Рішення № 6397388, 04.07.2008, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа №2-1616/08

РІШЕННЯ

іменем України

04 липня 2008 року м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючого-судді Сенчишина Ф.М.

При секретарі Лук'яновій І.Ю.

За участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Торезьке шахтобудівельне Управління № 7" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку із заробітної плати при звільненні та грошового відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, позивач працював на підприємстві відповідача з 31 травня 2006 року по 08 жовтня 2007 року, звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Відповідач не виконав встановлений ст. 115 КЗпП України обов'язок щодо своєчасної виплати заробітної плати, зокрема позивачеві не виплачена заробітна плата за 2007 рік: квітень - 229 гривень 36 копійок;

· травень - 1249 гривень 35 копійок;

· червень - 405 гривень 12 копійок;

· липень - 928 гривень 56 копійок;

· жовтень - 247 гривень 69 копійок;

· листопад - 760 гривень 54 копійки.

Усього - 4326 гривень 73 копійки. У зв'язку з порушенням терміну виплати заробітної плати, позивач має право на компенсацію, розмір якої становить 946 гривень 40 копійок, загальна сума заборгованості становить 5131 гривня 17 копійок. Відповідач не провів повний розрахунок з позивачем в день звільнення і згідно вимог ст. 117 КЗпП України відповідач має сплатити йому Середній заробіток за час затримки розрахунку. Те, що відповідач по теперішній час не здійснив з позивачем повний розрахунок, завдає позивачеві моральних сраждань, він весь час переживав з приводу існування його сім'ї та внаслідок чого позивач та його сім'я були позбавлені нормального життєвого спілкування з оточуючими близькими людьми. Розмір моральних страждань позивач оцінює в 500 гривень.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованості із заробітної плати у сумі 4326 гривень 75 копійок, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у сумі 946 гривень 40 копійок, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку із заробітної плати при звільненні по день фактичного розрахунку та грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони грунтуються. На запитання головуючого відповів, що серед звільнення з липня 2007 року знаходився у відпустці.

Відповідач, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, документи, що підтверджують поважність причини неявки та заяву про розгляд справи у його відсутність суду не надав. Надав письмові заперечення щодо позовних вимог ОСОБА_1С, згідно яких з вимогами позивача згодні частково, а саме в частині стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за затримку виплати заробітної плати. Не згодні з вимогами щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку та моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 є пенсіонером, має гарантований дохід для свого життєзабезпечення, крім того, після звільнення з підприємства відповідача

працевлаштувався на шахту "Миколаївська".

На підтвердження заявлених вимог та заперечень проти них, сторонами надані та досліджені судом наступні письмові докази:

копія трудової книжки позивача;

виписки з наказів про прийняття позивача на роботу та його звільнення;

копія довідки про заборгованість із заробітної плати позивача;

довідка про середній заробіток позивача;

На підставі пояснень сторін та наданих ними доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Позивач ОСОБА_1 у період часу з 31 травня 2006 року по 08 жовтня 2007 року працював на підприємстві відповідача на посаді прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею. Звільнений з підприємства за власним бажанням. За час роботи на підприємстві відповідача йому була нарахована та не виплачена заробітна плата на суму 4326 гривень 73 копійки. При звільненні позивача йому не було виплачено заборгованість із заробітної плати, не здійснено повний розрахунок з позивачем і на час розгляду справи в суді. Розмір компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати становить 946 гривень 40 копійок. Наявність та сума заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати сторонами не оскаржується.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду, суд враховує наступне:

Згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищаєтся законом.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, организації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, в тому числі з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, суд виходить з того, що відповідач своєчасно не виплачував заробітну плату позивачеві за період його роботи на підприємстві відповідача, порушивши на тривалий час строки її виплати (заробітна плата не виплачена й на час розгляду справи в суді), при звільненні позивача з підприємства відповідача не провів з ним повний розрахунок, тому позовні вимоги в цій частині цїдлаґають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи тюзовні ^вимоги стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку із заробітної плати при звільненні позивача, суд виходить з того, що відповідачем не доведено, nto остаточний розрахунок при звільненні позивача не було проведено не з його вини. Визначаючи розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню, суд виходить з наступних розрахунків:

середньоденний заробіток позивача за останні два повні місяця роботи позивача (травень-червень 2007 року) становить гривень (1731,56+1636,05) / 43 робочі дні = 78,3165 гривень;

кількість робочих днів з 09 жовтня 2007 року по 04 липня 2008 року (включно) складає 185;

середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку 81,1579 х 185 = 14488 гривень 55 копійок; Вирішуючи питання про стягнення грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що об'єктивні докази, які б охарактеризували перенесені відповідачем моральні страждання сторонами в судовому засідання не надавалися та судом не досліджувалися. Разом з тим, суд вважає доведеним сам факт душевних страждань позивача спричинених невиплатою йому заробітної плати як за весь період роботи на підприємстві відповідача, так невиплати її після звільнення і на час розгляду справи в суді (період з жовтня 2007 року), що позбавляє позивача коштів для існування, об'єктивно вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Перенесені моральні страждання позивач оцінює в 500 гривень і з урахуванням характеру страждань (тривалі душевні хвилювання через відсутність грошових коштів для забезпечення звичайних життєвих потреб, прикладення додаткових зусиль для організації свого життя), характеру немайнових втрат, їх обсягу, тривалості, небажання відповідача в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що заявлений розмір грошового відшкодування моральної шкоди є необхідним, достатнім, розумним і справедливим, тому позовні вимоги щодо його стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у

справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Середньомісячний заробіток позивача становить 1644 гривні 64 копійка (78,3165 х 21). Суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 1644 гривні 64 копійка.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень та судовий збір у розмірі 202 гривні 61 копійка (загальна сума стягнення за рішенням 20261,70 гривень х 1%).

Керуючись ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 509, 526, 530, 625 ЦК України та ст.ст. 10,11, 60,212 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства "Торезьке шахтобудівельне Управління № 7" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку із заробітної плати при звільненні та грошового відшкодування моральної шкоди - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Торезьке шахтобудівельне управління № 7" (код ЄДРПОУ 25669879, індекс 86510, Донецька обл., м. Сніжне, вул. Горького, 6), на користь ОСОБА_2, який мешкає у м. Торезі Донецької області вул. Левітана, 12:

· заборгованість із заробітної плати за період з квітня 2007 року по листопад 2007 року включно у розмірі 4326 гривень 73 копійки;

· компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 946 гривень 40 копійок;

· середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку із заробітної плати при звільненні за період з 09 жовтня 2007 року по 04 липня 2008 року включно у розмірі 14488 гривень 55 копійок;

· грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 гривень; усього стягнути 20261 (двадцять тисяч двісті шістдесят одна) гривня 70 (сімдесят) копійок.

Стягнути з Державного підприємства "Торезьке шахтобудівельне управління № 7" в дохід держави судовий збір у розмірі 202 (двісті дві) гривні 61 (шістдесят одна) копійка та оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) гривень.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 64 (шістдесят чотири) копійки.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення надруковане в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею

ОСОБА_3