Рішення № 6397174, 01.09.2009, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Основнойтекст Справа № 2-200/2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2009 року.

Новоукраїнський районний суду Кіровоградської області у складі

головуючого судді: Стальнікова В.М.

при секретарі: Роковіцан Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка, справу за позовом Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України» Ново український комбінат хлібопродуктів до ОСОБА_1 про стягнення боргу, пені та інфляційних втрат.,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 22 лютого 2006 року звернувся із заявою до керівництва ДП ДАК «Хліб України» Новоукраїнський КХП про надання йому позики в сумі 5000,00 (пять тисяч) грн. з подальшим її погашенням рівними частинами, починаючи з 01 березня 2006 року по 01 серпня 2007 року.

Відповідно до ч.1 ст. 1047 Цивільного Кодексу України, визначено форму договору позики. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Відповідно до Цивільного законодавства між Новоукраїнським КХП та відповідачем було укладено договір №125 від 22 лютого 2006 року про надання безпроцентної позики, за умовами п.6 якого ОСОБА_1. повинен був повернути позику шляхом щомісячного утримання із заробітної плати по 65,00 грн., з березня 2006 року по грудень 2006 року включно, у січні 2007 100,00 грн., та з лютого 2007 року по лютий 2008 170 грн., після чого позика вважалась би погашеною.

Умовами п.9 договору було встановлено, що у випадку звільнення позичальника з роботи до моменту повернення всієї суми позики сум неповерненого залишку підлягає обовязковому поверненню негайно. 29 вересня 2006 року між сторонами договору №125 від 22 лютого 2006 року, було підписано додаткову угоду №1, відповідно до якої із змісту договору пункт 9 було виключено, а решта його умов залишилась незмінною. Тобто позичальник повинен був і після звільнення з роботи притримуватись вимог п.6 договору в частині повернення визначених щомісячних сум, та згідно додаткової угоди №2 від 12 листопада 2007 року сторони погодились доповнити договір пунктом 9 з порядком повернення шляхом внесення в касу Кредитора коштів таким чином: з листопада 2007 року по січень 2009 року по 262,00 грн. та лютий 2009 року 252,00 гривні.

Також згідно пункту 10 договору №125 від 22 лютого 2006 року, сторони погодилися, що у випадку порушення Позичальником своїх зобовязань за даним договором, в тому числі порушення терміну внесення щомісячних сум коштів в рахунку повернення позики, Позичальник повинен сплатити Кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення.

У випадку неповернення або несвоєчасного повернення сум позики Позичальником, він сплачує Кредитору пеню, в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день такого прострочення, починаючи з дня, коли кошти мали бути повернені, до дня фактичного повернення. У випадку двократного прострочення Позичальником термінів внесення щомісячних коштів в рахунок погашення позики, Кредитор має право вимагати негайне повернення залишку суми позики.

Однак, всупереч домовленості, в період з листопада 2007 року, повернення суми позики відповідач здійснював в порядку згідно Додатку №1.(а.с. _).

Свої зобовязання ОСОБА_1. не виконав, заборгувавши підприємству кошти в сумі 3090 ( три тисячі девяносто) грн. 00 коп.

Проте, представник Позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні подала заяву про зменшення позовних вимог, обґрунтувавши тим, що ОСОБА_1. 30 березня 2009 року в добровільному порядку вніс кошти згідно Договору №125 від 22.02.2006 року в сумі 900 грн. 00 коп. та 27 квітня 2009 року в сумі 1500 грн. 00 коп.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1. Ново українському КХП становить 690грн. 00 коп.

Статтею 1049 Цивільного Кодексу України вказано на обовязок позичальника повернути позику, тобто Позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визнані родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були йому передані.

Позика вважається повернутою в момент передавання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок ( ч.3 ст. 1049 ЦКУ).

Куруючись нормами ст.. 526 ЦКУ зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, в свою чергу статтею 530 ЦКУ передбачено строк виконання зобовязання, якщо в ньому встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).В даному випадку відповідач повинен був погасити позику в строк, передбачений договором №125 від 22 лютого 2006 року.

Статтею 1050 ЦКУ передбачено: в разі, якщо позичальник порушує умови повернення позики, він зобовязаний сплатити грошову суму позикодавцеві відповідно до ст. 625 ЦКУ.

Згідно ч.2 статті 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошових зобовязань, на вимогу кредитора зобовязаний, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Договором №125 від 22 лютого 2006 року встановлений розмір 0,5% за кожен день прострочення, таким чином, відповідач повинен сплатити підприємству позикодавцю борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, що складає 185.50 грн.(а.с. 6) та пеню в розмірі 0,5 %, що складає 1684 грн. 00 коп. ( а.с. 7).

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтвердженні судові витрати (а.с. ) у сумі 79 грн. 59 коп.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 549-552, 625, 1047, 1049, 1050, 1052 ЦК України, ст. ст. 88 ч. 1, ст. 209, 213, 215, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, на користь ДП ДАК «Хліб України» Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів (р/р26009301000511 у філії ВАТ «ВТБ Банк» м. Кіровоград, МФО 323000, код 00951876) 690 грн.00 коп. основного боргу, 185.50 грн. інфляційні збитки, 1684 грн. 00 коп. 0,5 % пені, також судові витрати в розмірі 79 грн. 59 коп.

Всього підлягає стягненню 2639 (дві тисячі шістсот тридцять девять) грн. 09 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом наступних двадцяти днів після подання заяви.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий : В.М. Стальніков