Постанова № 63945787, 21.12.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р.Справа № 914/3564/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

з участю представників: відповідача ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2

у відкритому судовому засіданні розглянув справу №914/3564/15 за позовом Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго до Львівського комунального підприємства Вулецьке про стягнення 30435,98 грн. заборгованості за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства Вулецьке на рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2015 року

ВСТАНОВИВ:

Львівське міське комунальне підприємство Львівтеплоенерго звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства Вулецьке про стягнення 30435,98грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов укладеного сторонами 2013 року договору про постачання теплової енергії в гарячій воді в частині оплати вартості наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді за період з 01.07.2015р. по 31.07.2015р. Позивач стверджує, що заборгованість за вказаний період становить 21562,66 грн. У звязку з порушенням строків оплати вартості теплової енергії в гарячій воді, відповідачу нараховано 2836,34 грн. пені, 288,61 грн. - 3% річних та 5750,93 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов укладеного сторонами 28 травня 2012 року договору №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді. А саме, заборгованість відповідача з оплати вартості наданих позивачем послуг з теплопостачання за період з червня 2014 року до липня 2015 року становить 21562,66 грн. За прострочення виконання грошового зобовязання з оплати вартості теплової енергії в гарячій воді, відповідачу нараховано 2836,34 грн. пені за період з січня до червня 2015 року та 288,61 грн. - 3% річних та 5750,93 грн. інфляційних втрат за період з червня 2014 року до липня 2015 року.

Господарський суд Львівської області (суддя Мазовіта А.Б.) рішенням від 21 грудня 2015 року у справі №914/3564/15 позов задовольнив повністю. Стягнув з Львівського комунального підприємства Вулецьке на користь Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго 21562,66 грн. основного боргу, 2836,34 грн. пені, 288,61 грн. - 3% річних, 5750,93 грн. інфляційних втрат і 1218,00 грн. судового збору.

Суд першої інстанції на підставі наданих доказів дослідив обставини справи і покликаючись на приписи статей 6, 11, 204, 526, 627, 628, 629, 631, 638, 651, 654, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 Цивільного кодексу України, статей 188, 193, 230, 231 Господарського кодексу України дійшов висновку про задоволення позову.

Львівське комунальне підприємство Вулецьке подало апеляційну скаргу, просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2015 року у справі №914/3564/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає рішення таким, що винесене із порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Стверджує, що сторони 28 травня 2012 року уклали договір №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого позивач зобовязався постачати теплову енергію у службові приміщення відповідача за адресою: м.Львів, вул. Ак.Лазаренка,5. Ці приміщення відповідач використовував на підставі договору оренди №Ф-6003-8, укладеним ним з Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради15 лютого 2008 року. Однак 01 серпня 2013 року відповідач відмовився від оренди нежитлових приміщень, про що було складено акт приймання-передачі. В той же час відповідач прийняв ці ж приміщення на баланс. Ця обставина, на думку відповідача, впливає на застосування тарифів на послуги з теплопостачання. Крім того, відповідач наголошує, що не підписував акт подачі теплоносія до вищевказаного приміщення в опалювальний період 2013-2014 років. Також відповідач стверджує, що з 19 червня 2013 року власником нежилого приміщення за адресою: м.Львів, вул. Ак.Лазаренка,5 є ОСОБА_3, що підтверджено інформаційною довідкою від 03 січня 2016 року. Відповідач також зазначає, що неодноразово звертався до позивача про відєднання приміщення від системи опалення та про відтермінування заборгованості.

Відповідач неодноразово подавав усні й письмові пояснення і додаткові докази до апеляційної скарги.

Про розгляд справи учасникам процесу повідомлено належним чином. За клопотанням відповідача суд залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, який є власником приміщення загальною площею 58 кв. м. будинку №5 на вул.Лазаренка у місті Львові та продовжив строк розгляду спору. Також суд задовольнив клопотання Франківської районної адміністрації Львівської міської ради і залучив її до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. З урахуванням пояснень, обґрунтувань і клопотань представників сторін, третьої особи та у звязку із зміною складу суду, суд з метою забезпечення процесуальних прав учасників процесу неодноразово відкладав розгляд справи, оголошував перерви у судових засіданнях.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, оскаржуване рішення вважає законним і обгрунтованим, просить залишити без змін. На думку позивача, відповідач зловживає процесуальним правом і в такий спосіб ухиляється від виконання зобовязань за договором. Також відповідачу було належним чином повідомлено про призначені судові засідання Відповідач не висловив жодних заперечень чи спростувань позовних вимог.

У надісланих суду письмових поясненнях ОСОБА_3 вказує на те, що відповідач жодним чином не довів відношення його, ОСОБА_3, до нежитлових приміщень площею 28,60 кв.м., на постачання теплової енергії до якого 28 травня 2012 року сторони уклади договір №1392/Ф. Повідомив, що 19 червня 2013 року купив нежитлове приміщення площею 58,00 кв.м. в будинку №5 на вул. Ак. Лазаренка у м.Львові. Однак ці приміщення захопив ОСОБА_4 за сприяння виконавчого комітету Львівської міської ради.

Франківська районна адміністрація Львівської міської ради вважає, що відповідач не має заборгованості перед позивачем, оскільки відмовився від оренди приміщення в будинку №5 на вул. Ак. Лазаренка у м.Львові і виконавчий комітет Львівської міської ради надав дозвіл фізичній особі ОСОБА_4 на переобладнання цього ж приміщення. Крім того, документи на право власності на приміщення має й ОСОБА_3 Зазначає про тотожність позначень приміщень будинку №5 на вул. Ак. Лазаренка у м.Львові у поверховому плані та в технічному паспорті.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд заслухав пояснення представників, розглянув апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства Вулецьке, матеріали справи, і вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2015 року у справі №914/3564/15 слід залишити без змін з таких підстав.

За приписами ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до вимог ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такі ж вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із матеріалами справи 28 травня 2012 року Львівське міське комунальне підприємство Львівтеплоенерго (теплопостачальна організація) та Львівське міське комунальне підприємство Вулецьке (споживач) уклали договір №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого позивач зобовязався постачати відповідачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобовязався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Додатком №1 до даного договору встановлено обсяги постачання теплової енергії. Відповідно до цього додатку, позивач постачає теплову енергію до службового приміщення відповідача за адресою м. Львів, вул. Лазаренка, 5, площею 28,60 м.кв.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Відповідно до п. 7.2.3. договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач (відповідач) сплачує теплопостачальній організації (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Згідно з п. 10.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 жовтня 2013 року.

Згідно з п 10.4. договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов укладеного сторонами 28 травня 2012 року договору №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Господарський суд Львівської області констатував, що укладений сторонами 28 травня 2012 року договір №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді чинний і дійшов висновку, що заборгованість відповідача з оплати вартості послуг за договором №1392/Ф за період з червня 2014 року до липня 2015 року становить 21562,66 грн. За прострочення виконання грошового зобовязання з оплати вартості теплової енергії в гарячій воді, відповідачу підставно і обґрунтовано нараховано 2836,34 грн. пені за період з січня до червня 2015 року та 288,61 грн. - 3% річних та 5750,93 грн. інфляційних втрат за період з червня 2014 року до липня 2015 року та присудив стягнути ці кошти з відповідача на користь позивача.

Суд відхилив заперечення представника відповідача на позов і виходячи із приписів ст.ст. 6, 204, 526, 627, 628, 629, 631, 638, 651, 654 ЦК України, ст.ст.179, 188, 193 ГК України вказав, що укладаючи договір №1392/ сторони узгодили істотні умови договору, в тому числі узгодили строк та можливість продовження його дії за відсутності заперечень сторін, надали визначеної законом форми, під час укладення вищевказаного договору жодних розбіжностей щодо умов договору у сторін не виникало. За відсутності заперечень термін дії договору неодноразово продовжувався. Відтак умови договору №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 28 травня 2012 року є для сторін цього договору обовязковими для виконання.

Суд наголосив, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту надіслання позивачу в порядку, передбаченому статтею 188 ГК України, пропозиції про розірвання договору №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 28 травня 2012 року. Суд не прийняв до уваги посилання представника відповідача на лист за вих. №180 від 28.04.2014р., яким відповідач повідомляв позивача про необхідність внесення змін до договору, оскільки відповідач не надав суду ні листа з таким вихідним номером та датою, ні доказів його надсилання. Не взяв суд до уваги і посилання відповідача на листи за вих. №599-вих. від 27.12.2013 р., вих. № 235 вих. від 04.06.2014 р., вих. №355 вих. від 21.09.2015 р., оскільки доказів надсилання таких листів позивачу відповідач не представив. Суд розцінив витяг з журналу вихідної інформації ЛКП Вулецьке, як неналежний доказ, оскільки у журналі зазначено лише про реєстрацію під певним номером кореспонденції. Вказані відмітки не засвідчують факту надіслання поштовим звязком чи факту передачі уповноваженій особі позивача особисто такої кореспонденції. Крім того, представник позивача в судових засіданнях зазначив, що пропозицій від відповідача про розірвання вищевказаного договору позивач не отримував. Також суд вказав, що не може бути підставою для припинення зобовязань за договором №1392/Ф існування інших обставин, наведених відповідачем, зокрема, факт повернення приміщення за адресою м. Львів, вул. Лазаренка, 5 орендодавцю, надання дозволу фізичній особі на переобладнання цього приміщення, тощо, оскільки такі обставини не припиняють зобовязання сторін за договором лише у звязку з їх існуванням, тобто, без необхідності дотримання положень ст. 188 ГК України, ст.ст. 551, 654 ЦК України. Наведені відповідачем обставини також не припиняють зобовязань сторін в силу прямої вказівки закону та не є такими, які передбачені умовами договору для припинення зобовязання (п. 10.2. договору). Доказів визнання договору №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 28.05.2012 р. недійсним або розірваним судом згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, відповідачем не представлено. Відтак суд першої інстанції констатував, що зазначені відповідачем обставини не можуть слугувати підставою для невиконання зобовязань за договором №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 28 травня 2012 року.

Львівський апеляційний господарський суд вважає, що Господарський суд Львівської області дослідив усі обставини справи, надані докази, дав їм належну юридичну оцінку та правильно застосував норми матеріального і процесуального права щодо вирішення спору.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а інша сторона у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, а у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з п. 10.2. договору №1392/Ф, такий припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення судом; ліквідації сторін.

Відповідач не довів факту надсилання ним позивачу в порядку, передбаченому статтею 188 ГК України, пропозиції про розірвання договору №1392/Ф. Отже, укладений сторонами 28 травня 2012 року договір №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді чинний. З огляду на це відмова головного інженера відповідача від підпису на акті від 22 жовтня 2014 року про включення системи теплоспоживання не припиняє дію означеного договору і не заперечує самого факту отримання відповідачем послуг з теплопостачання.

Суд критично оцінює доводи відповідача і третьої особи про те, що нежитлове приміщення площею 28,60 кв.м., на постачання теплової енергії до якого 28 травня 2012 року сторони уклади договір №1392/Ф, є тим самим нежитловим приміщенням площею 58,00 кв.м. в будинку №5 на вул. Ак. Лазаренка у м.Львові, яке належить фізичній особі ОСОБА_3 та на яке надано дозвіл на переобладнання фізичній особі ОСОБА_4 Суд констатує, що позначення приміщень будинку №5 на вул. Ак. Лазаренка у м.Львові у поверховому плані під індексами 88-1, 88-2, 88-9, 88-10, 88-11 загальною площею 58,0 кв.м. та в технічному паспорті, складеному 17 січня 2008 року, під індексами 1, 2, 3, 4, 5, 5, 7 по-перше не співпадають, по-друге відсутні докази, яким чином ці обставини стосуються нежитлових приміщень площею 28,60 кв.м. будинку №5 на вул. Ак. Лазаренка у м.Львові.

Отже, в апеляційній скарзі та у додаткових письмових і усних поясненнях до апеляційної скарги відповідач не спростував висновків, обґрунтувань і доводів суду першої інстанції щодо чинності договору №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді та його виконання позивачем, заборгованої суми й прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання з оплати вартості наданих послуг з постачання теплової енергії.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами, зокрема мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу. Водночас сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2015 року у справі №914/3564/15 є обґрунтованим, відповідає вимогам закону. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому законних підстав для скасування оскарженого судового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2015 року у справі №914/3564/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства Вулецьке без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддяГриців В.М.

суддяДавид Л.Л.

суддяКордюк Г.Т.