Постанова № 63939906, 05.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2011 р. № 2а-11334/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М., розглянув у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі територіального органу Держспоживстандарту у Львівській області Управління у справах захисту прав споживачів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів

в с т а н о в и в :

Скорочене провадження у справі відкрито 20.10.2011 року.

Поштова кореспонденція, направлена відповідачу, повернулась на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п.11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З врахуванням того, що на адресу суду від відповідача не надходило заперечення проти позову та заяви про визнання позову, суд вважає за можливе, у відповідності до вимог ч.4 ст.183-2 КАС України, розглядати справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено завдання щодо представництва інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом. Згідно вимог ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року, передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, органи прокуратури мають право визначати в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави. У зв'язку з цим, прокуратура звернулась до суду в інтересах держави в особі Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Відповідно до п. 1 Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затв. Указом Президента України від 18.03.2003 року № 225/2003 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держспоживстандарт України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності. Згідно з п.10. вказаного Положення, Держспоживстандарт України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи.

Як вбачається з пункту 5 вищевказаного Положення Держспоживстандарт України має право розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, перевіряти та обстежувати відповідно до законодавства виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, а також накладати на суб'єктів господарської діяльності стягнення відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 16 п. 1 Закону України «Про рекламу»№ 270/96-ВР від 03.07.1996 року, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Згідно зі ст. 27 вказаного Закону, відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

Як встановлено ч.6 ст. 27 вказаного Закону, за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Управлінням у справах захисту прав споживачів проведено перевірку дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами, за результатами якої складено протокол №0228 про порушення законодавства про рекламу від 10.06.2011 року та винесено рішення №0192 від 04.08.2011 року про накладення на підприємця штрафу в розмірі 1 700 грн. за самовільне встановлення зовнішньої реклами без погодження з органами місцевого самоврядування.

Відповідачем не представлено суду доказів оскарження такого рішення субєкта владних повноважень у встановленому законом порядку.

Також, суд бере до уваги те, що відповідачем позовні вимоги не спростовано, письмових заперечень по суті заявлених вимог суду ним не надано та штраф до бюджету не сплачено, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають, відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-165, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 79070, АДРЕСА_1, ЗКПО НОМЕР_1) на користь Державного бюджету м. Львова (ЗКПО 23949066, р/р 31110106700002, відкритий в ГУ ДКУ у Львівській області, МФО 825014, код платежу 21081100) кошти в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

3. Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України не стягуються.

Постанова виконується негайно відповідно до п.9 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена сторонами до Львівського апеляційного адміністративного суду. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Сакалош В.М.