Постанова № 63902374, 29.12.2016, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/3696/16-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

"29" грудня 2016 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Сухоруков А.О.,

при секретарі Ременяк М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора 8 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Нічепорук Станіслава Вікторовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

01 липня 2016 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним адміністративним позовом.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28 червня співробітником поліції Нічепоруком Станіславом Ігоровичем було винесено постанову ПСЗ №028931 у справі про адміністративне правопорушення якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді 425 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, вбачається, що він 28 червня 2016 р. о 10год. 40хв. керуючи автомобілем HYUNDAI ACCENT держ. № НОМЕР_1 користувався засобами зв'язку (мобільний телефон). З притягненням його до адміністративної відповідальності поліцейським Нічепоруком Станіславом Ігоровичем не згоден, оскільки він рухався по вулиці Романовського на зустріч рухався поліцейській автомобіль, після того як він розминувся з ним у різних напрямках, поліцейський автомобіль розвернувся та почав наздоганяти, на його вимогу він зупинився. Підійшовши до нього поліцейський НічепорукС.І. повідомив, що він в процесі керування автомобілем користувався засобами зв'язку (мобільним телефоном). Він з інспектором поліції не погодився пояснюючи це що інспектор помилився так як обидва автомобілі здійснювали рух на зустріч один одному, а він у цей момент користувався хустинкою тому що має утруднене носове дихання, лікувався і переносив оперативне втручання. Таким чином в динаміці епізоду інспектор помилково міг розгледіти в цьому епізоді порушення ПДР тому він і переконував інспектора саме в цьому.

Але інспектор сказав що в нього в якості доказу є відеозапис порушення з регістратора встановленого на борту патрульного автомобіля, на його прохання ознайомити з доказами правопорушення, інспектор відповів що йому зовсім не обов'язково це робити, а достатньо і того що він сам бачив. У постанові не вказані докази, які інспектор поліції Нічєпорук С.В. повинен був дослідити при накладенні на нього стягнення та на підставі яких мав би визнати його винним у вчиненні правопорушення. Питання наявності у його діях вини взагалі не розглянуто і про його вирішення не вказано у постанові. У постанові не вказані його заперечення та їх оцінка інспектором поліції, не долучені свідки. З цього слідує що інспектор нехтуючи доказовою базою яка у нього повинна бути, прийняв рішення виключно на власний розсуд. Тобто, інспектор відверто знехтував своїм обов'язком повністю докладно вивчити матеріали справи (ст.272 КУпАП). Він стверджує, що фактично справу ніхто не розглядав. У постанові не вказано назву, модель серійний номер технічного запису, на який зі слів інспектора ДПС, здійснювалася відео фіксація.

На підставі зазначеного, у зв'язку з тим, що він Правила дорожнього руху не порушував, просить скасувати постанову інспектора поліції Нічепорука С. В . від 28.06.2016р. серії ПСЗ N0028931 та провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.1-2).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що він не розмовляв в той момент по телефону. Інспектор поліції не міг бачити. Відповідач не надав суду докази.

В судовому засіданні відповідач Нічепорук С.І. проти позовних вимог заперечував та просив відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях (а.с.15-16). Пояснив, що позивач їхав та розмовляв по телефону, вони розвернулися і наздогнали його. При винесенні оскаржуємої постанови він керувався правилами дорожнього руху, КУпАП, в постанові чітко описано правопорушення, яке було скоєне, а тому діяв в межах правового кола і не порушував норм процесуального права. Надані позивачем докази наявності хвороби та проблем з диханням застарілі, вже пройшло багато часу.

Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги, з наступних підстав, що встановлені в судовому засіданні.

Судом встановлено, 28 червня 2016 року Інспектором 8 роти 1 батальйону УПП у м. Дніпропетровську рядовим поліції Нічепорук Станіславом Ігоровичем винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення ПС3 № 028931, про те, що ОСОБА_1 28 червня 2016 року о 10 год. 40 хв., керуючи автомобілем HYUNDAI ACCENT д.н.з. № НОМЕР_1, порушив Правила Дорожнього Руху, а саме пункт 2,9(д) - розмовляв по мобільному телефону керуючи автомобілем. За порушення останнього його притягнуто до відповідальності на підставі ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено штраф в розмірі 425,00 гривень (а.с.3).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Керуючись ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 6 ст. 71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Інспектором 8 роти 1 батальйону УПП у м. Дніпропетровську Нічепорук С.І. відносно ОСОБА_1 було складено постанову про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, користувався засобами зв'язку (мобільним телефоном) тримаючи його в руках, чим порушив п. 2.9 (д) ПДР України.

Проте для таких висновків не має підстав. При розгляді справи не доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, тож посадовою особою не було з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

В судове засідання відповідач не надав відеозапис з відеореєстратора.

На ухвалу суду про витребування суду ПрАТ "МТС Україна" («Vodafone») не надали роздруківку з'єднань мобільного телефону ОСОБА_1 за 28 червеня 2016р. з зазначенням координат базових станцій.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248). Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. У контексті питання, що розглядається, Конституційний Суд України враховує положення статей 9, 33, 248, 268 Кодексу.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема , необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити, зокрема найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Дане правопорушення не знайшло підтвердження.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно з п. 2.9 (д) Правил дорожнього руху, що затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 водієві забороняється, зокрема під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Викладені в спірній постанові про адміністративне правопорушення серії ПС3 № 028931 від 28.06.2016 року обставини в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли, жодних допустимих доказів їх достовірності відповідачем надано не було.

Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку про відсутність події та складу правопорушення, у якому позивача визнано винним оскаржуваною постановою про адміністративне правопорушення ПС3 № 028931 від 28.06.2016 року, якою за ч. 2 ст. 122 КУпАП на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 425,00грн.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 258, 268, 287, 288, 289 КУпАП ст.ст. 3, 11, 17, 18, 19, 69-71, 159-163, КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову про адміністративне правопорушення від 28 червня 2016 року серії ПСЗ №028931, якою за ч.2 ст.122 КУпАП на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 425,00 грн., скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя А.О. Сухоруков