Постанова № 63904820, 30.12.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" грудня 2016 р. Справа № 809/1814/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Дубінській І.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Каліфіцького А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування постанови ВП №52697561 від 20.10.2016, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування постанови ВП № 52697561 від 20.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.10.2016 державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області Каліфіцьким А.С. протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 52697561 на підставі виконавчого документа - постанови Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11.12.2012 року № 190, строк пред'явлення якого до примусового виконання закінчився. Позивач вважає, що за вказаних обставин відповідач був зобов'язаний прийняти постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, а тому постанова від 20.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52697561 прийнята безпідставно та підлягає скасуванню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши докази, суд встановив наступне.

11.12.2012 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську прийнято постанову № 190 по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. (а.с. 16).

20.10.2016 державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області Каліфіцьким А.С. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 52697561 щодо виконання постанови Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11.12.2012 № 190 (а.с. 6).

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначено Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

В свою чергу, згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Як встановлено судом вище, виконавчим документом, на підставі якого 20.10.2016 відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 52697561, є постанова Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11.12.2012 № 190 про стягнення з позивача 850 грн.

В свою чергу, стаття 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює вимоги до виконавчого документа. Так, згідно частини 1 зазначеної статті 4, у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.

В даному випадку, наявна в матеріалах справи копія постанови Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11.12.2012 року № 190, яка слугувала підставою для відкриття виконавчого провадження № 52697561, не містить відомостей про дату набрання вказаною постановою законної сили, а також строку пред'явлення її до виконання.

В той же час, стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює загальні строки у виконавчому провадженні.

Згідно частини 1 зазначеної статті 11, строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом (частина 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлені статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження". Так, частина 1 вказаної статті 12 передбачає, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

В даному випадку, згідно постанови Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11.12.2012 року № 190 про стягнення з позивача 850 грн., стягувачем є держава, а тому строк пред'явлення вказаної постанови до виконання становить три місяці.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

При цьому, згідно частини 4 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред'явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Зважаючи на зміст оскаржуваної постанови державного виконавця від 20.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52697561, заява про примусове виконання постанови Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11.12.2012 № 190 подана стягувачем 20.10.2016 року.

Однак, згідно матеріалів даної адміністративної справи, суд встановив, що Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області уже зверталось з даним виконавчим документом до виконання, але відповідач 30.01.2014 року та 28.11.2013 року прийняв постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», які направлено стягувачеві разом з виконавчими документами. При цьому, одна з таких постанов стосувалась закінчення виконавчого провадження, відкритого за постановою Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11.12.2012 року № 190.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

В даному випадку постанова Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11.12.2012 № 190 подана поза передбаченим частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" строком пред'явлення виконавчого документа до виконання, без доказів переривання такого строку на період, за закінченням якого можна було вважати, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не пропущено. Доказів протилежного згідно частини 2 статті 71 КАС України суду відповідачем не подано.

При цьому, трьохмісячний строк пред'явлення до виконання постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, також був встановлений і статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, в редакції, чинній на час прийняття 11.12.2012 року Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області постанови № 190 .

Одночасно, суд звертає увагу на те, що згідно частини 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Виходячи із змісту наявних в матеріалах справи документів, в тому числі наданих відповідачем належним чином завірених копій всіх документів виконавчого провадження № 52697529, суд не встановив факту звернення стягувача до суду із заявою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа - постанови Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11.12.2012 року № 190.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, за результатами розгляду заяви про примусове виконання постанови Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11.12.2012 року № 190, державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області Каліфіцький А.С. замість прийняття постанови від 20.10.2016 про відкриття виконавчого провадження № 52697561, був зобов'язаний прийняти постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, як це передбачено частиною 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування постанови від 20.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52697561 є обґрунтованим, а тому підялгає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про відкриття виконавчого провадження ВП №52697561 від 20.10.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (код 35021710) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 04.01.2017.