Ухвала суду № 63950157, 27.12.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8627/16-ц

Провадження № 2/522/5539/16

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

«27» грудня 2016 року

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Погрібного С.О.

за секретаря судового засідання Грищук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙСБЛІК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання ліцензійного договору недійсними, застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення грошової суми,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до уточнених позовних вимог просив визнати недійсним ліцензійний договір №1/ТЗ про надання дозволу на використання знаку від 01.06.2010 р. та додаткові угоди до нього від 05.10.2010 р., 11.11.2015 р. та 10.12.2015 р., що були укладені між ТОВ «Айсблік» в особі генерального директора ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Також позивач просив застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму коштів 10658 436,21 грн., які були перераховані ТОВ «Айсблік» на рахунок ОСОБА_2 як часткова сплата роялті на підставі оспорюваного ліцензійного договору; визнати право власності на знаки для товарів і послуг.

Ухвалою суду від 27.12.2016 року залишено без розгляду позовні вимоги ТОВ «Айсблік» в частині вимог про визнання права власності на знаки для товарів і послуг у звязку з поданою заявою представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про закриття провадження у цій цивільній справі з тих підстав, що позивач, уточнивши предмет позову, заявив вимогу про визнання за ним права власності на товарні знаки для товарів та послуг, чим поєднано в позові взаємовиключні та різні за своєю правовою природою вимоги. Крім того, розгляд заявлених вимог віднесений до юрисдикції господарського суду, з огляду на що провадження у цій цивільній справі підлягає закриттю.

При цьому, представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 в судовому засіданні 09.09.2016 року клопотання відповідача про закриття провадження не підтримав та просив відхилити.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 в судове засідання зявився, проте залишив залу засідань, просив справу розглянути за його відсутності.

Представники позивача заперечували проти задоволення вказаного клопотання, вважав його необґрунтованим, та таким, у задоволенні якого слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання відмовити у повному обсязі, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За правилами ч. 1 та 2 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, під час вирішення питання щодо підвідомчості спору, судом має бути враховано субєктний склад сторін відповідно до ст. 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Разом з цим, згідно зі ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким предявлено позовну вимогу.

Правила підвідомчості спорів господарському суду визначені ст. 12 ГПК України, відповідно до якої господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, повязаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є визнання ліцензійного договору, укладеного між господарським товариством та фізичною особою, недійсним з підстав, передбачених ЦК України із застосуванням наслідків недійсності правочину. Оспорюваний договір за своєю природою не є господарським, не стосується корпоративних прав позивача, його предметом є використання знаків для товарів та послуг, які відносяться до обєктів права інтелектуальної власності.

Відповідачка фізична особа ОСОБА_2 не має статусу підприємця, такою діяльністю не займалася, оспорюваний договір нею укладено саме як фізичною особою, яка не мала статусу підприємця. Це доводиться матеріалами справи, а також отриманими відомостями з відповідного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

За ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно з ч. 1 ст. 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

При цьому, відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №1 від 01.03.2013 року визначаючи, чи є спір таким, що виникає з корпоративних відносин та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 4 частини першої статті 12 ГПК, стаття 15 ЦПК), слід враховувати роз'яснення, надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

Наприклад, у порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у спорі є фізична особа. При цьому положення пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, враховуючи її імперативний характер, не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних з діяльністю інших суб'єктів господарювання (споживчих, садових товариств тощо), а також стосовно справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, який вибув. Це стосується і спорів за участю спадкоємців учасників господарських товариств, які ще не стали їх учасниками. Наприклад, спір між спадкоємцем учасника господарського товариства та товариством щодо розміру належної йому до передачі у грошовій формі частки у майні товариства, яка належала спадкодавцю; спір між сторонами з приводу виконання цивільно-правового договору (зокрема, виконання договору купівлі-продажу частки статутного фонду господарського товариства), оскільки він виник не з корпоративних відносин.

Проаналізувавши наведене суд дійшов висновку про підвідомчість такого спору цьому суду.

Аналогічних висновків дійшов Апеляційний суд Одеської області в ухвалі суду від 03.11.2016 року, розглядаючи апеляційні скарги ОСОБА_2 та ТОВ «Айсблік» у цій цивільній справі на ухвалу суду про відкриття провадження від 17.05.2016 року у звязку з порушенням дотримання правил підвідомчості.

Отже, дослідивши склад учасників та предмет спору у цій цивільній справі, судом констатується відсутність підстав для закриття провадження відповідно до правил ст. 205 ЦПК України, з огляду на що закриття провадження у цій цивільній справі є неможливим, а у задоволенні клопотання представника відповідача необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 30, 205 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 12, 21 ГПК України СУД

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ С.О. Погрібний

27.12.2016