадує. Чи виходили з приміщення співробітники ВВБ під час огляду кабінету начальника паспортного столу не пам'ятає, можливо виходили.

Свідок ОСОБА_20 показав, що 02.09.2010 приблизно о 6:00 йому зателефонував оперуповноважений в ОВС ВВБ в Тернопільській області капітан міліції ОСОБА_19 який повідомив, що за вказівкою керівництва повинен з ним поїхати в м. Бережани, для документування факту вимагання хабара працівником Бережанського РВ УМВС. В м. Бережани зустрілися з ОСОБА_18, який представив свого пасинка ОСОБА_4. Останній розповів, що у нього вимагає гроші працівник Бережанського райвідділу міліції ОСОБА_2 за не інформування в Бережанський агротехнічний інститут про те, що він вживає наркотичні речовини. Після цього ОСОБА_4 написав заяву та дав письмові пояснення про вимагання у нього грошей та надав гроші в сумі 1300 гривень, які отримав від вітчима. Вказані грошові кошти були помічені та знову вручені ОСОБА_4 для передачі ОСОБА_37, про що було складено відповідний протокол. Приблизно в проміжок часу з 11.30-12.00 ОСОБА_4 пішов у напрямку райвідділу міліції, а він разом з ОСОБА_38 та ОСОБА_19 поїхали до приміщення Бережанського РВ УМВС в області. За деякий час побачили що ОСОБА_4 виходить з території райвідділу, і кивнув головою про те, що гроші передані. Пробігаючи повз ОСОБА_4, останній нам повідомив, що ОСОБА_2 наказав йому покласти гроші в «бардачок» автомобіля ВАЗ-2109, червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1. З участю понятих було проведено огляд місця події, під час чого виявлено, що на території Бережанського РВ УМВС в області за адресою м. Бережани, вул. Ст.Бандери, 8 знаходиться автомобіль марки ВАЗ-2109, червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1. Даний транспортний засіб належить згідно свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_39, право на керування мають його сини ОСОБА_33 та ОСОБА_40. В «бардачку» даного автомобіля виявлено грошові кошти в сумі 1300 грн. з написом «хабар».

/т.2 а.с. 34-36/

Аналогічні показання дав ОСОБА_38

/т.2 а.с. 37-39/

Свідок ОСОБА_17 дав показання, що він і ОСОБА_4 в травні 2010 року перебували на території дитячого садочку «Сонечко» в м. Бережани. До них підійшов невідомий чоловік в цивільному одязі та запитав чи вони не п'ють пиво. На що вони відповіли, що спиртні напої не розпивають. Чоловік побачив біля лавки пристрій для куріння марихуани, покликав працівника міліції в формі. Міліціонер наказ їм проїхати в лікарню для освідування. Після чого забрав пристрій і на автомобілі ВАЗ-2109 їх повезли в Бережанську лікарню. В лікарні було встановлено, що ОСОБА_4 був у стані легкого алкогольного сп'яніння. Після цього їх повезли в Бережанський РВ, де співробітник міліції, який представився ОСОБА_2, вийшов з ОСОБА_4 в другий кабінет. Потім ОСОБА_2 вернувся відібрав у нього пояснення та подзвонив по телефону його батьку. Пізніше працівники міліції, які доставили їх в Бережанський РВ відібрали відбитки пальців та відпустили додому. По дорозі додому ОСОБА_4 сказав, що хоче сам усе уладнати з ОСОБА_2 На досудовому слідстві йому показували фотографію ОСОБА_2 і він підтвердив, що це саме той чоловік, який доставляв його разом з ОСОБА_4 в Бережанський райвідділ міліції, але крім нього, ще було два працівники міліції, які йому не відомі.

/т. 2 а.с. 304/

Свідок ОСОБА_25 дав показання, що мешкає в м. Тернополі. Працівники міліції запросили його 02.09.2010р. поїхати в м. Бережани і бути понятим при врученні грошей для документування хабара. В Бережанах його познайомили з другим понятим та хлопцем на ім'я ОСОБА_4. Працівники міліції отримали від ОСОБА_4 гроші в сумі 1300 грн., банкнотами по 100 грн., які натерли спеціальним порошком. Крім того фломастером жовтого кольору написали слово «хабар» на кожній купюрі. Вказані написи при звичайному освітленні невидимі, а при освітленні пристроєм з люмінесцентною лампою чітко видно даний напис. Гроші в сумі 1300 грн. працівники міліції вручили ОСОБА_4, про що було складено відповідний протокол. Після цього поїхав в м. Тернопіль.

/т.2 а.с. 40-42/

Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_26

/т.2 а.с. 43-45/

Свідок ОСОБА_24 дав показання, що 02.09.2010р. був присутній під час огляду кабінету та автомобіля на території Бережанського РВ УМВС. Він показав, що працівники міліції запропонували мужчині в бушлаті показати свій транспортний засіб ВАЗ-2109, червоного кольору. Також він стверджував, що під час освітлення ультрафіолетовим промінням виявлених грошових купюр бачив, як на них світився надпис «Хабар», а пакет в який були поміщені виявлені грошові кошти був опечатаний листом паперу з печаткою.

/т.2 а.с. 46-48/

Аналогічні показання дав і свідок ОСОБА_22 Також він стверджував, що гроші виявили у автомобілі чорного кольору.

/т.2 а.с. 49-51/

Свідок ОСОБА_30 показав, що по суті справи йому нічого не відомо. В 2010р. був студентом Бережанського агротехнічного інституту. Підсудного ОСОБА_2 знав тому що, той працював у міліції і неодноразово приїжджав на виклики в гуртожиток. Ніколи не чув щоб ОСОБА_2 вимагав у студентів хабарі. З ОСОБА_4 проживав у гуртожитку. ОСОБА_4 вживав алкогольні напої та порушував правила проживання в гуртожитку. До нього неодноразово викликали співробітників міліції.

Свідок ОСОБА_29 пояснив, що був старостою у гуртожитку де проживав ОСОБА_4 З працівником міліції ОСОБА_2 знайомий тому, що його викликали до студентів, що порушували дисципліну. ОСОБА_4 був недисциплінованим студентом. Йому нічого не відомо про вимагання ОСОБА_2 хабара у ОСОБА_4

/т.2 а.с. 26-27/

Свідок ОСОБА_31 дав показання, що йому нічого не відомо про отримання хабара ОСОБА_2

/т.2 а.с. 28-29/

Свідок ОСОБА_41 показав, що він за час роботи в Бережанському РВ УМВС, особисто чи з іншими працівниками, на території дитячого садочка «Сонечко» нікого не затримував. ОСОБА_17 не дактилоскопіював. Хто міг затримувати ОСОБА_17 не знає. Підпис на дактилокарті його, однак він її не заповнював. ОСОБА_36 ОСОБА_4 та ОСОБА_17 він не знає і в Бережанський РВ УМВС не доставляв.

/т.2 а.с. 17-19/

Свідок ОСОБА_28 показав, що працював в 2010р. у Бережанському РВ УМВС на посаді заступника начальника Бережанського РВ УМВС. Він не пам'ятає чи міг ОСОБА_2 вивчати ОСОБА_4 як кандидата до негласного співробітництва. Розголошувати дану інформацію він не має права.

/т.2 а.с. 22-23/

Свідок ОСОБА_23 показав, що на початку травня 2010 року йому дзвонив з невідомого телефону чоловік, який представився працівником Бережанського райвідділу міліції по імені ОСОБА_3. ОСОБА_40 повідомив, що його сина ОСОБА_17 доставили в райвідділ, але після перевірки відпустять додому. Через деякий час подзвонив син і сказав, що його відпустили додому.

/т.2 а.с. 13-15/

Із показань ОСОБА_23 не можна зробити висновок про те, яка конкретно особа телефонувала йому та в який точно день і час. За таких обставин суд не вважає встановленим факт спілкування ОСОБА_23 саме з підсудним ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_42 показав, що 10 травня 2010 року він разом з співробітником Бережанського РВ УМВС ОСОБА_43 доставляли двох неповнолітніх, серед яких був ОСОБА_4, в Бережанський РВ УМВС. Неповнолітні знаходилися на території дитячого садочка «Сонечко» у м. Бережани, а біля них був виявлений пристрій для куріння наркотичних засобів. В лікарню для освідування на ступінь алкогольного сп'яніння цих осіб не доставляли. Біля Бережанського РВ їх зустріли заступник начальника РВ ОСОБА_44, та брат підсудного ОСОБА_10. Доставлений ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_10 та почав звертатися до нього як до ОСОБА_3 та просив його допомогти. ОСОБА_33 сказав, що працівники міліції розберуться і відпустять його. ОСОБА_44, який в той день був відповідальним від керівництва по Бережанському РВ УМВС, доручив перевірити інформацію про вживання наркотичних засобів співробітнику БНОН ОСОБА_45 ОСОБА_2 в той день на території і в приміщенні Бережанського РВ УМВС свідок не бачив. Пізніше ОСОБА_45 говорив, що пристрій для куріння непридатний до використання, тому він відпустив неповнолітніх. Про зазначені обставини його, ОСОБА_45, ОСОБА_43 та ОСОБА_44 у вересні 2010р. допитували співробітники внутрішньої безпеки. Співробітники внутрішньої безпеки показували книгу нарядів за 10 травня 2010 року, тому він пам'ятає, що це було саме тоді. Також співробітники ВВБ говорили, що за отримання хабара затримали начальника паспортного столу ОСОБА_10. Чому у справі немає протоколу його допиту не знає. Він часто в 2010р. спілкувався по телефону з підсудним, однак у ОСОБА_2 не було телефону з номером оператора ОСОБА_46.

Свідок ОСОБА_43 дав показання, що в травні 2010 року він разом зі співробітником карного розшуку Бережанського РВ УМВС ОСОБА_42 виявили на території дитячого садочка «Сонечко» у м.Бережани двох неповнолітніх, які біля себе мали пристрій для куріння наркотичних засобів. Цих осіб, на автомобілі ВАЗ-2107 номерний знак НОМЕР_8, доставили в Бережанський РВ УМВС. В лікарню для освідування на ступінь алкогольного сп'яніння цих неповнолітніх не доставляли. На території Бережанського РВ УМВС перебували заступник начальника РВ ОСОБА_44 та брат підсудного - ОСОБА_10. ОСОБА_44, який в той день був відповідальним від керівництва по Бережанському РВ УМВС, доручив перевірити інформацію про вживання наркотичних засобів співробітнику БНОН ОСОБА_45 ОСОБА_2 в той день на території і в приміщенні Бережанського РВ УМВС не бачив. Стосовно доставляння неповнолітніх в Бережанський РВ УМВС його допитували у вересні 2010р. співробітники внутрішньої безпеки.

Свідок ОСОБА_2 показав, що він є братом підсудного ОСОБА_2 У 2010 році працював на посаді начальника служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Бережанського РВ УМВС. 10.05.2010р. в період з 18 до 20 год. разом з ОСОБА_44 знаходився біля входу в приміщення Бережанського РВ УМВС. Співробітники міліції ОСОБА_42 та ОСОБА_43, на автомобілі доставили двох молодих хлопців. Один з неповнолітніх переплутав його з братом і став звертатися до нього як до ОСОБА_3. Він пояснив, що ОСОБА_3 його брат. Хлопець сказав, що ОСОБА_3 вчився з його рідним братом в Івано-Франківську в інституті МВС, та просив допомогти улагодити питання. ОСОБА_44, який був відповідальним по Бережанському РВ УМВС, доручив провести перевірку співробітнику БНОН ОСОБА_45 Яким чином ОСОБА_45 проводив перевірку та які рішення були прийняті стосовно ОСОБА_4 йому невідомо. Після зазначеного випадку з ОСОБА_47 жодного разу не зустрічався і не спілкувався. ОСОБА_2 10.05.2010р. на території Бережанського РВ УМВС не було. Телефону НОМЕР_9 ніколи не мав. У його брата ОСОБА_3 в 2010р. не було телефону з номером оператора ОСОБА_46. 02.09.2010р., приблизно між 12 та 13 годинами, до нього в робочий кабінет увійшли працівники відділу внутрішньої безпеки в Тернопільській області з понятими. В кабінеті також знаходився його знайомий ОСОБА_48. Співробітники ВВБ, з якими він був знайомий раніше, повідомили, що проведуть обшук кабінету. Причин обшуку йому не пояснили, постанову про проведення слідчої дії для ознайомлення не надали та заборонили присутнім дзвонити і виходити з кабінету. По ходу проведення слідчої дії співробітники ВВБ запропонували йому видати 200 доларів США, які він нібито отримав як хабар. Співробітник ВВБ ОСОБА_19 провів його особистий обшук, під час якого були виявлені особисті кошти в гривнях та доларах, серед яких були купюри номіналом по 100 грн. Ці грошові кошти в присутності понятих і присутніх не оглядалися та не освітлювалися в ультрафіолетовому промінні. Співробітники ВВБ заборонили забрати виявлені кошти, де вони поділися в подальшому йому не відомо. Потім співробітники ВВБ повідомили, що будуть оглядати автомобіль і запропонували присутнім перейти на подвір'я Бережанського РВ. Він не давав і не міг давати дозволу на огляд автомобіля, тому що автомобіль йому не належав. Під час огляду автомобіля були виявлені 1300 грн. Під час освітлення ультрафіолетовим промінням гроші не «світилися» і жодних написів на грошах не було. Виявлені гроші працівники ВВБ поклали в целофановий пакет і дали понятим підписати «бирку» на якій були відсутні будь-які записи. Він відмовився ставити свої підписи на протоколі та «бирці». Переглядати записи на відео зроблені під час проведення слідчої дії йому не давали. Під час огляду кабінету один із співробітників ВВБ декілька разів виходив з кабінету на вулицю та міг підкинути гроші в автомобіль. Через деякий час, точної дати не пам'ятає, його допитували про вказані обставини співробітники внутрішньої безпеки. Чому у справі немає протоколу його допиту не знає.

Свідок ОСОБА_44 дав показання, що в 2010 році працював на посаді заступника начальника Бережанського РВ УМВС. 10 травня 2010 року він був відповідальним по Бережанському РВ УМВС. Між 18 та 20 годиною знаходився разом з начальником паспортного столу ОСОБА_10 біля центрального входу в Бережанський РВ УМВС, коли ОСОБА_42 та ОСОБА_43 доставили двох неповнолітніх з пристроєм для куріння наркотичних засобів. Один з доставлених, коли побачив ОСОБА_10, почав звертатися до нього як до ОСОБА_3. Про те, чи освідували доставлених неповнолітніх в лікарні на ступінь алкогольного сп'яніння йому не відомо. Оскільки зазначених осіб доставили в РВ УМВС з пристроєм для вживання наркотичних засобів, то доручив проведення перевірки співробітнику БНОН ОСОБА_45 ОСОБА_2 в той день на території і в приміщенні Бережанського РВ УМВС не було. Він часто в 2010р. спілкувався по телефону з підсудним, однак у ОСОБА_2 не було телефону з номером оператора ОСОБА_46.

Свідок ОСОБА_49 показала, що ОСОБА_2 з 07 по 10 травня 2010 року не міг перебувати в Бережанському РВ УМВС, оскільки разом з нею відпочивав в готелі «Фоміч» курорту «Буковель». В Івано-Франківськ їх 07 травня відвіз знайомий ОСОБА_2 З Івано-Франківська до «Буковеля» відвозила знайома ОСОБА_2, яку звати ОСОБА_47. Проживали в готелі «Фоміч», де ОСОБА_2 офіційно реєструвався. Виїхали з відпочинку після 20 години 10 травня, а в Бережани повернулися пізно вночі, приблизно після 24-ї години. Ту подію і дати добре пам'ятає, оскільки разом з ОСОБА_2 святкували річницю з початку їхніх відносин. Оскільки часто спілкувалася з ОСОБА_2 по телефону, то може стверджувати, що він в 2010р. не мав телефону з номером оператора ОСОБА_46.

Свідок ОСОБА_8 показав, що перед 09 травня 2010р., на прохання його односельця ОСОБА_2, возив його з дівчиною в Івано-Франківськ. Їхали в Івано-Франківськ з боку м. Галич. На початку Івано-Франківська ОСОБА_2 та його дівчина пересіли в інший автомобіль, за рулем якого була молода дівчина.

/т.4 а.с. 201/

Свідок ОСОБА_39 показав, що автомобіль ВАЗ 2109, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить йому на праві приватної власності. В серпні-вересні 2010 року автомобіль був в несправному стані, тому знаходився біля приміщення Бережанського РВ УМВС. Панель в салоні автомобіля знаходилася в розібраному стані, двері не зачинялися, бо були в несправному стані. Він нікому не надавав дозволу на право керування або розпорядження його автомобілем, в тому числі і своїм синам ОСОБА_40 та ОСОБА_33. Про надання дозволу на проведення огляду його автомобіля працівники міліції до нього не зверталися. Будь-кому дозволу на огляд автомобіля він не надавав. Про те, що в його автомобілі працівники проводили огляд і виявили гроші, ОСОБА_2 стало відомо в вересні 2010р. Після проведення огляду його автомобіля працівники міліції і прокуратури його не повідомляли, пояснень від нього не отримували і не допитували як свідка. Його син в 2010 році телефону з номером компанії ОСОБА_46 не мав.

Свідок ОСОБА_48 показав, що 02.09.2010р. між 12 та 13 годинами прийшов до свого знайомого начальника паспортного столу Бережанського РВ УМВС ОСОБА_10. Кабінет був зачинений. Коли ОСОБА_10 відкрив двері то його заштовхали в кабінет співробітники внутрішньої безпеки. Співробітники внутрішньої безпеки заборонили виходити з кабінету та телефонувати. Вони провели обшук ОСОБА_10 і виявили гроші. Під час обшуку співробітник ВВБ ОСОБА_20 декілька разів виходив з приміщення на вулицю. Коли він вдруге вернувся в приміщення то кивнув головою, після чого обшук кабінету припинили і пішли оглядати автомобіль, який знаходився біля Бережанського РВ УМВС. Коли всі вийшли з кабінету його відпустили.

/т.6 а.с.112/

Свідок ОСОБА_50 показав, що перебував 02.09.2010р. біля приміщення Бережанського РВ УМВС. Він бачив, як співробітник ВВБ, якого візуально знав раніше, під час проведення огляду в приміщенні паспортного столу, двічі виходив з цього приміщення, та підходив до автомобіля і відкривав його. В цьому автомобілі в подальшому були виявлені грошові кошти. Вважає, що у співробітник ВВБ, який підходив до автомобіля була можливість підкинути гроші.

Свідок ОСОБА_12 показала, що в 2010р. працювала в Бережанському РВ УМВС. 03.08.2010 р. в період з 11 до 14 години разом з ОСОБА_2 була на території Бережанської виховної колонії, де проводили екскурсію для неповнолітніх. Відразу після закінчення екскурсії поїхала разом з ОСОБА_2 на обід. За весь цей час ОСОБА_2 нікуди не відлучався і територію колонії не залишав. Добре пам'ятає цей день, тому, що була в дитячій колонії вперше. 01.09.2010р. в період з 9 по 12 год. разом з ОСОБА_2 перебувала в Бережанській ЗОШ №1, де забезпечували громадський порядок під час першого дзвоника. Після закінчення лінійки вона і підсудний проводили бесіди з старшокласниками. Потім пили чай з учителями. З школи пішли після 12 години. Під час перебування в школі ОСОБА_2 не відлучався. Постійно спілкувалася з ОСОБА_2 по телефону в 2010р. Знає, що ОСОБА_2 тоді не мав телефону з номером оператора ОСОБА_46.

Свідок ОСОБА_15 дав показання, що 03.08.2010р. в період з 11 до 14 години разом з неповнолітніми ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_62 та іншими був на території Бережанської виховної колонії на екскурсії. Туди його та інших неповнолітніх запросив ОСОБА_2 Біля будівлі колонії вони фотографувалися. Пам'ятає той день тому, що був в колонії тільки один раз. Разом з ОСОБА_2 була жінка. По території екскурсію проводив офіцер в зеленій формі. Коли проходили на територію колонії всіх записували в журнал та відібрали телефони. Екскурсія відбувалася до обіду, приблизно до 14 години. За весь час проведення екскурсії ОСОБА_2 від них не відходив та територію колонії не залишав.

Свідок ОСОБА_13 дав показання, що 03.08.2010р. в період з 11 до 14 години разом з неповнолітніми ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_62 та іншими був на території Бережанської виховної колонії, де ОСОБА_2 разом з його співробітницею проводили екскурсію. Екскурсія відбувалася приблизно до 14 години. Дату він запам'ятав тому, що у нього на телефоні були фотознімки біля території колонії. За весь час проведення екскурсії ОСОБА_2 від них не відходив та територію колонії не залишав.

/т.4 а.с. 178/

Свідок ОСОБА_14 дав показання, що на початку серпня 2010р. в період з 11 до 14 години разом з неповнолітніми ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_62 та іншими був на території Бережанської виховної колонії, де ОСОБА_2 разом з його співробітницею проводили екскурсію. Екскурсія відбувалася приблизно до 14 години. Точну дату він не пам'ятає. Був на екскурсії в колонії тільки один раз. За весь час проведення екскурсії ОСОБА_2 від них не відходив та територію колонії не залишав.

/т.4 а.с. 176/

Свідок ОСОБА_51 показав, що він в 2010 році був власником мобільної корпорації від «Київстар». До корпорації також входив мобільний телефон НОМЕР_9, який буф оформлений в оператора «Київстар» на його прізвище. В 2010 році цей номер був анульований. З підсудним ОСОБА_2 познайомився у вересні 2016 року, коли той разом з адвокатом звернулися до нього з запитом стосовно телефону. В 2010 році з ОСОБА_2 знайомий не був і йому жодного номера телефону з корпорації не передавав. У кого в користуванні знаходився цей номер мобільного телефону він не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу. З співробітником Бережанського відділу міліції ОСОБА_45 був знайомим з дитинства. ОСОБА_45 користувався номером телефону, який входив у корпорацію, однак чи користувався він НОМЕР_9 не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_52 показав, що знайомий з ОСОБА_2, оскільки разом навчалися в м. Івано-Франківську. 15 травня 2010 року він разом з ОСОБА_2 та іншими одногрупниками перебував на річниці з моменту смерті спільного друга в м. Луцьк, Волинської області. Після зустрічі проводжав ОСОБА_2 на поїзд. ОСОБА_2 з м. Луцька поїздом поїхав на сесію до м. Києва. Часто спілкувавася з ОСОБА_2, тому знає, що у нього в 2010р. не було телефону з номером оператора ОСОБА_46.

/т.4 а.с. 156/

Свідок ОСОБА_53 показав, що 15 травня 2010 року ОСОБА_2 з іншими одногрупниками приїжджав на річницю смерті його брата в м.Луцьк Волинської області. Йому відомо, що після зустрічі ОСОБА_2 з м. Луцька поїздом поїхав на сесію до м. Києва.

/т.4 а.с. 157/

Свідок ОСОБА_11 показав, що він проживає за адресою АДРЕСА_1. З ОСОБА_2 знайомий, оскільки його батьки проживають в с. Слов'ятин. ОСОБА_2 коли, перебував на сесії, завжди проживав у свідка. У 2010 році ОСОБА_2 починаючи з середини травня приблизно місяць також проживав у нього. За вказаний період жодного разу з м. Київа в м. Бережани не їздив.

/т.4 а.с. 175/

Суд вважає, що показання свідків обвинувачення ОСОБА_30, ОСОБА_29, ОСОБА_31, ОСОБА_41 і ОСОБА_28 не містять жодних даних, які свідчать про вчинення ОСОБА_2 дій направлених на вимагання або отримання хабара, тому вони не можуть бути використані для підтвердження винуватості підсудного ОСОБА_2

Суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_17, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_24, ОСОБА_22

Показання свідка ОСОБА_4, дані ним під час досудового слідства та в судовому засідання, мають істотні протиріччя. ОСОБА_4 неодноразово змінював свої показання стосовно знайомства з підсудним і його братом ОСОБА_3, технічних засобів, на які він проводив запис розмов, дат та місця зустрічей з підсудним ОСОБА_2, підстав з яких ОСОБА_2 вимагав у нього хабар.

ОСОБА_4 неодноразово змінював показання, в тому числі і під час допиту в суді, щодо технічних засобів на які він здійснював записи розмов з ОСОБА_2 В різний час стверджував, що ці записи здійснював на мобільний телефон, флешку «Soni», апарат магнітного запису «Panаsоnіk». Його показання в цій частині повністю спростовуються висновками експертів та іншими доказами.

Не відповідають дійсності його показання стосовно дня доставляння в Бережанський РВ УМВС. Зокрема ОСОБА_4 дав показання, що не пам'ятає точної дати доставляння його в Бережанський РВ УМВС, однак категорично стверджує, що це було в неділю. Це твердження спростовується календарем за 2010 рік, відповідно до якого 10 травня припадає на понеділок.

Під час досудового слідства ОСОБА_4 надавав показання, що 01.09.2010р. передав гроші ОСОБА_2 біля адміністративного будинку Бережанського РВ УМВСУ, розташованого в м. Бережани по вулиці С.Бандери, 8. Однак в судовому засіданні показав, що в цей день зустрічався з ОСОБА_2 та передавав гроші на автостанції м.Бережани, що по вул.Стрийська,109.

ОСОБА_4 нез міг назвати точних сум грошових коштів, які він передавав ОСОБА_2 як хабар в серпні-вересні 2010р.

Показання ОСОБА_4, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, істотно різняться стосовно місця зустрічі з ОСОБА_18 та ОСОБА_4, обставин передачі грошей в сумі 1300 грн., які використовувались для вручення в якості хабара.

Так ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 стверджують, що вперше зустрілися з ОСОБА_4 02.09.2010р. Однак ОСОБА_4 та ОСОБА_18 дали показання в суді, що вперше зустрічалися з співробітниками ВВБ в липні 2010р. в м. Тернополі.

ОСОБА_18 показав, що гроші передав ОСОБА_4 в м.Тернополі в сумі 1600 грн. і ніколи з працівниками міліції в м. Бережани не їздив, що суперечить показанням ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 і ОСОБА_4.в цій частині.

Вказані свідки не можуть пояснити численні факти встановлені під час судового розгляду, посилаючись на те, що погано пам'ятають ці обставини. Також їхні показання спростовуються показаннями інших свідків, документами та висновками експертів, на аналізі яких суд зупиниться нижче.

Суд бере до уваги той факт, що свідкам ОСОБА_4 та ОСОБА_17 під час досудового слідства, співробітники внутрішньої безпеки, до початку допиту, показували фотографії підсудного ОСОБА_2 За результатами таких дій, в порушення вимог ст. 84 та 176 КПК України (1960р.), протоколи про проведення слідчих дій не складалися. Під час пред'явлення свідкам фотографій ОСОБА_2 були порушені вимоги ст. 174 КПК України (1960р.), якою передбачено, що при необхідності впізнання може проводитися по фотознімках, відповідно до умов, викладених у цій статті. Тобто, спочатку свідка допитують про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, при яких впізнаючий бачив цю особу, про що складає протокол допиту. Свідок попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та за відмову від дачі показань. Особа, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому разом з іншими особами тієї ж статі у кількості не менше трьох, які не мають різких відмін у зовнішності та одягу. Пред'явлення особи для впізнання проводиться в присутності не менше двох понятих. Однак орган досудового слідства офіційно не проводив передбаченого КПК України пред'явлення ОСОБА_2 та ОСОБА_10 для впізнання ОСОБА_4 та ОСОБА_54, незважаючи на те, що, як стверджують свідки, в тому числі і ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 у 2010 році були досить схожі зовні.

Тому суд вважає, що пред'явлення свідкам фотографій підсудного до початку їх допиту, яке проведене з порушення вимог КПК України (1960р.), могло істотно вплинути на подальші показання свідків стосовно їх зустрічі і спілкування 10.05.2010р. саме з підсудним ОСОБА_2

Також під час дослідження протоколів допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_17 встановлено, що перші 15 речень їх показань є абсолютно ідентичними. Ідентичними є навіть помилки. Наприклад, в третьому реченні обох показань зроблена одна і таж помилка у слові «п'ємо». Слідчий написав це слово «п'ємоь».

/т.2. а.с. 1-4, 8-10/

Аналогічна ідентичність показань різних свідків, які допитувалися окремо і в різний період часу повторюється і в інших протоколах допитів.

Так показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 складається з 14 речень, які також повністю ідентичні.

/т.2 а.с. 34-36, 37-39/

Така ідентичність показань різних свідків викликає сумнів у дотриманні слідчим вимог стосовно процесуального порядку допиту свідків, передбачених ст.ст. 167, 170 КПК України (1960р.).

Показання свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 стосуються виключно обставин за яких співробітники ВВБ проводили оперативно-розшукові заходи щодо мічення грошових купюр і складання протоколу огляду, фіксації, вручення грошових коштів від 02.09.2010р. Ці показання жодним чином не підтверджують причетність до отримання хабарів саме підсудного ОСОБА_2 Також ці показання частково не відповідають встановленим обставинам справи

Так, в дослідженому протоколі огляду, фіксації, вручення грошових коштів від 02.09.2010р., відсутня інформація про застосування будь-яких технічних засобів для освітлення грошових коштів та про те, що ці кошти взагалі освітлювалися люмінесцентною лампою. Цей протокол був підписаний в тому числі ОСОБА_25 та ОСОБА_26. З огляду на зазначене викликає сумнів, що поняті могли бачити на грошах «світіння та напис «хабар». Також до вказаного протоколу були долучені ксерокопії помічених грошових купюр, однак в протоколі про це не зазначено, і поняті про це в показаннях не вказують.

Суд враховує, що під час судового розгляду були досліджені документи, які викликають сумнів у можливості ОСОБА_25 бути присутнім в м. Бережани 02.09.2010р.

В листі Управління освіти і науки Тернопільської міської ради №1185/03 від 19.05.2016р. вказано, що працівник Тернопільської ЗОШ №10 ОСОБА_25 в період з 11.08.2010р. по 17.09.2010р. знаходився на лікарняному.

/т. 7 а.с. 50/

Судом були витребувані з Управління освіти Тернопільської міської ради, яке розташоване за адресою м. Тернопіль, Бульвар Шевченка, 1, лікарняні листи видані ОСОБА_25, в яких зазначено, що він перебував на лікарняному в період з 11.08.2010р. по 17.09.2010р.

/т. 7 а.с. 134-135/

З дослідженої картки хворого, яка витребувана судом з Тернопільської міської комунальної лікарні №2, яка знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Купчинського, 14, слідує, що ОСОБА_25 проходив лікування в період з 11.08.2010р. по 17.09.2010р. з діагнозом: «Закритий перелом основи 5 п'ясної кістки правої кисті». Також з медичної документації встановлено, що хворому накладалася гіпсова пов'язка, та що саме 02.09.2010р. він проходив медичні процедури - масаж, ЛФК, УВЧ та інші.

/т. 7 а.с.109-127/

Однак ні в показаннях свідків, які були присутні під час проведення огляду, ні в показаннях самого ОСОБА_25 немає жодних згадувань про травму, перебинтовану праву руку та перебування на лікуванні.

Показання свідків ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_19 та інформація вказана в протоколі огляду від 02.09.2010р. суттєво відрізняються від об'єктивної інформації зафіксованої на відеозапису проведення огляду від 02.09.2010р. та в інших досліджених доказах. Зокрема виявлені істотні суперечності стосовно отримання дозволу на огляд автомобіля, напису «хабар» на виявлених коштах, наявності печатки на листі паперу, яким був опечатаний пакет з вилученими грошима тощо.

За таких обставин суд вважає, що показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_21 не можуть бути використаними для обґрунтування винуватості ОСОБА_2

Із показань свідка ОСОБА_23 не можна зробити висновок про те, яка конкретно особа телефонувала йому та в який точно день і час. За таких обставин суд не вважає встановленим факт спілкування ОСОБА_23 саме з підсудним ОСОБА_2, тому не може використати показання ОСОБА_23 для обґрунтування доведеності вини ОСОБА_2

На обґрунтування факту зустрічі ОСОБА_4 і ОСОБА_2 03 серпня, 01 вересня та 2 вересня 2010 року, та отримання ОСОБА_2 відповідно хабара в розмірі 200 гривень, 100 гривень та 1300 гривень, обвинувач посилалася на:

цифровий записуючий пристрій «Soni Walkman B113 F» сер. НОМЕР_10;

апарат магнітного запису «Panаsоnіk NR-402» сер. НОМЕР_11 з мікрокасетою «OLYMPUS ХВ60» сер. НОМЕР_12;

висновок додаткової експертизи звукозапису №145/146/147 від 27.01.2011р. (т. 2. а.с.111);

протокол дослідження інформації знятої з каналів зв'язку (т.2 а.с. 141-147);

протокол огляду від 02.11.2010р. (т.1. а.с. 147-151);

диск з інформацією стільникового зв'язку;

висновок службової перевірки (т.1 а.с. 135-142);

письмову заяву ОСОБА_4 (т.1а.с.21);

протокол огляду, фіксації, вручення грошових коштів(т.1 а.с.23-28);

протокол огляду від 02.09.2010р. (т.1 а.с.29-32);

відеокасету з записом проведення огляду від 02.09.2010р.;

грошові кошти в сумі 1300 грн. вилучені з автомобіля 02.09.2010р.;

висновок судово-хімічної експертизи від 29.10.2010р. (т.2 а.с. 93-98);

висновок експертизи технічного дослідження документів від 08.10.2010р. (т.2 а.с. 84-87);

диск з записом з камер відео спостереження Бережанського РВ УМВС;

протокол перегляду диска з записом з камер відео спостереження( т.2 а.с. 152);

пакет з парою скелець з зразком фломастера;

пакет з зразком порошкоподібної речовини;

дактилокарту ОСОБА_17 (т.1. а.с. 109).

Суд був позбавлений можливості дослідити під час судового розгляду записуючий пристрій «Soni Walkman B113 F» сер. НОМЕР_10, апарат магнітного запису "Panаsоnіk NR-402» сер. НОМЕР_11 з мікрокасетою «OLYMPUS ХВ60» сер. НОМЕР_12, оскільки, вони відсутні при матеріалах справи. Відповідно до дослідженої розписки, зазначені технічні засоби були повернуті Бережанським районним судом свідку ОСОБА_4

/т.2 а.с. 453/

Як було вказано вище, ОСОБА_4 повідомив, що ці технічні засоби не отримував і де вони знаходяться йому не відомо, що виключає їх повторне вилучення для дослідження за рішенням суду.

В судовому засіданні було досліджено висновок №4132/4133/4134 криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відео звукозапису по кримінальній справі №1681321 від 31.12.2010р., з якого слідує, що на дослідження експерту було направлено речовий доказ цифровий звукозаписуючий пристрій (ЦЗП) «Soni Walkman NWZ-В 133F» сер. НОМЕР_10. У таблиці №1 (а.с. 111) експерт вказує, що записи на досліджуваному звукозаписуючому пристрої були модифіковані 03.09.2010р. та 08.09.2010р. Також експерт зазначає, що всі файли не є оригіналами записаними за допомогою представленого ЦЗП, та записані у кореневий каталог ЦЗП за допомогою комп'ютера через USB-порт (а.с. 112).

/т.2 а.с. 110-116/

В дослідженому протоколі добровільної видачі від 02.09.2010р., зазначено, що ОСОБА_4 у присутності понятих добровільно видав оперуповноваженому в ОВС ВВБ в Тернопільській області СВБ ГУБОЗ МВС України капітану міліції ОСОБА_19 накопичувач (плеєр) «Soni» НОМЕР_10, на який він записував розмови з ОСОБА_2 В протоколі не зазначено, чи проводилося опечатування вилученого пристрою.

/т.2 а.с. 103/

Як слідує з дослідженого під час судового розгляду листа від 14.09.2010р. № 18/20-1604, начальник ВВБ СВБ ГУБОЗ МВСУ передав зазначений протокол та конверт з пристроєм «Soni» слідчому Бережанського району Кузику Д.І.

/т.2 а.с. 150/

Із аналізу досліджених документів суд приходить до висновку, що зазначена у висновку експерта модифікація записів на досліджуваному звукозаписуючому пристрої «Soni» відбулася 03.09.2010р. та 08.09.2010р., тобто в той час, коли вилучений пристрій знаходився у володінні співробітників ВВБ СВБ ГУБОЗ МВСУ (з 02 по 14 вересня 2010р.). Документи, які свідчать про законність втручання співробітників зазначеного органу дізнання до файлів зукозаписуючого пристрою, в матеріалах справи відсутні, тому суд вважає таке втручання незаконним.

КПК України (1960р.) передбачено повний перелік процесуальних дій, які може проводити слідчий або орган дізнання, до порушення кримінальної справи. Так частинами 4 та 5 ст. 97 встановлено, що коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів. Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Статтею 190 передбачено, що до порушення кримінальної справи можна провести огляд місця події.

Главою 17 КПК України (1960р.) не передбачено такої слідчої дії, як добровільна видача.

Одержання і закріплення доказів у кримінальному судочинстві шляхом проведення непередбачених слідчих дій, тим більше до порушення кримінальної справи, є недопустимим і виключає їх використання. Тому суд вважає, що вилучення цифрового звукозаписуючого пристрою (ЦЗП) «Soni Walkman NWZ-В 133F» сер. № 2110204 у ОСОБА_4 відбулося з порушенням норм КПК України (1960р.). Також суд був позбавлений можливості безпосередньо дослідити цифровий звукозаписуючий пристрій «Soni Walkman B113 F» сер. НОМЕР_10, апарат магнітного запису «Panаsоnіk NR-402» сер. НОМЕР_11 з мікрокасетою «OLYMPUS ХВ60» сер. НОМЕР_12. За таких обставин, суд виключає можливість використання цих доказів для обґрунтування винуватості підсудного ОСОБА_2

Також в судовому засіданні проведено аналіз та співставлення даних про телефонні з'єднання між абонентами НОМЕР_9 і НОМЕР_13 від 03.08.2010р., 01.09.2010р., 02.09.2010р. вказаних в додатках до протоколу про дослідження інформації знятої з каналів зв'язку від 21.02.2011р., висновку експертизи звукозапису №4132/4133/4134 від 31.12.2010р., висновку додаткової експертизи звукозапису №145/146/147 від 27.01.2011р., в результаті якого встановлена їх явна невідповідність показанням свідка ОСОБА_4

Як зазначалося вище, ОСОБА_4 стверджував, що зустріч з ОСОБА_2 03.08.2010р. відбулася після двох телефонних розмов між ними.

Відповідно до інформації вказаної в додатках до протоколу від 21.02.2010р., 03.08.2010р. перша розмова між абонентами НОМЕР_9 та НОМЕР_13 розпочалася о 12:20:59 та закінчилась через 17 секунд о 12:21:16. Друга розмова розпочалася 12:24:24 та закінчилась через 15 секунд о 12:24:39. Більше телефонних з'єднань в цей день між вказаними абонентами не зафіксовано.

/т.2 а.с. 142-143/

З цього слідує, що зустріч ОСОБА_4 з ОСОБА_2 03.08.2010р. могла розпочатися не раніше 12 год. 24 хв. 39 сек.

Відповідно до висновку експерта №4132/4133/4134 від 31.12.2010р. файл, на який записана розмова між двома особами, створений на цифровому звукозаписуючому пристрої (ЦЗП) «Soni» за допомогою комп'ютера через USB-порт 03.08.10р. о 12 год. 24хв. Тривалість розмови 11 хв. 35 сек.

/таблиця №1, т. 2. а.с.111/

Перезаписати цю розмову на ЦЗП «Soni» можна було через комп'ютер лише з оригінального носія, або з копії зробленої з оригіналу.

Відповідно до висновку додаткової експертизи звукозапису №145/146/147 від 27.01.2011р. усі фонограми на мікрокасеті «OLYMPUS» є оригіналами і записані за допомогою представленого на дослідження апарата магнітного запису «Panasonic NR-402». Час проведення запису експертом не встановлений.

/т.2 а.с. 131/

З цього слідує, що 03.08.10р. о 12год. 24 хв., ще до початку зустрічі ОСОБА_4 з ОСОБА_2, записана розмова існувала в оригіналі на мікрокасеті «OLYMPUS».

Тому суд відкидає показання ОСОБА_4 про те, що запис вищевказаної розмови був здійснений під час зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 03.08.2010р.

Аналогічні невідповідності між доказами та показаннями свідка ОСОБА_4 встановлені і під час дослідження розмов зафіксованих 01.09.10р. та 02.09.2010р.

ОСОБА_4 стверджує, що зустріч з ОСОБА_2 01.09.2010р. відбулася після двох телефонних розмов між ними.

Відповідно до інформації вказаної в додатках до протоколу від 21.02.2010р., 01.09.2010р. перша розмова між абонентами НОМЕР_9 та НОМЕР_13 розпочалася о 10:34:33, а закінчилась через 24 секунди о 10:34:57. Друга розмова розпочалася в 11:11:20, а закінчилась через 4 секунди о 11:11:24. Більше телефонних з'єднань в цей день між вказаними абонентами не зафіксовано, тому зустріч ОСОБА_4 з ОСОБА_2, в цей день, могла розпочатися не раніше 11год.11 хв. 24 сек.

/т. 2. а.с. 142-243/

Відповідно до висновку експерта №4132/4133/4134 від 31.12.2010р. файл, на який записана розмова між двома особами, створений на цифровому звукозаписуючому пристрої (ЦЗП) «Soni» за допомогою комп'ютера через USB-порт 01.09.2010р. о 11 год 24 хв.

/таблиця №1, т. 2. а.с.111/

Тому суд відкидає показання ОСОБА_4 про, що запис вищевказаної розмови був зроблений під час зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 01.09.2010р.

ОСОБА_4 стверджує, що зустріч з ОСОБА_2 02.09.2010р. відбулася також після двох телефонних розмов між ними.

Відповідно до інформації вказаної в додатках до протоколу від 21.02.2010р., 02.09.2010р. перша розмова між абонентами НОМЕР_9 та НОМЕР_13 розпочалася о 12:10:57, а закінчилась через 37 секунд о 12:11:34. Друга розмова розпочалася о 12:19:40, а закінчилась через 4 секунди о 12:19:44. Більше телефонних з'єднань 02.09.2010р. між вказаними абонентами не зафіксовано.

/т. 2. а.с. 142-143/

Відповідно до висновку експерта №4132/4133/4134 від 31.12.2010р. файли, на яких записана розмова між двома особами, створені на цифровому звукозаписуючому пристрої (ЦЗП) «Soni» за допомогою комп'ютера через USB-порт 02.09.10р. о 12 год. 18 хв. та о 12 год. 24 хв. Записані розмови тривали відповідно 40 сек. та 20 хв. 48 сек.

/таблиця №1, п. 1.4. т. 2. а.с.111/

З цього слідує, що 02.09.10р. о 12год. 24 хв., записана розмова уже існувала в оригіналі на мікрокасеті «OLYMPUS», а зустріч і розмова ОСОБА_4 з ОСОБА_2 могла розпочатися не раніше 12 год. 19 хв. 44 сек. а закінчитися не раніше 12 год. 40 хв. 32 сек.

Також, як вбачається з протоколу від 02.09.2010р., співробітники ВВБ почали проведеня огляду кабінету і території Бережанського РВ УМВС о 12 год. 30 хв., тобто ще до закінчення зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_2

/т. 1. а.с. 29-32/

Тому суд відкидає показання ОСОБА_4 про, що записи вищевказаної розмови були зроблені ним під час зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 02.09.2010р.

Під час судового засідання був досліджений протокол огляду від 02.11.2010р.

/т.2 а.с.147-151/

В протоколі слідчий вказав, що за допомогою ноутбука прослухав і звірив записи чотирьох розмов записаних на диктофоні «Соні». В протоколі на 5 аркушах роздрукована розмова між ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Суд ставить під сумнів зазначену у протоколі інформацію з огляду на таке.

Огляд проведено слідчим на протязі 25 хвилин, в період з 12 год. 35 хв. до 13 год. 00 хв.

Відповідно до висновку експерта від 31.12.2010р. тривалість записів розмов на цьому диктофоні складає: фонограма 1 - 11 хв. 35 сек.; фонограма 2 - 05 хв. 24 сек.; фонограма 3 - 00 хв. 40 сек.; фонограма 4 - 20 хв. 48 сек.

/т.2 а.с. 111/

Таким чином сумарна тривалість чотирьох фонограм становить 38 хв. 45 сек., що ставить під сумнів можливість прослухати ці фонограми, звірити їх з записами роздруківок та викласти в протоколі семантичний зміст цих розмов за 25 хвилин.

З матеріалів справи встановлено, що експертні дослідження стосовно ідентифікації осіб, які спілкуються між собою на представлених ОСОБА_4 аудіозаписах не проводилися. Тому суд вважає, що слідчий Цимбалюк В.Г. вийшов за межі своїх повноважень та виконав функції експерта, коли вказав у протоколі, що записані на пристрої «Соні» розмови відбуваються між ОСОБА_2 та ОСОБА_4

З огляду на вказане суд вважає інформацію зазначену у протоколі огляду від 02.11.2010р. недопустимим доказом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року у справі № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Оперативно-розшукові заходи можуть проводитися виключно визначеними в Законі державними органами та їх посадовими особами, які зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно п. 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України, оперативно-розшукова діяльність здійснюється виключно оперативними підрозділами органів, визначених у частині першій статті 5 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність». Відповідно до частини другої вказаної статті проведення оперативно-розшукової діяльності громадськими, приватними організаціями та особами, іншими органами чи їх підрозділами, крім визначених у частині першій цієї статті, заборонено. Така заборона пов'язана з тим, що здійснення не уповноваженими фізичними або юридичними особами на власний розсуд будь-яких заходів, які віднесені до оперативно-розшукової діяльності (мають ознаки оперативно-розшукової діяльності), порушує не лише законодавчі положення, а й конституційні права і свободи людини і громадянина.

Конституційний Суд України виходить з того, що фактичні дані про скоєння злочину чи підготовку до нього можуть бути одержані не тільки в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а й випадково зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні (приватні) фото-, кіно-, відео-, звукозаписи, або відеокамерами спостереження, розташованими як у приміщеннях, так і ззовні.

При оцінюванні на предмет допустимості як доказів у кримінальній справі фактичних даних, що містять інформацію про скоєння злочину чи підготовку до нього та подані в порядку, передбаченому частиною другою статті 66 КПК, необхідно враховувати ініціативний або ситуативний (випадковий) характер дій фізичних або юридичних осіб, їх мету та цілеспрямованість при фіксуванні зазначених даних.

Конституційний Суд України вважає, що подані будь-якою фізичною або юридичною особою згідно з частиною другою статті 66 Кодексу речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення статті 62 Конституції України спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Тому положення першого речення частини третьої цієї статті «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Враховуючи викладене, Конституційний Суд вирішив, що в аспекті конституційного подання щодо суб'єктів одержання доказів у кримінальній справі в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності положення першого речення частини третьої статті 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

З матеріалів кримінальної справи слідує, що характер дій ОСОБА_55, який за власною ініціативою фіксував розмови на спеціальні технічні засоби (цифровий записуючий пристрій (ЦЗП) «Soni Walkman NWZ-В 133F» сер. НОМЕР_10 та апарат магнітного запису «Panasonic NR-402»), носив ініціативний (не випадковий) характер та його дії були спрямовані на фіксування даних з чітко визначеною метою, а тому отримані в результаті таких дій докази є незаконними.

За таких обставин, суд вважає, що протокол добровільної видачі від 02.09.2010 року ОСОБА_4 цифрового звукозаписуючого пристрою Soni Walkman B113 F сер. НОМЕР_10, протокол добровільної видачі від 05.01.2011 року ОСОБА_4 апарату магнітного запису "Panаsоnіk NR-402" сер. НОМЕР_11 з мікрокасетою "OLYMPUS ХВ60" сер. НОМЕР_12, висновок №4132/4133/4134 криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відео звукозапису по кримінальній справі № 1681321 від 31.12.2010р., висновок №145/146/147 від 27 січня 2011 року додаткової криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відео звукозапису, є недопустимими доказами, тому не можуть бути використаними для обґрунтування винуватості підсудного ОСОБА_2

Обвинувач обґрунтовувала факт спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_4 та ОСОБА_23 по телефону в період з 10 травня по 02 вересня 2010 року протоколом дослідження інформації знятої з каналів зв'язку та диском з інформацією стільникового зв'язку. В обвинувальному висновку зазначено, що мобільний телефон № НОМЕР_3 належить ОСОБА_2, а НОМЕР_7 - ОСОБА_4

/т.2 а.с. 141-147/

На дослідженому під час судового засідання, доданому до справи диску CD зазначено, що мобільний телефон НОМЕР_9 зареєстрований на ОСОБА_51. Ця інформація також зазначена в додатку до протоколу про дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку.

/т.2 а.с. 143/

Як зазначалося вище, допитаний у цій частині, свідок ОСОБА_4 повідомив, що не пам'ятає номера телефону з якого йому телефонував ОСОБА_2 та який номер телефону в 2010 році належав йому.

З досліджених в судовому засіданні протоколів допиту свідка ОСОБА_4 встановлено, що в них не зазначено номера телефону, яким в 2010 році користувався ОСОБА_4 Також в показаннях свідка відсутні дані стосовно того, з якого номера телефону йому телефонував ОСОБА_2 Під час досудового слідства слідчий не задавав питання свідку стосовно номерів телефонів, з яких спілкувалися між собою підсудний ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_4

/т.2 а.с. 1-4, 5-7/

В досліджених в судовому засіданні протоколів допиту підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_2 також відсутні дані стосовно номера телефону, яким володів чи користувався ОСОБА_2 Слідчий не ставив ОСОБА_2 запитань, стосовно наявності у нього мобільного телефону та його номера.

/т.2 а.с. 59-60, 63-65, 73-76, 181-183/

Як зазначалося вище, допитані в цій частині свідки ОСОБА_39, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_42, ОСОБА_50, ОСОБА_48, ОСОБА_7, ОСОБА_44, ОСОБА_52 в своїх показаннях стверджували, що з підсудним ОСОБА_2 у 2010 році постійно спілкувалися за допомогою мобільного телефону, однак номера телефону оператора «Київстар» у нього не було.

В судовому засіданні встановлено, що слідчий під час досудового слідства не приймав процесуальних рішень направлених на проведення виїмки, обшуку чи будь-яких інших процесуальних дій, з метою виявлення та вилучення мобільних телефонів, які належать свідку ОСОБА_4 та підсудному ОСОБА_2

Під час судового розгляду досліджено лист підписаний начальником відділ внутрішньої безпеки в Тернопільській області служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України ОСОБА_56 про те, що телефоном НОМЕР_9 користувався ОСОБА_2 Однак, стороною обвинувачення не надано жодного об'єктивного доказу, який підтверджує цю інформацію.

/т.2 а.с. 136/

Суд вважає, що інформація надана співробітником органу досудового розслідування (дізнання), яка не підтверджена іншими допустимими та належними засобами доказування, та яка спростовується іншими доказами, є недопустимим доказом, тому не може бути покладена в основу обвинувачення підсудного ОСОБА_2

Під час судового засідання досліджено диск з інформацією стільникового зв'язку та інформацію, яка зберігається на цьому диску.

Встановлено, що в опечатаній коробці, який суд отримав з матеріалами справи разом з іншими речовими доказами, знаходиться диск СD, на якому нанесено рукописний запис «на 2618». Диск не опечатаний, не скріплений підписами понятих, на ньому відсутні будь-які інші ідентифікуючі написи. Диск містить три файли, а саме: «покриття 2002 розміром 430 КБ»; «НОМЕР_14 розміром 2157 КБ»; «НОМЕР_14 розміром 1774 КБ» Файл «покриття 2002 розміром 430 КБ» містить інформацію про місце знаходження базових станцій, а файли «НОМЕР_14 розміром 2157 КБ» та «НОМЕР_14 розміром 1774 КБ» - список викликів клієнта ПП ОСОБА_57 в період з 09.05.2010р. по 03.09.2010р. Всього за вказаний період здійснено 6589 з'єднань абонентів. В зазначених файлах відсутня інформація стосовно інших фізичних або юридичних осіб, які є власниками номерів стільникових телефонів.

Під час судового розгляду досліджено подання слідчого прокуратури Зборівського району Цимбалюка В.Г. від 15.11.2010р. з яким він звернувся до суду Зборівського району. В поданні зазначено, що слідчий керуючись ст. 178 КПК України просить суд винести постанову про дачу дозволу на здійснення виїмки в компанії оператора стільникового зв'язку ОСОБА_46 інформації про всі факти з'єднань стільникових телефонів, як контрактних так і карткових з переліком серійних номерів телефонів апаратів (ІМЕІ) та телефонних номерів карток, які використовувалися в телефонах з абонентом мобільного телефону НОМЕР_9, з якого здійснювалися дзвінки та направлялися SMS повідомлення в період з 09 травня 2010 року по 03 вересня 2010 року з прив'язкою до місцевості.

/т.2 а.с. 137/

В дослідженій постанові Зборівського районного суду від 15.11.2010р. зазначено, що суд на підставі ст. 178 КПК України постановив: «Здійснити виїмку в компанії оператора стільникового зв'язку ОСОБА_46 інформації про всі факти з'єднань (вхідних та вихідних) дзвінків, а також SMS повідомлень абонента мобільного телефону НОМЕР_9, з якого здійснювалися дзвінки та направлялися SMS повідомлення з переліком: ІМЕІ телефонів, в яких використовувалися картки, часу, дати здійснення дзвінків, прив'язкою до місцевості та азимутом перебування абонентів, а також телефонних номерів карток, які використовувалися у вищевказаних ІМЕІ в період з 09 травня 2010 року по 03 вересня 2010 року. Інформацію надати у друкованому та електронному вигляді на протязі 10 днів з моменту підписання постанови».

/т.2 а.с. 138/

Із цих документів слідує, що слідчий Цимбалюк В.Г звернувся до суду з поданням про надання дозволу на здійснення виїмки інформації в компанії оператора стільникового зв'язку ОСОБА_46, а суд відповідно постановив провести виїмку.

Відповідно до ст. 84, КПК України (1960р.) при провадженні слідчих дій під час досудового слідства ведуться протоколи. В протоколі про кожну слідчу дію повинні бути зазначені дані встановлені ст. 85 КПК України.

Відповідно до ст.ст. 177-186, 189 КПК України (1960р.) виїмку проводить слідчий у присутності не менше двох понятих. Всі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен пред'явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити в протоколі виїмки чи в доданому до нього опису з зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і документи повинні бути на місці виїмки упаковані і опечатані. При проведенні виїмки на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу і опису вручається представникові підприємства, установи або організації.

КПК України (1960р.) не передбачає можливості направлення рішення суду про проведення виїмки для виконання особі у якої необхідно провести виїмку.

Суд вважає, що орган досудового слідства зазначених вимог КПК України (1960р.) не дотримався.

Замість проведення виїмки прокурор Зборівського району 15.11.2010р. направив директору філії ЗАТ «Київстар» лист за №2618, в якому попросив надати роздруківки (в електронному та друкованому вигляді) вищевказаної інформації. До листа додана постанова Зборівського районного суду.

/т.2 а.с. 139/

На цей лист, начальник відділу комплексної безпеки ЗАТ «Київстар» у м. Львові ОСОБА_63, направив лист-відповідь від 24.11.2010р. за №1846/10/01/03/00, до якого додав інформацію на електронному носії - CD. Про будь-які записи зроблені на поверхні електронного носія - CD, вміст файлів, або іншу інформацію, яка б дала змогу ідентифікувати зазначений носій, у листі не зазначено. До листа не додана інформація в роздрукованому вигляді, як це передбачено в постанові суду. В матеріалах справи відсутня інформація про те в який спосіб було доставлено диск до прокуратури Зборівського району, та чи був диск опечатаний і скріплений підписами понятих.

/т.2 а.с. 140/

Статтею 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 28 березня 2008 р. «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» вказав, що при вирішенні питання про зняття інформації з каналів зв'язку слід враховувати положення ст.1 Закону України від 18 листопада 2003 р. «Про телекомунікації», якою визначено відповідні терміни, що вживаються у зазначеному Законі. Зняття інформації з каналів зв'язку полягає у застосуванні технічного обладнання, яке дає змогу прослуховувати, фіксувати та відтворювати інформацію, що передавалася цим каналом зв'язку. Така інформація може включати дані як про взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж, так і щодо змісту інформації, яка була передана каналом зв'язку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж це встановлення фізичного та/або логічного з'єднання між різними телекомунікаційними мережами з метою забезпечення можливості споживачам безпосередньо або опосередковано обмінюватись інформацією. Інформація це відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб. Споживач телекомунікаційних послуг (споживач) це юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб. Відповідно до ст. 9 цього закону охорона таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються технічними засобами телекомунікацій, та інформаційна безпека телекомунікаційних мереж гарантуються Конституцією та законами України. Зняття інформації з телекомунікаційних мереж заборонене, крім випадків, передбачених законом. Також статтею 34 цього закону встановлено, що оператори, провайдери телекомунікацій зобов'язані вживати відповідно до законодавства технічних та організаційних заходів із захисту телекомунікаційних мереж, засобів телекомунікацій, інформації з обмеженим доступом про організацію телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами. Оператори, провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо споживача, отриманих при укладенні договору, наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.

Відповідно до змісту Закону «Про телекомунікації» та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, отримання відомостей щодо переліку послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання є зняттям інформації з каналів зв'язку.

Статтею 178 КПК України (1960р.), на яку посилається слідчий та суд в поданні та постанові від 15.11.2010р., було передбачено підстави та порядок проведення виїмки предметів та документів, а порядок зняття інформації з каналів зв'язку регламентувався статтею 187 КПК України (1960р.).

Відповідно до ч. 4 ст. 187 КПК за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку або про відмову в цьому.

Суд вважає, що проведення виїмки інформації в оператора стільникового зв'язку «Київстар» здійснено з порушенням вимог ст. 31 Конституції України, Закону України «Про телекомунікації» ст.ст. 84, 85, 177-186, 187, 187-1, 189 КПК України (1960р.).

Із дослідженого листа ЗАТ «Київстар ДЖ.ЕС.ЕМ.» встановлено, що інформація про усіх абонентів компанії зберігається на протязі 28 місяців. Враховуючи, що з моменту виконання постанови суду про виїмку інформації пройшло більше шести років (72 місяці), суд не приймав рішення щодо доступу до вищевказаної інформації з власної ініціативи. Клопотання, в цій частині, сторона обвинувачення не надавала.

/т.2 а.с. 140/

Також під час судового слідства був досліджений протокол від 21.02.2011р. Як слідує із цього протоколу, слідчий Цимбалюк В.Г. провів дослідження інформації знятої з каналів зв'язку. Зокрема в протоколі зазначено, що інформація, яка підлягає дослідженню міститься на електронному носії - CD. Диск містить два файли «покриття 2002» та «НОМЕР_6». Також слідчий вказує, що на диску зафіксована інформація про те, що ОСОБА_2 10.05.2010р. в 23 год. 26 хв. 52 сек. здійснив один дзвінок з телефону НОМЕР_9 на телефон № НОМЕР_4, який належить батькові свідка ОСОБА_17 - ОСОБА_23, та 21 з'єднання з НОМЕР_7, який належить ОСОБА_4

/т.2 а.с. 141/

Частина зазначеної у протоколі інформації не знайшла свого підтвердження під час огляду диску CD в судовому засіданні. Зокрема, як зазначалося вище, на дослідженому диску виявлено не два а три файли, а саме: «покриття 2002 розміром 430 КБ»; «НОМЕР_14 розміром 2157 КБ»; «НОМЕР_14 розміром 1774 КБ». На файлах «НОМЕР_14 розміром 2157 КБ» та «НОМЕР_14 розміром 1774 КБ» зафіксовані з'єднання клієнта ПП ОСОБА_57. В цих файлах відсутня інформація стосовно інших фізичних або юридичних осіб, які є власниками стільникових телефонів, в тому числі ОСОБА_2, ОСОБА_17, ОСОБА_23, ОСОБА_4

Враховуючи той факт, що протокол від 21.02.2011р. підписаний понятими, а інформація досліджена під час огляду слідчим не відповідає інформації дослідженій в судовому засіданні, суд ставить під сумнів ідентичність інформації на диску CD, який оглядав слідчий, та на диску CD, який додано до матеріалів справи.

Також суд, враховує, що досліджений в судовому засіданні диск CD не має жодних ідентифікуючих ознак, не скріплений підписами понятих та слідчого, позбавлений можливості ідентифікувати досліджений диск з тим, який отриманий з ЗАТ «Київстар».

Слідчий під час огляду вказаного диску, вказав, що досліджує інформацію зняту з каналів зв'язку, отриману в порядку передбаченому ст.187-1 КПК України (1960р). Як зазначалося вище, зазначене також не відповідає дійсності, оскільки слідчий звертався до суду, а суд відповідно дав дозвіл на проведення виїмки інформації в ЗАТ «Київстар», яка регламентується ст. 178 КПК України (1960р.).

За таких обставин, суд вважає, що диск з інформацією стільникового зв'язку, подання слідчого прокуратури Зборівського району Цимбалюка В.Г. від 15.11.2010р., лист прокурора Зборівського району Ю. Гулкевич від 15.11.2010р. за №2618, лист-відповідь ЗАТ «Київстар» від 24.11.2010р. за №1846/10/01/03/00 та протокол дослідження інформації знятої з каналів зв'язку від 21.02.2011р. є недопустимими доказами, тому вони не можуть бути покладені в основу обвинувачення підсудного ОСОБА_2

На підставі досліджених доказів суд прийшов до переконання, що твердження сторони обвинувачення про факт спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_4 та ОСОБА_23 по телефону в період з 10 травня по 02 вересня 2010 року, а також, що мобільний телефон НОМЕР_9 належить ОСОБА_2, а мобільний телефон НОМЕР_7 - ОСОБА_4, не підтверджено належними та допустимими доказами, а базуються виключно на припущеннях органу досудового розслідування та недопустимих доказах.

З дослідженого під час судового розгляду висновку службової перевірки слідує, що цей документ носить характер службового. Пояснення у осіб, на які посилаються посадові особи УМВСУ в Тернопільській області, відібрано без попередження їх про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

/т. 1. а.с. 135-142/

З огляду на це, суд вважає, що висновок службової перевірки є недопустимим доказом, тому не може бути використаним як доказ вини ОСОБА_2 Аналогічну позицію висловив Апеляційний суд Тернопільської області в ухвалі 20.02.2013 року, якою скасовано вирок Бережанського районного суду в цій справі.

Під час дослідження в судовому засіданні заяви ОСОБА_4 встановлено, що вона написана рукописним текстом 02.09.2010р. В її лівому нижньому куті проставлено штамп про реєстрацію в журналі заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються УБОЗ УМВСУ в Тернопільській області 02.09.2010р. за №192.

/т. 1. а.с. 21/

Згідно зі ст. 95 КПК України (1960р.) заяви або повідомлення окремих громадян про злочин можуть бути усними або письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник попереджається про відповідальність за неправдивий донос, про що відмічається в протоколі. Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона подається.

Порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, в 2010р. регламентувався Інструкцією, затвердженою наказом МВС України від 14 квітня 2004 р. № 400. Відповідно до цього наказу, заяви реєструються цілодобово в чергових частинах органів внутрішніх справ оперативними черговими відразу після їх надходження, що відображається в журналі, а також на персональній електронно-обчислювальній машині шляхом введення до автоматизованої інформаційно-пошукової системи «ФАКТ». Перевірка заяв проводиться після реєстрації та розгляду начальником ОВС.

Заява ОСОБА_4 від 02.09.2010р. не відповідає вимогам ст. 95 КПК України (1960р.). Зокрема не вказано посадова особа, яка відібрала заяву, не складено відповідного протоколу. Замість попередження заявника про кримінальну відповідальність за неправдивий донос, зроблено запис: «Зі ст. 383 КК України ознайомлений».

Факт реєстрації заяви ОСОБА_4 спростовується дослідженою копією журналу реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються за 02.09.2010р., яка отримана з ВВБ в Тернопільській області за рішенням суду. Зокрема в копії цього журналу зазначено, що за №192 о 12 годині 02.09.2010р. зареєстровано рапорт співробітника ВВБ Волинця І.Ф. Інформація щодо реєстрації заяви ОСОБА_4 в журналі взагалі відсутня.

/т. 4 а.с. 9/

Під час дослідження рапорту Волинця І.Ф. встановлено, що на ньому проставлено штамп на якому зазначено, що рапорт зареєстровано в журналі заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються ВВБ в Тернопільській області 02.09.2010р. за №192.

/т. 1. а.с. 22/

Під час дослідження пояснення ОСОБА_4 від 02.09.2010р., яке відібрав прокурор Бережанської районної прокуратури ОСОБА_60, встановлено, що на ньому зроблено рукописний напис про реєстрацію в Бережанській районній прокуратурі за №100.

/т. 1. а.с. 55-56/

Судом також досліджено постанову про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, яка винесена заступником прокурора Тернопільської області 27.09.2010р. Приводом до порушення кримінальної справи вказана письмова заява ОСОБА_4

/т. 1. а.с. 1/

Суд вважає, що порушення вимог ст. 95 КПК під час прийняття заяви та внесення органом дізнання в заяву про вчинений злочин завідомо неправдивої інформації про реєстрацію в журналі заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, виключає можливість її використання як допустимого джерела доказу.

За вказаних обставин інформація зазначена в заяві ОСОБА_4 від 02.09.2010р., яка була офіційним приводом до порушена кримінальної справи, є недопустимим доказом, тому суд виключає можливість її використання для доведення вини підсудного ОСОБА_2

Відповідно до ст. 98 КПК України кримінальна справа може бути порушеною лише за наявності приводів і підстав.

З огляду на вказане суд вважає, що кримінальна справа стосовно ОСОБА_2 порушена без належного приводу, тобто в порушення вимог ст.98 КПК України.

Під час судового розгляду був досліджений протокол огляду, фіксації, вручення грошових коштів.

Встановлено, що протокол був складений 02.09.2010р., в період з 08 год 30 хв. до 09 год. 00 хв., оперуповноваженим ВВБ в Тернопільській області ОСОБА_19 з участю співробітників ВВБ ОСОБА_21, ОСОБА_20 в м. Бережани. Точної адреси місця проведення цієї процесуальної дії не вказано. Понятим ОСОБА_26 та ОСОБА_25, відповідно до ст. 127 КПК України роз'яснено їх права та обов'язки. В протоколі вказано, що оглянуто, зафіксовано та вручено ОСОБА_4 13 купюр номіналом по 100 грн. та зазначено серії та номера цих купюр. На грошових купюрах фломастером для нанесення невидимого маркування здійснено напис «Хабар», та грошові кошти оброблені спец барвником. До протоколу додано ксерокопії купюр на чотирьох аркушах.

/т. 1. а.с. 23-28/

Однак співробітники ВВБ в Тернопільській області в цьому протоколі не вказали хто конкретно застосовував спеціальні хімічні засоби, назву та класифікацію спецзасобів, використану кількість спецзасобів, які конкретно частини грошових коштів піддавалися обробленню спеціальним барвником. Також відсутні дані про те, хто проводив виготовлення ксерокопій, де та на яких технічних засобах вони виготовлені. До рукописного тексту номерів купюр вносилися виправлення без відповідних застережень. Зокрема внесені виправлення до купюри АЄ №8324373, в якій п'ята цифра «3» з очевидними виправленнями.

В матеріалах кримінальної справи відсутні документи, що свідчать про легалізацію будь-яких оперативно-розшукових матеріалів.

З дослідженого листа №18/20-2302 від 08.12.2010р. слідує, що співробітники ВВБ в Тернопільській області, під час документування факту вимагання та отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_4 хабара, оперативно-технічні засоби не застосовувалися.

/т.1 а.с 153/

Судом досліджено довідку ВВБ в Тернопільській області, яка отримана за постановою Бережанського районного суду в якій зазначено, що оперативно-розшукової справи стосовно ОСОБА_2 не заводилася.

/т.4 а.с.8/

З дослідженої довідки Бережанського РЕМ слідує, що у вересні 2010р. приміщення непрацюючої АЗС за адресою Тернопільська область м.Бережани вул. Привокзальна, 24 не були електрифікованими. Зазначене виключає можливість виготовлення ксерокопій грошових коштів за вказаною адресою.

/т.4 а.с.28/

Статтею 97 КПК України (1960р.) передбачено, що заяви або повідомлення про злочин до порушення справи перевіряються прокурором, слідчим або органом дізнання виключно шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів. Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Відповідно до ст. 190 КПК України (1960р.) до порушення кримінальної справи, допускається проведення огляду місця події.

Главою 17 КПК України (1960р.) не передбачено такої слідчої дії, як огляд, фіксація, вручення грошових коштів.

Статтею 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р. встановлено, що:

1) у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа, про що виноситься постанова, яка підлягає затвердженню начальником органу внутрішніх справ або його уповноваженим заступником (ч. 1 ст. 9 Закону);

2) без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів, крім випадку, передбаченого ч. 4 ст. 9 цього Закону - перевірці осіб у зв'язку з допуском їх до державної таємниці, а також до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках, - забороняється (ч. 3. ст. 9 Закону);

3) дозвіл на проведення оперативно-розшукової діяльності, при наявності достатніх підстав, дає керівник відповідного оперативного підрозділу, який несе відповідальність за законність здійснюваних заходів відповідно до чинного законодавства (ч. 6 ст. 9 Закону).

Згідно ч. 3 ст. 85 КПК України вставки і поправки в протоколі повинні бути застережені перед підписами.

З огляду на зазначене суд вважає, що протокол огляду, фіксації, вручення грошових коштів від 02.09.2010р. складений незаконно, в порушення вимог Закону України «Про оперативно розшукову діяльність» та КПК України (1960р.), що виключає використання протоколу як джерела доказів.

Під час судового розгляду досліджено протокол огляду від 02.09.2010р. та відеокасету з записом проведення цього огляду.

/т.1 а.с.29-32/

В протоколі зазначено, що співробітники відділ внутрішньої безпеки в Тернопільській області служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України провели огляд робочого кабінету начальника служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Бережанського РВ УМВС ОСОБА_10 та автомобіля ВАЗ 2109 реєстраційний номер НОМЕР_15, в якому виявили та вилучили гроші в сумі 1300 грн.

В дослідженій під час судового засідання довідці ВРЕР УДАІ м. Підгайці від 17.01.2012р. №37 вказано, що автомобіль ВАЗ 2109, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить мешканцю АДРЕСА_3 ОСОБА_39. З довідки слідує, що власник автомобіля нікому не давав дозволу на видачу тимчасових талонів на право керування вказаним транспортним засобом.

/т.2 а.с. 371/

В нотаріально завіреній копії свідоцтва про реєстрацію ТЗ реєстраційний НОМЕР_16 зазначено, що автомобіль зареєстрований на ОСОБА_39. У свідоцтві відсутня інформація щодо надання ОСОБА_39 права на управління та розпорядження автомобілем ОСОБА_2, або будь-яким іншим особам.

/т.2 а.с. 372/

Статтею 12 Загальної декларації прав людини встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте i сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь i репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (ч.1). Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (ч.2).

Згідно зі ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Статтею 190 КПК України (1960 р.) встановлено, що огляд житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого ч. 5 ст. 177 цього Кодексу. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою згодою володільця огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді (ч. 5 ст. 190 КПК). У випадках, передбачених частинами п'ятою і шостою ст. 190 КПК, слідчий в протоколі огляду обов'язково зазначає причини, що обумовили проведення огляду без постанови судді, та протягом доби з моменту проведення цієї дії повідомляє про здійснений огляд житла чи іншого володіння особи та його наслідки прокурора, який здійснює нагляд за досудовим слідством.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 28 березня 2008р. «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» зазначено, що відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Конституцією і законами України передбачається можливість тимчасового обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 30, 31, 32 Конституції України, під час проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства. КПК України передбачено можливість застосування таких обмежень зазначених конституційних прав і свобод людини і громадянина як огляд та обшук житла чи іншого володіння особи (стаття 141, частина п'ята статті 177; частина четверта статті 190 КПК). Обмеження вказаних конституційних прав і свобод людини і громадянина під час проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства допускається лише за вмотивованим рішенням суду (крім випадку, передбаченого частиною третьою статті 30 Конституції України) і носять винятковий та тимчасовий характер. До порушення кримінальної справи вони застосовуються з метою запобігання тяжкого чи особливо тяжкого злочину, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. Як «інше володіння» слід розуміти такі об'єкти (природного походження та штучно створені), які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути і зберегти або приховати певні предмети (речі, цінності). Ними можуть бути, зокрема, земельна ділянка, сарай, гараж, інші господарські будівлі та інші будівлі побутового, виробничого та іншого призначення, камера сховища вокзалу (аеропорту), індивідуальний банківський сейф, автомобіль тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини (у справі: «Бєлоусов проти України» (CASE OF BELOUSOV v. UKRAINE) зазначено: «Суд нагадує, що будь-яке втручання згідно з пунктом 1 статті 8 Конвенції повинно бути виправданим у розумінні пункту 2 як таке, що здійснюється «згідно із законом» і є «необхідним у демократичному суспільстві» задля досягнення однієї або більше законних цілей, що в ньому наводяться (див. серед багатьох інших джерел рішення у справах «Сільвер та інші проти Сполученого Королівства» (Silver and Others v. the United Kingdom), від 25 березня 1983 року, Series A № 61, с. 32, п. 84, та «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47, від 18 грудня 2008 року). Формулювання «згідно із законом» вимагає від оскаржуваного заходу як підґрунтя в національному законодавстві, так і його відповідності принципові верховенства права (див. С. і Марпер проти Сполученого Королівства (S. and Marper v. the United Kingdom) [ВП], заяви №№ 30562/04 і 30566/04, п. 95, ECHR 2008). Головною метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання державних органів (див. серед багатьох інших джерел рішення від 27 жовтня 1994 року у справі «Кроон та інші проти Нідерландів» (Kroon and Others v. the Netherlands) , п. 31, Series A № 297?C)».

З огляду на зазначене суд вважає, що автомобіль ВАЗ 2109 реєстраційний номер НОМЕР_15, в 2010 році був приватною власність ОСОБА_39, і відносився до категорії «інше володіння особи», яка застосовувалася в статті 190 КПК України (1960р.).

Співробітники відділу внутрішньої безпеки в Тернопільській області служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України провели огляд зазначеного автомобіля до порушення кримінальної справи, без відповідного рішення суду, без дозволу власника автомобіля та за відсутності обставин передбачених ст. 190 КПК України (1960р.), які б давали підстави для проведення огляду без рішення суду.

В протоколі огляду не вказано в чому полягала винятковість необхідності проведення огляду, не зазначені причини, що обумовили його проведення без постанови судді. Протягом доби з моменту проведення огляду співробітники ВВБ в Тернопільській області не направили повідомлення про здійснений огляд автомобіля та його наслідки прокурору Бережанського району Тернопільської області.

З огляду на зазначене суд вважає, що співробітники органів дізнання 02.09.2010р. провели огляд автомобіля ВАЗ 2109 реєстраційний номер НОМЕР_15 з порушенням вимог ст. 12 Загальної декларації прав людини, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 30 Конституції України та ст. 190 КПК України (1960 р.).

Статтею 85 КПК України (1960р.) передбачено, що в протоколі про кожну слідчу дію повинні бути зазначені: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, що проводять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб; роз'яснення їх прав і обов'язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії. Протокол зачитується всім особам, що брали участь у проведенні слідчої дії, при цьому їм роз'яснюється їх право робити зауваження. Зазначені особи можуть ознайомитися з протоколом особисто. Вставки і поправки повинні бути застережені в протоколі перед підписами. Протокол підписують: особа, яка провадила слідчу дію, допитана особа, а також перекладач, поняті, якщо вони були присутні, та інші особи, які були присутні або брали участь у проведенні цієї дії. Якщо хто-небудь з цих осіб через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то для підписання протоколу запрошується стороння особа. До протоколу можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомок, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші матеріали, які пояснюють його зміст. Коли особа, що брала участь в проведенні слідчої дії, відмовиться підписати протокол, то це зазначається в протоколі і стверджується підписом особи, яка провадила слідчу дію.

Згідно ст. 85-2 КПК України (1960р.) відеозапис може застосовуватися при проведенні огляду, обшуку, відтворенні обстановки і обставин події та при проведенні інших слідчих дій. Учасники слідчої дії повідомляються про застосування відеозапису до початку цієї дії. Після запису він демонструються всім учасникам слідчої дії, про що складається окремий протокол. Процесуальне оформлення застосування відеозапису провадиться відповідно до правил, передбачених статтею 85-1 цього Кодексу.

Статтею 85-1 КПК України (1960р.) встановлено, що при проведенні слідчих дій з застосуванням звукозапису про це повідомляються всі учасники слідчої дії до її початку. Фонограма повинна містити відомості, зазначені у частині 1 статті 85 цього Кодексу, та відбивати весь хід слідчої дії. Повторення спеціально для звукозапису будь-якої частини слідчої дії в ході її проведення не дозволяється. Перед закінченням слідчої дії звукозапис повністю відтворюється учасникам цієї дії. Висловлені ними зауваження і доповнення до звукозапису заносяться на фонограму. Протокол слідчої дії, проведеної з застосуванням звукозапису, складається з додержанням правил цього Кодексу. В протоколі повинно бути також зазначено про застосування звукозапису і повідомлення про це учасників слідчої дії, про технічні засоби та умови звукозапису, про відтворення звукозапису учасникам слідчої дії та їх заяви з приводу застосування звукозапису.

Судом встановлені численні порушення вимог ст.ст. 85, 85-1 та 85-2 КПК України (1960р.) та істотна невідповідність даних вказаних в протоколі огляду від 02.09.2010р. обставинам зафіксованим на відеокасеті з записом проведення цього огляду.

З відеозапису огляду кабінету та автомобіля встановлено, що особи які проводили огляд і відеозапис не назвали своїх посад та інших даних, взагалі не повідомляли учасників слідчої дії про те, яка слідча дія проводиться та про застосування відеозапису. Після завершення відеозапису він не демонструвався всім учасникам слідчої дії та не складений відповідний окремий протокол. В кабінеті знаходилася особа, про яку відсутні дані в протоколі. Понятим та іншим присутнім не було повідомлено про застосування технічних засобів і не роз'яснено їх права та обов'язки. З запису не можливо встановити кількості осіб, які проводять огляд кабінету, де вони знаходяться, які дії вчиняють та чи залишали вони приміщення. Під час огляду кабінету, особа яка проводила огляд, провела особистий обшук ОСОБА_10, під час якого виявлені та вилучені грошові кошти в іноземній та вітчизняній валюті, серед яких були купюри номіналом 100 гривень. Однак про це в протоколі взагалі не зазначено, не вказано сума та номінали виявлених грошових коштів. Постанову про проведення особистого обшуку співробітники ВВБ присутнім та особі, відносно якої проводився обшук, не надавали. Виявлені грошові кошти співробітниками ВВБ не оглядалися і не освітлювалися ультрафіолетовою лампою. З відеозапису неможливо встановити куди в подальшому поділися вилучені грошові кошти. Після виявлення грошових коштів в сумі 1300 грн. в автомобілі червоного кольору, співробітники ВВБ провели їх освітлення за допомогою ультрафіолетової лампи, з метою виявлення надписів і «світіння» нанесених спецзасобами. Однак «світіння» та жодних написів на грошових купюрах не виявили. Про проведення зазначеного та наслідки в протоколі не зазначили. Виявлені грошові кошти в сумі 1300 грн. були поміщені в чорний поліетиленовий кульок. Листок паперу, яким було опечатано поліетиленовий пакет з вилученими коштами, підписали поняті, однак жодних записів та печаток на цьому листку в момент підписання понятими не було. На пропозицію підписати протокол ОСОБА_10 відповів відмовою, про що не зазначено в протоколі. Здійснення відеозапису припинено до закінчення слідчої дії, однак про це немає відмітки в протоколі.

Суд зазначає, що співробітники ВВБ в Тернопільській област, які проводили огляд, жодного разу не згадували про підсудного ОСОБА_2, не намагалися встановити місце його знаходження.

Враховуючи порушенням вимог ст. 12 Загальної декларації прав людини, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 30 Конституції України та ст.ст. 85, 85-1, 85-2, 177, 190 КПК України (1960 р.), суд вважає що інформація зафіксована в протоколі огляду кабінету Бережанського РВ УМВС і автомобіля ВАЗ 2109 реєстраційний номер НОМЕР_15 02.09.2010р. та на відеокасеті запису цього огляду, є недопустимими доказами, які не можна використовувати для доведення винуватості підсудного ОСОБА_2

Суд не мав можливості дослідити грошові кошти в сумі 1300 грн. вилучені з автомобіля 02.09.2010р., оскільки встановлено, що вони відсутні при матеріалах справи.

Відповідно до дослідженої розписки, грошові кошти в сумі 1300 грн. були повернуті свідку ОСОБА_18

/т.2 а.с. 454/

Як зазначалося вище повернення йому коштів підтвердив допитаний свідок ОСОБА_18

За таких обставин суд не може посилатися на грошові кошти, як на доказ вини підсудного ОСОБА_2

Під час судового засідання було досліджено висновки судово-хімічної експертизи від 29.10.2010р. та технічного дослідження документів від 08.10.2010р. та додані до матеріалів справи пакет з парою скелець з зразком фломастера і пакет з зразком порошкоподібної речовини.

У висновку судово-технічної експертизи зазначено, що надані на експертизу 13 купюр номіналом 100 (сто) гривень із серійними номерами ЗЄ 6999863, ГХ 4607863, ВФ 5949329, ВХ 8998483, ВЧ 7524956, ГГ 0154982, АЕ 0517759, ВЗ 9075047, ВЛ 1840293, ГЦ 8995026, ГЄ 2842108, АС 8324373, ГЄ 2606426 виготовлені на підприємстві, що здійснює випуск грошових знаків та цінних паперів для Національного банку України і на них з лицевої сторони, в лівій частині наявний напис «ХАБАР», виконаний рукописним текстом друкованими літерами, які люмінесціюють барвником блакитного кольору.

/т.2 а.с. 84-87/

Із протоколу огляду, фіксації, вручення грошових коштів від 02.09.2010р., та протоколу огляду від 02.09.2010р. слідує, що купюри АС 8324373 ОСОБА_4 не вручали та в автомобілі не вилучали.

/том 1. а.с. 23, 29-32/

Експерт не звернув увагу на очевидні істотні розбіжність у вилучених та досліджуваних купюрах.

Також встановлені істотні розбіжності у документах, які надавалися експертам для дослідження та поверталися після дослідження слідчому.

Зокрема у дослідженому листі слідчого Цимбалюка В.Г. від 28.09.2010р. №2046 зазначено, що він направляє експерту постанову на 1 аркуші та тринадцять купюр по 100 гривень.

/т.2 а.с. 80/

Зазначене не відповідає примітці до висновку експерта, в якій вказано, що експерт повертає слідчому грошові кошти та висновок спеціаліста на 5 аркушах.

Також це суперечить листу НДЕКЦ № 14/6200 від 08.10.2010р. в якому вказано, що слідчому направлено лише додаток на 4 аркушах. Тобто ні грошових коштів ні висновку спеціаліста на 5 аркушах експерт слідчому не повертав.

/том.2 а.с.83/

У висновку № 2-1746/10 від 29.10.2010 року судово-хімічної експертизи спеціальних хімічних речовин вказано, що при дослідженні 13 банкнот номіналом 100 (сто) гривень із серійними номерами ЗЄ 6999863, ГХ 4607863, ВФ 5949329, ВХ 8998483, ВЧ 7524956, ГГ 0154982, АЕ 0517759, ВЗ 9075047, ВЛ 1840293, ГЦ 8995026, ГЄ 2842108, АЄ 8324373, ГЄ 2606426, на їх обох сторонах виявлено невидимі при природному (денному) освітленні нашарування спеціальної хімічної речовини, що має в УФ-освітленні люмінесценцію блакитним кольором. З лівого боку лицевих сторін вилучених банкнот виявлено невидимі при денному (природному) освітленні нашарування речовини, що мають люмінесценцію блакитним кольором у вигляді написів «хабар» в УФ-освітленні. Нашарування спеціальних хімічних речовин у вигляді напису «хабар» на банкнотах вилучених при огляді з місця події мають між собою та зі спеціальною хімічною речовиною люмінесцентного фломастера спільну родову належність.

/т.2 а. с. 93-98/

Під час судового засідання проведено огляд пакета, в якому відповідно до рукописного тексту, знаходиться зразок порошкоподібної речовини, встановлено, що пакет перебуває у розпечатаному стані. В середині відсутня будь-яка порошкоподібна речовина, тобто він пустий.

Судом також проведено огляд пакета на якому, відповідно до рукописного тексту, знаходяться скельця із зразком фломастера, встановлено, що пакет у розпечатаному стані. Всередині пакета знаходиться два скельця скріплені скетчем. Скельця жодним чином не ідентифіковані, не опечатані та не скріплені підписами понятих.

Статтею 199 КПК України (1960р.) передбачено, що у разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. Про відібрання зразків складається протокол.

Відповідно п.3.4. науково-методичних рекомендацій затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. встановлено, що вилучення об'єктів, що підлягають дослідженню, та відібрання зразків оформлюються протоколом згідно з вимогами процесуального законодавства. У них, крім загальних реквізитів такого роду документів, зазначається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань. Пунктом 4.14. передбачено, що у дослідницькій частині висновку експерт обов'язково вказує вид упакування досліджуваних об'єктів із зазначенням відомостей про те, чи впливав спосіб упакування на їх збереженість.

Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. встановлено, що в експертизі матеріалів, речовин та виробів розрізняють такий вид експертизи як експертиза речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин (п.23.1.11). Якщо досліджуються нашарування або плями на предметах, ці нашарування і плями необхідно прикрити аркушем білого паперу або тканиною, закріпленою по краях. Предмети, на яких припускається наявність волокон (інших мікрочастинок і нашарувань) забороняється упаковувати у поліетиленові мішки, оскільки поліетилен має електростатичні властивості, під впливом яких локалізація мікрочастин на об'єкті може зазнати змін (п.23.3).

Суд вважає, що нанесення хімічних речовин на грошові кошти, упакування цих коштів під час вилучення, відібрання зразків порошку «Люмінор-458» і слідів фломастера, та проведення судово-хімічної експертизи не відповідає зазначеним вимогам, з огляду на таке.

В постанові слідчого прокуратури Зборівського району від 28.09.2010р. прийнято рішення відібрати для експертного дослідження в відділі внутрішньої безпеки в Тернопільській області СВБ ГУБОЗ МВС України зразки речовини з люмінесцентного фломастера та зразки порошкової спеціальної хімічної речовини, якими були позначені грошові кошти перед врученням хабара підозрюваному у справі ОСОБА_2 з метою викриття його злочинної діяльності.

/т.2 а.с.77/

В порушення постанови слідчий Цимбалюк В.Г. 28.09.2010р. відібрав в приміщенні Прокуратури Зборівського району у ОСОБА_19 зразки порошку «Люмінор-458», та сліди фломастера для нанесення невидимого маркування. Під час проведення цієї слідчої дії не був присутній спеціаліст. В протоколах не вказано в який спосіб слідчий визначив, що вилучає саме порошок «Люмінор-458», звідки спеціальні засоби з'явилися у ОСОБА_19, з якої ємкості проведено виїмку порошку, яку кількість, його колір та інші ознаки. Слідчий вказав, що порошок поміщений у прозорий файл. Також у протоколі не вказано, що собою являє фломастер та його ознаки, яку кількість зразків фломастера відібрано і у який спосіб. Слідчий не вказав на яку поверхню нанесено сліди фломастера. У протоколі відсутні дані про те, що були використані скельця.

/т.2а.с.78, 79/

Як зазначалося вище оперативно-розшукова справа стосовно ОСОБА_2 не заводилася, під час документування факту вимагання та отримання хабара ОСОБА_2 від ОСОБА_4 оперативно-технічні засоби не застосовувалися, а свідок ОСОБА_19 не зміг пояснити звідки він отримав спеціальні засоби, для маркування і мічення грошових коштів. Він припустив, що міг їх купити в магазині. Співробітники ВВБ, без заведення оперативно-розшукової справи, помітили грошові кошти хімічною речовиною невідомого походження. Під час огляду місця події 02.09.2010р., співробітники ВВБ, освітили вилучені грошові кошти, на яких нібито були нашарування хімічних речовин, ультрафіолетовими променями, однак специфічного світіння та написів не виявили. Виявлені грошові кошти вони помістили в поліетиленовий пакет чорного кольору. Перед поміщенням грошових коштів в поліетиленовий пакет співробітники ВВБ наявність хімічних речовин в цьому пакеті не перевірили.

Експерт у висновку не вказав на вищевказані застереження, не надав оцінки зберігання об'єктів у поліетиленовій упаковці, не послався на вимоги зазначеного нормативно-правового акту, який є обов'язковим для всіх експертів, незалежно від їх відомчої належності.

Враховуючи, що висновки експертів викликають сумніви в їх правильності та суперечать іншим матеріалам справи, керуючись статтями 75 та 312 КПК України (1960р.) необхідно було б призначити повторні експертизи. Однак провести зазначені експертизи не можливо тому, що при матеріалах справи відсутні грошові кошти та відповідні хімічні речовини, а отримати їх повторно немає можливості.

З огляду на вказане суд вважає, що пакет з парою скелець з зразком фломастера, пакет в якому відсутня порошкоподібна речовина, висновки судово-хімічної експертизи від 29.10.2010р. та технічного дослідження документів від 08.10.2010р. є недопустимими доказами, тому вони не можуть бути використані для обґрунтування винуватості ОСОБА_2

Судом досліджено протокол перегляду диска з записом з камер відео спостереження від 18.02.2010р. та диска з записом з камер відео спостереження Бережанського РВ УМВС.

Протокол перегляду диска з записом з камер відео спостереження складений слідчим прокуратури Зборівського району Цимбалюком В.Г. 18.02.2010р. В ньому не вказано ніяких фактичних даних, які виявлені під час перегляду диску. Відсутня інформація стосовно того де і в який період часу проводився запис, на скількох камерах фіксувалася інформація, скільки файлів відображено на диску. Слідчий не вказав те, чи був опечатаний і завірений підписами диск, що підлягав огляду. В протоколі, в порушення вимог ст.ст.43-1, 107, 134-136, 145, 146 КПК України (1960р.) зафіксовано показання підозрюваного ОСОБА_2, про те, що він впізнає себе, начальника Бережанського РВ УМВС та інших працівників Бережанського РВ УМВС. Разом з тим не вказано на яких саме записах, в який момент і у зв'язку з якими подіями підозрюваний впізнає себе та зазначених осіб.

/т.2 а.с.152/

Інформація зазначена у протоколі перегляду диска не відповідає інформації зафіксованій на самому диску.

Під час огляду в судовому засіданні встановлено, що диск стандартної круглої форми. Він не опечатаний та не скріплений підписами слідчого та понятих. На його поверхні відсутні будь-які рукописні написи та особливі прикмети, які б давали можливість його ідентифікації. При відкритті диску встановлено, що на ньому міститься інформація на трьох файлах. На одному файлі зафіксовано запис з невідомого приміщення в якому постійно пересуваються невстановлені особи. На двох інших файлах запис території, на якій знаходяться автотранспортні засоби та пересуваються невстановлені особи. На всіх зазначених файлах запис закінчується о 13 год. 30 хв. Зображення на записах не чіткі.

Як пояснили підсудний ОСОБА_2 та прокурор на записах зафіксовано приміщення Бережанського РВ УМВС та територія біля Бережанського РВ УМВС. Також ОСОБА_2 зазначив, що його на вказаних записах немає.

У судовому засіданні прокурор підтвердила факт того, що на записах не зафіксовано ні підсудного ОСОБА_2 ні ОСОБА_4 Також сторона обвинувачення не могла пояснити, які саме із зафіксованих на записах обставини мають значення в справі.

Враховуючи зазначене суд вважає, що протокол перегляду диска з записом з камер відео спостереження від 18.02.2010р. є недопустимим доказом, а диск з записом з камер відео спостереження Бережанського РВ УМВС підтверджує показання підсудного ОСОБА_2 про те, що на записах з камер відео спостереження Бережанського РВ УМВС відсутня інформація стосовно його зустрічі з ОСОБА_4

Також суд відкидає твердження вказане обвинувачем про те, що підсудний ОСОБА_2 був службовою особою, яка займає відповідальне становище з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені в п. 1 примітки до ст. 364, посади яких згідно зі ст. 25 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХII «Про державну службу» віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Пленум Верховного Суду України в п. 18 постанови від 26 квітня 2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» зазначає, що наведений перелік є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає.

Як слідує з дослідженого під час судового розгляду послужного списку архівної справи № 24102, ОСОБА_2 обіймав посаду старшого оперуповноваженого групи кримінальної міліції у справах дітей Бережанського РВ УМВСУ в Тернопільській області. Виходячи з юридично закріплених за ОСОБА_2 повноважень та переліку службових осіб, які займають відповідальне становище, останній на думку суду, не відноситься до даної категорії.

/т.2 а.с. 168/

Апеляційний суд Тернопільської області в ухвалах від 20.02.2013 року та 10.12.2014 року звертав увагу на те, що алібі є доказом невинуватості. Обвинувачення ОСОБА_2 може бути визнано доведеним лише тоді, коли всі обставини без винятку, що стосуються алібі ретельно досліджені і повно спростовані переконливими доказами.

Доказами, якими сторона обвинувачення обгрунтовує факт перебування ОСОБА_2 в Бережанському РВ УМВС 10.05.2010р. та відібрання пояснення у ОСОБА_4 є показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_17

Як зазначалося вище підсудний ОСОБА_2 вказує, що він 10.05.2010р. не міг бути в Бережанському РВ УМВС та відбирати пояснення у ОСОБА_4 тому, що перебував разом з ОСОБА_7 на курорті «Буковель» с. Паляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, тобто має алібі.

Це алібі підсудного ОСОБА_2, яке спростовує показання ОСОБА_4 та ОСОБА_17, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та дослідженими доказами.

В довідці «Парк Готель Фоміч» зазначено, що ОСОБА_2 в період з 08 по 10 травня 2010 року міг проживати в зазначеному готелі, який розташований у Буковелі (Паляниця), оскільки готель працював безперервно на протязі 2010 року. У зв'язку з закінченням трьохрічного строку зберігання книги реєстрації тих, хто проживає в готелі, відповідно до ст.788 «Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» від 12.04.2012р. №587/5, зазначена книга знищена.

/т.7 а.с.45/

У зв'язку з зазначеним суд не мав можливості витребувати та дослідити документи, що стосуються реєстрації та проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в готелі «Парк Готель Фоміч» в період з 08 по 10 травня 2010 року.

В довідці Бережанського РВ УМВС зазначено, що 10.05.2010р. відповідальним по Бережанському РВ УМВС був ОСОБА_44

/т.3 а.с.202/

В довідці з додатками Бережанської ЦРЛ вказано, що ОСОБА_4 та ОСОБА_17 для освідування в Бережанську ЦРЛ 10.05.2010 року не доставлялися

/т.1 а.с. 112-118/

В протоколі огляд робочого кабінету ОСОБА_2, зазначено, що 02.09.2010р. прокурор Бережанської районної прокуратури ОСОБА_60 оглянув робочі столи та сейф ОСОБА_2 і не виявив жодних документів, які відносяться до доставляння ОСОБА_4 до Бережанського РВ УМВС.

/т.1 а.с.42-45/

В довідці Бережанського РВ УМВС від 20.10.2016р. зазначено, що ОСОБА_45 в 2010 році працював на посаді оперуповноваженого відділення БНОН Бережанського РВ УМВС, та був виключений зі списку працівників органів внутрішніх справ з 03.11.2011 року, в зв'язку зі смертю.

/т. 8 а.с.138/

Зазначена обставина виключає можливість допиту ОСОБА_45 в судовому засіданні та проведення з ним будь-яких інших слідчих дій.

Єдиним доказом, яким сторона обвинувачення обґрунтовує факт зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 через два тижні після 10.05.2010р. у кафе Бережанського агротехнічного інституту, що в м. Бережани по вул. Академічна, 20, та вимагання ОСОБА_2 хабара в сумі 200 доларів США, є показання свідка ОСОБА_4 Однак ОСОБА_4 не зміг вказати на свідків або докази, якими може бути підтверджено факт цієї зустрічі.

Підсудний ОСОБА_2 стверджує, що через два тижні після 10.05.2010 року, він не міг зустрічатися з ОСОБА_4 в приміщенні кафе Бережанського агротехнічного інституту, що в м. Бережани, по вулиці Академічній, 20, та вимагати у нього хабар, оскільки в цей час перебував на сесії в Національній академії внутрішніх справ України в м. Києві, тобто має алібі.

Це алібі підтверджується показаннями свідків ОСОБА_61, ОСОБА_52, ОСОБА_53 та численними дослідженими під час судового засідання документами.

Копією наказу Бережанського РВ УМВС № 183 від 14.05.2010р. на відпустку ОСОБА_6, в якій зазначено, що підсудний перебував з 15 травня по 13 червня 2010р. у відпустці з виїздом в м. Київ, для навчання в НАВСУ.

/т.2.а.с.270, 370/

Копією рапорту на відпустку ОСОБА_2 де зазначено, що він буде перебувати в м. Києві, вул. Харьковське шосе 56/500.

/т.2.а.с.271/

Білетами на проїзд з м. Луцьк до м. Києва від 15.05.2010р. та з м. Києва до м. Тернополя від 11.06.2010р.

/т.2 а.с. 268-269/

Довідкою Київської Національної академії внутрішніх справ №46/3-740 від 28.12.2011р. де зазначено, що ОСОБА_2 з 17 травня по 11 червня 2010р. перебував на навчанні.

/т.2. а.с.368/

Довідкою Бережанського РВ від 19.01.2012р. №431 де зазначено, що ОСОБА_2 з 15 травня по 13 червня 2010 року перебував на сесії у м. Києві.

/т.2. а.с.369/

Листом Київської Національної академії внутрішніх справ, який отримано за постановою суду в порядку ст.315-1 КПК України (1960р.), де зазначено, що ОСОБА_2 перебував з 17 травня по 11 червня 2010 року на навчанні в м. Києві.

/т.4. а.с.16/

Довідкою Київської Національної академії внутрішніх справ від 03.04.14р. №46/1688, яка отримана за постановою суду в порядку ст.315-1 КПК України (1960р.) де вказано, що в період з 17 травня по 11 червня 2010 року проходила сесія в якій брав участь ОСОБА_2.

/т.4. а.с.17/

Довідкою Київської Національної академії внутрішніх справ, в якій зазначено перелік заліків і екзаменів, які ОСОБА_2 здавав перебуваючи у травні - червні 2010р. на навчанні в Київській Національній академії внутрішніх справ.

/т.4. а.с.18/

Копією розкладу Київської Національної академії внутрішніх справ де вказано перелік занять групи у якій навчався ОСОБА_2, за травень-червень 2010р.

/т.4. а.с.19-23/

Підсудний ОСОБА_2 пояснив, що 03.08.2010р. близько 13 години, він не міг зустрічатися з ОСОБА_4 на автостанції м.Бережани, що по вул. Стрийська,109, та отримати від нього грошові кошти в сумі 200 гривень, оскільки в цей день, в період з 11 години 30 хвилин по 14 годину, разом з ОСОБА_12 перебував в Бережанській виховній колонії, де проводив екскурсію для неповнолітніх мешканців м. Бережани, тобто має алібі.

Алібі ОСОБА_2 підтверджується показанням свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та дослідженими доказами.

Довідкою № 10 від 11.01.2012 р. Бережанської виховної колонії де вказано, що в період з 11год. 30хв. по 14год. 03.08.2010р. ОСОБА_2 знаходився на території колонії, де проводив екскурсію для неповнолітніх.

/т.2 а.с. 374/

Довідкою №11 від 11.01.2012 р. Бережанської виховної колонії де зазначено, що згідно запису в журналі обліку перепусток для осіб, які відвідують колонію, інвентарний № 495, ОСОБА_2 видавалася відповідна перепустка 03.08.2010р.

/т.2 а.с. 374/

В листі Управління державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області № 2595 від 01.07.2016р. повідомлено, що Журнал обліку видачі разових перепусток до Бережанської виховної колонії під інвентарним №495 був заведений 10.01.2010р. Строк зберігання журналу становить один рік. Згідно Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів затвердженого Міністерством юстиції України від 12.04.2012р. №587/5, Журнал обліку видачі разових перепусток до Бережанської виховної колонії був відібраний, як такий, що не має культурної цінності та втратив практичне значення та був знищений.

/т. 7 а.с.52/

У зв'язку з зазначеним, суд не мав можливості витребувати і дослідити вказаний Журнал перепусток.

Підсудний ОСОБА_2 дав показання, що 01.09.2010 року, близько 11 год., він не міг зустрічатися з ОСОБА_4 біля приміщення адміністративного будинку Бережанського райвідділу міліції, розташованого в м. Бережани, по вулиці С. Бандери, 8, та отримати від нього грошові кошти в сумі 100 гривень, оскільки в цей день, в період з 9 по 12 годину, разом з ОСОБА_12, знаходився в Бережанській ЗОШ №1, де забезпечував охорону громадського порядку під час свята першого дзвоника та проводив зустріч з учнями старших класів, тобто має алібі.

Показання підсудного підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_12 та довідкою №4 від 11.01.2012р. Бережанської ЗОШ №1, в якій вказано, що ОСОБА_2 01.09.2010р. в період з 9 по 12 год. в Бережанській ЗОШ №1.

Підсудний ОСОБА_2 пояснив, що 02.09.2010 року, близько 12 години 30 хвилин він не міг зустрічатися з ОСОБА_4 біля входу в приміщення адміністративного будинку Бережанського райвідділу міліції, розташованого в м. Бережани по вулиці С.Бандери, 8, та отримати від нього грошові кошти в розмірі 1300 грн., оскільки в період з 10 години 02.09.2010 року по 06.09.2010р. перебував в Бережанській районній лікарні та за місцем проживання на лікуванні, тобто має алібі.

Це алібі ОСОБА_2 підтверджується дослідженими доказами.

В довідці Бережанської центральної районної лікарні від 07.09.2010р. №224 вказано, що ОСОБА_2 02.09.2010р. перебував на лікуванні.

/т.1 а.с. 175/

У листі Бережанської районної лікарні від 19.07.2016р. № 471 зазначено, що ОСОБА_2 дійсно звертався за медичною допомогою у вересні 2010 року, про що свідчить запис № 576 в журналі реєстрації довідок. Разом з тим повідомлено, що інформацію з медичної картки амбулаторного хворого (ф. № 025/0) надати неможливо, оскільки термін зберігання даного документа 5 років.

/т. 7 а.с 47/

Ця обставина виключає можливість суду витребувати та дослідити медичну документацію, щодо перебування ОСОБА_2 на лікуванні 02.09.2010р.

На підставі безпосередньо досліджених наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про те, що алібі підсудного ОСОБА_2 стосовно перебування 10 травня 2010 року на курорті «Буковель» с. Паляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, стосовно перебування в період з 16 травня по 12 червня 2010 року за межами м. Бережани, стосовно перебування 03.08.2010р. в період з 11 години 30 хвилин по 14 годину в Бережанській виховній колонії, стосовно перебування 01.09.2010р. в період з 9 по 12 годину в Бережанській ЗОШ №1 та про перебування з 10 години 02.09.2010 року по 06.09.2010р. на лікуванні, що виключає можливість його зустрічей в цей час з ОСОБА_4, знайшли своє підтвердження.

Отже аналізуючи показання підсудного ОСОБА_2 щодо його алібі, суд приходить до переконання, що вони є правдивими, оскільки є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими доказами у справі та відповідають суті тих подій, які сталися. Такі показання ніякими дослідженими доказами у судовому засіданні не спростовано.

Натомість, сторона обвинувачення не зверталася з клопотаннями стосовно витребування нових доказів, проведення слідчих дій чи допиту нових свідків, з метою спростування алібі підсудного. Суд вважає, що ним вичерпані можливості подальшого встановлення зазначених обставин з власної ініціативи.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 323 КПК України (1960р.) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року у справі № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Верховний Суд України наголошує, що докази повинні визнаватися отриманими незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання та закріплення здійснене в тому числі з порушенням встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку (пункт 19 Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»).

Отже, аналізуючи надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов до висновку, що винуватість підсудного ОСОБА_2 ґрунтується лише на припущеннях або на доказах, отриманих не у спосіб, передбачений КПК України (1960р.).

Будь-яких інших доказів, які б вказували на доведеність в діях підсудного ОСОБА_2 складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, стороною обвинувачення до суду не надано.

Не заявляв прокурор в судовому засіданні й клопотань про допит будь-яких інших свідків, дослідження додаткових письмових доказів чи речей.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного, обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливі збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Оскільки стороною обвинувачення не було доведено поза розумними сумнівами, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_2 є склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, тому всі сумніви щодо доведеності винуватості підсудного слід тлумачити на його користь.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.

Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо доведеності вини особи поза розумним сумнівом, відображена, зокрема, у п. 43 Рішення від 14 лютого 2008 р. у справі Кобець проти України, згідно якої, таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Тобто, розумний сумнів - це такий стан коли, після повного порівняння і розгляду всіх доказів, суд не відчуває переконання і моральну впевненість у тому що обвинувачення спроможне і, що позиція, яка представлена обвинуваченням, доведена в тій мірі, що у розумної (розсудливої) людини не залишилось розумного сумніву, що обвинувачений винен.

Пунктом 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип презумпції невинуватості, як один із основних засадничих принципів кримінального судочинства, передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland) від 25 березня 1983 року зробив висновок, що принцип невинуватості є одним із елементів справедливого судового процесу у кримінальних справах у розумінні пункту 1 ст. 6 Конвенції.

На думку Суду, пункт 2 статті 6 Конвенції «вимагає <…>, аби судді, виконуючи свої завдання, не ставились до них із переконанням, що підсудний учинив інкримінований йому злочин, тягар доказування лежить на обвинуваченні, а кожний сумнів має тлумачитись на користь підсудного» (рішення у справі Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) від 06 грудня 1988 року).

Згідно ст. 327 КПК України (1960р.) вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Отже, суд, провівши судовий розгляд даної кримінальної справи у відповідності до положень ч. 1 ст. 275 КПК України (1960р.), згідно з якими, розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення, дотримуючись принципів рівності прав сторін, змагальності, диспозитивності, всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, зберігаючи неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, безпосередньо дослідивши, надані докази, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 67 КПК України (1960р.), приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_2, оскільки не доведено участі підсудного у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, в якому він обвинувачується.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 81 КПК України (1960р.).

Судові витрати за проведення експертиз по справі, які складають 3846,12 грн. віднести на рахунок держави.

З врахуванням вищевикладеного, керуючись, ст.ст. 321-324, 327, 330, 332-335, 339, 341, 343 КПК України (1960р.), п. 11 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_2 в пред'явленому обвинуваченні визнати невинуватим і по суду виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України (в редакції Закону України від 7 квітня 2011 року).

Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд скасувати.

Речові докази по справі:

- пакет з парою скелець, пакет з написом «зразок порошкоподібної речовини», дактилоскопічну карту ОСОБА_17 - знищити;

- диск СD-R з носієм знятої інформації стільникового зв'язку, диск DVD із записом інформації спостереження, вилучений при огляді місця події із Бережанського РВ УМВСУ, відеокасету «Panasonik» із записом огляду від 02.09.2010р. - залишити в матеріалах кримінальної справи.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Тернопільської області, через Монастириський районний суд Тернопільської області, протягом 15 діб з дня проголошення.

Суддя І. М. Галіян