Вирок № 63935656, 05.01.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/1436/16-к Головуючий у І інстанції Григор'єв Р. Г. Провадження № 11-кп/795/46/2017 Категорія - ч. 2 ст. 307 КК України Доповідач Оседач М. М.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОседача М. М.

суддів - Демченка О.В., Карнауха А.С.

при секретарі - Саповець Л.С.

З участю учасників судового провадження:

прокурора - Мельниченка Д.Ю.

захисників - адвокатів Мороза О.В., Овсянніка М.В., Селюха А.В.

обвинувачених - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 24 вересня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270010007275, за апеляційною скаргою першого заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури Криворучка А.М. на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 червня 2016 року щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, працюючого підсобним робітником ФОП ОСОБА_9, неодруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, не працюючого, неодруженого, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, з професійно технічною освітою, працюючого оператором котельні ПАТ «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО», неодруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 червня 2016 року ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України і йому призначено покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;

Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та на нього покладено обов`язки передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України і йому призначено покарання:

- за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;

- за ч.1 ст. 309 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та на нього покладено обов`язки передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, і йому призначено покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна;

Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та на нього покладено обов`язки передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта в сумі 922 грн. 46 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта в сумі 968 грн. 61 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта в сумі 230 грн. 82 грн.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Не погоджуючись з вироком суду перший заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури Криворучко А.М. подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій обвинувачених та доведеність їх вини вважає, що вирок місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та даним щодо осіб обвинувачених внаслідок м'якості. Зазначає, що місцевим судом в повній мірі не було враховано тяжкість кримінальних правопорушень, які вчинялися з корисливих мотивів, як підтвердили самі обвинувачені в судовому засіданні, та за попередньою змовою групою осіб. Вважає, що судом, при призначенні покарання, з врахуванням всіх обставин та даних про осіб обвинувачених, помилково застосовані положення ст. 69 КК України, оскільки відповідно до вказаної норми закону призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено кримінальним законом можливе лише в тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом`якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно недоцільним. Крім того, вважає, що призначення покарання обвинуваченим із застосуванням ст. 75 КК України без ізоляції від суспільства є явно недостатнім для їх виправлення в майбутньому та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а враховуючи, що вони вчинили злочин з корисливих мотивів, то суд повинен був застосувати до обвинувачених додаткове покарання у вигляді конфіскації.

Суд першої інстанції встановив, що 8 вересня 2015 року, в період часу з 15 год. 00 хв. по 15 год. 30 хв., ОСОБА_5, знаходячись на території цвинтаря, що по вул. Старобілоуській в м. Чернігові, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7, незаконно збули за 300 грн. ОСОБА_10, який був залучений для оперативної закупівлі наркотичного засобу в якості закупника, три поліетиленові пакетики з подрібненою речовиною рослинного походження, масою 0, 612 г, 1, 163 г та 1, 269 г відповідно, яка згідно висновку експерта № 1172 (х) від 19 вересня 2015, містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - АВ-FUBINACA, загальна маса якої в наданих на експертизу речовинах рослинного походження становить 0, 02617 г.

Після чого, 23 вересня 2015 року, в вечірній час, ОСОБА_6, проходячи біля будинку № 251, що по проспекту Миру в м. Чернігові, знайшов та незаконно залишив зберігати при собі пакунок з фольги, в якому знаходилася подрібнена речовина рослинного походження, масою 1, 731 г, яку залишив зберігати при собі для власного вживання без мети подальшого збуту.

В подальшому, 24 вересня 2015 року, в період часу з 10 год. 20 хв. по 10 год. 30 хв., ОСОБА_6, знаходячись в мікрорайоні «ЗАЗ» поблизу магазину «Квартал», що за адресою: АДРЕСА_5, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_5, незаконно збули за 240 грн., ОСОБА_10, який був залучений для оперативної закупівлі наркотичного засобу в якості закупника, два поліетиленові пакетики з подрібненою речовиною рослинного походження, масою 1, 302 г та 1, 270 г відповідно, яка згідно висновку експерта № 1184 (х) від 24 вересня 2015 року, містить в своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - АВ-Pinaca-СНМ, загальна маса якого в наданих на експертизу речовинах рослинного походження становить 0, 03697 г.

Однак, 24 вересня 2015 року, приблизно об 11 год. 30 хв., працівники міліції під час проведення огляду місця події, біля будинку № АДРЕСА_5, у ОСОБА_6 виявили та в подальшому вилучили пакунок з фольги, в якому знаходилася подрібнена речовина рослинного походження, масою 1, 731 г, яка згідно висновку експерта № 1185 (х) від 25 вересня 2015 року містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - АВ-Pinaca-СНМ, маса якого в наданій на експертизу речовині рослинного походження становить 0, 03081 г, який ОСОБА_6 незаконно зберігав для власного вживання без мети подальшого збуту.

Згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770, з наступними змінами та доповненнями, АВ-Pinaca-СНМ віднесена до списку 1 таблиці 1 «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено»; АВ-FUBINACA віднесена до списку 2 таблиці 1 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено».

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який висловився на підтримання поданої апеляційної скарги, обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх захисників, які заперечували проти поданої апеляційної скарги та просили вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які їх засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які досліджені і перевірені в судовому засіданні та об'єктивно оцінені у вироку та правова кваліфікація дій , ніким із учасників судового провадження не оспорюється, тому в цій частині вирок не переглядається.

За правильно встановлених у справі фактичних обставин, суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч.2 ст. 309 КК України, ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України.

Призначаючи ОСОБА_11 покарання, суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, кількість епізодів злочинної поведінки, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відсутність належних даних, які б вказували на притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності, має сталі соціальні зв'язки, його позитивну репутацію, активну громадську позицію та надважливу участь у суспільному житті як міста Чернігова так і в цілому України, його молодий вік, сімейний стан, майновий стан, хворобливий стан здоров'я.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд обґрунтовано визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, суспільно -корисну волонтерську діяльність.

На підставі встановлених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість при призначенні ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст.307 КК України застосувати положення ст.69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції даної частини статті.

Також, врахувавши дані про особу винного, його поведінку, обставини кримінального правопорушення суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції неправильно застосував до обвинуваченого ОСОБА_5 положення ст.75 КК України та звільнив його від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Відповідно до положень ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ухваленим вироком ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, який відповідно до положень ч.4 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, в достатній мірі не врахував ступінь підвищеної суспільної небезпечності вчиненого злочину, пов'язаного із незаконним збутом наркотичних засобів, наявність декількох епізодів злочинної діяльності, дані про особу винного, який згідно довідки, наявної в матеріалах кримінального провадження (а.с.к.п. 91), в 2008 році притягувався до кримінальної відповідальності за злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, на що не звернув увагу суд першої інстанції, помилково зазначивши у своїх висновках про те, що останній не притягувався до кримінальної відповідальності.

З наведених підстав колегія суддів вважає, що, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та даних про особу винного, виправлення ОСОБА_5 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому рішення суду про застосування положень ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням є помилковим.

Разом із цим, погоджуючись із рішенням суду про можливість застосування положень ст.69 КК України та призначення ОСОБА_5 більш м'якого основного покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, колегія суддів вважає, що з урахуванням всіх обставин, які пом'якшують покарання, зокрема: щире каяття; активне сприяння розкриттю злочину; суспільно -корисну волонтерську діяльність, ОСОБА_5 необхідно пом'якшити призначене основне покарання за ч.2 ст.307 КК України, яке йому належить відбувати реально з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна, що буде в даному випадку законним та справедливим.

В матеріалах кримінального провадження містяться відомості про те, що ОСОБА_5 є власником ? частини квартири за адресою АДРЕСА_1, яка являється його єдиним житлом та іншого житла він не має. Органами досудового розслідування не встановлено, що це житло було придбано за рахунок коштів, здобутих злочинним шляхом і у випадку конфіскації цього житла можуть невиправдано постраждати родичі та члени сім'ї засудженого, які є співвласниками зазначеної квартири, вони не мають ніякого відношення до скоєного ним злочину і право на житло яких гарантовано Конституцією України. Відсутність житла не сприятиме ресоціалізації засудженого після відбуття ним покарання, а тому, колегія суддів, виходячи з принципів справедливості, гуманізму та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне при призначенні додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, не застосовувати конфіскацію належного на праві власності ОСОБА_5 житла.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та середньої тяжкості злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності, особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України вважається не судимим, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, має сталі соціальні зв'язки, його позитивну репутацію, його молодий вік, сімейний стан, його майновий стан, хворобливий стан здоров'я,

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд обґрунтовано визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, збіг тяжких особистих та сімейних обставин.

На підставі встановлених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість при призначенні ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.307 КК України застосувати положення ст.69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції даної частини статті.

Також, врахувавши дані про особу винного, його поведінку під час досудового розслідування та судового розгляду, обставини кримінального правопорушення суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції неправильно застосував до обвинуваченого ОСОБА_6 положення ст.75 КК України та звільнив його від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Відповідно до положень ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ухваленим вироком ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та середньої тяжкості злочинів.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, в достатній мірі не врахував ступінь підвищеної суспільної небезпечності вчинених злочинів, пов'язаних із незаконним збутом наркотичних засобів, наявність декількох епізодів злочинної діяльності, дані про особу винного, який згідно довідки наявної в матеріалах кримінального провадження (а.с.к.п. 77 т. 2) в 2010 році притягувався до кримінальної відповідальності, однак не зробив відповідних висновків та знову став на шлях злочинної діяльності.

З наведених підстав колегія суддів вважає, що, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та даних про особу винного, виправлення ОСОБА_6 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому рішення суду про застосування положень ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням є помилковим.

Разом із цим, погоджуючись із рішенням суду про можливість застосування положень ст.69 КК України та призначення ОСОБА_12 більш м'якого основного покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, колегія суддів вважає, що з урахуванням всіх пом'якшуючих обставин, встановлених судом першої інстанції, зокрема: щире каяття; активне сприяння розкриттю злочину; збіг тяжких особистих та сімейних обставин, ОСОБА_6 необхідно пом'якшити призначене покарання за ч. 2 ст. 307 КК України, яке йому належить відбувати реально з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна, що буде в даному випадку законним та справедливим.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, має сталі соціальні зв'язки, його позитивну репутацію, його вік, сімейний стан, офіційне працевлаштування, його майновий стан, хворобливий стан здоров'я.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд обґрунтовано визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

На підставі встановлених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.307 КК України застосувати положення ст.69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції даної частини статті.

Також, врахувавши дані про особу винного, його поведінку, обставини кримінального правопорушення суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції неправильно застосував до обвинуваченого ОСОБА_7 положення ст.75 КК України та звільнив його від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Відповідно до положень ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ухваленим вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, який відповідно до положень ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, в достатній мірі не врахував ступінь підвищеної суспільної небезпечності вчиненого злочину, пов'язаного із незаконним збутом наркотичних засобів, який вчинений з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб.

З наведених підстав колегія суддів вважає, що, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин кримінального правопорушення, виправлення ОСОБА_7 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому рішення суду про застосування положень ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням є помилковим.

Разом із цим, погоджуючись із рішенням суду про можливість застосування положень ст.69 КК України та призначення ОСОБА_7 більш м'якого основного покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, колегія суддів вважає, що з урахуванням всіх обставин, встановлених судом першої інстанції, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, ОСОБА_7 необхідно пом'якшити призначене основне покарання за ч.2 ст.307 КК України, яке йому належить відбувати реально з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна, що буде в даному випадку законним та справедливим.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що згідно з ч. 1 ст. 69 КК України обставина, що пом'якшує покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину являється однією і тією ж, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки, незважаючи на те, що щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину вказані в одному пункті ч. 1 ст. 69 КК України, ці обставини не можна вважати однією, так як вони є різними за своїм характером.

З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового вироку.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури Криворучка А.М. - задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 червня 2016 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок, згідно якого вважати:

ОСОБА_5 засудженим за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з конфіскацію всього належного йому майна, окрім його житла;

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув'язнення ОСОБА_5 з 24 вересня 2015 року по 29 вересня 2015 року в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбування ОСОБА_5 покарання рахувати з моменту фактичного його затримання.

ОСОБА_6 вважати засудженим: за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді двох років і шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_6 визначити покарання у виді двох років і шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту фактичного його затримання.

ОСОБА_7 вважати засудженим за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з конфіскацією всього належного йому майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту фактичного його затримання.

В решті вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 червня 2016 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - залишити без змін.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України даний вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

М.М. Оседач О.В. Демченко А.С. Карнаух