Ухвала суду № 63941819, 29.12.2016, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9517/16-к

(1-кс/199/1372/16)

УХВАЛА

29.12.2016 року м. Дніпро

Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Богун О.О., при секретарі Гуменюк О.Т., за участю прокурора Гулого Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області юриста другого класу Гулий Я.О. звернувся до суду з клопотанням, про арешт майна.

Клопотання обґрунтовується тим, що У провадженні СВ АНД ВП Дніпропетровського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 22.11.2016 року за № 42016042630000150, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 206-2 КК України.

До Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області надійшла заява про те, що невстановлені особи шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів та печатки підприємства, заволоділи майном ПП «АНСІ».

Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження допитаний у якості свідка приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, який показав, що 22 грудня 2016 року до нього звернулись раніше невідомі особи для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ПП «АНСІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 19306517). Приблизно о 17.00 годині 22.12.2016 року, до ОСОБА_2 передзвонила жінка, яка повідомила, що вона є діючим директором ПП «АНСІ», прізвище її ОСОБА_3, та повідомила останнього, що йому були надані підроблені документи для вчинення правочину, після чого приватним нотаріусом усі дії були скасовані. Також, ОСОБА_2 повідомив, що при спілкуванні по телефону з державним реєстратором юридичних та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4, остання йому повідомила, що такі ж реєстраційні дії з ПП «АНСІ», які проводив ОСОБА_2, виконувались реєстратором юридичних та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5, які у подальшому також були скасовані.

Органом досудового розслідування встановлено, що генеральним директором ПП «АНСІ», (ідентифікаційний код юридичної особи 19306517) є ОСОБА_3, яка ніяких документів щодо відчуження корпоративних прав ПП «АНСІ», прийняття нової редакції статуту, рішення про зміну місцезнаходження та найменування підприємства або інше не підписувала та вказані рішення не приймали.

У зв'язку з тим, що державним реєстратором ОСОБА_5 та приватним нотаріусом ОСОБА_2 були внесені зміни до установчих документів юридичної особи ПП «АНСІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 19306517), які були у подальшому скасовані, то є підстави вважати що невідомі особи, повторно можуть звернутися до реєстраторів з метою внесення зміни до установчих документів юридичної особи ПП «АНСІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 19306517), тому згідно з ч.3 ст. 170 КК України підпадає під майно, яке підлягає арешту.

Вирішуючи клопотання суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 173 КК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч.2 ст.173 КК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати:

1)правову підставу для арешту майна;

2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації;

3)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;

4)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою;

5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Обґрунтування необхідності накладення арешту на перелічене майно органом досудового слідства зводиться до недоведених припущень і судом не може бути прийняте до уваги.

Окрім того органом досудового розслідування належними та допустимими доказами не доведено необхідність накладення такого арешту саме для належного об'єктивного проведення досудового розслідування, у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, не надано достатніх доказів, що вказується на вчинення особою кримінального правопорушення за порушеною ч.1 ст. 271 КК України, чітко не визначено учасників вказаного кримінального провадження.

На підставі викладеного, клопотання не є обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання прокурора Дніпропетровської міської прокуратури №1 Дніпропетровської області юриста другого класу Гулого Я.О. - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дні проголошення ухвали.

Слідчий суддя: