Ухвала суду № 63952599, 06.01.2017, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/47/17

провадження №1-кс/619/15/17

Ухвала

Іменем України

06 січня 2017 року м. Дергачі

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської областіНечипоренко І.М.за участю:секретаря судового засіданняНосачової І.В. слідчого Черненка А.О.

розглянувши у судовому засіданні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12016220280001460 від 14.07.2016 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, -

встановив:

Органом досудового розслідування встановлено, що 13.07.2016 до Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_4 про те, що її син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконним шляхом заволодів транспортним засобом MAZDA-3 синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_4, двигун НОМЕР_5, 2007р.в.

До суду надійшло клопотання про арешт автомобіля MAZDA-3 реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4, двигун НОМЕР_5, 2007р.в. посилаючись на те, що вході проведення досудового розслідування, було встановлено, що 28.12.2016 інспекторами прикордонної служби «Ужгород» Чопського прикордонного загону було затримано автомобіль MAZDA3, 2007р.в., р.н.НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_6. Метою накладання арешту на вищезазначене майно є забезпечення кримінального провадження, зокрема, необхідність його використання в ході досудового розслідування в якості речового доказу та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Всі зазначені вище процесуальні дії направлені на здійснення швидкого, неупередженого та об'єктивного досудового розслідування з метою встановлення істини по кримінальному провадженню. Таким чином, зазначений вище автомобіль є предметом даного злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, тому зберігання його у його нинішнього власника, може призвести до його знищення, втрати, пошкодження, відчуження або інших наслідків, які можуть перешкодити встановленню об'єктивної істини.

У судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання з підстав, які зазначені у ньому.

Відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України клопотання розглядається без участі власника або володільця майна.

Слідчий суддя на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про задоволення клопотання з наступних мотивів.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження 14.07.2016 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України (кримінальне провадження № 12016220280001460), де у фабулі зазначено, що 13.07.2016 до Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_4, 1961р.н. про те, що її син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконним шляхом заволодів транспортним засобом MAZDA-3 синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В ході проведення досудового розслідування, було встановлено, що 28.12.2016 інспекторами прикордонної служби «Ужгород» Чопського прикордонного загону, було затримано автомобіль MAZDA 3 2007р.в., р.н.НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_6.

Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до п.п.1,3 ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.

Відповідно до ст.168 КПК України факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно акту прийому-передачі від 28.12.2016 легковий автомобіль марки MAZDA 2007р.в., номерний знак НОМЕР_3 передано слідчому Ужгородського відділу поліції ГУНП у Закарпатській області підполковнику поліції Пекарь В.І.

Відповідно до положень ст.ст.167-169 КПК України зазначені у клопотанні предмети є тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Частиною 4 ст.173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Як передбачено ч.11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає, що прокурор та слідчий довели необхідність арешту вилучених автомобілів, оскільки вони відповідають критеріям речового доказу та є достатні підстави вважати, що автомобілі зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому існують обґрунтовані підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити даний вид забезпечення кримінального провадження, так як незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до п.20 «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого постановою КМ України №1104 від 19.11.2012 року, зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках Державтоінспекції МВС для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Отже, згідно наявних в матеріалах справи відомостей є підстави вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України і не застосування його арешту може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, враховуючи необхідність проведення в кримінальному провадженні процесуальних дій і з метою не відчуження автомобіля або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

У розумінні положень ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який застосовується з метою дієвості цього провадження.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №12016220280001460 від 14.07.2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно: автомобіль MAZDA-3 реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4, двигун НОМЕР_5, 2007р.в.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Роз'яснити положення, які закріплені в ч.1 ст.174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Суддя І. М. Нечипоренко