Ухвала суду № 63972110, 05.01.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 334/8691/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/8691/16-к Слідчий суддя в 1 інст. Добрєв М.В.

Провадження №11сс/778/25/17 Доповідач в 2 інст. Булейко О.Л.

Категорія ст.183 КПК України

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

5 січня 2017 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі

Булейко О.Л., Дадашевої С.В., Рассуждая В.Я.,

секретар Бойко О.В.,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні, матеріали кримінального провадження № 12016080050006108 відомості про яке внесені до ЄРДР 8 жовтня 2016 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в місті Запоріжжі, громадянина України зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України,

за участю прокурора Мороки М.С.,

слідчої Крилової О.В.,

захисника Блажко У.В.

За матеріалами кримінального провадження встановлено, що до апеляційного суду звернулася захисник Блажко У.В., яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 із апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого і до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном шістдесят днів.

Одночасно визначено ОСОБА_4 розмір застави як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 29000,00 (двадцять дев'ять тисяч) гривень.

Встановленні зобов'язання у разі внесення застави, передбачені п.п.1, 2 ч.5 ст.194 КПК України, які покладаються на підозрюваного в разі внесення застави. Роз'ясненні наслідки порушення вказаних зобов'язань.

Процесуальне рішення слідчий суддя мотивував тим, що надані матеріали кримінального провадження доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, надані докази дають підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, та не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам зазначеним у клопотанні.

В апеляційній скарзі захисник Блажко У.В. просить ухвалу слідчого судді щодо ОСОБА_4 скасувати, та постановити нову ухвалу про відмову у застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що підозра висунута її підзахисному є необґрунтованою. Заявлені у клопотанні ризики не підтверджені доказаними. Посилається в цьому контексті на практику на практику Європейського суду з прав людини. Також вважає, що при постановленні ухвали слідчим суддею були порушенні також вимоги ст.178 КПК України. Окрім цього апелянт звертає увагу на порушення права на захист ОСОБА_4 підчас повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

За ухвалою слідчого судді, у провадженні слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080050006108 від 8 жовтня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що 7 жовтня 2016 року приблизно о 20 годині 25 хвилин ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні Інтернет Центру «В мережі», який розташований за адресою місто Запоріжжя, вулиця Руставі 2, на ґрунті раптово виниклого конфлікту, наніс один удар правою долонею в ліву сторону обличчя ОСОБА_7, внаслідок чого останній впав обличчям до підлоги. Продовжуючи конфлікт, ОСОБА_4 підбіг до ОСОБА_7, який сидів на підлозі, та наніс йому другий удар ногою в обличчя, внаслідок чого потерпілий впав на правий бік. ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 садно у лобній ділянці голови, поверхневу рану у тім'яній ділянці голови праворуч, які у сукупності кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження.

ОСОБА_7 та ОСОБА_4 вийшли з приміщення, де між ними продовжився конфлікт, в ході якого ОСОБА_4, діючи з необережності, а саме злочинної недбалості, не взявши до уваги стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_7, не передбачив можливості падіння останнього з висоти власного росту та отримання в результаті падіння тілесних ушкоджень, хоча ОСОБА_4 повинен був і міг їх передбачити, наніс ОСОБА_7 один удар правою рукою в голову, в результаті якого потерпілий втратив рівновагу та впав на землю, та під час падіння вдарився потилицею об бетонну сходинку, внаслідок чого у ОСОБА_7 утворився крововилив у потиличній ділянці голови ліворуч, гостра субдуральна гематома ліворуч, забій головного мозку тяжкого ступеня, що у сукупності кваліфіковано як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.

07.10.2016 року ОСОБА_7 госпіталізований до Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя, вул. Перемоги 80, у відділення нейрохірургії, де ІНФОРМАЦІЯ_2 року, о 22 годині 20 хвилин ОСОБА_7 помер.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 від 24.10.2016 Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_7 наступила внаслідок набряку головного мозку, забою головного мозку, закритої внутрішньочерепної травми.

21.12.2016 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, задовольнив його та обрав запобіжний захід підозрюваному у виді тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді; захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, і наполягав на законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді; слідчого, яка надала пояснення по суті кримінального провадження зокрема в обставин щодо забезпечення права на захист підозрюваного, і підтримала позицію прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню.

За вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Ухвала слідчого судді, як встановила колегія суддів, відповідає зазначеним вимогам закону.

Доводи захисника щодо необґрунтованості підозри колегія суддів вважає безпідставними і передчасними.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу ("Murrey v. the United Kingdom"). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати "обґрунтованим", залежить від усіх обставин справи ("Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom"). На переконання колегії суддів висунута ОСОБА_4 підозра за ч.1 ст.121 КК України на теперішній час є обґрунтованою у тому об'ємі щоб прийняти рішення щодо застосування запобіжного заходу.

Практикою ЄСПЛ у справі «Eckle v. Germany», визначено, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особі компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення».

За вимогами закону, особу може бути затримано або взято під варту за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення правопорушення. Для визначення обґрунтованої підозри закон вимагає наявності обставин, що правопорушення, у якому підозрюється затриманий, повинно бути закріплено у кримінальному законі, та наявності фактів причетності особи до вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею належним чином перевірені доведеність наявної обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, у об'ємі як вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, виходячи із критеріїв «розумної підозри».

Виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_4 міг вчинити злочин, слідчий суддя оцінив надані стороною обвинувачення докази на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності.

В рішенні Феррарі-Браво проти Італії Європейського суду з прав людини зазначено, що затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність по собі є метою попереднього розслідування, досягнення мети якого і є тримання г вартою. Факти, що викликають підозру, не обов'язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного , засудження або, навіть, пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінально процесу.

На переконання колегії суддів переліченні в клопотанні докази у сукупності підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Доводи захисника про порушення права на захист ОСОБА_4 колегією суддів належним чином перевірені шляхом допиту слідчого, яка заявила і цей факт підтверджено матеріалами провадження, що підозрюваний не заперечував проти його допиту без участі захисника.

Повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення і його допит було проведено за відсутності захисника. Для реалізації зазначеного права ОСОБА_4 слідчим була винесена постанова про залучення захисника 20.12.2016. Того ж дня Регіональним центром з надання безплатної вторинної допомоги було видане доручення про призначення адвоката Блажко У.В. для захисту ОСОБА_4

У дорученні було зазначено про необхідність явки захисника до слідчого на 11-00 год. 21.12.2016.

Таким чином, у призначений час адвокат не прибув до слідчого, адже в протоколі допиту ОСОБА_4 в якості підозрюваного зазначено, що вказана слідча дія відбувалася з 10-40 до 11-20 год. 21.12.2016, і ОСОБА_4 зауважив, що підчас допиту він не вимагав залучення захисника.

Колегія суддів вважає, що дії слідчого на правильність прийнятого слідчим суддею рішення не впливає.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів у вчиненні кримінального правопорушення підозра у вчиненні якого висунута ОСОБА_4, відомості про його особу в сукупності, тяжкість покарання що загрожує, а також конкретні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя встановив, що доводи слідчого є обґрунтованими, заявлені у клопотанні ризики на даний час існують. Колегія суддів з цими висновками в цілому погоджується і вважає, що принаймні два із заявлених ризиків реально існує. Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину і наступного покарання, підозрюваний може намагатися переховуватися від органів досудового розслідування. Будучи неодноразово судимим за скоєння кримінальних правопорушень, звільненим з іспитовим терміном належних висновків не зробив і знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, що свідчить про можливість вчинення нового кримінального правопорушення. Факт наявності постійного місця проживання і роботи, міцність соціальних зв'язків не спростовують існування заявлених ризиків.

Ухвалене слідчими суддею рішення ґрунтувалося саме на сукупності обставини, які мають значення для вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу і відповідає вимогам закону.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою, адекватно оцінив ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженні, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вважає, що інша більш м'яка міра запобіжного заходу не забезпечить виконання останнім процесуальних обов'язків, оскільки підозрюваному державою вже надавалася пільга (останнім вироком, він був звільнений від покарання з іспитовим строком). Однак підозрюваний на шлях виправлення і перевиховання не став. Поведінка підозрюваного свідчить про ігнорування тих обов'язків, які на нього покладаються.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу захисника-адвоката Блажко У.В. без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого і до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Булейко О.Л. Дадашева С.В. Рассуждай В.Я.