Рішення № 63944499, 03.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.2017Справа №910/20198/16

За позовомПриватного підприємства "Торговий дім Поляков"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1простягнення 5555,41 грн.Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаІванченко І.М. - представниквід відповідачане з'явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Торговий Дім Поляков" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 10199,47 грн. заборгованості за договором поставки №442 від 01.01.2009, з яких 4644,06 грн. основного боргу, 17% річних у розмірі 473,35 грн., 5082,06 грн. - 0,5% за користування чужими коштами.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки в частині здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/20198/16, розгляд якої призначено на 01.12.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 01.12.2016 подав заяву, яка мотивована тим, що після подання позовної заяви до суду відповідачем було сплачено позивачу частину заявленої до стягнення заборгованості, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 2576,08 грн. основного боргу, 473,35 грн. 17% річних, 5082,06 грн. - 0,5 % за користування чужими коштами.

Відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява позивача прийнята судом до розгляду як заява про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2016, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 03.01.2017.

В судовому засіданні 03.01.2017 представник позивача подав заяву, яка мотивована тим, що після подання позовної заяви до суду відповідачем було сплачено позивачу заявлену до стягнення заборгованість, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 473,35 грн. 17% річних, 5082,06 грн. - 0,5 % за користування чужими коштами, яка на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийнята судом до розгляду як заява про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дати та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.01.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 між Приватним підприємством "Торговий дім Поляков" (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки №442 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, надалі по тексту "товар", а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних (п.1.1), загальна сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни (п.1.2), ціна на товар є вільною та встановлюється постачальником. Ціна товару визначається у національній валюті України - гривні (п.4.1), покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100 % вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару (п.4.2), товар вважається оплаченим при надходженні коштів на поточний рахунок або у касу постачальника (п.4.4), при порушенні покупцем п.4.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996, крім цього, збитки від інфляції та 17% річних від суми боргу за весь час прострочення (п.5.2), при порушенні покупцем умов п. 4.2 даного договору, згідно ч.1 ст.536 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проценти за користування його грошовими коштами у розмірі 0,5% від суми боргу за кожний календарний день до дня фактичного розрахунку (п.5.3), даний договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання. (п.6.1).

На виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 7861,98 грн. за видатковими накладними № АКФ-088707 від 20.05.2016 на суму 2817,00 грн., № АКФ-082648 від 11.05.2016 на суму 2511,00 грн., № АКФ-091107 від 25.05.2016 на суму 2533,98 грн.

Як стверджує позивач, відповідач за отриманий товар розрахувався лише після звернення позивача із позовом до суду.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.4.2 договору сторонами погоджено, що покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100 % вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Станом на дату звернення позивача з позовом до Господарського суду міста Києва заборгованість відповідача перед позивачем складала 4644,06 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару належним чином не виконав, в повному обсязі оплатив товар із запізненням, після порушення провадження у справі №910/20198/16, а саме: відповідачем було сплачено 31.10.2016 - 429,00 грн., 09.11.2016 - 135,92 грн., 09.11.2016 - 364,08 грн., 14.11.2016 - 500,00 грн., 17.11.2016 - 533,98 грн., 29.11.2016 - 105,00 грн., 09.12.2016 - 42,10 грн., 09.12.2016 - 757,90 грн., 12.12.2016 - 831,16 грн., 19.12.2016 - 944,42 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності прострочення виконання зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару не спростовано.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 17% річних у розмірі 473,35 грн., 5082,06 грн. - 0,5% за користування чужими коштами.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за отриманий товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Згідно п. 5.3 договору сторонами погоджено, що при порушенні покупцем умов п. 4.2 даного договору, згідно ч.1 ст.536 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проценти за користування його грошовими коштами у розмірі 0,5% від суми боргу за кожний календарний день до дня фактичного розрахунку.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, оскільки судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, вимоги позивача про стягнення з відповідача 0,5% від суми боргу за кожний календарний день до дня фактичного розрахунку згідно п.5.3 договору визнаються обґрунтованими та задовольняються у розмірі 5082,06 грн. за розрахунком позивача, який перевірено судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті товару, поставленого позивачем, сторонами у п.5.2 договору погоджено інший розмір річних від простроченої суми, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 17% річних є законними та обґрунтованими.

За висновками суду, розрахунок 17% річних, який наданий позивачем, є обґрунтованим та арифметично вірними, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 17% річних у розмірі 473,35 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у зв'язку із задоволенням позову, покладаються на відповідача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 13,78 грн. витрат на оплату послуг банку за сплату судового збору, то суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, відшкодування витрат по оплаті позивачем послуг банку за сплату судового збору у розмірі 13,78 грн. не передбачено, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача цих витрат задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02091, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Торговий дім Поляков" (18005, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Чехова, будинок 41, ідентифікаційний код 32268131) 0,5% від суми боргу за кожний календарний день згідно п.5.3 договору у розмірі 5082 (п'ять тисяч вісімдесят дві) грн. 06 коп., 17% річних у розмірі 473 (чотириста сімдесят три) грн. 35 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.01.2017

Суддя Ю.М.Смирнова