Постанова № 63956516, 14.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1540/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (треті особи: Національна поліція України, Атестаційна комісія № 6 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі ГУ Національної поліції в Миколаївській області). З урахуванням клопотання про відкликання частини позовних вимог позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 1 липня 2016 року № 148 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поновити позивача на посаді інспектора відділу управління кадрового забезпечення ГУ Національної поліції в Миколаївській області з 2 липня 2016 року, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 2 липня 2016 року до фактичного поновлення на посаді, допустити негайне виконання рішення суду (а. с. 11, 86).

В обґрунтування позову зазначалось, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 2012 року. Наказом ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 7 листопада 2015 року № 5 о/с позивача було призначено на службу в поліції інспектором відділу управління кадрового забезпечення з присвоєнням йому спеціального звання старший лейтенант поліції. 1 лютого 2016 року ГУ Національної поліції в Миколаївській області видано наказ № 52 «Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області», яким призначено атестування поліцейських ГУ Національної поліції в Миколаївській області та створено атестаційні комісії. В лютому 2016 року позивач пройшов тестування на знання законодавчої бази та на загальні здібності, на підставі яких отримав загальну оцінку « 52». 1 березня 2016 року ОСОБА_1 пройшов співбесіду, за результатами якої Атестаційною комісією № 6 ГУ Національної поліції в Миколаївській області складений висновок, згідно якого позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Апеляційною атестаційною комісією Південного регіону № 3 відмовлено у розгляді скарги позивача на назване рішення Атестаційної комісії № 6 ГУ Національної поліції в Миколаївській області, у звязку з тим, що скаржником не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності. Наказом ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 1 липня 2016 року № 148 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність). На думку позивача, названий наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме невірно застосовано норми Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських. Так, на думку апелянта, судом не враховано, що названими нормами законодавства визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестації. Крім того, звільнення особи за службовою невідповідністю є найсуворішим рішенням, яке не повинно було прийматись стосовно позивача. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи позивача та його представника в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 2012 року.

Наказом ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 7 листопада 2015 року № 5 о/с позивача призначено на службу в поліції інспектором відділу управління кадрового забезпечення з присвоєнням йому спеціального звання старший лейтенант поліції.

1 лютого 2016 року ГУ Національної поліції в Миколаївській області видано наказ № 52 «Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області», яким призначено атестування поліцейських ГУ Національної поліції в Миколаївській області та створено атестаційні комісії.

В лютому 2016 року позивач пройшов тестування на знання законодавчої бази та на загальні здібності, на підставі яких отримав загальну оцінку « 52».

1 березня 2016 року ОСОБА_1 пройшов співбесіду, за результатами якої Атестаційною комісією № 6 ГУ Національної поліції в Миколаївській області складений висновок, згідно якого позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Апеляційною атестаційною комісією Південного регіону № 3 відмовлено у розгляді скарги позивача на назване рішення Атестаційної комісії № 6 ГУ Національної поліції в Миколаївській області, у звязку з тим, що скаржником не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності.

Наказом ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 1 липня 2016 року № 148 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що неотримання достатнього балу за тестування є підставою для прийняття комісією рішення про невідповідність позивача займаній посаді, що, в свою чергу, є підставою для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади через службову невідповідність.

Проте, з таким рішенням суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Відповідно до п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» названого Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Згідно ч. 1 ст. 58 Закону призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обовязків.

Як встановлено матеріалами справи, наказом ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 7 листопада 2015 року № 5 о/с позивача призначено на службу в поліції на посаду інспектора відділу управління кадрового забезпечення з присвоєнням йому спеціального звання старший лейтенант поліції (а. с. 16).

Таким чином, ГУ Національної поліції в Миколаївській області при призначенні позивача на службу в поліції на вказану посаду фактично визнало ОСОБА_1 таким, що відповідає вимогам до поліцейських, визначеним Законом України «Про Національну поліцію». При цьому названий наказ від 7 листопада 2015 року № 5 о/с не містить умов про проведення конкурсу та тимчасовість призначення позивача на посаду.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри.

Частиною 2 названої статті Закону визначено, що атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України, що передбачено ч. 5 названої статті Закону.

Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських затверджено наказом МВС України від 17 листопада 2015 року № 1465 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 року за № 1445/27890) (далі Інструкція № 1465).

Згідно п. 3 Розділу I названої Інструкції атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Таким чином, наведені положення Інструкції повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію». При цьому названий перелік підстав для проведення атестування поліцейських є вичерпним.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Згідно пп. 2 п. 1 розділу IV названої вище Інструкції організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають, серед іншого, складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Аналізуючи наведену норму Закону у взаємозвязку з вказаними вище положеннями щодо підстав атестування поліцейських, суд приходить до висновку, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування повинно бути визначено: прізвище, імя та по батькові поліцейського (поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню. При цьому прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце виключно у випадках, передбачених Законом, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Проте, ГУ Національної поліції в Миколаївській області не наведено передбачених ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для проведення атестації ОСОБА_1, а саме, не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що позивач мав бути призначений на посаду без проведення конкурсу, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності за станом здоровя чи у звязку із не виконанням службових обовязків.

Натомість матеріали справи містять атестаційний лист від 25 січня 2016 року, складений заступником начальника управління кадрового забезпечення ГУ Національної поліції в Миколаївській області, згідно якого за період служби ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно, добросовісним, дисциплінованим, сумлінним, працелюбним співробітником, який має практичний досвід роботи та гарну спеціальну підготовку, знає та сумлінно виконує свої функціональні обовязки, постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, вміє зосередити зусилля на вирішенні основних задач, розуміє та правильно вирішує поставлені перед ним завдання, здатний стійко переносити психофізичні навантаження та труднощі служби, знає специфіку роботи не тільки кадрового апарату, але і інших служб. При цьому за висновком прямого керівника, а саме заступника начальника ГУ Національної поліції в Миколаївській області, позивач займаній посаді відповідає (а. с. 108-109).

За таких даних, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачем було протиправно включено позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Відповідно до п. 10 розділу IV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обовязковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Як вбачається з матеріалів справи, в лютому 2016 року позивач пройшов тестування на знання законодавчої бази та на загальні здібності, за результатами яких отримав 52 бали (а. с. 110).

Згідно п. 15 розділу IV Інструкції атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:

1) займаній посаді відповідає;

2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;

3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;

4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Пунктами 20 та 21 розділу IV Інструкції визначено, що усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу.

Атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обовязків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження) (п. 16 розділу IV Інструкції).

Таким чином, висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результатів тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційного листа; матеріалів співбесіди; документів, що надійшли на запити атестаційної комісії; результатів тестування на поліграфі та матеріалів особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обовязків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Матеріалами справи встановлено, що 1 березня 2016 року ОСОБА_1 пройшов співбесіду, за результатами якої Атестаційною комісією № 6 ГУ Національної поліції в Миколаївській області складений висновок, згідно якого позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. (а. с. 118).

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 та ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Аналогічний обовязок Національної поліції України та її посадових й службових осіб щодо застосування положень Конвенції у своїй діяльності встановлений положеннями ч. 2 ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію».

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт тощо), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Так, принцип обґрунтованості рішення субєкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), за результатами оцінки усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у п. 58 Рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, повязаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. При цьому орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

В рішенні Атестаційної комісії № 6 ГУ Національної поліції в Миколаївській області, що міститься в протоколі від 1 березня 2016 року, зазначено, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. При цьому комісією не вказано: з яких саме підстав комісія дійшла такого висновку, якими конкретними критеріями вона керувалася, приймаючи таке рішення, з яких підстав членами атестаційної комісії не були взяті до уваги відомості, зазначені в атестаційному листі позивача, результати його тестування на загальні здібності і навички, а також яким критеріям не відповідає названий поліцейський (а. с. 118).

За таких даних, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення названої атестаційної комісії, оформлене протоколом від 1 березня 2016 року, прийняте без врахування критеріїв, визначених в п. 16 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, тобто без врахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки позивача. При цьому вказане рішення не містить мотивів його прийняття, не підтверджується належними доказами, а відтак не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за службовою невідповідністю.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

Разом з цим, названий Закон не надає визначення терміну «службова невідповідність». При цьому, виходячи з вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського, та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість.

Таким чином, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Оскільки метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у звязку із службовою невідповідністю, в контексті норм Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських звільнення через службову невідповідність може мати місце лише в крайньому випадку у разі неможливості подальшого залишення поліцейського на службі в поліції.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що ГУ Національної поліції в Миколаївській області не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції та необхідності застосування до нього крайнього заходу у вигляді звільнення через службову невідповідність, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б вказували на невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, наприклад акта відповідного службового розслідування, документів, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на його критично низький професійний рівень.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування оскарженого наказу відповідача в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність, а також поновлення позивача на посаді інспектора відділу управління кадрового забезпечення ГУ Національної поліції в Миколаївській області.

Апеляційний суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач за результатами професійного тестування набрав лише 21 бал із 60 можливих, оскільки назване не може бути беззаперечною підставою для прийняття стосовно позивача найсуворішого рішення, а саме, звільнення останнього зі служби в поліції за службовою невідповідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у звязку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 названої статті Кодексу встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Пунктом 5 названого Порядку визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати

В п. 8 Порядку, зокрема, зазначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Як вбачається з довідки ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 15 липня 2016 року про грошове утримання ОСОБА_1, нараховане грошове забезпечення за останні два місяці, а саме за червень та липень 2016 року, складає 4839 грн. 77 коп. (а. с. 24). При цьому середньоденне грошове забезпечення позивача складає 156 грн. 12 коп. (4839 грн. 77 коп. (розмір грошового забезпечення за останні два місяці) / 31 день = 156 грн. 12 коп.).

За таких даних, за час вимушеного прогулу за період з 2 липня по 13 грудня 2016 року на користь позивача підлягає стягненню грошове забезпечення у розмірі 25603 грн. 68 коп. (156 грн. 12 коп. (середньоденне грошове забезпечення позивача) х 164 дні (кількість днів вимушеного прогулу) = 25603 грн. 68 коп.).

На підставі викладеного та наведених вище норм законодавства, у звязку з тим, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді інспектора відділу управління кадрового забезпечення ГУ Національної поліції в Миколаївській області, із стягненням на його користь з ГУ Національної поліції в Миколаївській області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 25603 грн. 68 коп., без врахування утримання податків та інших обовязкових платежів.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 1 липня 2016 року № 148 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Поновити позивача на посаді інспектора відділу управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 2 липня 2016 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 2 липня по 13 грудня 2016 року у розмірі 25603 (двадцять пять тисяч шістсот три) грн. 68 коп., без врахування утримання податків та інших обовязкових платежів.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

ОСОБА_3