Постанова № 63908554, 23.12.2016, Іванківський районний суд Київської області

Провадження № 2-а/366/92/16

Справа № 366734/2299/16-а

ПОСТАНОВА

іменем України

23 грудня 2016 року смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Слободян Н.П.,

(секретар судового засідання Мартовицька Н.Є.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Київський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю,

в с т а н о в и в:

З адміністративним позовом до суду звернувся ОСОБА_1 у якому просить визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні і виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні країнах, де велись бойові дії; зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати і виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби та надіслати це рішення до Київського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги; встановити судовий контроль за виконанням постанови, зобов'язавши відповідача надати звіт про її виконання.

Свої вимоги мотивує тим, що в період з 25.05.1987 року по 01.04.1989 року він проходив строкову військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан та має статус учасника бойових дій, що підтверджується довідкою третьої особи № 466 від 03.03.2016 року. Згідно довідки огляду МСЕК № 0432746 йому з 17.07.2014 року встановлено 3 групу інвалідності внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії. 03.03.2016 року він звернувся до Іванківського ОРВК із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності ІІІ групи, яке пов'язане з виконанням військової служби в ДРА. Згідно листа третьої особи № 2/5/728 від 24.03.2016 року поданий позивачем пакет документів був відпрацьований та направлений до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Як вбачається з п.243 витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 року № 36, позивачу відмовлено у призначенні такої допомоги, у зв'язку з необхідністю направлення на доопрацювання документів, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми чи каліцтва). Зокрема, те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного вчинення собі тілесного ушкодження.

Вважаючи відмову відповідача у проведенні виплат протиправною, він змушений звернутися до суду з питанням відновлення своїх прав та інтересів.

Позивач чи його представник у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надано заяву, в якій позовні вимоги підтримано повністю, а розгляд справи просив провести без участі позивача та його представника. Позов підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про день і час слухання справи повідомлено вчасно. Надіслали письмове заперечення на позов, яке зводиться до наступного: позивач звільнився з військової служби 01.04.1989 року, а отже військовослужбовцем Збройних Сил України або іншого утвореного відповідно до Законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації ніколи не був. Військову службу проходив на посадах рядового складу, а отже проходив строкову військову службу. Інвалідність йому встановлена з 17.07.2014 року: через 29 років з моменту звільнення зі строкової військової служби. Пп.8 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем строкової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності. Позивачу ж встановлено інвалідність, а не часткову втрату працездатності через 29 років після звільнення, а не під час проходження військової служби, відповідно право на отримання одноразової грошової допомоги він не має. Крім того, позивач проходив військову службу у військовій частині ПП81424, що входила до складу прикордонних військ КДБ СРСР, та був звільнений з цієї частини в запас. Міністерство оборони України, як і Збройні Сили України не є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРСР. Відсутні законодавчі приписи щодо виплати Міністерством оборони України одноразової допомоги таким військовослужбовцям. Відповідно до ст. 16-3 та ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Військовий комісаріат тільки надає допомогу у оформленні документів. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Ч.1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, яка діяла на момент встановлення інвалідності позивачу, визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державною виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. З доданого до позову витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв № 1519 від 05.06.2014 року вбачається, що комісією встановлений причинний зв'язок між пораненням, контузією з виконанням військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. На сторінці 9 військового квитка ( п.22) зазначено, що поранення, контузії позивач не має. Документів про причини та обставини поранення не надано, як і доказів, що позивач звертався за їх отриманням та допомогою в їх отриманні до відповідних органів, зокрема, архівних установ РФ. З наданих копій документів не вбачається, що травма отримана саме під час участі в бойових діях в ДРА (країні, де велись бойові дії). Просили у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - Київського ОВК у судове засідання не з*явився. Про день і час слухання справи повідомлено вчасно. Надіслали до суду письмове пояснення, в якому просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що на момент отримання інвалідності позивач не був військовослужбовцем, а тому не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Тим більше, що відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 36 від 20.05.2016 року позивачу не відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, а документи повернуті на доопрацювання, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Питання виплати одноразової допомоги може мати місце лише на підставі вищезазначеного Закону та Порядку, затвердженого постановою КМ України № 975 від 25.12.2013 року, і виключно після прийняття відповідного рішення з цього приводу.

За таких обставин, враховуючи ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні встановлені такі факти і відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил колишнього Радянського Союзу (прикордонних військ КДБ СРСР) з 25 травня 1987 року по 01 квітня 1989 року, в т.ч. у складі діючої армії в період бойових дій ( в т.ч. під час виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан з 17.11.1987 по 28.01.1989 року, що підтверджено довідкою Іванківського ОРВК № 466 від 03.03.2016 року;

за актом судово-медичного обстеження ОСОБА_1 від 23.04.2014 року № 12/в описані рубці в тіменній області голови, на передній поверхні правої гомілки «є наслідком загоєння ран, отриманих і період бойових дій в Республіці Афганістан (можливо в 1987 році»;

З витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв № 1519 від 05.06.2014 року вбачається, що комісією встановлений причинний зв'язок між пораненням, закритою черепно-мозковою травмою - контузією головного мозку і захворювання, з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії;

відповідно до Довідки до акта огляду МСЕК серії КИО-1 №» 0432746 від 17.07.2016 року причиною інвалідності ОСОБА_1 є: « поранення, зв'язане з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії»;

1 серпня 2014 року ОСОБА_1 отримав посвідчення інваліда ІІІ групи серії НОМЕР_1

3 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з заявою на адресу Іванківського ОРВК, де перебуває на обліку, про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, яка була направлена на адресу Київського ОВК;

24 березня 2016 року за вих. № 2/5/728 Київський ОВК відповідно до п.13 Порядку № 975 направив заяву та додані до неї документи на адресу Департаменту фінансів МО України для прийняття відповідного рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги із зазначенням, що Командування вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання вказаної грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;

20 травня 2016 року відповідно до п. 243 Протоколу № 36 засідання комісії з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, який був затверджений Міністром оборони України, вивчивши документи щодо призначення та виплати одноразової допомоги, було прийнято рішення про повернення на доопрацювання документів, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975»;

Про вказане рішення ОСОБА_1 було повідомлено Київським ОВК листом від 21 липня 2016 року № 1629.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Київський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю підлягає задоволенню частково із наступних підстав:

у відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 №2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011- XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

П.4, 5 ч.2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби,чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з

військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Розмір одноразової грошової допомоги таким особам відповідно до ст. 16-2 Закону № 20110ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних

осіб,-у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті16цьогоЗакону), а одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у

підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і

виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. ( п.6 Порядку). При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

При цьому, виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ, суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15, який в силу ст.244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби (в тому числі і строкової) мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності, а тому заперечення відповідача в цій частині є безпідставними.

Отже, незважаючи на те, що позивач проходив військову службу у 1987-1989 роках, він має право на одноразову грошову допомогу і після спливу трьох місяців з дня його звільнення зі служби.

Як вбачається із поданої заяви від 03 березня 2016 року позивач звертався до Військового комісаріату Іванківського ОРВК із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності ІII групи, яке пов'язане з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та додавав документи, передбачені Порядком № 975, проте відповідач повернув документи на доопрацювання.

Водночас, згідно п.2 постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 року установлено, що «особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги».

П.3 Порядку визначено, що «Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії».

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1, у зв'язку із встановленням йому вперше з 17 липня 2014 року інвалідності 3 групи довічно, одноразову грошову допомогу не отримував. Тому на спірні правовідносини поширюється дія Порядку №975, який набрав чинності з 24.01.2014.

Як вбачається із поданої позивачем заяви від 03 березня 2016 року про призначення одноразової грошової допомоги, ним було надано перелік документів, передбачених п.11 Порядку №975.

Виходячи з викладеного вище, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для повернення на доопрацювання документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу.

Відповідно до п.12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (п.13 Порядку №975).

З огляду на те, що позивач ставить питання про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України №36 від 20.05.2016р., оформлене Протоколом комісії, як відмову у призначені йому одноразової грошової допомоги, яке по суті не є відмовою в призначенні вказаної допомоги, суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, рішення комісії про направлення документів на доопрацювання підлягає скасуванню, оскільки воно є безпідставним та таким що не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

При цьому, враховуючи, що оскільки відповідач передбаченого законодавством рішення не приймав, та те, що суд не може підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути питання щодо призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві від 25.12.2013 № 975.

Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) сформулював правову позицію у подібних правовідносинах, згідно з якою підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання. Оскільки відповідач відповідного рішення не приймав, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Таким чином, зобов'язання судовим рішенням Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене та те, що відповідачем не надано таких доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», ст.ст.9, 11,18, 69-71, 86, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Київський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 36 від 20 травня 2016 року, в частині направлення документів ОСОБА_1 на доопрацювання з поверненням їх до обласного військового комісаріату.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи внаслідок поранення, контузії пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд Іванківський районний суд Київської області.

Суддя: Н.П.Слободян