Постанова № 63904553, 03.01.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2017 року

Справа № 803/1854/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Державного підприємства “Волиньвугілля” про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Володимир-Волинська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі – Володимир-Волинська ОДПІ, позивач) звернулася з позовом до Державного підприємства “Волиньвугілля” (далі – ДП “Волиньвугілля”, відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 513009,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником податків і зборів, однак всупереч вимогам статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підприємство не виконує свого обов’язку щодо своєчасності та повноти сплати податків та зборів в порядку і строки, визначені цим Кодексом, в зв’язку з чим у відповідача виник податковий борг в сумі 513009,09 грн.

Позивачем в установлені законом строки вживались заходи щодо стягнення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги, однак дані заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідачем.

У зв’язку із наведеним позивач просить стягнути з відповідача кошти в сумі 513009,09 грн. для погашення податкового боргу з рахунків у банку, що обслуговують платника податків.

В судове засідання представник позивача не прибув, проте від нього надійшло до суду клопотання від 27 грудня 2016 року про розгляд справи за його відсутності, в якому позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання також не прибув, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

На адресу суду надійшло письмове пояснення ДП “Волиньвугілля” від 03.01.2017 року, в якому відповідач не визнає податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб в сумі 200197,77 грн., оскільки такий податковий борг в бухгалтерському обліку підприємств не рахується. В зазначеному поясненні відповідач просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки в судове засідання представники сторін не прибули, при цьому, від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому суд приходить до висновку, що судовий розгляд справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що ДП “Волиньвугілля” зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків в Нововолинському відділенні Володимир-Волинської ОДПІ, має відкриті рахунки в банківських установах, що підтверджується реєстраційними відомостями про юридичну особу (а.с.7-13).

Станом на 05.12.2016 року за відповідачем рахується податковий борг в загальному розмірі 513009,09 грн., в тому числі з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 14912,72 грн. та із земельного податку з юридичних осіб в сумі 498096,37 грн., що підтверджується довідкою Нововолинського відділення Володимир-Волинської ОДПІ від 05.12.2016 року №100/03-19-17-11 (а.с.11), розрахунками податкового боргу ДП “Волиньвугілля” (а.с.11-12) та зворотнім боком облікових карток платника податків з цих податків (а.с.13-16).

Податковий борг виник у зв’язку з наступними обставинами.

Податковий борг ДП “Волиньвугілля” по земельному податку з юридичних осіб за період з 30.05.2016 року по 30.11.2016 року становить 498096,37 грн., що виник через несплату нарахованих платником податків самостійно грошових сум в податковій декларації з плати за землю від 17.02.2016 року №9018437302 (а.с.19-20), а також нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій в сумі 3249,62 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 19.10.2016 року №000674319 (а.с.17).

Суд не бере до уваги пояснення відповідача про те, що у підприємства відсутній податковий борг з цього податку, оскільки такі твердження спростовуються доказами у справі, в тому числі і зворотнім боком облікової картки платника податків із земельного податку з юридичних осіб.

Податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за другий та третій квартал 2016 року становить 14912,72 грн., що виник у зв’язку з несплатою відповідачем нарахованих платником податків самостійно грошових сум в податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 15.02.2016 року №9016274521 (а.с.18).

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платники податків зобов’язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, сума грошового зобов’язання самостійно узгодженого платником податків, або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом в строк, а також пеня, нарахована на суму грошового зобов’язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 статті 57 ПК України).

Судом встановлено, що податковий борг відповідача виник внаслідок несплати грошових зобов’язань, визначених платником податків самостійно, а також нарахованих контролюючим органом та підлягав перерахунку в бюджет у строки, встановлені статтями 57 ПК України.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).

Позивач вживав заходи передбачені статтею 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на момент виникнення податкової заборгованості у відповідача), з метою погашення податкового боргу відповідачу було надіслано податкові вимоги форми “Ю” №1/1/2627/24, №1/4/2628/24, №1/3/2630/24 від 03.10.2001 року (а.с.8-9), проте вказані заходи не спричинили погашення податкового боргу. З моменту направлення податкових вимог податковий борг ДП “Волиньвугілля” не переривався.

В подальшому відповідно до пунктів 95.2 - 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь держави податкового боргу на загальну суму 513009,09 грн.

Керуючись статтями 122, 128, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Державного підприємства “Волиньвугілля” (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Луцька, будинок 1, код ЄДРПОУ 32365965) у банках, обслуговуючих платника податків, на користь держави податковий борг в загальній сумі 513009,09 грн. (п’ятсот тринадцять тисяч дев’ять грн. 09 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Д. Ковальчук