Рішення № 63972862, 10.01.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/3683/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сінгур В. О.Номер провадження 22-ц/788/164/17 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів у вигляді інфляційних збитків та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання,

в с т а н о в и л а:

07 вересня 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 20 березня 2014 року, стягнуто з ОСОБА_3 на його користь кошти в сумі 103679 грн. 47 коп., як компенсацію за його 1/2 частку в спільному майні подружжя у вигляді автомобілів «Мерседес-Венц-814», 1998 року випуску та «Лексус RX-330», 2003 року випуску, а також судові витрати в сумі 1151 грн. 49 коп.

З 20 березня 2014 року відповідач була зобов'язана виконати судове рішення та сплатити йому борг у сумі 104830 грн. 96 коп. (103 679,47 грн. + 1151,49 грн.).

З приводу невиконання судового рішення, державним виконавцем відділу ДВС Шосткинського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження.

Рішення суду відповідачем було виконане лише 22 червня 2015 року, сума боргу в повному розмірі сплачена йому за квитанціями № 5719, 5774, 5807 від 22 червня 2015 року. До цього відповідач сплатила на погашення боргу 205 грн. 23 січня 2015 року та 200 грн. 24 лютого 2015 року.

Таким чином, з 20 березня 2014 року по 23 січня 2015 року борг відповідача перед ним складав 104830,96 грн., з 24 січня 2015 року по 24 лютого 2015 року 104625,96 грн., а з 25 лютого 2015 року по 22 червня 2015 року 104425,96 грн.

Враховуючи, що індекс інфляції за згаданий період (20 березня 2014 року по 22 червня 2015 року) складає 1,739, просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь 77170 грн. 78 коп. інфляційного збільшення суми заборгованості (індекс інфляції) за невиконання рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 січня 2014 року, як грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 ЦК України.

Крім цього, просив стягнути з неї 3% річних з суми 104425,96 грн. за період з 22 червня 2014 року по 22 червня 2015 року, що становить 104425,96 грн. х 3% = 3132,78 грн.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів у виді інфляційних збитків та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 77170,78 грн., як інфляційні збитки та 3% річних за період з 22 червня 2014 року по 22 червня 2015 року в сумі 3132,78 грн., на загальну суму 80303,56 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 1614,43 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

При цьому зазначає, що вимоги ст. 625 ЦК України про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання не поширюються на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, оскільки між сторонами не виникало грошового зобов'язання зі сплати грошових коштів, а мало місце стягнення з одного із співвласників частини вартості спільного майна.

Вказує, що правовідносини, що виникли між нею та позивачем, регулюються в першу чергу сімейним правом, зокрема, підставою для задоволення позову ОСОБА_4 до неї по справі №589/4555/13-ц були норми Сімейного кодексу України. Нормами права, що регулюють сферу сімейних правовідносин не встановлено право стягнення одним з подружжя з іншого компенсацій, пов'язаних з інфляцією при стягненні частини вартості спільного майна.

Сторонни в установленному порядку повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, вищевказаним вимогам закону ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 20 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки спільного майна подружжя у вигляді автомобілів, уточнений позов ОСОБА_4 задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 103679 грн. 47 коп., як компенсацію за 1/2 частку в спільному майні подружжя у вигляді автомобілів «Мерседес-Венц-814», 1998 року випуску та «Лексус RX-330», 2003 року випуску, а також судові витрати в сумі 1151 грн. 49 коп. (а.с. 5-9).

Постановою державного виконавця відділу ДВС Шосткинського міськрайонного управління юстиції від 29 квітня 2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №589/4555/13-ц, виданого Шосткинським міськрайонним судом про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки спільного майна подружжя в сумі 104830,96 грн. (а.с. 10).

Згідно з квитанціями № 438 від 23 січня 2015 року та № 1478 від 24 лютого 2015 року, ОСОБА_3 перерахувала на картковий рахунок ОСОБА_4 відповідно 205 грн. та 200 грн. (а.с. 11-12).

Рішення суду відповідачем було виконане 22 червня 2015 року, сума боргу в повному розмірі сплачена за квитанціями № 5719, 5774, 5807 від 22 червня 2015 року.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат з несвоєчасного виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що на правовідносини, які виникли між сторонами, розповсюджуються положення ст. 625 ЦК України.

Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Цією статтею регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір у зв'язку з тривалим, на думку позивача, невиконанням рішення суду про стягнення компенсації 1/2 частки в спільному майні подружжя.

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, на порушення вимог ст. 212-214 ЦПК України, вказаних вимог закону не врахував, не визначився з характером спірних правовідносин, не звернув уваги на те, що спірні правовідносини виникли, у зв'язку з виконанням судового рішення про стягнення компенсації частки в спільному майні подружжя, тому до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Вказаної правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 13 січня 2016 року у справі № 6-3019цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, суд дійшов висновку, що ч. 2 ст. 625 ЦК України має поширюватись на порушення саме грошового зобов'язання, що існувало між сторонами до прийняття рішення суду, тобто ст. 625 ЦК України встановлює правило, за яким боржник відповідає за невиконання грошового зобов'язання і не поширюється на ситуацію, як у даній справі, коли боржник не виконує свій обов'язок сплатити певну суму коштів, що визначено рішенням суду.

З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму компенсації за частку в спільному майні подружжя на підставі ст. 625 ЦК України.

Ураховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосування норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у позові з заявлених підстав.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню компенсація судового збору, сплаченого при зверненні ОСОБА_3 з апеляційною скаргою в сумі 883 грн. 35 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів у вигляді інфляційних збитків та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію понесених нею судових витрат при зверненні з апеляційною скаргою в сумі 883 грн. 35 коп.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді -