Ухвала суду № 63961755, 15.12.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 130/1874/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сенько Л.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

15 грудня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

Позивача: ОСОБА_2

Представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Адвоката ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області про визнання постанови в частині незаконною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області про визнання постанови в частині незаконною та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи звертаючись до суду та на аргументацію позовних вимог, позивач вказав на те, що 14 червня 2014 року на території Відокремленого підрозділу Дитячий оздоровчий табір «Дубки» у приміщенні літнього театру з позивачем стався нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом проведення розслідування нещасного випадку (аварії) від 14.06.2016 року (а.с.13-19) та актом №1 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом від 25.06.2016 року (а.с.20-24), внаслідок якого висновком медико-соціальної комісії (далі МСЕК) від 17.03.2015 року позивачу встановлено третю групу інвалідності, де зазначено причину інвалідності - трудове каліцтво (ОРА) (а.с.25). Згідно постанови №0202/15/15.1/14 від 02.07.2015 року відділенням ВД ФССНВ у Жмеринському районі потерпілому ОСОБА_2 призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 7920,04 грн.(а.с.26). Загальна сума доходів позивача з грудня 2014 року по травень 2015 року становить 24764,27 грн.

Судом першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що правовідносини, що виникли між потерпілим від нещасного випадку на виробництві, повинні регулюватися Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а не Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Тому бере до уваги розрахунки одноразової допомоги, які надані позивачем і відповідають вимогам ст.34 першого Закону.

Судова колегія апеляційної інстанції повністю погоджується з даним висновком суду І інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.

Так, статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині 1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Згідно пункту 4 частини 1 цієї статті Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Законодавцем чітко прописано, що нещасний випадок - це страховий випадок, і з настанням його виникає право особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Уразі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду, а відтак на момент встановлення МСЕК відсотку втрати працездатності 8 липня 2015 року діяв Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно зі ст.42 ч.2 цього Закону, у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату, однак відповідач при виплаті позивачу одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності керувалось ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Однак, судова колегія апеляційної інстанції повністю погоджується з висновком суду І інстанції на рахунок того, що у позивача виникло право на страхове відшкодування саме 14 червня 2014 року, коли з ним стався нещасний випадок на виробництві, а відтак правовідносини, що виникли між потерпілим від нещасного випадку на виробництві, повинні регулюватися Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а не Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Тому бере до уваги розрахунки одноразової допомоги, які надані позивачем і відповідають вимогам ст.34 першого Закону.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6