Ухвала суду № 63953748, 05.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11-кп/790/272/17 Головуючий І-ої інстанції

Справа № 639/5062/16-к ОСОБА_1

Категорія: ч.3 ст.185 КК України Доповідач: Ємець О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Ємця О.П.,

суддів Люшні А.І., Каплієнка І.І.,

при секретарі Потюк А.В.,

за участю: прокурора Кочетова В.Ю.,

потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Жовтневого районного суду м.Харкова від 16 вересня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком

ОСОБА_3, 10.12.1980р.н., уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружений, не працюючий, раніше судимий:

- 04.03.2004р. Краснокутським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 21.04.2005р. Краснокутським районним судом Харківської області за ч.1 ст.309, ч.1 ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- 27.12.2012р. Краснокутським районним судом Харківської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.309, ст.395, ч.1 ст.70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 28.10.2015р. умовно-достроково на невідбуту частину покарання 1 рік 2 місяці 4 дні, проживаючий без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , -

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та йому призначено покарання3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначеного покарання з невідбутою частиною покарання за вироком Краснокутського районного суду Харківської області від 27.12.2012р. у виді 1 року позбавлення волі, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання 4 роки позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_3 залишено без змін, у вигляді тримання під вартою.

Постановлено зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк його попереднього увязнення з урахуванням вимог ч.5 ст.72 КК України, з розрахунку 1 день попереднього увязнення відповідає 2 дням позбавлення волі, з часу обрання запобіжного заходу 4 травня 2016 року по дату винесення вироку.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 263грн. 88коп.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Як встановив суд, ОСОБА_3, будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість знову скоїв тяжкий корисливий злочин за наступних обставин.

ОСОБА_3, 20 лютого 2016 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, діючи за попередньою змовою із іншою особою, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження, маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих спонукань, прибули до будинку №11 по вул. Володарського в м.Харкові з метою скоєння крадіжки металобрухту, який знаходився у приміщенні будинку.

ОСОБА_3, реалізуючи свій протиправний умисел, разом із іншою особою, відкривши вхідні двері будинку, які не були зачинені, проникли до квартири №3, де попередньо упевнившись, що мешканці вдома відсутні, та за їх діями ніхто не спостерігає, увійшли до спільної кухні, потерпілої ОСОБА_2 та її сусідки ОСОБА_4, де побачили пральну машинку марки «Samsung WF 8598 NMW9».

В цей час у ОСОБА_3, разом із іншою особою, виник злочинний умисел спрямований на викрадення вищевказаного майна.

ОСОБА_3 та інша особа, субєктивно усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, діючи узгоджено, з корисливих мотивів, таємно заволоділи майном потерпілої ОСОБА_2: пральною машинкою марки «Samsung WF 8598 NMW9», вартістю 4600 гривень, а також металевим посудом, а саме: каструлею алюмінієвою, обємом 7 літрів, вагою 1,5 кг., каструлею алюмінієвою з кришкою, обємом 3 літри, вагою 1 кг., друшляком алюмінієвим, вагою 500 грамів, алюмінієвими комплектуючими від мясорубки у вигляді алюмінієвої ручки, вагою 150 грамів та основної гайки, вагою 350 грамів, чавунною качатницею, обємом 3,5 літри, вагою 2,5 кг., тарілками алюмінієвими, вагою 250 грам, загальною вартістю 93 гривні 75 коп., а всього майном потерпілої на загальну суму 4693 гривні 75 коп., що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 1538 від 14 березня 2016 року, після чого з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить змінити вирок та на підставі ст.69 КК України помякшити призначене йому покарання. Вказує, що в якості помякшуючих покарання обставин судом враховане його щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, а крім того, такими обставинами, на його думкує слід визнати те, що раніше він не скоював тяжких та особливо тяжких злочинів, не порушував режиму умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, його мати ОСОБА_5, 1939р.н., є пенсіонеркою і він є для неї єдиним годувальником.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, який просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, прокурора, який вважав вирок законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою, потерпілу, яка просила постановити ухвалу на розсуд суду, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, кримінальне провадження розглянуто судом першої інстанції в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), повторно,за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникнення у житло, за викладених у вироку обставин, які ніким з учасників судового провадження не оспорювалися і докази щодо яких не досліджувалися, апеляційним судом, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, не переглядаються.

За встановлених судом обставин кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК Україниє правильною.

Призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, даних про його особу, встановлених у кримінальному провадженні обставин.

Зокрема, при призначенні ОСОБА_3 покарання суд врахував, і це знайшло своє відображення у вироку, що він раніше неодноразово судимий, офіційно не працює, має постійне місце мешкання, за яким характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

В якості обставин, які помякшують покарання, суд врахував його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст.67 КК України, судом не встановлено.

Отже, при призначенні ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції врахував передбачені ст.65 КК Україниобставини, що були встановлені у даному кримінальному провадженні, в тому числі і ті, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі, а також думку потерпілої, яка не мала до обвинуваченого будь-яких претензій.

Тому колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання в мінімальних межах санкції закону за тяжкий злочин, у вчиненні якого його визнано винуватим, в повній мірі відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і даним про його особу, є обґрунтованим та справедливим, а відтак не вбачає підстав для його пом'якшення із застосуванням положень ст.69 КК України.

Так, згідно з ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

У даному кримінальному провадженні встановлено як обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 те, що він щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, з урахуванням яких у сукупності з іншими вищенаведеними даними про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про неможливість призначення ОСОБА_3 покарання без ізоляції від суспільства та застосування ст.69 КК України. Такі висновки суду першої інстанції, які знайшли своє належне мотивування у вироку, колегія суддів вважає правильними і обґрунтованими, оскільки зазначені обставини істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, який є умисним, корисливим, тяжким.

Крім того, всупереч викладеним в апеляційній скарзі обвинуваченого доводам, матеріалами кримінального провадження підтверджено, що він раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення аналогічних тяжких злочинів проти власності.

Вчинення ОСОБА_3 нового злочину у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком саме по собі свідчить про недотримання ним умов звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, а тому його доводи з цього приводу є безпідставними.

Жодних даних на підтвердження доводів обвинуваченого, що він є єдиним годувальником своєї матері-пенсіонерки матеріали кримінального провадження не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для застосування ст.69 КК України, оскільки обставини, визнані судом такими, що помякшують покарання, дані про особу обвинуваченого, істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину. Крім того, колегія суддів також враховує пояснення потерпілої ОСОБА_2, яка вважала, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, та зазначила, що спричинені їй матеріальні збитки відшкодовані лише частково шляхом повернення працівниками правоохоронних органів частини викраденого майна, натомість решта викрадених в неї речей кухонного посуду не повернута обвинуваченим, тоді як для неї такі речі є вкрай необхідними в побуті з огляду на те, що вона має двох дітей і купівля нових побутових предметів, замість викрадених обвинуваченим, викликає труднощі у звязку з недостатнім рівнем її доходів.

З урахуванням зазначених вище обставин, підстав вважати призначене ОСОБА_3 покарання як за ч.3 ст.185 КК України, так і остаточне покарання за сукупністю вироків, явно несправедливим через його суворість, про що зазначає обвинувачений в апеляційній скарзі, не вбачається, як і не вбачається підстав для його пом'якшення та призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.

Враховуючи, що у відношенні ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк попереднього увязнення ОСОБА_3 підлягає зарахуванню у строк покарання у порядку ч.5 ст.72 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м.Харкова від 16 вересня 2016 року у відношенні ОСОБА_3 без змін.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3, 10.12.1980р.н., у строк відбування покарання попереднє увязнення з 16 вересня 2016 року по 05 січня 2017 року включно, із розрахунку один день попереднього увязнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим - у той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Судді:

_______ _______ _______

О.П. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Каплієнко