Постанова № 63902386, 30.12.2016, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/6165/16-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

"30" грудня 2016 р. суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Сухоруков А.О. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання неправомірними дії та зобов'язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Лівобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську із позовом про визнання неправомірними дії та зобов'язати вчинити дії.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вона працює в прокуратурі Дніпропетровської області на посаді начальника відділу ювенальної юстиції. Відповідно до даних трудової книжки, роботу в органах прокуратури Дніпропетровської області позивачка розпочала з 10 квітня 1996 року по цей час. Крім того, з 1 вересня 1991 року по 2 липня 1996 року навчалася у Дніпропетровському державному університеті. Таким чином, загальний стаж роботи, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру», складає 20 років 2 місяці 4 дні +2 роки 5 місяців = 22 роки 7 місяців 4 дні (станом на 05 вересня 2016 року - дату звернення з заявою про призначення пенсії). Однак, листом № 5459/06/33 від 14.09.2016 року відповідачем відмовлено у призначенні пенсії, з посиланням на те, що стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, становить 18 років 5 місяців 22 дні, що недостатньо для призначення пенсії на дату звернення. Відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач послався на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, яким передбачено, що з 1.06.2015 скасовано норми щодо призначення (перерахунку) пенсій відповідно до «спеціальних» законів, зокрема до Закону України «Про прокуратуру» (№1697-VII від 14.10.2014 року, зі змінами). Позивачка вважає дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» протиправними, у зв'язку з чим і звернулася до суду з даним позовом.

На підставі викладеного з урахуванням уточнень від 07 грудня 2016 року просить суд визнати дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську щодо відмови їй у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» - протиправними. Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську зарахувати до вислуги років половину строку денної форми навчання на юридичному відділенні історичного факультету Дніпропетровського державного університету з 01.09.1991 по 02.07.1996 року, тобто 2 роки 5 місяців. Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську призначити їй з 05.09.2016р. та виплачувати у подальшому пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. без обмеження її граничного розміру.

В установлений в ухвалі судді про відкриття скороченого провадження у справі строк, представник відповідача подав заперечення, які обґрунтовує тим, що на момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про внесення змін - відповідно до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-УІІІ, п. 5 Прикінцевих положень якого визначено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та митного кодексів, Положення про помічника - консультанта народного депутата України. У зв'язку з цим, з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються. Крім того, згідно наданих документів стаж роботи за вислугу років на посадах прокурорів і слідчих позивача становить 18 років 5 місяців 22 дні. Так, до вислуги не зараховані наступні періоди: грудень 2006 року; квітень - грудень 2007 року; вересень жовтень 2009 року; грудень 2009 року; березень - грудень 2010 року. Дані періоди не зараховані у зв'язку з відсутністю інформації у даних персоніфікованого обліку ОСОБА_1. Щодо не зарахування періоду навчання позивачки (01.09.1991 року - 01.07.1996 року), то згідно архівної довідки Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара від 29.06.2016 року №88-568-334 ОСОБА_1 зарахована на денну форму навчання історичного факультету Дніпропетровського державного університету. Тобто, даний період не підлягає зарахування до вислуги років.

На підставі викладеного просять суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в прокуратурі Дніпропетровської області на посаді начальника відділу ювенальної юстиції. Згідно з даними трудової книжки, роботу в органах прокуратури Дніпропетровської області позивачка розпочала з 10 квітня 1996 року по цей час.

Відповідно до диплому НОМЕР_1 від 02 липня 1996 року ОСОБА_1 закінчила денну форму навчання на юридичному відділенні історичного факультету в Дніпропетровському державному університеті за спеціальністю правознавство та присвоєна кваліфікація спеціаліста юрист.

З довідки Дніпропетровського національного університету від 29 червня 2016р. вбачається, що ОСОБА_1 навчалася на денній формі університету з 01.09.1991 року та закінчила 01.07.1996 року повний курс навчання за спеціальністю Правознавство.

05 вересня 2016 року позивач звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно ЗУ "Про прокуратуру".

Листом № 5459/06/33 від 14.09.2016 року Лівобережне об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську відмовлено у призначенні пенсії, з посиланням на те, що стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, становить 18 років 5 місяців 22 дні, що недостатньо для призначення пенсії на дату звернення. Відмовляючи у призначенні пенсії, послалися на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, яким передбачено, що з 1.06.2015 скасовано норми щодо призначення (перерахунку) пенсій відповідно до «спеціальних» законів, зокрема до Закону України «Про прокуратуру» (№1697-VII від 14.10.2014 року, зі змінами).

З 01 квітня 2016 року УПФУ в Самарському районі м. Дніпропетровська було реорганізовано шляхом злиття в Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1055 від 16 грудня 2015 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 51- 1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789 до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Відповідно до ч.1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема з 1 жовтня 2015р. по 30 вересня 2016р. - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Згідно ч.6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Як вбачається з трудової книжки, ОСОБА_1 працює в органах прокуратури Дніпропетровської області з 10.04.1996 року по цей час. Тобто стаж роботи на посадах прокурорів складає 20 років 2 місяці 4 дні.

Крім того, з 01 вересня 1991 року по 02 липня 1996 року ОСОБА_1 навчалася у Дніпропетровському державному університеті та отримала диплом за спеціальністю правознавство, кваліфікація юрист.

Статтею 24 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що освітня діяльність у сфері вищої освіти провадиться вищими навчальними закладами, науковими установами (для підготовки фахівців ступеня доктора філософії) на підставі ліцензій, які видаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України згідно з цим Законом.

6

Статтею 33 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що факультет - це структурний підрозділ вищого навчального закладу, що об'єднує не менш як три кафедри та/або лабораторії, які в державних і комунальних вищих навчальних закладах у сукупності забезпечують підготовку не менше 200 здобувачів вищої освіти денної форми навчання (крім факультетів вищих військових навчальних закладів (вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання), вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту, вищих навчальних закладів культури та мистецтва).

Одночасно чинним законодавством України не визначено окремого поняття вищого юридичного навчального закладу або юридичного факультету.

Після навчання в Дніпропетровському державному університеті на юридичному відділенні історичного факультету ОСОБА_1 отримала вищу юридичну освіту, що дало їй можливість працевлаштуватися до органів прокуратури безпосередньо після закінчення навчання.

Ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» (редакція станом на 1996р.) встановлювався вичерпний перелік вимог до осіб, які призначаються на посади прокурорів і слідчих, однією з яких є обов'язково вища юридична освіта.

Дніпропетровський державний університет є вищим навчальним закладом, який акредитований у повному обсязі по IV рівню акредитації, історичний факультет, у складі якого функціонувало на той час (1991-1996р.р.) юридичне відділення є факультетом вищого навчального закладу, де здобувалася вища юридична освіта і проходження повного курсу навчання на юридичному відділенні історичного факультету університету є проходженням навчання у вищому юридичному навчальному закладі.

Отже загальний стаж роботи, що дає право на пенсію згідно з статтею 86 Закону України «Про прокуратуру», ОСОБА_1 складає 20 років 2 місяці 4 дні + 2 роки 5 місяців = 22 роки 7 місяців 4 дні станом на 05 вересня 2016 року - дату звернення з заявою про призначення пенсії.

З листопада 1991 року питання пенсійного забезпечення осіб, які займали прокурорські посади врегульовувалося Законом України «Про прокуратуру» № 1789 від 05.11.1991 року.

Згідно з пунктом 5 прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

У зв'язку з неприйняттям до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних пенсії повинні призначатися на загальних підставах.

14 жовтня 2014 року було прийнято Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII, який набув законної сили 15.07.2015 року та статтею 86 якого врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання вирішується шляхом вибору того нормативного акту, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).

Враховуючи те, що Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII вступив в силу пізніше ніж Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», а також те, що цей закон є спеціальним законом, який регулює пенсійне забезпечення працівників прокуратури, підстави для застосування відповідачем положень пункту 5 прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» відсутні.

На час прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 2.03.2015 та з 1.06.2015 року до 15.07.2015 року діяв Закон України «Про прокуратуру» від 5.11.1991 р. № 1789-XII, статтею 50-1 якого регулювалось питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України.

З 15.07.2015 року введено в дію новий Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, статтею 86 якого на сьогоднішній день регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України.

Отже, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 2.03.2015 не міг встановлювати чи вносити зміни до Закону України «Про прокуратуру», який вступив в дію з 15.07.2015.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Згідно з ч. 1 ст. 8 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно зі ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Зазначена вище правова позиція обґрунтовується рішеннями Конституційного Суду України (від 06.07.1999 року № 8-рп/99, від 20.03.2002 року №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 11.10.2005 року №8-рп/2005, від 09.07.2007 №6-рп/2007) постановами Верховного Суду України від 10.12.2013 року (справа №21-348а13) та від 17.12.2013 року (справа №21-445а-13), що згідно зі ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для судів, які зобов'язані привести судову практику у відповідність до рішень згаданого суду.

Зокрема, відповідно до рішення Конституційного Суду України №8-рп/99 від 06.07.1999 року (у справі щодо права на пільги) та № 5-рп/22 від 20.03.2002 (у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) зазначено, що Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України, перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, поліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

У рішенні Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 року зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частини 1, 2 статті 8, частина 2 статті 19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина 1 статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Конституційний Суд у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.

Також, Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Відповідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає до застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатом розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.237 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 є протиправними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 17-19, 71, 94, 99, 100, 159-163, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» протиправними.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 05.09.2016р. та виплачувати у подальшому пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. без обмеження її граничного розміру.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.О. Сухоруков