Ухвала суду № 63961150, 11.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 жовтня 2016 рокусправа № 804/14103/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання:Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та Приватного підприємства "Адоніс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року

у адміністративній справі № 804/14103/14 за позовом Приватного підприємства "Адоніс" до Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року частково задоволено адміністративний позов ПП "Адоніс", визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області: форми «Р» від 23.07.2014р. №0003242201 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 146982,91 грн.; форми «П» від 23.07.2014р. №0003252201 в частині зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств у сумі 155043,80 грн.; та форми «Р» від 23.07.2014р. № НОМЕР_1 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 92175,00 грн.

Зазначеною постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду також відмовлено Приватному підприємству "Адоніс" у задоволені позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області: форми «Р» від 23.07.2014 р. № НОМЕР_2 в частині визначення позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 41522,37 грн.; форми «П» від 23.07.2014 р. № НОМЕР_3 в частині зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств в сумі 84332,20 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1; форми «Р» від 23.07.2014 р. .№ НОМЕР_2 в частині визначення позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 33818,00 грн. за основним платежем та у сумі 16909,00 грн. за штрафними санкціями по взаємовідносинам з ПП «Строймонтаж-ЛМЛ»; та форми «Р» від 23.07.2014 р. № НОМЕР_2 в частині визначення позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 76171,00 грн. за основним платежем та у сумі 38085,50 грн. за штрафними санкціями, нарахованими через допущення ПП «Адоніс» методологічної помилки.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена до апеляційної інстанції як позивачем в частині відмови у задоволені частини його вимог, так і відповідачем в частині задоволення позову ПП "Адоніс", кожен із апелянтів посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та неврахування фактичних обставин, просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення: позивач в частині відмови у задоволені вимог, а відповідач в частині задоволення вимог позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційних скарг позивача та відповідача з урахуванням наявних в матеріалах справи письмових доказів, а також перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність правової оцінки, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг позивача та відповідача, виходячи з нижченаведеного

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, і матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі акту від 08.07.2014 р. №2422/22/30317066, складеного за результатами проведеної відповідно до п.77.1. ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, плану-графіка на 2 квартал 2014 року та виданих Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області направлень від 10.06.2014р. №335, №336, №357, №358, №303 документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання ПП «Адоніс» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012р. по 31.12.2013р., під час якої встановлено та в акті перевірки зафіксовано порушення позивачем приписів п.135.1, п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, п.146.5 ст.146 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «Адоніс» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 370776,00грн.; порушення приписів п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.39.1.1 п.39.1 ст.39, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст.189, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, у звязку із чим позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 203916,00грн. (т.1 а.с. 35-94).

Наведені в акті перевірки висновки обґрунтовані тим, що в ході перевірки позивача було встановлено надходження на адресу останнього товару від невстановлених осіб у звязку із тим, що Приватним підприємством «Адоніс» не було надано до перевірки належного документального підтвердження отримання бетону від ТОВ «Лантиком», зокрема, товарно-транспортних накладних та сертифікатів відповідності на поставлений товар, через що неможливо встановити отримання цього товару саме від ТОВ «Лантиком». Крім того на момент списання вказаної бетонної суміші остання вже втратила свої властивості, так як списання відбулося вже після спливу терміну її використання. За таких обставин, означена бетонна суміш є безоплатно отриманою, отже, її вартість має бути віднесена до складу валового доходу, що позивачем здійснено не було, чим допущено заниження податку на прибуток. Також в ході перевірки позивача було встановлено безпідставне віднесення останнім до складу витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, сум витрат за господарськими операціями з ТОВ НВП «Південбудпром», ФОП ОСОБА_1, ПП «Строймонтаж-ЛМЛ» та ТОВ «Мега Пром», оскільки такі послуги є безоплатно отриманими. Так, господарські операції з ПП «Строймонтаж-ЛМЛ» та ТОВ «Мега Пром» щодо надання послуг не підтверджені відповідними первинними документами, такими як актами приймання-передачі будівельних майданчиків, актами приймання-передачі будівельних матеріалів, обладнання, проектною документацією, будівельною документацією за встановленою формою, документами, що підтверджують перебування працівників вказаних підприємств на території позивача тощо. Отримання позивачем послуг від ТОВ НВП «Південбудпром» та ФОП ОСОБА_1 відповідачем фактично не заперечується, однак, такі послуги є безоплатно отриманими, оскільки кредиторська заборгованість позивача перед цими контрагентами є безнадійною, через сплив строків позовної давності для стягнення такого боргу в судовому порядку. Отже, вартість безоплатно отриманих послуг має бути віднесена позивачем до складу валового доходу відповідного звітного податкового періоду. Крім того документальне непідтвердженою є і господарська операція щодо придбання позивачем пневмокамерних насосові, нібито у ТОВ «Мега Пром», однак, цей товар є отриманий від невстановлених осіб, оскільки позивачем не надано документів, що підтверджують рух товару від продавця до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування, відвантаження товару та його якість і походження. Таким чином, вартість означених пневмокамерних насосові має бути віднесена до складу валового доходу, що позивачем здійснено не було, чим також допущено заниження податку на прибуток. До того ж під час перевірки встановлено допущення позивачем методологічної помилки, яка призвела до заниження податку на прибуток за 2012 рік на суму 76171,00грн. Крім того, за результатами перевірки було встановлено реалізацію Приватним підприємством «Адоніс» товарів (цементу) за ціною нижчою від ціни його придбання, а також зберігання позивачем цементу, який частково втратив свої властивості через знаходження його на складі понад встановленого строку зберігання, що свідчить про те, що означені товари не використовуються в господарській діяльності позивача, так як не спрямовані на отримання прибутку, який є однією з основних ознак такої діяльності. Відсутність повязаності операцій з господарською діяльністю платника податку виключає у останнього право на віднесення сум податку на додану вартість за такими операціями до складу податкового кредиту.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень в частині, по якій між позивачем та податковим органом не було досягнуто податкового компромісу, суд першої інстанції спираючись на положення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 пп.138.1.1 п.138.1 п.138.2 п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1 п. 198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, та приписи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» виходив з того, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Задовольняючи вимоги позивача у цій справі в частині визнання протиправними та скасування винесених Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень: форми «Р» від 23.07.2014 р. № НОМЕР_2 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 146982,91 грн.; форми «П» від 23.07.2014 р. № НОМЕР_3 в частині зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств у сумі 155043,80 грн.; та форми «Р» від 23.07.2014 р. № НОМЕР_1 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 92175,00 грн., на підставі дослідження долучених до матеріалів справи копій первинних документів, які надавалися позивачем до перевірки та відображені в акті, складеному за її результатами, та з огляду на характер дій позивача у взаємовідносинах з ТОВ «Лантиком», ТОВ «Мега Пром», і ТОВ НВП «Південбудпром», які вказували на реальність та товарність господарських операцій з зазначеними контрагентами, на підставі яких було сформовано податковий облік позивача та були визначені ним податкові зобовязання, і які свідчать про зміни в майновому стані позивача та рух його активів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій між позивачем та його вищенаведеними контрагентами, і про безпідставність наведених податковим органом в акті перевірки від 08.07.2014 р. №2422/22/30317066 висновків щодо: надходження в перевіряємий період на адресу позивача товару від невстановлених осіб; не надання ПП «Адоніс» до перевірки належного документального підтвердження отримання бетону від ТОВ «Лантиком»; безоплатне отримання позивачем послуг від ТОВ НВП «Південбудпром» та ТОВ «Мега Пром», і відповідно безпідставне віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, сум витрат за господарськими операціями з вказаними контрагентами.

Даючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у частині правовідносин позивача з ТОВ «Лантиком», ТОВ «Мега Пром», і ТОВ НВП «Південбудпром», суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, оскільки довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Відповідач по справі в даному випадку не довів належними доказами нікчемності договорів позивача з ТОВ «Лантиком», ТОВ «Мега Пром», і ТОВ НВП «Південбудпром», чи фіктивної господарської діяльності вказаних контрагентів позивача, або безтоварності господарських операцій, чи відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача

Судовою колегіє також встановлено, що наявні в матеріалах справи копії первинних документів позивача не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, спричиняють втрату ними юридичної сили.

Крім того, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Лантиком», ТОВ «Мега Пром», і ТОВ НВП «Південбудпром» суперечили б чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, або порушували публічний порядок.

Відтак податковим органом не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих позивачем у цій справі на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами з ТОВ «Лантиком», ТОВ «Мега Пром», і ТОВ НВП «Південбудпром», та не доведений факт порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з зазначеними контрагентами.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та для скасування рішення суду першої інстанції в зазначеній податковим органом частині.

Разом з тим, судова колегія також не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача і для скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року в частині відмови ПП "Адоніс" у задоволені позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області: форми «Р» від 23.07.2014 р. № НОМЕР_2 в частині визначення позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 41522,37 грн.; форми «П» від 23.07.2014 р. № НОМЕР_3 в частині зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств в сумі 84332,20 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1; форми «Р» від 23.07.2014 р. .№ НОМЕР_2 в частині визначення позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 33818,00 грн. за основним платежем та у сумі 16909,00 грн. за штрафними санкціями по взаємовідносинам з ПП «Строймонтаж-ЛМЛ»; та форми «Р» від 23.07.2014 р. № НОМЕР_2 в частині визначення позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 76171,00 грн. за основним платежем та у сумі 38085,50 грн. за штрафними санкціями, нарахованими через допущення ПП «Адоніс» методологічної помилки.

Як встановлено судовою колегією під час апеляційного перегляду судового рішення у цій справі, позивачем по справі не було надано ні до перевірки, ні до суду жодних документів щодо реструктуризації чи погашення частини заборгованості (період виникнення грудень 2010 року) перед ФОП ОСОБА_1 за договорами оренди №01/06-08 від 01.06.2008р., №02/03-09 від 02.03.2009р. та №03/01-10 від 03.01.2010р. на суму 302871,44 грн., строк позовної давності по стягненню якої згідно ст.257 Цивільного кодексу України сплив у грудні 2013 року, і відповідно до п. «а» п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України позивач повинен був включити до складу доходів суму вказаної безнадійної кредиторської заборгованості перед ФОП ОСОБА_1, однак, в порушення вищеозначених законодавчих приписів цього не зробив, чим занизив податок на прибуток приватних підприємств.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Строймонтаж-ЛМЛ», судовою колегією встановлено та взято до уваги, що позивачем до перевірки не надавалися відповідні первинні документи, якими б була підтверджено реальність виконання господарських операцій по трьом договорам з ПП «Строймонтаж-ЛМЛ»: №12-01109 від 29.10.2012р., №10 від 10.01.2013р., та №17 від 17.01.2013р., що в свою чергу відповідно до вимог п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України суд першої інстанції визнав підставою вважати, що такі документи були відсутні у позивача на час складення відповідної звітності.

При цьому, суд першої інстанції правильно також визнав, що надані позивачем до перевірки і до суду першої інстанції акти здачі-прийняття робіт за вказаними вище договорами з ПП «Строймонтаж-ЛМЛ» не дають можливості встановити зміст та обсяг господарських операцій, оскільки в них лише загальною фразою вказано назву виконаних робіт, а надані позивачем до суду Акти за формою КБ-2в не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази, як в силу п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, так і з підстав не надання позивачем будь-яких пояснень причини ненадання їх до перевірки, чи до заперечень на акт перевірки.

Погоджується судова колегія і з оцінкою наданих позивачем до суду будівельно-технічної документації, яка не містить в собі локальних кошторисів, договірної ціни, підсумкових відомостей ресурсів тощо, та проектної документації, наявність якої передбачена договорами №12-01109 від 29.10.2012р., №10 від 10.01.2013р. та №17 від 17.01.2013р. щодо ремонту, а також проекту виконання робіт «Технологічної лінії перевантаження навального цементу з вагонів-хоперів до автоцементовозів» який містить опис саме цих робіт, а не робіт з улаштування цементних силосів та улаштуванню фундаменту під ці цементні силоси.

За наведених обставин, судова колегія в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач безпідставно відніс до складу витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, вартість робіт за договорами з цим контрагентом, оскільки такі витрати є документально не підтвердженими, що за змістом п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України виключає їх віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, що відповідно слугувало підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 23.07.2014р. №0003242201 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 33818,00грн. за основним платежем та у сумі 16909,00грн. за штрафними санкціями..

Обґрунтованою судова колегія також визнає відмову суду першої інстанції у задоволені позову ПП «Адоніс» в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 23.07.2014р. № НОМЕР_2, яким позивачу було визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 76171,00 грн. за основним платежем та у сумі 38085,50грн. за штрафними санкціями, нарахованими через допущення ПП «Адоніс» методологічної помилки, оскільки у ході перевірки було встановлено порушення позивачем податкового законодавства щодо нарахування та сплати податкового зобовязання за 4 квартал 2012 року, а саме: встановлено, що сума податку на прибуток по рядку 11 «Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню» та по рядку 16 «Податок на прибуток за звітний (податковий) період» за 1-3 квартал 2012 року задекларована з урахуванням уточнюючого розрахунку у сумі 6171,00 грн., а згідно наданої до контролюючого органу декларації з податку на прибуток за 2012 рік сума податку на прибуток по рядку 11 «Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню» складає 111524,00 грн., тобто по рядку 16 «Податок на прибуток за звітний (податковий) період» за 2012 рік сума до сплати повинна складати 105353,00 грн., але позивач задекларував у рядку 16 та сплатив за 4 квартал 2012 року лише 35353,00 грн.

У ході апеляційного розгляду доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, що відповідно унеможливлює її задоволення та скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області: форми «Р» від 23.07.2014 р. № НОМЕР_2 в частині визначення позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 41522,37 грн.; форми «П» від 23.07.2014 р. № НОМЕР_3 в частині зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств в сумі 84332,20 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1; форми «Р» від 23.07.2014 р. .№ НОМЕР_2 в частині визначення позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 33818,00 грн. за основним платежем та у сумі 16909,00 грн. за штрафними санкціями по взаємовідносинам з ПП «Строймонтаж-ЛМЛ»; та форми «Р» від 23.07.2014 р. № НОМЕР_2 в частині визначення позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 76171,00 грн. за основним платежем та у сумі 38085,50 грн. за штрафними санкціями, нарахованими через допущення ПП «Адоніс» методологічної помилки.

З огляду на викладене апеляційний суд в повному обсязі погоджується із висновком суду першої інстанції у цій справі, та вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи і надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційні скарги позивача та відповідача задоволенню не підлягають.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія

У х в а л и л а :

Апеляційні скарги Приватного підприємства "Адоніс" та Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року залишити без змін

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий:С.В. Сафронова

Суддя:В.Ю. Поплавський

Суддя:Д.В. Чепурнов